Законопроєкт 4142: чому «презумпція згоди» є злочином

Багато хто вже висловлювався стосовно 4142. Так, Головне науково-експертне управління ВР нарахувало 21 претензію і порадило повернути його на доопрацювання.

Фахівці-медики склали дуже докладну та детальну рецензію. Їх висновок: «Законопроєкт не підлягає подальшому доопрацюванню та має бути якнайшвидше знятий з розгляду шляхом його відкликання авторами. В разі прийняття Верховною Радою законопроєкту в цілому рекомендоване застосування права вето Президентом України».

Але — законопроєкт 4142 вперто протягують. За чутками — небезкоштовно.

Я теж висловлювався стосовно проєкту 4142, і теж нецензурно. Проте я принципово не торкався питань щеплень, тому що це — лише одна з величезної купи колосальних проблем, що створить цей проєкт у разі ухвалення.

Проте зараз, коли людина, яка називає себе «головним державним санітарним лікарем», відверто повідомила, що метою проєкту 4142 є влаштування «презумпції згоди на щеплення», я мовчати вже не маю права.

Що означає «презумпція згоди»?

Зараз для того, щоб зробити людині щеплення, лікар повинен проінформувати її про хворобу, про вакцину, про можливі наслідки щеплення і можливі наслідки відмови від щеплення. Після цього пацієнт має розписатися про те, що вона згодна, і лише після цього отримує щеплення. Щодо дітей таку згоду надають їх батьки.

У разі ухвалення законопроєкту 4142 всього цього не буде потрібно. Жодних підписів, жодних документів, що підтверджують наявність згоди пацієнта: немає відмови — колемо!

Ось це і є «презумпція згоди на щеплення». Це є злочин, і ось чому.

По-перше, «презумпція згоди» є порушенням міжнародних конвенцій в галузі прав людини.

Так, стаття 6 Загальної декларації про біоетику і права людини ООН визначає: «Любое медицинское вмешательство в профилактических, диагностических или терапевтических целях должно осуществляться только с предварительного, свободного и информированного согласия соответствующего лица на основе надлежащей информации. Согласие в соответствующих случаях должно быть явно выраженным и может быть отозвано соответствующим лицом в любое время и по любой причине без негативных последствий или ущерба».

Аналогічні вимоги містить стаття 5 Конвенції про права людини та біомедицину Ради Європи, яка встановлює такі загальні правила:
- будь-яке втручання у сферу здоров'я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи;

- такій особі заздалегідь надається відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики;

- відповідна особа у будь-який час може безперешкодно відкликати свою згоду.

По-друге, «презумпція згоди» суперечить чинному українському законодавству. Зокрема стаття 42 Основ законодавства України про охорону здоров’я чітко вказує: «Згода інформованого […] пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників».

Проте не це є головним.

Найстрашнішим є те, що скасування документа «згода» і теоретична можливість проведення щеплень без інформування батьків є прямою загрозою для здоров’я і життя дітей.

Якщо б автори цього ганебного законопроєкту 4142 хоча б раз поцікавилися процесом щеплень, вони б знали, що згода — це не папірець з однією фразою «згоден/не згоден».

Насправді цей документ за формою 063-2/о має назву: «Інформована згода та оцінка стану здоров'я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики».

Тобто — згода потрібна в першу чергу для того, щоб оцінити стан дитини і забезпечити його від можливих негативних наслідків. Згода — це опитувальний лист, яким батьки надають лікареві важливу інформацію: про наявність у дитини і членів її родини важких захворювань; про наявність або відсутність алергій; про можливі реакції або ускладнення після попередніх щеплень, про поточне самопочуття дитини тощо. Саме його збираються скасувати і влаштувати «презумпцію згоди», а одночасно — «презумцію відсутності алергій», «презумпцію відсутності хронічних хвороб», «презумпцію відсутності розладів кровотворення», а також «презумпцію отримання батьками повної інформації про щеплення».

Яким чином лікар може приймати відповідальне рішення і призначати щеплення, не маючи важливішої інформації — я не уявляю.

Сьогодні згода є підтвердженням того, що лікар надав, а батьки отримали інформацію про щеплення, протипоказання і можливі несприятливі наслідки.

Яким чином можна вирішити спірну ситуацію у разі її виникнення — я не уявляю.

Підписуючи документ, батькам нагадують про необхідність негайно інформувати медиків у разі погіршення самопочуття дитини.

Яким чином батьки взагалі будуть дізнаватися, яким що їх дитині зробили щеплення і яке саме — не уявляю.  

Проте чудово уявляю, скільки буде, скажімо, помилкових повторних введень вакцин — наприклад, дітям, які отримали їх спочатку у приватній клініці, а потім без дозволу та інформування батьків — у школі. Я чудово уявляю, скажімо, скільки дітей з ВІЧ отримають щеплення живою вакциною, що є цілком неприпустимим — тим більше, що такий діагноз є конфіденціальним і не має бути відомим для працівників школи. Я можу навіть уявити, скільки з них отримають важку форму «короподібного синдрому», а скільки — вакцинно-асоційований паралітичний поліомієліт (ВАПП).

Я чудово розумію, що на нас чекає суто ветеринарний підхід до щеплення дітей, коли їх будуть щепити як худобу. Ані стан здоров’я конкретної тварини, ані згода її — нікого турбувати не буде. По-іншому з такими підходами бути не може.

І влаштування такої системи — це злочин.

Якщо хтось з вас, шановні читачі, має право голосу у Верховній Раді — не голосуйте за 4142, будь ласка.