Друзі, ми перемогли! Мій законопроєкт дочекався свого часу. Тепер він чекає на підпис президента. І все, він набуває чинності. За цей законопроєкт дуже довго боровся, в тому числі й за нього мене поливали негативом у ЗМІ та критикували. Але в нашому світі завжди перемагає справедливість. Тому тепер — підпис президента і все. Лишились дрібниці. І цьому найбільше зрадіють прості бійці. Коли в тебе відпустка лише тиждень чи півтора — це ніщо. Якщо ж ти по роботі палиш русню, знищуєш ворожі танки, РСЗВ та іншу техніку агресора — це ще менше. Бо ніхто не встигне відновитись в таких умовах. А відновитись треба, бо це важка робота. Мабуть, найважча у світі прямо зараз. І за таку робота має бути гідна відпустка, та й загалом повага від держави. Ці солдати і є державою. Ми встояли лише завдяки їх подвигу. Вони нас врятували, коли в Україну не вірив ніхто, навіть на Заході. Ворога вже викинули багато звідки. І пора б помітити, що Україна зовсім не поспішала віддячити своїм захисникам. Вкотре згадую, як спілкувався з бійцем, який їхав на рідне Закарпаття. З тої відпустки — дві доби пішло на дорогу, ще одна на бюрократію. Бо по приїзду треба відмітитись у військоматі. Тобто витрачати час, півдня просидівши у черзі. Це нормально? Як на мене, ні. Солдати побачать дітей та дружин, посидять із батьками. Це дуже важливо насправді. Ви можете поспілкуватись із родичами коли завгодно. Військовий — ні. Ви можете відпочити нехай не за кордоном, але десь в Україні. Військовий — хіба в сусідньому окопі. А наші права мають бути рівні. Військовим треба більше уваги та поваги. Бо це вони сидять в окопі, не вилізають з-під обстрілів, стріляють по ворогу впритул. Ми ще тільки починаємо віддавати воякам борг. І заборгували ще багато чого. Доплати, які не можна було забирати в розпал війни. Право на демобілізацію, про яке в тилу старанно намагаються забути. Ще багато речей треба виправити. Але відпустки стали першим просуванням на цьому плацдармі. Бо це історія — не про зекономлені кошти чи бюджети. Це про повагу. І про справедливість, яку ми нарешті почали повертати. |
