На жаль, в Україні склалася погана практика, за якої будь-який суд залежить від політичних рішень, особливо Верховний Суд. Виконавча влада на різних рівнях завжди дивиться на нього з неприхованим апетитом. Чому так відбувається? Дуже просто. У нашій країні роками реалізовувалась гра з нульовою сумою, де переможець отримує все, а в процесі боротьби мета виправдовує кошти. Верховний Суд не існує у вакуумі, а політичні актори розглядають його як інструмент цієї гри. Дуже часто політичні механізми тиску на Верховний Суд виправдовуються революційною доцільністю, тобто необхідністю проведення швидких реформ. Це не погано і не добре, це неупереджена оцінка дійсності. Будь-який український політик, крім ідіота і російського колаборанта Віктора Януковича, вважає, що з висоти його статусу йому видніше, яким чином необхідно реформувати країну. У теорії права існують так звані implied powers – повноваження, які владні інститути можуть використовувати в окремих випадках. В українських умовах обсяг повноважень, що маються на увазі, завжди ширше за обсяг суто формальних, викладених у тексті закону. Під implied powers підпадає також можливість впливати на судову систему. Ця тенденція спостерігається на всіх рівнях влади.
Це ознаки дорослішання, які нам потрібно пройти. Інтеграція в ЄС і НАТО має сприяти приведенню реального стану речей до чинного законодавства. Це означає в перспективі реальний поділ влади, як його мав на увазі Монтеск'є. Головне на цьому етапі – чітко розуміти, до чого ми маємо прийти, та рухатися до зростання того, що в англійській мові називається credability, тобто «авторитет і визнання незаперечності рішень суду в суспільстві». Недарма у США так трепетно ставляться до авторитету Верхового Суду, якого Дональд Трамп хотів похитнути. Успіх США побудований не так на можливості друку доларів у безмежній кількості, як у впевненості кожного громадянина отримати справедливе правосуддя. У США так побудована модель влади, що вона, на відміну від України, практично виключає можливість тиску на суди за допомогою політичних методів, включаючи кримінальні провадження і т. д., навіть якщо для них є всі підстави. Це походить від того, що американський суд є фактором стабільності американської економіки.
Задля справедливості слід сказати, що складно уявити собі керівника Верховного Суду США, якого спіймали на хабарі в кілька мільйонів доларів. В американській системі координат судді викликають у виконавчої влади повагу саме тому, що їх рішення хоч і можуть відображати внутрішню ідеологію, але не мотивовані хабарами. Коли судочинство перетворюється на бізнес, твоя мантія знецінюється, так само як і мантії інших. У США розуміють цю аксіому.
Дивно, але чомусь за дискусією з приводу Князєва всі якось забули поставити собі запитання: а як так сталося, що Верховний Суд очолила людина, яка бере хабарі? І це після проведеної реформи. Річ у тім, що всі фокусуються виключно на особистості Князєва. Нині важливо відповісти на запитання, чому система виводить нагору саме таких людей. І якщо хабарі далися взнаки, треба знову перезавантажити систему, яка вже банкрут в очах суспільства, а тому повністю залежна від виконавчої влади.
Я з повагою ставлюся до висунення своєї кандидатури на посаду голови Верховного Суду України Альберта Єзерова оскільки у нас в державі існує презумпція невинуватості, проте не може система, що породила корупцію, породити щось інше. Вона має бути перезавантажена, бо всі судді, які проголосували за Всеволода Князєва два роки тому, тепер спокійно голосуватиме за нового голову. Всі вони несуть колективну відповідальність за Князєва. Так, це складно постійно перезавантажувати Верховний Суд, але тільки так можна досягти реального очищення. |
