В тих останніх днях Господь дав нам можливість побачити обличчя незліченних тих, хто не в стані ідентифікувати себе з українською сучасністю і тому неймовірно страждає від занурення в середовище, яке — з натуральних причин ментально-психічних та навіть духовних — сприймається, як таке, що причиняє біль. Здорова життєздатна нація завжди знаходить привабливі форми для адаптації таких неідентифікованих. Принаймні старається не робити їм ще більш боляче. Це елементарний гуманізм і християнський закон любові: те, чого не бажаєте, щоби люди робили вам, і ви їм не робіть. Нездорова і нежиттєздатна нація на короткий час повстає на повний зріст, щоби кепкувати з таких нещасних, дражнити їх, викликати у них ще більшу агресію і ненависть. На короткий час — помститися і познущатися, бо і з нас знущалися. Недолуга інфантильність, що виправдовує себе примітивним «а нам теж колись боляче було». Кажуть: ті, що занурені у минуле, — не мають майбутнього. Реальність є такою, що нема ані людини, ані спільноти, яка би жила безболісно, без невдач і програшів. Але виживають тільки ті, що навчилися віддавати минуле Богові заради майбутнього. Такі, що не ведуться на провокації і не зводяться на голос помсти і жалю за поранення, які залишилися у минулому часі. Позбутися бажання ліквідувати і навчитися лікувати — це єдиний шлях, який дасть нації шанс на виживання. Воно є не легким, бо треба вчитися, треба креативити, треба зростати понад себе самих. Треба врешті решт інтегруватися в християнську цивілізацію, причетність до якої вже задекларована задля бажання жити більш комфортно і платню отримувати в єврах, — комфорт і євро ще не є інтеграцією! Іуда теж був згори інтегрований, але приналежність Христу замінив грошовим еквівалентом. І Петро теж по інфантильному присягався «не втратити єдності, що б не сталося» і вмить відрікся — але не позбувся власної відповідальності за скоєну ганьбу і разом з тим заховав свою інтегрованість у Христову спільноту. Від тепер декларую своє ставлення до скандального і крикливого «радікал-націоналізму»: вони — іуди, які руйнують націю. Маємо зобов'язання перед Богом і перед власною — християнською! — нацією: навчитися милосердю Доброго Самарянина, щоби зранених лікувати — не дражнити і не робити їм боляче. Лікувати і інтегрувати — не відштовхувати і ліквідувати. Лише через це здобудемо день перемоги, якого поки що у нас нема. |