Днями в Одесі відбувся Круглий стіл з актуальної теми. Мало кого здивуєш цією вже вельми поширеною формою обговорення того чи іншого питання, тому, як уже звичні, Круглі столи здебільшого не мають особливого суспільного резонансу. Втім, як і цей Круглий стіл, якби не дразлива тема – мовна – залишився б без належної уваги.
Тема не нова, дійсно важлива для укріплення української національної свідомості. Однак. Згадаємо, що українська мова стала державною в Україні ще за радянських часів, з 1989 року. Тоді, десь підсвідомо, в умовах радянської дійсності ми розуміли певну декларативність цієї статті Закону. Але з оголошенням незалежності України з 1991 року мовне питання якщо і не одразу, то протягом часу мало бути вирішене однозначно. Усвідомлюю роль і чинник політичної доцільності у вирішенні мовного питання, об’єктивний стан мовної ситуації на півдні і на сході країни, у Закарпатті. І все ж відзначу, що українізаційний рух в країні з початку 1990-х розпочався достатньо потужно. У вузах створювались народознавчі кафедри, народознавчі дисципліни з’явились у загальноосвітніх школах, видано друком багато різноманітних підручників і посібників з регіонального народознавства….
Що маємо на сьогодні? Cама тема Круглого столу «Неконфліктне утвердження мови та практики переходу на українську мову у російськомовному середовищі» вказує, що майже за 30 років, незважаючи на видимі позитивні зрушення, залишається більш ніж актуальною, що навіть етнічні українці на півдні і на сході надзвичайно повільно стають україномовними. Чому?
Як на мене, йдемо не тим шляхом. Причин декілька. Одна із них – недостатня політична воля і підтримка держави. Певний час ентузіасти на місцях своїми ініціативами і креативністю компенсували апатію держави. У нас на Одещині організовувались етнографічні експедиції, видавались зібрані в селах надзвичайно цінні матеріали, які сьогодні уже не зібрати з цілком об’єктивних причин. Проводились районні і обласні учнівські народознавчі конкурси і олімпіади. Етнографічна тематика була однією з провідних в роботах Малої академії наук. Все це наша культура, національні традиції. І якби ця діяльність посилювалась, впроваджувалась у навчальний процес, то сьогодні мали б доросле покоління свідомих українців за переконанням, яких не потрібно було б просити розмовляти українською. Молодь знала б, що українська культура одна із унікальних європейських культур, формувалась на традиціях, закладених населенням цієї землі тисячі років тому, що обрядовість наша тільки україномовна і втрата української мови це втрата української культури.
Народи пишаються своєю культурою. Ми майже виняток, не пишаємось, бо погано знаємо свою історію і культуру. Небезпека криється ще й у тому, що не тільки з Росії лунають голоси про штучність української мови і культури, що українці частка іншого народу і культури тому не можуть мати претензій на власну незалежну державу. За браком знань у нас ще є прихильники цієї «наукової теорії». А хто буде доводити зворотне дітям, якщо в Україні скасовано підготовку фахівців за спеціальністю «Етнологія», припинилася підготовка професійних етнологів для науки, викладачів шкіл? Залишається просити українців, які народилися і виросли уже в Україні, бути україномовними, не втратити українську ідентичність. Та чи матиме така практика бажаний результат?
Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя
Шановний автор правий настільки, що немає потреби у розлогому коментарі! Але ж, проблема одна, за усі часи незалежності ми не мали, тай не маємо української влади, а керують чужинці, скільки б вони не жили на нашій землі! Останні політичні події вказують на сумні часи, які можна подолати тільки нестримною волею патріотів, у боротьбі за збереження українського етносу!
Родители подарили человеку жизнь. А при чем тут язык? Логика не твой конек, дружок. Как и у любой ваты. Вата, кстати это ты.
Просто украинская местная вата, а ход мысли ничем не отличается от путинской ваты. Та же тупость, агрессия, пивной ура-патриотизм. Да и кстати, где большие буквы в начале предложений? Почему ты так не уважаешь украинский язык, что пишешь на нем безграмотно? :)
пороха нет, а дело его живет в лице таких как это "все добре" — аргументов нет — начинает хамить и корчить гения украинского патриотизма. создай лучше рабочие места или плати налоги, хотя бы. с автоматом, кстати, добре не буде, потому что рано или поздно стрельнет и будет вавка у одного и срок у другого
а ти хто? — прахобот чи наступний "за поребрик" (як казав ПОПЕРЕДНІК)? чи просто недалекий небайдужий? я, як у демократичній країні даю ТОБІ право вибору.
Нет, дружок. В интернете или не в интернете люди пишут грамотно. Или неграмотно, когда не в состоянии.
Ты явно не в состоянии, ибо безграмотное быдло, корчащее из себя патриота. Что я тебе наглядно и продемонстрировал. Да и всем вокруг это очевидно, малыш. :)
Пане Президенте! Дослухайтесь до вимог педагогічної громадськості мистецьких шкіл України!
Шановний Володимире Олександровичу!
В травні 2019 року до Вас з Відкритим листом звернулися провідні діячі культури і мистецької освіти з проханням не допустити запровадження Міністерством культури України: реформи початкової мистецької освіти; проведення атестації педагогічних працівників закладів мистецької освіти в зв’язку з тим, що ці новації повністю запозичені у країни-агресора, і, в решті решт призведуть до руйнації одної з найкращих в світі системи початкової академічної мистецької освіти. Відкритий лист до Вас підписали знані у всьому світі корифеї культури: Герої України Євген Станкович, Мирослав Скорик, Євген Савчук; ректори провідних мистецьких вишів народний артист України Олександр Злотник, заслужений діяч мистецтв України Максим Тимошенко; народні артисти України Анатолій Кочерга, Валерій Буймістер, Анатолій Баженов, Леся Дичко, Володимир Сіренко, Богдана Півненко, Валерій Матюхін; заслужені діячі мистецтв України Ігор Щербаков, Марина Черкашина-Губаренко. На жаль, Ви, шановний пане Президенте, на цей лист не відреагували. 7 травня на сайті Кабінету Міністрів України була розміщена Петиція «Вимоги педагогічних працівників закладів початкової мистецької освіти», в якій були висловлені вимоги педагогічної спільноти, що полягали в наступному: скасувати наказ Мінкультури від 24.04.2019 № 352 про затвердження Типових освітніх програм; скасувати наказ Мінкультури від 12.07.2018 № 628 «Про затвердження Положення про атестацію…». Станом на 26 липня Петиція набрала 16 325 голосів! 6 червня під стінами Міністерства культури відбулася мирна акція протесту, в якій взяло участь близько 2 500 педагогічних працівників та батьків учнів мистецьких шкіл з Києва, Київської, Сумської, Вінницької, Житомирської, Рівненської, Івано-Франківської, Полтавської, Черкаської, Львівської, Херсонської, Кіровоградської, Волинської областей. Під час акції Міністру культури Євгену Нищуку було передано вимоги, які полягали у скасуванні вищезгаданих наказів і звільненні з посади Генерального директора Директорату мистецької освіти Тетяни Колос як такої, що не відповідає посаді. Вимога про звільнення Т.Колос була озвучена Народним Депутатом України Сергієм Капліним під час її зустрічі з педагогічною спільнотою Полтавської області. Під час акції Міністр Є.Нищук пообіцяв мітінгувальникам зняти всі «токсичні» питання, відтермінувати введення в дію наказу № 352, створити Робочу групу для доопрацювання нормативних актів мінкультури, і запевнив, що сам буде брати участь в роботі групи. На жаль, до цього часу ніяких зрушень не відбулося. Накази про відтермінування введення в дію наказу № 352 та про створення робочої групи не видано, обіцянки, дані Міністром учасникам акції не виконані. Просимо взяти до уваги, що ця, так звана «реформа» повністю запозичена у країни-агресора, від якої навіть там вже відмовилися, і її запровадження в найближчому майбутньому призведе до катастрофічних наслідків. Звертаємося до Вас, шановний Володимире Олександровичу, з проханням: дати доручення про створення групи фахівців по вивченню роботи Міністерства культури із запровадження реформування початкової мистецької освіти та проведення атестації педагогічних працівників, використання бюджетних коштів по запровадження цієї реформи, до якої долучити провідних діячів мистецької освіти, представників громадських організацій, кураторів сфери культури Вашого офісу; звернути увагу на те, що Міністерством культури керують люди, далекі від культури; вплинути на недопущення запровадження так званої «реформи» початкової мистецької освіти та проведення ганебної атестації педагогічних працівників закладів мистецької освіти. Просимо Вас, шановний Володимире Оександровичу, віднести систему початкової мистецької освіти до НАЦІОНАЛЬНОГО надбання! З повагою, Голова Президії ГО «Всеукраїнська рада директорів закладів початкової мистецької освіти» Олександр ШАЛІТ
Почему "атестація ганебна"? Что плохого в подтверждении квалификации? Почему инженер или врач должны регулярно подтверждать свою квалификацию, а "педагогічний працівник закладів мистецької освіти" не должен? А если он в маразме? А если он а-ля Поплавский? Хорошо бы еще обязательное психиатрическое освидетельствование добавить.
Почему ВСЕ «культурно», «национально», «патриотично» озабоченные граждане ВСЕГДА заставляют других (тоже граждан, кстати) принимать именно ИХ национально-галичанские, по большей части, взгляды на историю, на то, какой мовой нам говорить? Их же тупо — меньше…
