Тимчасове зменшення реакційного електорату – це шанс для глобального реформування України

Ми живемо в час стрімких змін. В будь-який момент може статися так, що Крим та Донбас знову повернуться до лона України. За яких умов це відбудеться невідомо, але така вірогідність існує, бо за останні роки історія неодноразово демонструвала свій карколомний хід. Зрозуміло, що в такому разі електоральна карта України зміниться і деякі політичні сили почнуть працювати на задобрення запитів проросійського населення. Саме тому надзвичайно важливо в стислі терміни завершити побудову підвалин незворотності євроінтеграції. Весь політичний процес від початку незалежності нашої держави концентрувався на протистоянні між проукраїнськими та проросійськими силами з більшою чи меншою артикуляцією цього фактору. Всі існуючі раніше і тепер партії з ідеологічного погляду можна назвати партійними групами у складі трьох мегапартій: української, російської та прагматичної, остання – це нестійке, але завжди наявне об’єднання прагматиків-центристів, які в залежності від політичних чи особистих обставин схиляються до тієї чи іншої сторони. До 2013 року електоральні симпатії були майже незмінними протягом двох десятиріч: 30% — за Україну, 30% — за Росію і між ними 40% — «себе на уме».На сьогоднішній день, якщо взяти за основу рейтинг партій серед тих, хто має намір голосувати і визначився з вибором, котрий складений соціологічною групою «Рейтинг» у травні цього року, то ситуація виглядає наступним чином:

Російсько-українська війна призвела до зміщення електоральних симпатій в бік українських партій. Цей фактор необхідно терміново використати для остаточної побудови європейської парадигми для України, а саме: а) українізації України (гуманітарні реформи); б) максимальної лібералізації економіки (податкова, пенсійна, земельна, енергетична реформи); в) прискорення євроінтеграції (уніфікація законодавства та регламентів, заявка на членство в НАТО);г) внутрішньополітичні зміни (адміністративна, територіальна, виборча реформи).         Основне завдання молодого громадського суспільства — штовхати владу в цьому напрямі, вимагаючи від неї говорити з країною мовою жорсткої правди, а не солодкої брехні та проводити реально ефективні, а не імітаційно-популістичні реформи.