artville1

Олександр Гарський / 25 января, 14:03

Судове рішення і суспільство. Частина ІІ


«Писати – це ніщо інше, як прикрашати, прибріхуючи. Такі собі хитрощі дорослих». Справді цікава думка Еріка-Емманюеля Шмітта, висловлена дитиною у його творі, як привид переслідує судові рішення. Тут слід зробити застереження, що судді точно так не думають. Натомість те, що ми можемо побачити в інтернеті та у висловлюваннях деяких активних громадян, показують саме таку картину. Можливо щоб не потрапити у цю дитячу пастку, потрібно намагатись завжди писати правду. А прикрашаючи (що доречи є об’єктивний розумовий процес, бо неможливо намалювати картину не переробивши сюжет у своїй свідомості) слідувати вічному людському правилу – не нашкодь.

Майже рік минув з часу публікації першої частини статті. Як би не хотілось займатись публіцистичної діяльністю, але робота вимагає дещо більшої уваги ніж здається зі сторони. Думки і ідеї, щодо цієї публікації вже давно дозріли, тому і публікую другу частину компендіуму міркувань. Окрім того, «видовище людських страждань» пробуджує поряд зі співчуттям, бажання знайти засіб, що може зцілити їх. Тому продовжуємо дослідження.

Вкрай важко зрозуміти людину, коли вона спілкується з тобою мовою, яку ти не розумієш. Це можливо лише частково і мінімально за допомогою звичайної невербальної комунікації. Так само відбувається і з судовими рішеннями, коли їх пишуть юристи для не юристів. Мова вирішує все. Складні юридичні конструкції, які придумані видатними юристами та в подальшому вдосконалені просто юристами, перетворились на «форму повного туману», або як казав Іван Франко «туман вісімнадцятий», себто безпросвітний туман.

Що є будь-яка юридична справа, що є будь-яке кримінальне провадження? Це події життя, які створені людьми серед людей. А хто є суддя? Це майже історик, який серед різних джерел інформації намагається встановити істинність подій, що мали місце в минулому. Різниця лише в тому, що історик не зобов’язаний надавати жодної оцінки таким фактам і тим більше не прикрашати встановлені події, за власним вподобанням певними формами закону і їх тлумаченням. У даному випадку історія це – дослідження подій життя у динаміці, яка дає нам досвід, на який спирається наше знання. А оскільки «на нас лежить рука природи», історія людська тільки тоді може стати зрозумілою, коли ми звʼяжемо її з історією і явищами матеріального світу у зрозумілій для адресата формі.

Саме цим зв’язком може бути література. Література, яка єдина є ключом до інтелектуального розвитку, здатна змінити не тільки нас самих, але і навколишній світ. Література – це не тільки корисний і необхідний запас слів, це перш за все думки, образи і ідеї. Окрім того, література здатна навчити людину правильному писанню, стилю, витонченості оповідання, розвитку як не дивно сюжету події, створення правдоподібних образів та головне вміння говорити правду. Все це навички, які не соромно розвивати в собі незалежно від стажу судової роботи і віку. Навіть погані книжки, здатні навчити людину, наприклад тому, що не потрібно робити. А тому, якщо ми бажаємо навчитись писати, треба навчитись читати.

Думати, що форма рішення, яка була притаманна десятки років тому тоталітарному суспільному ладу, зараз відповідає всім вимогам суспільства, — мені здається ключовою та вирішальною помилкою будь-якої влади. Навіть на фоні цієї війни можливо зрозуміти, що правда далеко не сильна частина радянської влади (в тому числі судової). Оскільки покоління змінюються, відносини трансформуються, а суспільство розширює горизонти своїх поглядів, суди, як частина такого суспільства повинні завоювати свою частину довіри, яка б дозволила їм відправляти правосуддя. Тобто як правильно сказав Його Честь Макс Баррет, суддя Верховного Суду Ірландії, з яким мені довелось спілкуватись і навіть бути спільними доповідачами у лекції «Про судові рішення»: «….судам необхідно легітимізувати себе в якості арбітрів у суперечках». Це дозволить не тільки змінити підходи до судового рішення, як до засобу судової влади. Це фактично призведе до зміни принципів у побудові самої системи правосуддя.

Тепер, коли суспільство змінюється завдяки не тільки технологіям, але й відкритості у спілкуванні, не можна сховати підходи у будуванні юридичних концепцій рішення, на основі так званого «живого права», тобто системи конкретних правовідносин, поведінки людей у сфері права.

Якщо мистецтво судочинства по суті є ніщо, інше ніж мистецтво користуватися доказами, щонайменше так казав англійський філософ і правознавець Джеремі Бентам, то юридичне пізнання – це мистецтво мислити та реалізовувати задумане. Пізнання подій, що стали предметом судового розгляду завжди пов’язано з особистістю кожного судді, невід’ємною частиною якого є освіченість і власне світосприйняття. А на освіту як відомо впливає багато чинників. Це і правильні вчителя, розумна подача матеріалу, зацікавленість в передачі думок, навколишнє середовище, дотепні батьки та ще багато загальних та індивідуальних факторів. Однак мабуть питому вагу відіграє власна праця, власне вдосконалення, власне самонавчання, яке не можливо без книжок.

На власному прикладі у вихованні дітей, можу стверджувати, що без читання, я наче не можу донести дитині деякі думки про різні речі у житті. Натомість коли зорієнтую дитину образами, алегоріями одразу в неї виникають зацікавлені питання. Задля знаходження відповідей, пропоную дитині прочитати ту чи іншу книжку, яка допоможе знайти відповіді на її питання. Лише після цього я поясню свої думки у відповіді.

Світ літератури робить нас більш людяними, більш зрозумілими для суспільства. І хоча ми теж є частиною суспільства, останні роки показують, що певні недомовленості між судом і людьми існують. Відсторонена мова рішень очевидно сприяє продовженню розбіжностей між судовою владою та громадою. Навпаки прості слова і зрозумілі вирази дають можливість описати юридичний фактаж людською мовою. Ми у такий спосіб наче запрошуємо адресата зазирнути до подій життя, що сталися, пропонуючи відчути те, що відчули і побачили самі. Це сприяє розумінню не тільки нашого висновку, а перш за все процедури нашого аналізу і синтезу.

Читаючи літературу ми вивчаємо думки інших. Це в свою чергу надихає на власні роздуми та в подальшому на формування суджень з тих чи інших питань. Ми ніколи не зможемо збагатити судові рішення якісними думками якщо не будемо пізнавати нового. «…Якщо читати швидко і все підряд, хоча б трохи піску затримається в ситі».

Юристи можуть заперечити, зазначивши, що достатньо знати право для того, щоб відповідати закону. Натомість на прикладі думки Георга Крістофа Ліхтенберга «…хто нічого не розуміє, крім хімії, той і її розуміє недостатньо», можливо алегорично зазначити що хто нічого не розуміє, крім права, той і право розуміє недостатньо.

Історичні приклади найкраще пояснюють такий стан речей серед відомих науковців. Наприклад відомий хімік Дмитро Іванович Менделєєв із своїм допитливим розумом любив читати Шекспіра, Шиллера, Гете, Гюго, Байрона. Британський бактеріолог та імунолог Алморт Райт, в лабораторії якого працював та став знаменитим Александер Флемінг, більшого всього у світі полюбляв поезію. Він знав напам’ять майже всю біблію, майже всі твори Шекспіра, Мільтона, Данте, Гете, Браунінга, Вордсворта та Кіплінга. Відомо також, що Ейнштейн окрім наукової літератури захоплювався Сервантесом, Достоєвським, Кантом, Гете. Всі вони стверджували, що література займала в їх житті значне місце. Вона надихала та надавала ідеї, вона допомагала мислити і знаходити відповіді.

Той самий Іммануїл Кант стверджував, що «Світ існує не для того, щоб ми його пізнавали, а для того, щоб ми виховували себе в ньому». Наука дає людині всезростаючу владу над зовнішнім світом, література допомагає їй упорядковувати світ внутрішній. І це насправді важливо, оскільки юристи все життя борються зі злом у повсякденному житті. Це в свою чергу перетворює їх на підозрілих і недовірливих людей, які самі в силу такої роботи становляться злими. Однак «будучи злим, виправляти зло в інших» не можливо. Це наче хворий на невиліковну хворобу лікар не змігши вилікувати себе, намагається вилікувати з такою самою хворобою іншого.

Справжні думки беруться зовні, вони народжуються біля нас. Книги ж лише допомагають пізнати себе в цьому світі. Вони дають не тільки і не стільки сміливості, скільки надію на майбутнє, на те, що ми не будемо байдужими до інших. Індиферентними ми завжди встигнемо бути. Навпаки чуйними та співчутливими бути ніколи не багато.

Думаю, що судді все більше усвідомлюють, що отримати правильну відповідь на юридичне запитання, перелічив норми закону – недостатньо. Ми можемо підтримувати та зміцнювати довіру суспільства до правової системи не лише надаючи формально правильно складені аркуші паперу, але й роблячи це людською мовою. Книжковий світ здатний допомогти з ідеями, які ми можемо втілити в житті у рішеннях. Стівен Кінг дуже влучно висловився про світ ідей в літературі: «Я памʼятаю почуття можливості цієї ідеї, ніби мене ввели у величезний будинок, повний зачинених дверей, і дозволили відкривати будь-які, які захочу. Дверей було більше, ніж може відчинити за своє життя одна людина».

І справді ідей настільки багато і вони такі різноманітні, що кожне рішення, навіть зі схожих фактичних обставин, може бути індивідуально-особливим, що надає сторонам відчуття максимальної залученості до справи, а реалізацію їх прав не ефемерною, паперовою ілюзією.

Література це і шлях до істини і до правди. Хоча «немає нічого важчого, ніж брати речі такими, якими вони є насправді» (Гете), література здатна впоратись з такими викликами. Ніколи не можеш знати, куди заведуть тебе роздуми про містера Джарвиса Лоррі або Джея Страйвера з їх позитивними та негативними якостями душі. Чи справді єпископ Мірієль є фігурою яка втілює у життя співчуття та милосердя? Та чи існують такі протагоністи серед нас? Але у будь-якому разі такий шлях є виправданий, хоча б тому, що не зашкодить. Всі ми з дитинства є уривки і шматочки художньої літератури. Треба лише пригадати дитячі казки та історії.

Кажуть «правда буде завжди правдою до кінця, як би хто не хотів». Тоді можливо література буде тим шляхом, який краще за інші засоби здатна надати нам можливість описати її. Можливо переконливість – це і є правда. «…..А над усе — будь чесний сам з собою, І з цього випливе, як ніч із дня, Що ти ні з ким душею не покривиш….» (Шекспір). А правда це не те що ми уявляємо або хочемо уявити, це те, що є насправді без нашої уяви. Те що може існувати само по собі, а ми лише інструмент для її трансляції. Якщо слідувати звичайним принципам і правилам людини, додержуватись загальних принципів права задля захисту Верховенства права, правду буде казати «легко і приємно». І тоді не потрібно буде прикрашати або прибріхувати для того, щоб переконати не суспільство, а себе самого.

 

     «Тобі, звісно ж, відомо, що порушення слова – це дурість, безчестя та злочин.         Це дурість, бо ніхто після цього тобі не віритиме; це водночас безчестя та злочин, бо правдивість – це перша вимога релігії й моралі; і той, хто не каже правди, не може, на думку інших, володіти жодною доброю рисою, і неминуче викличе зневагу Господа і людей».

                  Граф Честерфілд, «Листи до сина».

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



CROWN
CROWN 25 января, 16:32     +2      
ЧАСТЬ ПЕРВАЯ…Философские мысли однако.. метафизика сознания морали и совести.. такое раньше учили в Проблемах теории Государства и права у покойных ныне профессоров Оборотов и Сурилов…. имел честь учится у них на курсах, как впрочем, и в предмете философия и История политических учений.. все так ЛИТЕРАТУРА НАШЕ ВСЕ.. начиная с Библии которую, увы и не раз подвергали обструкции и подчисткам.. даже сегодня читая ее- спотыкаешься на незаконченные главы, вдруг новый текст начинается как бы ниоткуда, новые герои и лица появляются и также  странно пропадают.. такое впечатление, что даже Библия кем то компилирована в тексте, состоит из разных типа переводов или даже разных источников.. не потому ли Аллах и Пророки его запретили читать Коран на любом ином языке --кроме арабского, так как тогда трудно будет избежать «ошибок перевода»?! при переводе подмена смысла  и  слов предложение, подмена сути…. белое перевести как черное и наоборот..?!
Вы считаете -что сухой язык голого права, голой правовой нормы не то в вердиктах суда (это мое мнение я не о софистике и спорах… это мое понимание ваших мыслей)  как то не то суд должен стать арбитром…. но да Закон сух…краток.. е всегда логично выстроен по сути и форме текста.. но это норма закона и даже существует негласное- понятие как «правовая филология» — где существует свои правила грамматики, синтаксиса, переносов слов и орфографии.. На то это и Закон правовая норма- чтобы отличаться от литературы журналистики- публицистики —  творений-   романов, поэзии, комиксов и разговорной речи.. Теперь поговорим более приземлено.. каждое дело уникально любое даже самое просто о расторжении брака или взыскании алиментов или трудовой спор или спор об имуществе… некоторые и коих огромное число- достойны стать даже полным собранием сочинений на тему добра и зла ума и идиотизма жадности и щедрости любви и ненависти верности и предательства долга и измены про уголовные спектр вообще молчу..
   Відповісти    
CROWN
CROWN 25 января, 16:33     +2      
ЧАСТЬ ВТОРАЯ  Но вот тут много всяких НО….
1. У нас- к сожалению наблюдается «литературный» идиотизм» в законах, многие законы написаны в отличие от времен СССР настолько «творчески дебильно» и тупо, что там не то что между строк можно гулять, а бегать целыми томами,  а когда наш наимудрейший законодатель да еще вкупе с подзаконными творцами… руки бы им отоварить без наркоза натворит такое, что потом КСУ ставит точку да такую-- что отменяет Законы физики и логики.. то даже и не знаешь как тебе практику юристу-  реагировать то на такое.. а причина банальна коррупция, а такие законы и акты-- мечта нашей судебной системы, правовой системы- это ЗАРАБОТОК.. те самые банки  с валютой в три литра, закопанные возле коровника на исторических родинах судей, адвокатов, прокуроров и так далее.. Вот вы судья, я работал 25 лет адвокатом и скажите мне неужели вы могли бы поиграть словом и литературой будь у вас четкая директива виновен или нет- а меру и вид наказания 20 лет тюрьмы или 25 или смертная казнь-- решали бы вы или НЕВИНОВЕН ВВООБЩЕ.. а вот вилка от штраф  и до 15 лет и рождает не анекдоты, а правило, когда судья, не вы, а ваши коллеги которых, увы вагон и эшелон придачу говорит адвокату:-« слушай сюда- вот тут видишь от 3 до пожизненного… короче мне 40 тыс, прокурору 20, себе оставь сдачу на тапочке»..и сроку тебе- неделя.. и все зашел адвокатом- а вышел -простите куртизанкой… меня «ушли2 из адвокатуры в 2012 году   Татаров  Портнов и Янукович  стояли за этой историей.. такие как я «динозавры» на 2012 год 25 лет стажа просто уничтожались и выводились из адвокатуры --как мешающие «прогрессу торжества криминала над правом» …  так что я увидел бездну без дна нашей порочной типа «правОхоренительной»  системы..за 12 лет все только ухудшилось в сотни раз…а то что многие судьи, ваши коллеги, вас это не касается, потому- как вы один такой уникум и не можете доверить творчество своим помощникам и секретарю, но 90% решений и вердиктов пишут именно «рабы с галер» коими есть помощники и секретари судей, да еще тогда, когда судья типа в отпуске, а по данным пограничников он на островах-  а его факсимиле клепает подписи на филигранных нацарапанных  с компа и принтере однотипных решениях- за которыми стоит лишь одно --количество ноликов прибавляемых к карте банка в конкретном  банке и конкретному судье.. вся ваша независимость это профанация закона и права, логики и морали… правы были те, во власти,  свое время- кто предлагал-- в одни сутки закрыть все суды и уволить всех судей на люстрацию с кастрацией …..судей 11 тысяч-- а вузы клепают каждый год по 30-40 тысяч голов «юрыстов бандурыстов».. Поэтому литература в суде не пройдет — потому как извините ваши коллеги вас же и сдадут как «образчик борьбы с коррупцией», чтобы вы своей философией не портили им «конвейер- дали- взяли- получите- чего заказали» и   «оптовикам скидка»….то что многие судьи — торгующие Законом и Именем Украина направо и налево.. позоря систему и сущность правосознания в обществе…есть  деградация нашей правовой системы, начинается с момента подготовки в юридический вуз-- не мозги… не прочитанные книги.. а вопросы—как—сколько- через кого-- а потом все 5 лет предмет такой то-- столько стоит… второй столько и все это суммируется, а ведь став прокурором, судьей, полицейским — надо  ведь «отбить затраты» на ДИПЛОМ какая  уж  тут  простите литература и философия.. да как вы можете литературой  то исправит как судья если вас  сделали видбувайлами- стрелочниками — в пародии на следствие- и суд… раньше было СЛЕДСТВИЕ…предварительное… а сейчас досудебное следствие вроде игра слов-- а смысл перевернут с ног на голову и наоборот, ну какой простите судья со следака да еще идиота? а следственный судья- изначально вольно или нет «освящает» весь этот кретинизм.. вы последняя инстанция-- штампуете своим вердиктом весь тот бред и галиматью, которую  насобирали в папочку с  делом №666..и вы --связаны законом по рукам и ногам… вы не можете выйти за   рамки дела,  не можете- априори как и прокурор нифига.. вы даже отправить дело на доследование можете в строгих случаях указанных в законе УПК.. а они также набили руку и даже эфемерные шансы «футболом» отправить дело к прокурору-- у вас не выходит… на вас… как  и следственных судей «плюют» все и постоянно …и вы молча обтираетесь  надеясь на то- что когда мораль и все остальное будет главенствовать в наших судах или вы наивный или романтик….отработав 25 лет могу сказать твердо что 90% людей изначально не верят в … они вверят в связи контакты 3 рода бабло --какая сумма нужна, чтобы решать  вопрос  и только 10% верят в закон и справедливость из которых  1-3% удается -это доказать на практике и литература тут никак.. я бы сказал скорее- идиоматические обороты и слова неологизмов часто пробивают стену бюрократии и беспредела --потому как культурно не понимают априори.. власть, чиновники страшно бесятся- когда ты компилируешь в своих документах, жалобах- литературные слова, цитаты, приводишь юмор из классики
   Відповісти    
Неравнодушный
Сьогодні був в СІЗО якраз у двох підзахисних, вироки відносно яких постановляв суддя Гарський О.В.

Від цього вироку підзахисний просто в шоці: Перейшов на бік ворога в окупованому Херсоні: в Одесі засудили до 15 років в`язниці колишнього працівника колонії  | Новини Одеси

Немає в його діях ознак державної зради. Сьогодні навіть серед юристів немає чіткої ситуації зі ст.111 КК України. Виявляється що є інструкція мінюсту як себе поводити співробітникам пенітенціарної системи під час російськрї окупації. Я цю інструкцію ще не читав, але колеги говорять що мій підзахисний, навіть не знаючи про цю інструкцію, поводив себе саме так як прописано в тій інструкції. Зроблю адвокатський запит до мінюсту на отримання цієї інструкції щоб більш детально можна було говорити на цю тему, особливо під час слухання апеляційної скарги.

На жаль, судді бояться брать на себе сміливість в прийнятті законних і обгрунтованих рішень. Слідчі бояться, прокурори бояться, судді бояться, а людина ні за що отримує 15 років позбавлення волі. Це несправедливо і незаконно.
   Відповісти    
Неравнодушный
Треба уточнити що цей вирок постановляла колегія суддів під головуванням судді Гарського О.В.
   Відповісти    
Неравнодушный
Другим був фігурант цієї справи

Одеський суддя зі словами «Слава Україні! Слава нації!» залишив на волі грабіжника: поліція вирішила помститися  | Новини Одеси

Він прийшов до кабінета адвоката, тримаючись за стіни, так як в Київському суді під час обрання запобіжного заходу пережив стрес, коли почув що йому загрожує строк позбавлення волі від 10 до 15 років. Виявляється що від стресу піднявся цукор в крові до 16 мілімоль і  захворів на цукровий діабет. Зараз в СІЗО підбирають відповідні ліки для зниження рівня цукру, так як його фізичний стан був дуже поганим.

Я запитав його в цьому новому епізоді  розбою він визнає себе винним. На що відповів що визнає, так як дійсно скоїв розбій. Я запитав що ми будемо робити з двома епізодами грабежів в Малиновському суді, під час судового слідства по яких підзахисний втік від суду в столицю. Сказав що ці два грабежі не його, його змусчили визнати вину в скоєнні двох грабежів, до яких він немає ніякого відношення. Тому правова позиція не змінилася і ми будемо наполягати на виправдуванні  особи, яку незаконно притягнули до кримінальної відповідальності за скоєння двох грабежів.

Все дуже складно з цим підзахисним. Залишається сподіватися тільки на неупередженість судді.
   Відповісти    
Коментар отримав забагато негативних оцінок

Великолепный
Неравнодушный, своими вопросами о двух грабежах в Малиновском райсуде ты пытаешься оказать давление на судью. Все доказательства предъявляй в суде во время слушания дела, а не в договорняке на «думской. Это нарушение УПК с твоей стороны. И уголовного кодекса тоже.
   Відповісти    
Неравнодушный
Ты опять ничего не понял. Я спрашивал подзащитного о том что будем делать с этими двумя эпизодами, которые слушаются в Малиновском суде. Судья уже известен. Очень известный своими принципиальными решениями.
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Одрекс
Ми використовуємо cookies    Ok    ×