Іуди, які руйнують націю

Здорова життєздатна нація завжди знаходить привабливі форми для адаптації таких неідентифікованих. Принаймні старається не робити їм ще більш боляче. Це елементарний гуманізм і християнський закон любові: те, чого не бажаєте, щоби люди робили вам, і ви їм не робіть.

Нездорова і нежиттєздатна нація на короткий час повстає на повний зріст, щоби кепкувати з таких нещасних, дражнити їх, викликати у них ще більшу агресію і ненависть. На короткий час — помститися і познущатися, бо і з нас знущалися. Недолуга інфантильність, що виправдовує себе примітивним «а нам теж колись боляче було».
Така компенсаторна поведінка є проявом невротичної автодеструкції, коли увага притягнута до історичних невдач і помилок минулого, але приймати відповідальність за своє минуле національна спільнота не хоче, що більше — цієї відповідальності старається відцуратися через пошук винуватих: «якщо би не ті від заходу і не ті зі сходу… якщо би не зрада з півночі і не пошесть з півдня…»

Кажуть: ті, що занурені у минуле, — не мають майбутнього. Реальність є такою, що нема ані людини, ані спільноти, яка би жила безболісно, без невдач і програшів. Але виживають тільки ті, що навчилися віддавати минуле Богові заради майбутнього. Такі, що не ведуться на провокації і не зводяться на голос помсти і жалю за поранення, які залишилися у минулому часі.
Натомість ті, що розмахують портретом Шухевича і Бандери там, де позбиралися сотні агресивно хворих людей, що втратили власну ідентифікацію і не можуть її відновити, — приречені.
Ті, хто дражнить розгойданих агресивних калік замість того, щоби навчитися їх адоптувати у власне середовище, — приречені.
Ті, хто замість того, щоби інтегрувати у спільноту недолугих і віднайти терапевтичні засоби для нещасних соціопатів, заходиться від крику «тепер ви за все дасте відповідь! « — приречені.
Ті, хто не розуміє, що здорова нація приймає на себе відповідальність і за своїх хворих — соціально, психічно, релігійно, емоційно, ментально, духовно хворих, — хто цурається цієї відповідальності і шукає провинних у власних гріхах, — приречені.

Позбутися бажання ліквідувати і навчитися лікувати — це єдиний шлях, який дасть нації шанс на виживання. Воно є не легким, бо треба вчитися, треба креативити, треба зростати понад себе самих. Треба врешті решт інтегруватися в християнську цивілізацію, причетність до якої вже задекларована задля бажання жити більш комфортно і платню отримувати в єврах, — комфорт і євро ще не є інтеграцією! Іуда теж був згори інтегрований, але приналежність Христу замінив грошовим еквівалентом. І Петро теж по інфантильному присягався «не втратити єдності, що б не сталося» і вмить відрікся — але не позбувся власної відповідальності за скоєну ганьбу і разом з тим заховав свою інтегрованість у Христову спільноту.

Від тепер декларую своє ставлення до скандального і крикливого «радікал-націоналізму»: вони — іуди, які руйнують націю.
Вони гірші за сепаратистів.
Не приймає їх душа моя так само, як не приймає дикунських святкувань, що проводяться за санкцією нелюдських хижаків без роду і племені, але з неміряними краденими грошима.

Маємо зобов'язання перед Богом і перед власною — християнською! — нацією: навчитися милосердю Доброго Самарянина, щоби зранених лікувати — не дражнити і не робити їм боляче.

Лікувати і інтегрувати — не відштовхувати і ліквідувати. Лише через це здобудемо день перемоги, якого поки що у нас нема.