artville1

Сергій Дібров / 4 февраля 2021, 11:30

Законопроект 4142: «органічне поєднання правового нігілізму, абсурду, логічного хаосу та інтелектуального занепаду»


Наприкінці минулого року країна, а з нею й більшість депутатів ВР, була шокована змістом законопроектом 4142.

Цей дивний законопроект повністю ламав залишки системи санітарно-епідеміологічного нагляду: він передбачав скасування існуючих законів і ухвалення нового, цілком недолугого. Серед іншого, він передбачав принцип «мовчазної згоди» на щеплення, заборону примати до шкіл, вишів, на роботу людей, що не мають щеплень.

Зли язики кажуть, що подання і проштовхування цього закону через ВР було добряче профінансовано зацікавленими сторонами. Не знаю, так чи не так, але цей проект спричинив навіть розкіл правлячої партії — тоді монобільшість не знайшла голосів навіть за ухвалення в першому читанні.

І ось — спроба друга. Ініціатори законопроекту з профільного комітету ВР прибрали практично все, що стосується щеплень. Але ж решта «Новацій», які там містяться, вражають уяву.

Чого варте, наприклад, створення мережі «Центрів контролю та профілактики хвороб». За текстом законопроекту вони можуть бути «юридичними особами будь-якої організаційно-правової форми».

Що це означає? Це означає приватизацію повноважень держави. Функції з захисту від епідемій в межах області, в тому числі контрольні, можна покласти на ТОВ, на акціонерну компанію, на благодійну або релігійну організацію. І що головне, на керівника цієї релігійної організації «покладається виконання повноважень головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративно-територіальної одиниці».

Або, наприклад, передбачається нова посада — «заступник заступника міністра». Апофеозом законопроекту можна вважати делегування Кабміну повноважень ухвалювати закони. Це напряму суперечить Конституції.

В цілому, закон фактично відновлює СЕС, який автори називають «корупційним монстром», з контрольними повноваженнями, проте без організаційної вертикали і з повним хаосом в нормативній частині.

»Законопроект являє собою втілене у вигляді нормативно-правового акту органічне поєднання правового нігілізму, абсурду, логічного хаосу та інтелектуального занепаду», — вважає експерт.

Які будуть прогнози — ухвалять таке, чи знов не ухвалять?

==============================================================================================

Галімський О.В., з співавт.

Рецензія

на проект Закону України «Про систему громадського здоров’я» №4142

(2 версія, від 03.02.2021, на текст до першого читання

з урахуванням пропозицій профільного комітету від 02.02.2021)

Резюме

За результатами вивчення проекту Закону України «Про систему громадського здоров’я» (далі – «законопроект») вбачається наступне:

1. Законопроект повністю виводить поза конституційно-правове поле інститут Головного державного санітарного лікаря України, зокрема:

1.1. Законопроект не передбачає існування посади Головного державного санітарного лікаря України, окремого механізму призначення на неї або звільнення з неї, оскарження його рішень, а лише «виконання повноважень Головного державного санітарного лікаря України», заступником керівника ЦОВВ (МОЗ).

1.2. Законопроект наділяє відповідного заступника керівника ЦОВВ повноваженнями давати «обов’язкові до виконання доручення ЦОВВ…». Відповідні повноваження в системі органів державної влади України є виключно у Прем’єр-міністра України.

1.3. Законопроект передбачає можливість покладання обов’язків Головного державного санітарного лікаря України заступником керівника ЦОВВ на одного з своїх заступників. Існування посади «заступника заступника ЦОВВ» чинним законодавством не передбачене.

1.4. Законопроект наділяє відповідного заступника керівника ЦОВВ правом ініціювання перед Кабінетом Міністрів питання встановлення карантину від імені ЦОВВ. Чинне законодавство наділяє такими повноваженнями виключно міністрів, що за посадами є членами Кабінету Міністрів України.

2. Законопроект передбачає існування мережі центрів контролю та профілактики хвороб ЦОВВ що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, які за текстом законопроекту «є юридичними особами будь-якої організаційно-правової форми». А на керівників таких центрів «покладається виконання повноважень головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративно-територіальної одиниці».

Цим фактично передбачається створення територіальних підрозділів Міністерства охорони здоров’я представлених однією особою, правовий статус якої не визначений.

Вказаним посадовим особам надається право надавати «обов’язкові до виконання доручення територіальним органам центральних органів виконавчої влади», чим порушується принцип єдиночальності у роботі ЦОВВ, який передбачений Законом України «Про центральні органи виконавчої влади»

3. Пунктом 3. Прикінцевих та перехідних положень законопроекту доручається «Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня публікації цього Закону внести зміни до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Натомість внесення змін до законів України можливо виключно прийняттям нових законів, належить до повноважень Верховної Ради України встановлених Конституцією України.

4. Законопроект спотворює зміст та скорочує обсяг діяльності держави із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення визначеної Конституцією України обов’язком держави.

5. Законопроект вводить в правове поле не властиве науці та практиці охорони здоров’я України поняття «громадського здоров’я». Законопроект наділяє його штучним, не існуючим у суспільно-правових відносинах змістом, по суті витісняючи за межі правового поля України та спотворюючи поняття профілактичної медицини та охорони здоров’я.

6. Законопроект скасовує значну кількість норм права, залишаючи неврегульованими належним чином правовідносини в забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

7. Законопроект має переважно декларативний характер. Більшість його норм не є нормами прямої дії.

8. Законопроект делегітимізує діяльність Держпродспоживслужби в сфері санітарно-епідемологічного благополуччя, повністю виводячі таку поза правове поле та позбавляючи її будь-яких адміністративних повноважень у цій сфері через скасування Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Окремо законопроект скасовує норми закону № 1113-IX від 17.12.2020 прийняті з метою забезпечення протидії пандемії COVID-19, внаслідок цього зазначена діяльність Держпродспоживслужби опиниться поза правовим полем.

9. Прийняття даного законопроекту вимагатиме від МОЗ України невідкладного напрацювання значної кількості проектів законів та напрацювання великого обсягу підзаконних актів (в тому числі значної кількості Постанов КМУ), а також їх взаємного узгодження у стислий термін, що в умовах надзвичайної ситуації, спричиненої пандемією COVID-19, є нереальним.

10. Законопроект безпідставно обмежує повноваження та скасовує низку функцій Кабінету міністрів України, МОЗ України, органів державної влади, обласних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

11. Законопроект штучно та безпідставно обмежує нагляд з боку ЦОВВ, уповноваженого з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, за господарською та іншою діяльністю (зокрема водопостачанням, використанням пестицидів, ГМО-організмів, у військовій сфері, радіаційного контролю), скасовує обов’язок їх інформування про епізоотії.

12. Законопроект вводить у правове поле та/або змінює велику кількість визначень та термінів. Проте значна частина нових визначень є викривленими, не відповідає усталеній термінології, частково або повністю не відповідає змістові відповідних понять і явищ, а також суперечать визначенням відповідних термінів, що містяться в інших чинних законах.

13. Законопроект містить значні корупційні ризики.

14. Законопроект значною мірою не відповідає усталеним правилам нормотворення, містить внутрішні суперечності.

Висновки:

Законопроект являє собою втілене у вигляді нормативно-правового акту органічне поєднання правового нігілізму, абсурду, логічного хаосу та інтелектуального занепаду.

Зважаючи на все зазначене вище, законопроект не підлягає подальшому доопрацюванню та має бути відхилений.

В разі прийняття Верховною Радою законопроекту в цілому рекомендоване застосування права вето Президентом України.

Основні існуючі проблеми нормативного регулювання захисту населення від інфекційних хвороб забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення можливо вирішити оперативно без внесення змін у закони України у короткостроковій перспективі – шляхом прийняття підзаконних актів (постанов Кабінету міністрів України, наказів МОЗ України).

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Одрекс
Ми використовуємо cookies    Ok    ×