2

Владимир Тартак / 3 сентября 2014, 13:56

Як уникнути майбутніх боїв між Президентом та Прем’єром?


Територіальні представництва державної влади

Кількісне і профільне представництво центральних виконавчих органів на територіальному рівні визначається чітким розподілом повноважень в трикутнику: місцева рада, Президент і Кабінет Міністрів. Якщо розумна передача владних повноважень від центру до місцевого самоврядування сприймається суспільством позитивно, то в питаннях розподілу прав та обов’язків між Президентом та Верховною Радою, не все так добре. Існуюча політична модель не має чітких принципів і критеріїв розподілу повноважень між цими двома інститутами. Навіть за умови наявності у Президента більшості в Парламенті, ця невизначеність є джерелом перманентних конфліктів між бюрократами Президента і бюрократами Прем’єр-міністра, в які рано чи пізно втягуються перші особи. Причина цих конфліктів полягає в конкуренції, яка виникає природньо, бо площини їх повноважень перекривають одна одну. Тут треба виходити не з принципу збалансування повноважень в кожній сфері, а з принципу чіткого розподілу компетенцій. Тільки таким чином нам вдасться уникнути повторення конфронтації, яка була між Ющенко і Тимошенко. Оптимальною комбінацією може стати їх розподіл на безпековий, або президентський та соціально-економічний, або прем’єрський сектори. Питання зовнішньої, монетарної, правової та інформаційної політики мають бути сферою спільної відповідальності. До першого блоку належать:

-                    Міністерство оборони;

-                    Служба безпеки України;

-                    Генеральна прокуратура;

-                    Національна гвардія;

-                    Зовнішня розвідка;

-                    Державне бюро розслідувань;

-                    Державна прикордонна служба;

-                    Міністерство внутрішніх справ

Всі керівники вказаних відомств призначаються і звільняються винятково Президентом і саме ці органи є тим інструментом за допомогою якого можна бути реальним гарантом Конституції і безпеки громадян.

Спільна відповідальність реалізується через механізм, за яким посади Міністрів юстиції, зовнішніх справ і Голову Національного банку призначає Президент за поданням Прем’єр-міністра, а звільняє Верховна Рада через висловлення недовіри.

До соціально-економічного блоку належать всі міністерства, фонди, агентства, служби, інспекції, комісії, керівництво яких призначається і звільняється Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, або Прем’єр-міністром. Таким чином проводиться адміністративно-політична межа, коли безпосередній кадровий вплив Президента обмежується тільки силовим блоком, а безпосередній кадровий вплив Верховної Ради і Кабінету Міністрів розповсюджується тільки на економічний та соціальний блоки. Після наведення ладу у повноваженнях головних державних інституцій стає зрозумілою логіка взаємовідносин представництв центральної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Ліквідація державних адміністрацій, не означає ліквідації контролю державою за законністю прийняття рішень органами місцевого самоврядування. Цей контроль, а також координація діяльності місцевої влади і нагляд за якістю надання ними соціально-адміністративних послуг залишаються в компетенції держави. Тільки тепер ці функції будуть реалізуватись через існуючі територіальні представництва.

Урядова вертикаль буде здійснювати координацію діяльності всіх територіальних представництв підзвітних Кабінету Міністрів, а також контролювати якість публічних послуг, які надаються цими представництвами та місцевою владою населенню. Ці органи будуть називатись Урядовими комісаріатами і базуватимуться на територіальних майданчиках Міністерства економічного розвитку і торгівлі, використовуючи їх кадровий і технічний ресурс. Також до компетенції Урядових комісаріатів будуть входити повноваження по координації зусиль учасників міжрегіональних та транснаціональних проектів. В разі необхідності, для прискорення реалізації великих інфраструктурних проектів, Кабінет Міністрів може створювати тимчасові спеціальні округи з відповідною адміністрацією.

Головне завдання президентської вертикалі здійснювати координацію територіальних представництв всіх силових та правоохоронних органів, а також нагляд за законністю рішень і дій органів місцевого самоврядування та територіальних представництв центральних органів виконавчої влади. Базовим майданчиком для реалізації цих повноважень стануть представництва Генеральної прокуратури на місцях. В зв’язку з цим, функції загального нагляду у прокуратури забирати не треба, тому що саме вони дають можливість органічно вмонтувати структурні підрозділи прокуратури в конструкцію президентських повноважень на всіх рівнях влади. В середовищі європейських експертів не має єдиної думки щодо необхідності обмеження функцій прокуратури тільки представництвом державного обвинувачення та інтересів держави і громадян в судах, наглядом за слідчими та пенітенціарними закладами. Більш того, все гучніше лунають голоси про те, що загальний нагляд може бути корисним для правової держави, якщо його наповнити конкретним змістом. В нашому випадку цей зміст має стосуватись національної безпеки, забезпечення якої є прямим обов’язком Президента.

З метою попередження та ефективної ліквідації антидержавних, сепаратистських і терористичних акцій необхідно створити спеціальні територіальні поліцейські округи, в межах яких будуть об’єднуватись і координуватись зусилля та ресурси Національної гвардії, Державної поліції, Служби безпеки України. В цих округах, як і у військових, необхідно жорстко дотримуватись принципу екстериторіального формування рядового складу і постійної ротації сержантського та офіцерського складу. Розмір і кількість таких округів мають залежати від рівня потенціальної загрози для конституційного ладу та безпеки людей, яка може з’явитись на територіях адміністративно-територіальних утворень, котрі увійдуть до складу даних галузевих об’єднань. В разі введення надзвичайного стану координація дій державних територіальних органів та місцевої влади покладається на керівника відповідного поліцейського округу. У випадку оголошення воєнного стану на частині території України – координація дій всіх органів влади покладається на командувача відповідного військового округу. Таким чином функції районних і обласних державних адміністрацій розподіляються між місцевим самоврядуванням, урядовими комісаріатами, які підзвітні уряду і силовими відомствами, які підзвітні Президенту. При такій конструкції влади, окремий інститут представників Президента вбачається абсолютно зайвим.

Повна версія моделі реформи місцевого самоврядування

http://www.ex.ua/487222300265

 

Распечатать

Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



оцет
Без боёв никак нельзя.
Можно например отобрать у президента все полномочия, оставив только представительские.
Но если президент при этом будет выбираться всеобщим голосованием он заберёт себе полномочий сколько захочет. Конечно не всякий президент и не в любой момент времени, но в принципе может забрать всё.
Аналогично если президент будет выбираться парламентом, то тогда премьер может забрать себе всё.
   Ответить    
   Правила

Записи в блогах:





Будова