Минулого тижня на сайті dumskaya з'явилася інформація про депутата Одеської міської ради від ОПЗЖ Богдана Гіганова, котрий сплив на російських пропагандистських ток-шоу. До цього близько року ніхто про нього нічого не чув. Це той самий депутат, який 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабної російської агресії, закликав зі своєї сторінки у Фейсбуці Президента України зателефонувати до путіна і, якщо потрібно, стати на коліна. Після хвилі хейта він дав задню, заявивши, що його обліковий запис зламали. Але, усвідомлюючи всю відповідальність за сказане, він зрозумів, що рукописи не горять, і вирішив не повертатися до України.
По суті, дії депутата міської ради, який закликав до переговорів з президентом держави-агресора, можуть бути кваліфіковані як колабораціонізм чистої води. Гіганов чудово розумів, на що йшов. Він настільки часто з'являвся в компанії зрадника України Віктора Медведчука, настільки вірно йому служив, що дороги назад у нього просто вже не було. Він належав до тієї групи депутатів ОПЗЖ, які були безпосередньо зав'язані на керівництво партії, а відтак на Медведчука. Всім, що в нього є, і своїм місцем у списку він був зобов'язаний Медведчуку, на відміну від інших депутатів від ОПЗЖ, які опинилися в місцевих радах за вхідний квиток, як заведено говорити в їхньому середовищі. Для них бирка ОПЗЖ нічим не відрізнялася від інших бирок, тому з настанням війни вони вже через два тижні українського опору вибрали залишитися в Україні, розуміючи, що в росії вони нікому не потрібні і їх викинуть як відходи. До речі, держава-агресор зазнає вже третьої хвилі міграції колаборантів з України. Перша була після Помаранчевої революції 2004 року, друга – після Революції Гідності 2014-го і третя – у результаті повномасштабної російської агресії. Таким чином, безперервно відбувається приплив нових осіб до російських пропагандистських ток-шоу.
Випадок Гіганова загострює дискусію про люстрацію і робить її не просто неминучою, а й необхідною. І враховуючи проросійське коріння ОПЗЖ, абсолютно логічним було б люструвати всіх депутатів від цієї політичної сили, включаючи опоблок, Партію регіонів та всіх тих, хто мав відношення до режиму зрадника Віктора Януковича. Також, з одного боку, ми маємо приклад Олексія Ковальова, депутата від Слуги народу, який став колаборантом і почав прислужувати агресору до того моменту, поки не покинув цю землю, а з іншого – нам відомий приклад Олександра Вілкула, депутата від Партії регіонів та опозиційного блоку кількох скликань, який з моменту початку російської агресії очолює Криворізьку військову адміністрацію і зміг зробити багато для зміцнення оборони міста та відбиття загрози з боку російських терористів. Отже, проведення аби якоїсь люстрації не дасть бажаного результату щодо покращення якості політичного класу.
Якщо ми дійсно хочемо провести люстрацію, то необхідно закласти чіткі критерії в українське законодавство, щоб зробити цей процес по-справжньому незворотним. Досвід попередніх років показав, що після 2014 року багато чиновників режиму колаборанта Віктора Януковича зуміли відновитись на посаді за рішенням національних судів, а деякі втікачі змогли навіть відбити санкції на рівні Європейського Союзу за допомогою Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини. Саме недосконалість нашого законодавства та революційна доцільність дозволили цим людям уникнути люстрації. Крім зрозумілого і прозорого законодавства необхідно те, що заведено називати »м'яка сила». Джозеф Най, високопосадовець першої адміністрації Клінтона, 1990 року видав книгу »Покликання до лідерства: природа американської влади, що змінюється». В уявленні Ная м'яка сила – це важковимірний, але такий, що легко виявляється, різновид влади: влада репутації та поваги; доброзичливості, що випромінюється; економіки, з якою частіше вважають за краще мати ділові й торгові відносини. Можливо, на думку Ная, цю форму влади складніше описати в кількісних показниках, ніж кількість винищувачів, піхотних дивізій або мільярди барелів нафтових запасів, але її цінність не менш очевидна. Наприклад, у 1990-х роках зрозуміли, що додатковими складовими м'якої сили США стали Силіконова долина і Голівуд, які сприяють всесвітньому поширенню технологічних новацій та розважальної продукції, що проповідує американські культурні цінності.
У внутрішньому українському контексті прикладом м'якої сили має стати особистий приклад перших осіб нашої держави. Принцип іспанського диктатора Франка »друзям – все, ворогам – закон» має піти в минуле. Президент Володимир Зеленський, на відміну від свого попередника, має унікальний кредит довіри, який може дозволити йому спиратися на думку людей і проштовхуватинепопулярні рішення серед бюрократії. Нині в одній людині, нашому Президенті, зійшлися в одне ціле нормативна влада (сила закону) та влада слова. Цим необхідно скористатися та надіслати чіткий сигнал суспільству з питання люстрації.
Якщо ж верх знову візьме революційна доцільність, то ми можемо отримати »грузинську ситуацію», коли люстрація Михайла Саакашвілі неправовими методами призвела до того, що маятник через десять років хитнувся у зворотний бік. Подібні ривки шкодять країні. Тим і відзначаються європейські країни, що всі важливі рішення завжди ухвалюються після ретельного аналізу та підготовки громадської думки, що забезпечує легітимність ухваленим рішенням. |