Алена Балаба / 23 августа 2021, 11:32

З Днем Прапора, українці


Весь Майдан в мене на рюкзачку була синьо-жовта стрічка. Тобто зрозуміло — це було ознака: свій — чужий.

Березень 2014-го. В Києві «переміг» Майдан, перевертають прапор, обирають нові обличчя в Кабмін і інші установи, ділять ласощі, а у нас сепари ходять великими маршами, місто в триколорах і колорадських стрічках, і кожен ранок просинаєшся з думкою «де вистрілить сьогодні».

Березень. Чергова неділя. Я їду в центр до Дюка. На зупинці до мене підходить хлопець, дивиться на мою жовто-блакитну стрічку і каже: «Дякую». Я у відповідь: «Та за що?» — А він: «Приємно, що в Одесі ви підтримуєте Україну». Я не стрималась і поки не підійшла моя маршрутка, розповідала про наш одеський Майдан, скільки нас було в Києві в важкі дні, як наші хлопці і дівчата стояли на Груші, як були на Інститутській. Хлопець стояв і дякував.

А потім був страшний квітень — коли ми зустрічали наших моряків з Криму — тих, хто не зрадив, і друге травня.

А потім багато чого.

Але «свій-чужий» на прапор — досі працює. Бо і синьо-жовтий, і червоно-чорний діють на наших ворогів як часник, срібні кулі, осиковий кіл на вампірів. Хай вони згинуть назавжди.

З днем Прапора, українці.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя


Записи в блогах: