Павло Кириленко / 22 июня 2021, 10:18

Забудовники VS активісти. Чому в мегаполісах все менше комфорту?

Життя бурлить в обласних центрах та мегаполісах, а малі міста, містечка, селища, села – занепадають, знелюдніли й зникають з обличчя світу перетворюючись у пустощі.

Відсутність належної інфраструктури, робочих місць, садочків, шкіл, лікарень, різних соціальних закладів, роблять свою справу – зганяючи людей у великі міста жити в бетонних коробках.

Поглибила цей процес оспівана владою та її експертною обслугою, так звана – децентралізація.

Утворення об'єднаних територіальних громад, тобто приєднання до одного більш менш великого та розвинутого населеного пункту, ще десятку малих і слабших – започаткувало незворотний процес – знищення останніх. Закриття лікарень та шкіл, тут все в одному пакеті.

Тож, що потрібно зробити, аби зупинити цей гібридний геноцид?

Поки не пізно має бути скасована політика злочинної децентралізації, а всі ОТГ розформовані. На противагу цьому має відбутися повне перезавантаження адміністративно-територіального устрою, і на жаль зараз вже не має значення, яким буде цей адміністративний устрій, головне щоб він сприяв реалізації кількох головних завдань:

Перше – це всебічний розвиток всіх без виключення територій України;

Друге – максимальна реалізація кожного українця у своїй власній державі.

На вищому державному законодавчому рівні має бути прийнятий новий податковий кодекс з максимально низькими податками та закони економічного стимулювання розвитку харчової, легкої та важкої промисловості.

Враховуючи відсталість територій віддалених від обласних центрів, має бути визначений принцип податкової шкали – чим далі від великого міста, або чим більш депресивніший регіон – тим менші податки й більше різних заохочень для відкриття там підприємств.

Крім того, у закон про ринок землі прийнятий монобільшістю Зеленського, який наслідує Аргентинську модель, мають бути внесені правки, або прийнятий зовсім новий закон. Такий, який сприятиме в Україні розвитку сільського господарства за Польською моделлю, де успішно працюють понад кілька мільйонів фермерських господарств, а в Україні їх має бути близько 6 мільйонів.

Така політика швидко приведе до розвитку відповідної інфраструктури у цих місцевостях. Забезпечить створення нових робочих місць, соціальних установ, відродження лікарень та шкіл й зрештою будівництво нових.

Про це, а також про особливості боротьби з забудовами в Україні, куди направити потенціал «будівельної мафії», як зробити українців задоволеними життям, забезпечити роботою та житлом і багато інших, суміжних мікротем дивіться у цьому відео.

Пост розміщений стороннім користувачем нашого сайту. Думка редакції може не збігатися з думкою користувача

оцет 22 июня 2021, 11:44 -1

Процес зайшов надто далеко і зупиняти вже пізно.
Тобто теоретично можна ліквідувати в великих містах підприємства, що створюють місто: обласну адміністрацію, суди, прокуратуру, поліцію. Ліквідувати взагалі, чи перенести в маленькі міста, чи винести на кільцеву дорогу. Але що ж тоді буде з великими містами?
Вони почнуть вмирати. А в них мешкає більшість населення. То половину населення великих міст можна сміливо у найближчі кар’єри, щоб не страждали даремно.

Щодо фермерів. Історія знає випадки, коли робили спроби їх нав’язати, виходячи з інтересів промисловості чи обороноздатності держави.
Наприклад в США для цього потрібна була громадянська війна, бо коли б не розгромили плантаторів, то саме вони захопили прерії, які саме почали відбирати у індіанців, а не голота яка їхала з Європи. Саме так сталося в Аргентині, де рабство відмінили. а плантаторів не побили. Це штучне фермерство протрималося аж 100 років, поки крупні агрохолдинги (сучасні плантатори) не стали домінувати у сільському господарстві США.

У Російській Імперії цар Олександр ІІ, бажаючи помститись великотоварним агровиробникам, за поразку у Кримській війні, і розвинути вітчизняну промисловість у ті самі часи почав земельну реформу. Однак на те щоб різати крупних агротоваровиробників він згоди не дав. І ця реформа тяглася аж до Першої Світової Війни, коли перекриті на багато років Босфор і Дарданелли зробили великотоварне агровиробництво збитковим, що дозволило знищити його разом з панами, які його уособлювали. Але не пройшло й десяти років, як проливи були відкриті, і під ніж пустили радянське фермерство.

Висновок: ці реформи і революції занадто криваві, ватажки цих реформ живуть недовго (Лінкольн, Олександр ІІ …..)
Рано чи пізно закінчується це все, черговим великотоварним виробником агрородукції.

До того ж є сумніви, щодо того. що фермерство дасть поштовх вітчизняній промисловості.
Зараз дешевше все привести з Китаю.

Можливо, як вихід: зруйнувати остаточно дороги, тоді довезти з Китаю, чи хоча б з порту буде коштувати занадто, і десь у ….. почне розвиватись промисловість.
До того ж і вивозити агропродукцію теж буде неможливо, а в таких умовах агрохолдинги здохнуть.

E-mail
Пароль