artville1

Наталія Стеблина / 24 октября 2019, 22:30

Трохи Харкова, жменька Києва й дрібка Одеси


Нещодавно я побувала в одному дуже гарному харківському паркові. Модерний український благоустрій пройшовся по ньому вздовж і впоперек. Музичний фонтан із мавпочками, прикольні пам‘ятники відомим городянам Курбасу й Вернадському, близько 1 тисячі квадратних метрів клумб.   Усього на реконструкцію парку, за повідомленням Харківського антикорупційного центру витратили пів мільярда гривень.

 Добре, що гуляла я по тому паркові не сама, а із харківською журналісткою, яка перш ніж показати мені якусь чергову скандальну родзинку, робила лінк на інфу з публічних закупівель. Без неї я б точно бездумно захопилася клумбами, Курбасом і, може, навіть мавпами.

 Учора у туманному Києві я вимандрувала на відомий пішохідний міст, що сполучає Володимирську гірку й Арку дружби народів. Міст справді постачає туристів купою мальовничих краєвидів. У міст вбудували невеличкі скляні ділянки, через які ви можете глянути униз — на машини, що їдуть Володимирським узвозом. Але ж цей міст — зразок того самого модерного українського благоустрою зі скандальним шлейфом, про який не знаєш навіть що казати.

І в Харкові, і в Києві форма — така гарна, але зміст…

Перед відкриттям Літнього театру я гуляла одеським Міським садом з однією своєю знайомою із Штатів. Звісно, я у деталях розповіла ій про протистояння між владою і громадою. Але, боюсь, вона так мене і не зрозуміла. Ми стояли перед самим входом, у Літньому вже усе було готове до відкриття. Різнокольорові стрічки й досі стоять мені перед очима… «Але ж чому вашим активістам це не подобається?» — питала мене вона. А й справді, чому?

Думаю, тому, що ми забули про Ролана Барта, який чудово розповів про технологію перетворення красивої картинки на міф. Для прикладу він навів обкладинку французького журналу середини ХХ ст., де хлопчик-африканець у французькій формі віддає честь, дивлячись угору, ймовірно, на національний прапор.

 

Справді, красива ілюстрація патріотизму. Але для того, щоб створити цей смисл, форму позбавили усіх інших смислів, зокрема колоніальних. Красива обкладинка зовсім не промовляла нам про всі ці «тьорки» між, приміром, Алжиром і Францією. Фотка була зроблена зовсім із іншою метою, вона мала говорити усім про любов «меншого» колоніального брата до «старшого» (сподіваюся, поціновувачі Барта пробачать мені таке вільне трактування його роботи)…

Тому коли я мандрую зразками сучасного українського корупційного благоустрою, завжди намагаюся згадати видатного французького семіотика. І мене геть не заспокоює сказане на адресу міських чиновників «ну, вони хоча б щось роблять». Це все одно, що виправдовувати гидкий виступ хору імені Верьовки тим, що в номері також висміювали і «нашого президента». Це типове совкове двоєдумство: визнавати і потім одразу виправдовувати усіляку гидь.

 Важлива не форма, а зміст. Причому увесь зміст, а не тільки той, що нам хочуть показати.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Александр Тригубенко
Опять эти намеки на нас как на колонию! Поверьте, это была настоящая дружба народов. Все восхищались песнями и танцами мира, особенно народов союзных республик. И знали наизусть и пели нашу червону руту.
   Відповісти    
Anna Melnikova
Мне нравится, что автор затрагивает вопросы, которые волнуют всех нас. Это очень нужно, не то нас затянут обратно в ярмо как рогатый скот
   Відповісти    
dolento
Чудовий текст українською, як найкраща музика! До речі, після прийняття Закону про функціонування української мови як державної, товариші з «Думської» налякали когось, що буде версія українською! Схоже, відчувають, у який бік дме вітерець, тож не буде!
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Одрекс
Ми використовуємо cookies    Ok    ×