artville1

Тимофіїва Інна Олегівна / 28 мая 2023, 18:45

Сторіччя Генрі Кіссінджера та Україна


 

Вчора виповнилося сто років американському дипломату Генрі Кісінджеру, шістдесят із яких він впливає на американську зовнішню політику та міжнародну дипломатію. Будучи народженим у Німеччині у 1923 році, він змушений був емігрувати до США, коли після приходу до влади Адольфа Гітлера над його родиною нависла загроза через їхнє національне походження. Всупереч негативному ставленню до німців, на початку 1940-х років саме служба в американській армії та участь у розвідувальних операціях дали можливість отримати американське громадянство.

Після Другої світової війни проблема Німеччини пішла на другий план, натомість вийшла вперед проблема суперництва та конфронтації з Радянським Союзом, включаючи проведення проксі воєн на території третіх країн. Поступово до вироблення основ зовнішньої політики США підключалися професори з найавторитетніших навчальних закладів. Це відображало суть американської меритократії, можливість для найрозумніших отримати доступ до управління країною. Це суттєво відрізняло США від Великобританії, де після Другої світової війни ще довгий час головні посади в країні ділили між собою представники різних родин. Особливо це стосувалося дипломатичного корпусу, де інерція була ще більшою.

Політика така влаштована, що її умовно можна поділити на дві складові. Перша – це пристрасна боротьба за владу, бажання отримати кабінет за будь-яку ціну. На цій стадії не до програми дій. Якщо, в тебе немає конкретних важелів влади, навіть чудова програма так і залишиться марнослів'ям. Але коли ти прийшов у владу, тут уже починається другий етап — генерація нових ідей і смислів. На цьому етапі в американській політичній культурі прийнято збирати всю інтелектуальну піну і поступово інтегрувати її в процес прийняття рішення через незліченну кількість комітетів. Одним із яскравих інтелектуалів ще з середини 1950-х років вважався професор Гарвардського університету Генрі Кісінджер. У той момент до послуг молодого професора вдавалися чинні президенти США — Джон Кеннеді та Ліндон Джонсон. Обидва представники демократичної партії. Проте, свою можливу політичну кар'єру він пов'язував з Нельсоном Рокфеллером, сином відомого американського роду, який кілька разів висувався на президенти, але не став номінантом від Республіканської партії. Піком кар'єри Рокфеллера стало губернаторство в Нью-Йорку і згодом віце-президентство під час каденції президента республіканця Генрі Форда.

За іронією долі, на зірковий олімп Генрі Кісінджер потрапив завдяки зусиллям головного опонента Нельсона Рокфеллера — Річарда Ніксона, який у листопаді 1968 року запропонував молодому професору Гарвардського університету посаду помічника президента з питань безпеки. У своїх мемуарах «Роки в Білому домі» написаних 1979 року, Кісінджер характеризуючи очікування людей від нової адміністрації тверезо пише наступне: «…Однак обіцянки кожної нової адміністрації все одно, що листя в бурхливому морі. Жоден новообраний президент чи його радники не можуть знати, який берег їх може викинути, зрештою, цей шторм, що з граничних термінів, двозначної інформації, складних альтернатив і багаторазового пресингу, наваливающихся усім керівників страны…». На жаль, не тільки американська, але українська політика влаштована так, що з суспільством не хочуть вести чесний діалог і визнати, що між амбітними обіцянками існує непереборна дистанція, яка переломлюється через конкретну політичну практику. Але, як писав поет — «Обдурити мене не важко, я сам обманюватися радий». Виборці так влаштовані, що вони хочуть чути те, що хочуть чути, і якщо вони цього не чують, то виникають проблеми цього політика.

За вісім років перебування в Білому домі Генрі Кісінджер пройшов шлях від радника з національної безпеки до керівника державного департаменту. Він був одним із автором розрядки відносин між СРСР та США. Усі прагнули уникнути повтору карибської кризи, але політика між великими країнами влаштована симетрично. Потрібно було продумати дорожню карту деескалації. У результаті цього вдалося досягти. Зокрема були підписані в 1975 році угоди Гельсінкі, які зокрема гарантували принцип непорушності кордонів і територіальної цілісності держав. За іронією долі, практично через сорок років ці угоди порушив диктатор Володимир Путін, анексувавши Крим та частину територій двох інших українських областей.

Генрі Кісінджер любив проводити човникову дипломатію та курсував між різними столицями. Коментуючи відмінності між дипломатами минулого і нинішніми, він пише наступне: «»…До настання ери моментального зв'язку директиви для особи, що переговорюється, повинні були носити концептуальний характер, тому вони дозволяли отримати уявлення про мислення державного діяча. У нинішні часи вони зазвичай носять технічний характер, а тому нічого не говорять про великі цілі і передумови». Однією з важливих перемог Кісінджера вважається вихід американців із війни у В'єтнамі, яка багато в чому була прологом до схожого виходу з Афганістану восени 2021 під натиском талібів. Часто Генрі Кісінджеру інкримінують підтримку приходу до влади чилійського диктатора Августо Піночета, який скинув соціалістичний уряд народної єдності Сальвадора Альєнде. Тут виявився явний макіавелізм у політиці Кісінджера. Він вважав, що мета виправдовує засоби для її досягнення, отже у боротьбі з комунізмом усі засоби хороші, навіть привід до влади людини, яка потім виправдовувала і провокувала масові вбивства.

Генрі Кісінджер — це дуже суперечлива особистість як будь-яка історична постать. За останні півтора роки на тлі повномасштабної російської агресії проти нашої країни постать Кісінджера набула особливо демонічного характеру. Це сталося після серії торішніх публікацій Кісінджера, в яких він закликав Україну погодитися з анексією Криму та низки інших територій російськими окупантами. Більше того, часто дії диктатора Путіна він називав справедливими щодо відновлення світового балансу сил. У своєму інтерв'ю тижневої давності Генрі Кісінджер вже скоригував свою позицію, закликаючи приєднати Україну до НАТО, говорячи про те, що це єдина гарантія безпеки України від майбутніх актів російської агресії. При цьому Україна на думку Кісінджера, як і раніше, має піти на територіальні поступки.

Емоційна оцінка слів Кісінджера зрозуміла. Наша країна не може погодитись з анексією частини українських територій. Ми заплатили велику ціну за нашу позицію і зобов'язані перемогти російських окупантів та особисто диктатора Путіна у цій війні. Проте позиція дипломатів покоління Генрі Кісінджера вона зрозуміла. Схожої точки зору дотримується і останній посол США в СРСР Джек Метлок, менш публічний ніж Кісінджер. Це люди, становлення яких пройшло у біполярному світі. Вони можуть уявити світ « без росії ", світ де росія — це наддержава. Підсвідомо, вони, як і раніше, розглядають росію крізь призму Радянського Союзу. Росія для них це геополітичний гравець, у якого є сфера своїх інтересів. Більше того, вони також як і Путін вважає, що Захід ошукав Михайла Горбачова та Бориса Єльцина, пообіцявши, що не розширяться на схід. Але час не стоїть на місці. Політична кон'ютура змінюється, вона не статична і третьому десятку 21 століття росія вже назавжди втратила право визначати майбутнє пострадянських держав. Змінилася зовнішньополітична кон'юнктура.Як би ми не ставилися до Кісінджера, треба визнати, що хай і суперечлива, але він, як і раніше, помітна постать на геополітичній дошці. І кожен його виступ є поштовхом до тисяч коментарів у ЗМІ.

Завдання ж України йти своїм шляхом і здобути перемогу у цій війні, відновивши нашу територіальну цілісність. Ніхто не може похитнути нас у наших прагненнях.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Степан Андреич
Висновок: Генрі Кісінджер — політична повія який сам не може визначитись зі своїми поглядами. Сьогодні каже що Крим треба віддати, завтра що Україну треба брати до НАТО.
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Одрекс
Ми використовуємо cookies    Ok    ×