Публикации блоггера на сайте Думская.net - Сергій Дібров http://dumskaya.net/ Блог Сергій Дібров ru-ru http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss Думская.net info@dumskaya.net info@dumskaya.net :{ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ ПІХОТА}: ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ ПІХОТА http://dumskaya.net/post/jiji-velichnst-phota/author/ Наші бійці збили чергового шахеда — цього разу з кулемета "Максим". Звичайнісінького, одноствольного, піхотного, відомого нам з фільмів про громадянську війну.

Хайрем Максим розробив свій кулемет 140 років тому. Конкретно цей ствол був виготовлений у 1944-му. Саме з нього, через 80 років, у ХХІ сторіччі, наши хлопці збили шахеда.

Коли чуєш такі новини, яскраво розумієш, що наша війна — це не лише супутникові знімки, стрими з мавіків, всі ці FPV-дрони, "Кропиви", РЕБи та інші високі технології. Так, це є, але то лише допоміжні інструменти та обслуговуючий персонал для головного у війську — Її Величності Піхоти — у сучасній війні.

Особливо гостро відчувається це протягом останнього року — коли з подачі вагнерівців "малі піхотні групи" стала основною і найефективнішою тактикою росіян на полі бою. Попри всі високі технології, навченість піхоти в штурмі та в обороні, можливо, є найважливішим чинником успіху в бою.

Почув сьогодні, що ухвалили законопроєкт про базову загальновійськову підготовку, яка стане обов'язковою для всіх військовозобов'язаних. БЗВП — це курс опанування військово-обліковою спеціальностю номер 100, "стрілець". Це база, це основа.

Так сталося, що я не отримував ВОС 100, тому що одразу вчився на офіцера ППО на військовій кафедрі. Проте, на щастя (зараз я розумію, що то було дійсно на щастя) я багато років займався страйкболом — в серйозній компанії, з високими вимогами до гравців.

Прийшов я в цю компанію у цілком дорослому віці 35 років, коли вже був керівним працівником, поважним головою сімейства та батьком двох дітей. Прийшов, підсвідомо розуміючи, навіщо мені знадобляться у майбутньому ці «забави». Знадобилися, коли стукнуло 50.

П'ять років активних страйкбольних розваг та цікавих експериментів дали мені, офіцеру запасу ППО, не лише знання та навички за ВОС 100915 та ВОС 100215 (навіть іспити здав!). Страйкбол дав, можливо, найважливіше — глибоку повагу до солдата-піхотинця. Тому зараз добре знаю, що не лише сапер помиляється один раз: помилка піхотинця на полі бою теж в більшості випадків коштує йому життя.

Також я знаю, чим зазвичай закінчується спроба виконувати роботу піхотинця у людини без відпрацьованих навичок та рефлексів, навіть якщо ця людина є військовим. Закінчується дуже швидко і дуже сумно. Саме тому я вважаю роботу піхотинця, можливо, найскладнішою з усіх.

До чого це все?

Зараз чутно: "Як так можна! ППОшників (БПЛАшників, артилеристів, медиків тощо) відправляють у піхоту! " 

Поміж рядків просочуєтся, що це наче образа, наче якесь приниження.

Ні, шановні, це не приниження. Проблема в іншому.

Так, фахівця ППО чи БПЛА, РЕБівця, медика чи артилериста треба досить довго вчити та тренувати. Але так само треба довго вчити і тренувати солдата, щоб він став гарним піхотинцем.

Якщо гарного піхотинця призначити оператором FPV і кинути в бій, то у нього нічого не вийде. Він не виконає завдання; скоріш за все внаслідок цього постраждають його побратими в окопах, але це буде десь далеко і не дуже помітно.

Але ж так само: якщо з оператора дрона зняти окуляри і кинути у піхотний бій, у нього теж скоріш за все теж нічого не вийде. Але в такому випадку з великою ймовірністю першим через це загине він — незважаючи на штамп БЗВП у військовому квитку.

Саме в цьому, а не в якійсь "меншовартості" якогось роду військ, полягає проблема. В тому, що бути піхотинцем — дуже складно і ще більш відповідально, в першу чергу перед самим собою.

Що ж стосується страйкбола — раджу усім. Якщо пощастить знайти серйозний колектив однодумців з високою командною планкою, то пара років такого хобі стануть для вас кращою підготовкою до курсу БЗВП.

Сергій Дібров, 21 ОМБр

]]>
Tue, 21 Dec 10 20:52:57 +0200 http://dumskaya.net/post/jiji-velichnst-phota/author/
:{НЕ ВІРТЕ КАЗКАРЯМ}: НЕ ВІРТЕ КАЗКАРЯМ http://dumskaya.net/post/ne-vrte-kazkaryam/author/ Я людина не злопам'ятна. Але підняти архіви — можу.

Сьогодні я підняв архіви погоди в Одесі в перші 10 днів масштабного вторгнення на сайті WorldWeatherOnline.

Згідно з загальноприйнятою класифікацією, "шторм" — це коли швидкість вітру сягає 20 м/с (72 км/год).

Так ось, в проміжку з 24.02.2022 до 07.03.2024, попри всі потуги Агафангела (якщо вони були), такого вітру в Одесі не спостерігалося.

26 та 27 лютого інколи було 10 м/с (36 км/год), 28-го вдень був максимум — 13 м/c (47 км/год). Це називають "міцний вітер".

А тепер згадаємо, що було насправді.

27 лютого 2022 року, пізно ввечорі, Арестович повідомив, що на Одесу насувається 11 десантних кораблів, на кожному з яких знаходиться по батальйону морської піхоти.

Тоді в місті почалася невеличка паніка, яку мені довелося трішечки пригасити маленькою гумористичною заміткою.

Екскадра до Одеси тоді не дійшла — не через "міцний вітер", а з іншої причини: перелякані російські морпехи-строковики влаштували бунт.

Спочатку ця причина здавалася суцільною фантастикою, але через певний час факти підтвердилися.

В ніч на сьоме березня російські кораблі були неподалік Чорноморська. Шторм, якого не було, їм в цьому не завадив. Тоді наші захисники ціною власних життів заманили їх під удар РСЗВ, був знищений ворожий корабель.

Ще одна спроба підійти до Одеси була 21 березня. Ніякого шторму тоді не було, проте були реактивні установки "Град", якими командував Денис Дідичук. Після того, як артилеристи відкрили прицільний вогонь, ескадра відійшла.

Так ось що я маю вам сказати, любі друзі.

Не вірте казкам, не слухайте казкарів.

Одесу від десанту захистив не шторм, якого не було, не Агафангел, щоб він не робив, не його молитва, за що б він там не молився.

Одесу захистили Збройні Сили України. Захистили на суші, на морі, в небі. Захистили завдяки мужності, майстерності та самопожертві українських військових.

 


]]>
Tue, 21 Dec 10 13:57:17 +0200 http://dumskaya.net/post/ne-vrte-kazkaryam/author/
:{Удари Ізраїля по Ірану та одеська топонімика: чи є зв'язок? }: Удари Ізраїля по Ірану та одеська топонімика: чи є зв'язок? http://dumskaya.net/post/udari-zrajilya-po-ranu-ta-nazvi-odeskih/author/ В 1994 році Україна відмовилася від гарантій безпеки у вигляді власної ядерної зброї в обмін на гарантії трьох ядерних країн. Підсумки ми бачимо зараз: одна з цих трьох країн здійснила напад і зараз має відкритий намір анексувати величезну частину української території, а друга, схоже, намагається переконати українське керівництво, що, мовляв, "так треба".

В такій ситуації для кожного вже зрозуміло, що покладатися в питаннях власної безпеки лише на союзників - це смертельно небезпечна справа.

Є ще одна держава, яка історично знаходиться у схожій ситуації. Це Ізраїль. У них теж є сусіди, який вважають цю державу "історичною помилкою" і мають неприхований намір її знищити, і є союзники, які, проте, в критичних ситуаціях неодноразово поводили себе неоднозначно. Тому зараз фундамент безпеки цієї держави - власна армія та ядерна зброя, якої вона не має, але без вагань використає у разі загрози існуванню.

Так сталося історично, що станом на зараз у Ізраїля та України практично однаковий перелік зовнішніх ворогів - коаліція Росії та Ірану та їх сателіти ззовні та всередині, і практично однаковий перелік друзів. Тобто станом сьогодні Україна та Ізраїль - природні союзники. І навіть якщо цей союз не оформлений юридично, успіхи Ізраїлю у знищенні іранського ВПК - це допомога Україні на російському фронті, і навпаки.

Політичне оформлення такого союзу та поєднання потенціалів двох країн цілком може дати синергетичний ефект та створити новий центр тяжіння для тих, хто розуміє, що не варто покладатися на "колективну безпеку" — зразка Мюнхену-1938, Будапешту-1994 та ООН-1945-2022. Таких країн може виявитися досить багато, від Польщі, Балтії, Молдови до Вірменії та Грузії.

А тому у наших споконвічних ворогів, так само як ще було 60 років тому, зараз є важлива мета: унеможливити співпрацю між українцями та євреями. Цього разу — щоб запобігти політичному та військовому зближенню української та єврейської держави.

Я не дивуюся, що зараз, як це вже було за часи КДБ, розгойдується ця тема: від начебто "природного антисемітизму українців" для однієї сторони до "світової змови" та вар'ятського "небесного Єрусалиму" для іншої.

Тому... Тому я зовсім не дивуюся товстезним та цілком брехливим натякам на начебто антисемітизм української влади у "зверненні щодо врятування Одеси", яке зараз поширюється по Європі. Навпаки - це цілком очікувано, і дозволяє краще зрозуміти, що саме і чому саме в такий спосіб відбувається в моєму місті.

]]>
Mon, 20 Dec 10 15:42:14 +0200 http://dumskaya.net/post/udari-zrajilya-po-ranu-ta-nazvi-odeskih/author/
:{Як нам відновити олімпійський дух мілітаризму}: Як нам відновити олімпійський дух мілітаризму http://dumskaya.net/post/yak-nam-vidnoviti-olimpiyskiy-duh-milita/author/ Коли я чую "спортивний олімпійський дух Давньої Греції", мені смішно.

Давньогрецькі олімпіади взагалі не мають стосунку до спорту. В них закладений військово-прикладний сенс. Фактично це були військові маневри, на яких визначали найбільш тренованих воїнів.

Програма змагань на Олімпі містила виключно військові дисципліни — стрибки, біг, потім біг зі зброєю (легкі атлети, тобто легкі піхотинці), боротьба та кулачний бій (важкі атлети, тобто важка піхота), кидання спису та диску на дальність, перегони на колесницях. "Олімпійський дух" — то є дух мілітаризму.

Саме тому, власне, припинялися війни — тому що найсильніші військові Греції збиралися на цей турнір. 

До речі, лицарські турніри середньовіччя ми ж не вважаємо спортом, так? І бойові мистецтва самураїв та монахів Тибету — це теж не спорт.

Взагалі-то "спорт" як явище виник лише в XIX сторіччі в середовищі англійських джентльменів, які мали час та натхнення на розваги.

Тому, якщо ми дійсно "відновлюємо олімпійський дух", то й програма олімпіади має бути відповідною. 

Ніяких футболів та тенісів.

Біатлон! — і бажано танковий. Стрибки з парашутом! — і з повною викладкою. Полоса перешкод. Орієнтування на місцевості. Радіоспорт. Практична стрільба, обов'язково з киданням гранат. Евакуація поранених, на дальність. Перегони на дронах, на точність.

Лише з такою програмою це дійсно буде "справжній олімпійський дух". А не ось це неподобство, що зараз.

 

]]>
Fri, 17 Dec 10 19:12:45 +0200 http://dumskaya.net/post/yak-nam-vidnoviti-olimpiyskiy-duh-milita/author/
:{Стратегічний безпілотний тролінг}: Стратегічний безпілотний тролінг http://dumskaya.net/post/strategichniy-bezpilotniy-troling/author/ Наближається 11 липня — день, який має стати Днем Сил безпілотних систем ЗСУ.

Чому саме цей день? Тому що саме 11 липня католики та православні, які живуть за григоріанським календарем, в тому числі ПЦУ та УГКЦ, святкують день святої Ольги.

Свята рівноапостольна Ольга — це та сама дружина князя Ігоря, княгиня київська. За літописами, в 946 році саме вона помстилася деревлянам та спалила місто Іскоростень, використав літальні об'єкти — голубів та горобців.

Не хочу обговорювати зараз історичність та достовірність літопису. Приймемо за факт саме його існування та зафіксоване знищення міста "безпілотними літальними апаратами, обладнаними бойовими частинами запалювальної дії".

В сучасному розумінні спалення Іскоростеня та інші помсти деревлянам — це злочини та жорстокість, які межують з геноцидом. Проте не варто оцінювати події середньовіччя мірками ХХІ сторіччя — тим більше, що любимо ми її не за це. Навіть після таких жорстоких вчинків Ольга щиро прийняла слово Христа та проповідувала слово Боже, за що й була канонізована в XVI сторіччі як "свята рівноапостольна" — і католицькою, і православною церквами.

Сили безпілотних систем — наймолодший рід військ ЗСУ. Офіційно вони були утворені минулого місяця і досі не мають свого професійного свята.

Установлення дня 11 липня, по-перше, стане днем шанування наших захисників. По-друге, ця дата буде нагадувати світові про київську княгиню — одну з шести жінок в християнському світі, канонізованих як святі рівноапостольні. По-третє, це буде продовження козацьких традицій відзначення військових свят одночасно з християнськими пам'ятними датами. 

Встановлення такого святкового дня визначить Ольгу як небесну покровительку безпілотних військ — так само, як, наприклад, Архангел Михаїл є покровителем десантно-штурмових. Хіба це не чудово?

Нарешті, це буде гарний тролінг ворогів, які вперто намагаються оголосити Ольгу "руской святой, которая проповєдовала хрістіанство в росіі". До речі, день св. Ольги вони відзначають за старим стилем, тобто 24 липня.

Святкові дні родів військ оголошує президент своїми указами. Тому я  виклав ці міркування в петиції, яку я прошу підтримати:
https://petition.president.gov.ua/petition/229594 

Простіше за все авторизуватися через Bank ID, тобто через Privat24, mono, "Ощад" та інші банківські додатки. І окрема подяка - тим, хто поширить цей допис.

Дякую!

]]>
Fri, 17 Dec 10 16:16:01 +0200 http://dumskaya.net/post/strategichniy-bezpilotniy-troling/author/
:{Про "білдкойни" та інвесторську трагедію }: Про "білдкойни" та інвесторську трагедію http://dumskaya.net/post/pro-bildkoyni-ta-investorsku-tragediyu/author/ Нещодавно гуляв вздовж моря, милувався місячною доріжкою, мальовничими краєвидами та майже повністю темними, порожніми новобудовами.

Багато років тому, у 2013 році, в міському управлінні архітектури дискутували стосовно забудови узбережжя. Тоді доопрацьовували новий Генплан, і я, як член узгоджувальної комісії, озвучив свою мету — не допустити розповзання Гагарінського плато (як способу варварської забудови) на весь одеський берег.

Я наполягав на тому, що зусиллями девелоперів Гагаринське плато перетворилось на такий собі "чєловєйник", кам'яні джунглі без інфраструктури, без нормальної можливості в'їзду та виїзду, без під'їздів та розворотів для пожежних машин. Нормально жити там, поруч з гучними аркадійськими клубами, вважаю, неможливо. Результат забудови — місто втратило чудову зелену зону та отримало нерухомість, непридатну для життя.

На це я отримав відповідь від тодішнього заступника головного архітектора міста: "Це житло не для того, щоб в ньому жити. Ці квартири — виключно об'єкт для інвестування грошей".

Тоді, в далекому 2013-му, я не зрозумів до кінця, що малося на увазі. Зараз, під час прогулянки поруч з порожніми хмарочосами, я нарешті збагнув: вся ця нерухомість — такий собі аналог біткойна.

І дійсно: житло це будували та придбавали не для того, щоб в ньому жити. Замість правильного "купівля нерухомості" навіть термін використовували — "інвестиція", з усіма правовими наслідками. І для більшості покупців це дійсно була інвестиція — вкладання грошей в актив, вартість якого, за очікуваннями, має зростати.

Зараз, коли є розуміння феномену криптовалюти, зрозуміло: споживчі характеристики об'єкта інвестування, тобто якість житла та умови проживання, не мають принципового значення. Біткоїн — це взагалі запис у розподіленій базі даних, проте для майнерів — це ліквідний товар, а для інвесторів — спосіб вкладення грошей.

Протягом останніх десятиріч так було і на ринку нерухомості. Для багатьох будівництво стало таким собі "майнінгом" квартир у новобудовах, які призначені не для життя, а в першу чергу для перепродажу. Тобто ці квартири перетворилися на такі собі "білдкойни" (не шукайте в словниках, то я придумав для них таке слово).

Дивиться самі. Квартири в новобудовах починають придбавати та продавати ще на етапі котловану, коли їх фізично не існує. Але це не має значення — в біткоїні теж жити не можна, але ж його придбають і продають, чи не так?

Обмеженість доступу до земельних ресурсів, складнощі з отриманням дозволів — всі ці реалії ринку нерухомості сприяли певінй обмеженості кількості "білдкойнів". Так саме, як математична складність процесу майнінгу забезпечує обмеженість кількості біткойнів в обігу і зберігає їх від знецінення.

Звісно, інвестори, які придбавали нерухомість, сподівалися, що їх активи будуть дорожчати. Так і відбувається, допоки попит на такі білдкоїни та потік грошей в ці активи збільшується. Ціни зростали, люди брали кредити та іпотеки, залучали кошти з інших проєктів у сподіванні на вічне та необмежене зростання вартості нерухомості.

Коли щось йшло не так, пухир лопався. Починалися світові кризи, наприклад, у 2007 році. З'являлися навіть міста-приводи, наприклад, в Китаї, де їх сотні, з десятками мільйонів порожніх квартир.

Купа будинків с порожніми квартирами є й в Одесі. Можна дивуватися, чому такий надлишок попиту сам по собі не провокує падіння цін. Розуміння явища білдкойну дає відповідь на це питання.

Ні, я не кажу, що вся нерухомість, яку будували в Одесі в останні десятки років — то є білдкойни. Звісно, є новобудови для життя. Звісно, є проміжні ситуації — коли, наприклад, пентхаус використовується для житла, перший поверх — як комерційна нерухомість, а все інше — білдкойни.

До речі, цікаві "спецефекти" починаються, коли покупці намагаються використати білдкойн за прямим призначенням — жити в ньому. Спочатку треба зробити "ремонт", тобто оздоблення стін, стель та підлог, встановити сантехніку, провести внутрішні комунікації, тобто — завершити будівельні роботи, щоб білдкойн став придатним для життя. Потім зненацька виявиться, що з малою кількістю мешканців газ до будинку пустити не можна, що витрати на експлуатацію котельні стають захмарними, що електромережа не тягне потрібну потужність, а електрика тарифікується за комерційними тарифами. І дійсно: хто ж знав, що в тих будинках хтось буде жити?

Гуляючи вздовж Траси здоров'я від "Отради" до "Дельфіна", я згадував, як майже двадцять років тому ми з друзями почали захищати ці два кілометри прибережних схилів вздовж моря від забудови та перетворення на саме таке "звалище білдкойнів" — квадратних метрів, головна функція яких — коштувати грошей.

Тоді нам допомогли масові протести, а також та сама світова криза 2007 року. На щастя, забудовник, компанія "Міханікі Україна", стикнулася з фінансовими складнощами до того, як почала вирубати дерева, "вирівнювати" прибережні схили та ставити під загрозу зсувів Французький бульвар. По підсумку будівництво, на щастя, не почалося, а компанія, судячи з відкритих даних, відчуває складнощі досі.

"Білдкойнова лихоманка" ще не закінчилася, але підсумки можна підбивати вже зараз. Це — зруйновані зелені зони, спаплюжені парки та схили. Це квартали, непридатні для життя. Це колосальне корупційне обтяження будь-якого будівництва, це купа людей, які вклалися у житло і тому незацікавлені в здешевінні нерухомості.

А ще це величезне зростання цін на нерухомість — яке вдарило не по інвесторах, а по тих, хто хоче в будинках жити. 

Зараз, з огляду на ситуацію, можна констатувати: все це було даремно.

Нерухомість виявилася не кращим активом. Вона потребує витрат на утримання та реновацію. Її матеріальність, особливо в умовах війни, виявилася величезним недоліком, як для засобу накопичення та збереження. Так, квартиру можна здати в оренду і мати невеличкий бізнес. Але, уявіть собі, біткойни теж можна здавати в оренду.

І головне: ціни на нерухомість не "зростали вічно", як колись обіцяли з кожної праски. По підсумку десяти років вартість квадратного метра в Одесі майже не змінилася — на відміну від того ж біткойну, вартість якого з 2014 року зросла в тисячу (!!! ) разів.

Тобто, уявіть масштаб інвестиційної трагедії. Якби 10 років тому звичайнісінький одеський інвестор замість білдкойну в "Кадорі" придбав справжніх біткойнів, він зараз мав би активів на 100 мільйонів. І це — без нервів, без проблем із забудовниками, без вкладень у "ремонти", без витрат на комуналку та проблем з орендарями.

Якби десять років тому одеські інвестори розуміли перспективи криптовалюти — можливо, не було б в Одесі "Гагаринського плато" в його поточному вигляді, не було б поневічених схилів, спаплюженого історичного центру та великої частки новобудов. Було б щось інше.

Добре це було б чи погано — вирішуйте самі.

 

]]>
Fri, 17 Dec 10 14:48:46 +0200 http://dumskaya.net/post/pro-bildkoyni-ta-investorsku-tragediyu/author/
:{Про “Нахтігаль” і відновлення Української держави}: Про “Нахтігаль” і відновлення Української держави http://dumskaya.net/post/pro-nahtigal-i-vidnovlennya-ukrajinsko/author/ 30 червня 1941 року — знакова дата в історії України. Події, які відбулися в той день, настільки важливі, що радянська, а потім російська пропаганда доклала максимум зусиль, щоб дискредитувати їх та всіх причетних.

Головними дієвими особами того дня можна вважати бійців українського батальйону «Нахтігаль». Він був створений весною 1941 року ініціативою керівника німецької військової розвідки (Абверу) адмірала Вільгельма Канаріса. За домовленістю між Організацією українських націоналістів та Абвером батальйон отримав українське керівництво, а його бійці склали присягу на вірність Україні.

За півтора місяця новостворена частина, більшість бійців якої не мали бойового досвіду, перетворилася на боєздатний батальйон спецпризначення. Сталося це завдяки залізній дисципліні та найвищої мотивації бійців, які переважно були членами ОУН.

Після 22 червня «Нахтігаль» йшов в наступ на передових позиціях, в декількох десятках кілометрів перед німецькими силами. Бійці батальйону стрімко рухалися вперед — щоб якнайшвидше визволити рідні місця і врятувати людей, які в той час находилися у радянських тюрмах та таборах.

На жаль, всіх в’язнів врятувати не вдалося. Тікаючи, радянська влада вбивала всіх, до кого могла дотягнутися. В одній тільки львівській тюрмі на Лонського було знайдено близько п’яти тисяч тіл закатованих людей, серед яких був рідний брат командира «Нахтігаля» Юрій Шухевич. Така трагедія відбувалася в ті дні в усіх місцевих управліннях НКВС, в усіх радянських тюрмах і таборах Західної України.

30 червня 1941 року бійці «Нахтігалю» першими увійшли до Львова, випередивши на кілька годин німецькі війська. Негайно було скликано Національні українські збори, на яких було урочисто проголошено про відновлення Української Держави, створення українського війська і формування уряду на чолі з Ярославом Стецько. Інформацію про ухвалення Акту поширила львівська радіостанція.

Юридичне відновлення української держави було потужним політичним кроком з боку ОУН. Українська народна республіка була міжнародно визнаною державою, яка мала чинні договори з іншими країнами. Акт відновлення не лише підтвердив тяглість традицій українського державотворення і прагнення українського народу до здобуття незалежності. Акт вирішував проблему державної легітимності і перетворював український народ на суб’єкта міжнародної політики. Більш того, він покладав певні обов’язки і на німецький уряд — за союзним договором між УНР з Німеччиною, який був підписаний у Бресті 9 лютого 1918 року.

Попри те, що в Акті проголошувався союз України та Німеччині, відновлення української держави викликало обурення і гнів з боку нацистського керівництва. Гітлер вважав, що німецькі солдати власною кров’ю «завойовує життєвий простір для арійської раси на Сході», і існування там незалежної України жодним чином не входила в його плани.

Фактично 30 червня 1941 року стало останнім днем недовгої співпраці ОУН з німецькою владою. Вже через кілька днів Гестапо заарештувало Ярослава Стецька, Степана Бандеру і близько трьохсот інших членів ОУН. П’ятнадцять з них, в тому числі міністра уряду Стецька, відомого вченого-біолога Андрія П’ясецького, розстріляли.

Стало зрозуміло, що нацисти не є спільниками українців на їх шляху здобуття незалежності. Бандерівська ОУН продовжила свою боротьбу за Українську самостійну соборну державу, спираючись на власні сили.

По-різному склалася доля учасників тих подій.

Ініціатор створення «Нахтігаля», керівник німецької військової розвідки (Абвера) адмірал Вільгельм Канаріс в липні 1944 року був заарештований Гестапо. За місяць до кінця війни, 9 квітня 1945 року, його повісили як організатора заколотів проти нацистської влади та замахів на Гітлера. Після війни дослідники встановили, що Канаріс врятував кілька сотень євреїв, переправляючи їх в інші країни як агентів німецької розвідки. Серед врятованих був духовний лідер хасидів Йосеф Шнеерсон, якого офіцери Абверу переправили з окупованої Варшави до США.

Професор Теодор Оберлендер, якій був капітаном Абверу і відповідав за координацію «Нахтігаля» з німецьким командуванням, після війни став міністром в уряді Конрада Аденауера. Він — один з архітекторів сучасної демократичної Німеччини.

Після отримання вістей про арешт Стецька, Бандери та переслідування членів ОУН, батальйон «Нахтігаль» відмовився воювати на стороні німців і був роззброєний. Більшість його бійців в 1942 році створили ядро Української повстанської армії. Ані Нюрнберзький трибунал, ані спеціальні комісії з розслідувань нацистських злочинів не оголошували «Нахтігаль» злочинною організацією і не визнали бійців батальйону винними у воєнних злочинах.

Командир батальйону Роман Шухевич в 1942 році очолив Українську Повстанську Армію і бився на два фронти — проти німецьких та радянських загарбників. Він загинув в 1950 році в бою проти НКВС.

Ярослав Стецько до кінця німецької окупації України перебував в нацистському концтаборі. Попри шалений тиск з боку німців, він не відрікся від своїх ідеалів і не відкликав Акт відновлення Української держави. Після війни Стецько очолив Антибільшовицький блок народів і до своєї смерті у 1986 році боровся проти радянської влади та російського поневолення.

22 серпня 1992 року Микола Плав'юк, який на той момент був Президентом в екзилі (у вигнанні) Української народної республіки — держави, яка була створена в 1917-му і відновлена 30 червня 1941 року, передав свої повноваження Президенту України Леоніду Кравчуку. Тому сучасна Українська держава є правонаступницею не лише УРСР, а також УНР.

30 червня 1941 року — знаковий день в історії України. Сьогодні, коли народ України відбиває російську навалу, ця дата нагадує нам про віковічне прагнення патріотів до здобуття української незалежності, яку ми зараз захищаємо. А для українських військових історія батальйону «Нахтігаль» — приклад того, на що здатні ідейні та мотивовані бійці навіть через півтора місяця бойового навчання.

 

]]>
Fri, 03 Dec 10 16:35:34 +0200 http://dumskaya.net/post/pro-nahtigal-i-vidnovlennya-ukrajinsko/author/
:{Перемогли коронавірус, переможемо й путіна}: Перемогли коронавірус, переможемо й путіна http://dumskaya.net/post/peremogli-koronavirus-peremozhemo-y-puti/author/ Дата 5.5.23 назавжди залишиться в історії людства як день закінчення трирічної пандемії.

 За цей час я двічі хворів на коронавірус, але це неточно. Можливо й тричі, не знаю — не тестувався, не рахував.

За три роки я сказав багато слів і зробив чимало вчинків. За жоден мені зараз не соромно.

Особисто для мене ця пандемія стала випробуванням власного глузду, з якого я, сподіваюсь, не з'їхав і не зрадив себе. В тому числі завдяки вам, друзі. Дякую за це.

P.S.

Не здивуюся, якщо в майбутніх підручниках історії напишуть, що пандемію подолали виключно завдяки щепленням, а тривала вона так довго виключно через антіпрівівочніков.

Скоріше навпаки: здивуюся, якщо буде якось інакше.

]]>
Tue, 30 Nov 10 14:51:44 +0200 http://dumskaya.net/post/peremogli-koronavirus-peremozhemo-y-puti/author/
:{Соборність як точка української Сили}: Соборність як точка української Сили http://dumskaya.net/post/sobornist-yak-tochka-ukrajinskoji-sili/author/ Ті, хто служив в радянській армії, безсумнівно пам’ятають реалії тих часів. Окрім всім відомої «дідовщини», там було багато іншого, зокрема «землячество».

Землячество — це коли ленінградські ненавидять і б’ють казанських, казанські — томських, томські — алтайських, буряти та тувинці інших взагалі за людей не вважають, а всі разом за першої нагоди б’ють московських.

З тих часів минуло багато часу. За тридцять років незалежності ми вже навіть гадки не маємо, що когось можна бити лише тому, що він народився не у твоїй області. Ми цілком успішно викашляли та забули це радянське лайно. Ну, хіба що за винятком нашого ставлення до «московських», яке стало набагато глибшим. 

Ми навчилися оцінювати людину поруч за її людськими здібностями, а не за «родословною» та місцем розташування пологового будинку, і не розуміємо, як може бути інакше.

Зараз триває кровопролитна війна, яку український народ веде за своє право існувати на землі. Ми відчуваємо, що Україна має безліч «точок сили». Сьогодні, в День Соборності, особливо відчуваєш, що наша національна та людська єдність — це одна з найважливіших з них. 

Я впевнений не лише в нашій перемозі на полі бою. Ми відіб'ємо зовнішню навалу. А ще я знаю, що ми так само успішно викашляємо і забудемо все інше лайно, яке ми успадкували від радянщини, і яке досі отруює наше життя зсередини. Що всі ми завжди будемо не існувати «совками», а жити справжнім життям справжньої людини.

Слава єдиній соборній Україні! Героям слава!

]]>
Thu, 25 Nov 10 12:29:33 +0200 http://dumskaya.net/post/sobornist-yak-tochka-ukrajinskoji-sili/author/
:{Чи не зникнуть в Україні договори на поставку вакцин проти ковіду?}: Чи не зникнуть в Україні договори на поставку вакцин проти ковіду? http://dumskaya.net/post/chi-ne-zniknut-v-ukrajini-dogovori-na-pos/author/ Цікаві події відбуваються в Ізраїлі. Там шукають контракти, на підставі яких фірма Pfizer постачала вакцини проти COVID-19.

Ці контракти цікаві в першу чергу тому, що їх, схоже, нікому ніколи не показували. Там ціни, обсяги, умови поставок та, кажуть інші вимоги — наприклад, про нерозголошення даних про ускладнення та побічні реакції.

Зараз їх дуже хоче побачити ізраїльський суд, але марно — їх не можуть знайти. Мовляв, "все обшукали, ніде немає, і навіть невідомо, чи були вони взагалі.

В Україні поки складається схожа ситуація. Договори, за якими витратили купу бюджетних грошей, на вимогу постачальника (! ) визнали "конфіденційною інформацією", хоча це прямо заборонено законом.

Я намагаюсь отримати їх через суд, і мене в цій вимозі підтримують сотні людей, яки зібрали кошти на компенсацію судових витрат. Перша інстанція мені відмовила. Засіданні по апеляції буде у цю середу, 11 січня, о 10:00.

Схоже, нам треба поспішати, щоб потім не було так, як зараз в Ізраїлі.

 

І якщо комусь цікаво — трішки статистики.

Масова вакцинація проти ковіду в Ізраїлі фактично припинилася рік тому. За перший рік там зробили 190 щеплень на 100 людей. Протягом останнього року — лише 7 на 100. Тобто про якісь постійні поголовні ревакцинації раз на три місяці, на які так сподівалися виробники вакцин, мова не йде, а Ізраїль вже давно не є світовим лідером з охоплення щепленнями.

(на верхньому графіку — кількість використаних доз на 100 людей, на нижньому — кількість смертей на мільйон)  

 

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/chi-ne-zniknut-v-ukrajini-dogovori-na-pos/author/
:{Про мої нічні жахи}: Про мої нічні жахи http://dumskaya.net/post/pro-moji-nichni-zhahi-/author/ Хтось боїться бабайку, хтось — павуків, путіна або жабу. А в мене інша фобія.

"Однієї темної-темної ночі на темній-темній вулиці чоловік у темному одязі вирішив перейти через дорогу перед моєю машиною..."

Що, водії, знайома лякалка? Чверть сторіччя за кермом, а боятися не перестаю.

Два роки тому з моїми жахами почали боротися на законодавчому рівні. В правилах дорожнього руху нарешті з'явилася норма про те, що пішоходи в темну пору доби повинні мати на одязі світлвідбивні елементи. Проте, на превеликий жаль, не всі цього дотримуються. Зараз, під час довгих відключень, таких дуже помітно. Точніше, зовсім непомітно.

Сьогодні моєму синові в школі дали ось такі різнокольорові смужки-браслети.

У моїх такі є вже багато років. Проте — все одне, з моєю фобією це дуже добра новина. Дякую тим, хто це ініціював.

А я взимку ношу переважно темний одяг. Проте хочу жити, тому світловідбивачі на мені завжди є. До речі, військовий та мілітарі-стайл одяг має ліпучки під шеврони, і наліпити туди щось світловідбивне дуже легко. Коли підете у розвідку, не забувайте їх зняти, проте весь інший час варто носити.

До речі, окремо хочу подякувати пішоходам, які підсвічують себе ліхтарями. Це добре, а якщо на доданок на одязі є щось світловідбивне — взагалі чудово. А ось велосипедисти, що їздять вночі без світла — це жах окремий. Як не дивно, такі ще остаточно не вимерли.

Що стосується дітей, для них найкращим варіантом вночі є сигнальні жилети. Вони доступні, є безліч варіантів. Якщо ваши діти їх надягатимуть, я буду дуже вдячний. Мої, до речі, такі теж мають.

Для розуміння, наскільки це допомагає — ось вам фото. Приблизно так виглядає дитина у темряві очима водія. Можете уявити, що видно без жилетки.

Бережіть себе. І мої нерви теж, будь ласочка.

]]>
Tue, 23 Nov 10 21:59:32 +0200 http://dumskaya.net/post/pro-moji-nichni-zhahi-/author/
:{"Коронавірусна амністія": понять і прастіть?}: "Коронавірусна амністія": понять і прастіть? http://dumskaya.net/post/koronavirusna-amnistiya-zrozumiti-ta-p/author/ "Зі статтею з промовистою назвою "Давайте оголосимо пандемічну амністію" в The Atlantic виступила професор одного з найстаріших приватних навчальних закладів США — Браунівського університету — Емілі Остер. Професорка відома як активна прихильниця локдаунів і переслідування незгодних з офіційною точкою зору з питань коронавірусу"

Коли я прочитав ці слова на сторінці мого френда Мирослава Сабова, у мене не лишилося сумнівів у тому, що професорка Емілі Остер не має жодного стосунку до медицини.

І справді:

"Емілі Остер — економіст Браунівського університету. Вона є авторкою книжок: "Сімейна фірма: посібник із кращого ухвалення рішень у ранньому шкільному віці" та "Очікування кращого: чому загальноприйнята мудрість про вагітність є хибною та що вам справді потрібно знати".

Користуючись нагодою, хочу звернутися до всіх наших і не наших "майстрів спорту з боротьби з пандемією".

До "комісій з ТБ і НС» різних рівнів, у складі яких не було лікарів-епідеміологів, але які вводили всі ці ідіотські "протиепідеміологічні" обмеження.

До Милованова і всієї його "вищої школи економіки», яка перехопила грант від уряду однієї європейської країни і зненацька стала провідним центром з епідеміології та вигадування ідіотських обмежень.

До всяких московських дизайнерів Міть Гуріних і йому подібних, які з якогось переляку стали зеленими нардепами і гнобили українських лікарів, які зберігали сумлінність і професійну совість. Окремо звертаюся до Кіри Рудик і всієї її "Партії Голос", які були в перших рядах лобістів ковідоістерії та розпалювачів ковідоненависті. 

Звертаюся до Павла Ковтонюка, до всіх інших "могилянських менеджерів" та "англійських філологів", які заполонили МОЗ і зненацька уявили себе гуру в медичних питаннях. 

До Анастасії Мельниченко та інших, прости господи, "правозахисників", які вимагали обмежувати права людей, які не згодні з незаконними, безграмотними та ідіотськими "карантинними вимогами".

До Савіка Шустера, до Айдера Муджабаєва, до Яна Валєтова та інших невігласів-хайпожорів, під життєрадісне улюлюкання яких усе це відбувалося. І до всіх інших, список великий.

Так ось, мої любі. Навіть не сподівайтеся. Ніхто не забутий і ніщо не забуте.

Саме ви та вам подібні посадили мільярди людей на два роки під домашній арешт.

Ви та вам подібні знищили сотні тисяч бізнесів, зруйнували долі мільйонів людей.

Ви й вам подібні відмили та розпиляли сотні мільярдів доларів на смертельно небезпечних і — найголовніше! — безглуздих процедурах, ритуалах і церемоніях.

Ви й вам подібні відібрали у дітей два роки навчання. Ви відібрали в мого сина нормальне дитинство, у доньки — нормальну юність.

І що тепер? "Вибачте, людонькі, ми більше не будемо"?

Будете. Таке за останнє роки було не вперше, проте уроки досі не засвоєні. Хоча справжні профільні фахівці, лікарі та науковці, вас із самого початку про все це попереджали.

"Зрозуміти та пробачити"? Не сподівайтеся. "Час був такий, всі так вважали"? Так, час був такий. Саме через вас. Проте не всі так вважали, і я маю право говорити це впевнено.

Життя в кожного одне. Другого дитинства і юності в наших дітей не буде. Тому — вибачайте, іншого виходу немає. Якщо за тим, що відбувалося, не буде покарання для всіх причетних — таке буде повторюватися знову і знову. 

До речі, Паша, як там твоя кримінальна справа щодо казнокрадства просувається?

]]>
Tue, 23 Nov 10 16:28:50 +0200 http://dumskaya.net/post/koronavirusna-amnistiya-zrozumiti-ta-p/author/
:{Про прозорість закупівель та "журналістські привілеї"}: Про прозорість закупівель та "журналістські привілеї" http://dumskaya.net/post/chi-mae-zhurnalist-privileji-v-dostupu-do-i/author/ "Позивач є одночасно фізичною особою та журналістом, що вказано на сторінці 1 позовної заяви. Позивач ніколи не зустрічав журналіста, який не був фізичною особою"...

Це - абзац з моєї апеляційної скарги, який я вчора звідти викреслив. 

Як вже знають читачі "Думської", рік тому я звернувся до МОЗ з проханням надати мені копії угод на придбання вакцини проти COVID-19, щодо яких гуляють недобрі чутки.

Ця інформація є відкритою, більш того - за законом ці договори повинні бути оприлюднені на Prozorro, проте їх там чомусь немає.

МОЗ мені відмовив, і я подав скаргу до адміністративного суду. Суд у своєму рішенні аналізував багато речей, за винятком власне предмету позову, і зробив чимало досить кумедних висновків.

Наприклад, суд вважає, що "надання інформації на журналістські запити регулюється іншим Законом, ніж ЗУ «Про доступ до публічної інформації»".

На жаль, суд не вказав, яким конкретно «іншим законом» це врегульовано. Тому при складанні апеляційної скарги я написав дуже ретельний розбір цього питання.

Але потім прийшов лісник на вимогу адвоката я все це прибрав - тому що насправді це взагалі не має жодного стосунку до справи. Цілком неважливо, хто подає запит - журналіст, не журналіст, фізична особа, юридична особа: інформація про витрати бюджету, якщо вона не належить до державної таємниці, є відкритою і повинна надаватися усім без будь-яких умов, привілеїв чи обмежень.

Статус журналіста (блогера, громадського діяча) має значення лише в одному випадку: коли доступ до інформації дійсно обмежений за законом (наприклад, запитувана інформація є секретною), проте існує суспільний інтерес щодо її оприлюднення. Тоді розпорядник інформації проводить так званий "трискладовий тест", що зважити усі "за" та проти".

Наприклад, саме така ситуація була, коли я свого часу я вимагав оприлюднити висновки судово-медичних експертиз щодо подій 2 травня 2014 року. Ця інформація складає таємницю слідства і доступ до неї обмежений за законом. Проте я в трьох судових інстанціях успішно довів, що існує величезний суспільний інтерес до цієї інформації, і цей інтерес переважає інтереси слідства в зберіганні цієї інформації закритою.

Тоді той факт, що я був журналістом і членом "Групи 2 травня", а інформація була потрібна для незалежного розслідування, була одним з важливих аргументів на мою користь.

Але то була інша справа, складніша та цікавіша. Зараз все набагато простіше: інформація щодо використання бюджетних коштів - відкрита, і відкрита для всіх. Крапка. І мені дуже кумедно дивитися, як МОЗ та суд удають, що це не так. 

Тому всі міркування "журналіст - не журналіст" і інше з апеляційної скарги я прибрав. Залишилося питання: що з ними тепер робити?

Цей фрагмент, попри те, що не має стосунку до справи, вийшов гарним - детальним, обґрунтованим, пізнавальним та інколи саркастичним. Навіть вдалося обійтись без нецензурної лексики - відверто кажучи, це було складно. 

Вважаю, цей текст може бути цікавим для юристів, для журналістів, для студентів, для правозахисників та  медіаекспертів - тобто для всіх, кому цікаві питання правового регулювання доступу до публічної інформації.

Тому якщо комусь потрібен курсовик - будь ласка :) 

https://docs.google.com/document/d/16puz-Defrb-OrFIlslYfSCAtqONh3hz_0bhkWQ-Vsoo/ 

]]>
Mon, 22 Nov 10 20:34:52 +0200 http://dumskaya.net/post/chi-mae-zhurnalist-privileji-v-dostupu-do-i/author/
:{К моим израильским друзьям (о резолюциях ООН и поставках вооружений)}: К моим израильским друзьям (о резолюциях ООН и поставках вооружений) http://dumskaya.net/post/k-moim-izrailskim-druzyam-o-rezolyutciyah/author/ Уже несколько дней в Украине и в израильском русскоязычном сегменте не утихает истерика: мол, Украина проголосовала в ООН за "антиизраильскую резолюцию" и проявила себя "врагом Израиля".

Волна поднялась 30 октября — через два дня после голосования в Нью-Йорке. Газета Jerusalem Post сообщила, что якобы Генеральная Ассамблея проголосовала за резолюцию, по которой Израиль якобы обязан избавиться (must get rid) от своего ядерного оружия.

В этом заголовке было сразу две неправды. Во-первых, 28 октября было голосование не Генеральной ассамблеи, а Первого комитета. Этот вспомогательный орган ООН занимается, среди прочего, предварительным обсуждением и утверждением документов. То есть — эта резолюция еще не существует — есть только проект, голосование по которому пройдет в декабре.

Во-вторых, проект не является обязывающим — в ней всего лишь призывают (call) Израиль присоединиться к Договору о нераспространении ядерного оружия и поставить свои ядерные объекты под контроль МАГАТЭ.

Вранье от Jerusalem Post разлилось очень широко - его следы можно найти, например, в письме главного раввина Украины и Киева Моше Реувена Асмана в украинский МИД, в котором он обвинил украинских дипломатов в недружественном акте - в то время, когда Украина нуждается в израильской военной помощи.

С другой стороны, патриотически настроенные украинцы возмущены тем, что наша страна проголосовала "в унисон со страной-агрессором". Из огромного списка проголосовавших "за" они видят исключительно Россию, Беларусь и Иран, но в упор не хотят замечать в нем практически половину Европы и НАТО: Норвегию, Испанию, Португалию, Словакию, Болгарию, Словению, Северную Македонию, Черногорию, Исландию, Грецию, Австрию, Швейцарию, Турцию, кандидатов в НАТО - Финляндию и Швецию.

Мало кто вообще знает, что резолюцию "о риске распространения ядерного оружия на Ближнем Востоке" ООН принимает ежегодно, начиная с 1994 года (до этого она называлась "о ядерном вооружении Израиля", между прочим). В последние годы эти резолюции абсолютно идентичные и отличаются только номерами и датами голосований. То есть ООН из года в год выражает глубокую обеспокоенность (без кавычек) по этому вопросу — и нет сомнений, что выразит и в этом году в декабре.

Можно слышать голоса, что резолюцию инициировали "враги Израиля". Та же Jerusalem Post упоминает 5 стран-членов ООН: Египет, Бахрейн, Иорданию, Марокко и Объединенные Арабские Эмираты.

Так вот, я напомню некоторые факты.

Во-первых, все перечисленные страны сейчас поддерживают вполне нормальные отношения с Израилем — от мирного договора до полноценных дипломатических отношений.

Во-вторых, все перечисленные страны, кроме ОАЭ, являются "ключевыми союзниками США вне НАТО". То есть имеют статус, который Украина пока тщетно пытается получить.

Третье, и самое интересное: абсолютно все эти "враги" прямо сейчас получают от Израиля самое современное оружие.

1. ОАЭ купили у Израиля новейшую систему ПВО Drone Dome для противодействия иранским дронам-камикадзе — такими россияне сейчас уничтожают гражданские объекты и убивают людей в Украине.

2. Бахрейн покупает израильские беспилотники и средства их наведения.

3. Марокко покупает различные израильские вооружения на значительные суммы.

Еще раз: эти страны были инициаторами "антиизраильской резолюции". И что теперь — Израиль оставит эти страны без своего оружия, как оставил Украину? Глупый вопрос, согласитесь.

Точно так же Израиль не разорвет контракты и с Азербайджаном, который сейчас является крупнейшим покупателем израильских вооружений и критически зависит от них в свете продолжающегося конфликта с Арменией. То, что Азербайджан проголосовал за "антиизраильскую резолюцию", на отношения с Израилем не повлияет, можете даже не сомневаться.

Как видите, мусульманские страны свободно могут инициировать и поддерживать любые резолюции. На поставки израильского оружия это если и влияет, то, похоже, только позитивно.

Особое, очень "теплое" и "дружеское" отношение правительства Израиля проявляется только к одной стране — к Украине.

Вы спросите — почему? Ведь по последним опросам 76% израильтян (и 75% русскоязычных жителей страны) симпатизируют Украине и считают правильным оказание военной помощи!

Все верно. Но несмотря на это, правительство уже восемь месяцев старательно "сохраняет нейтралитет", а в последние дни, в преддверии выборов — еще и пытается сохранить лицо.

Напомним: переговоры о возможной поставке вооружений в Украине прервались за десять дней до этого голосования, причем по инициативе Израиля. И произошло это сразу после окрика из Москвы: лично Дмитрий Медведев приказал прекратить контакты, и этот приказ был выполнен уже на следующий день.

Нынешнее голосование в комитете ООН — это спасение для репутации израильского правительства. "Нет, это мы не приказы из Москвы выполняем. Мы восемь месяцев не поставляли оружие в Украину, потому что 28 октября она неправильно проголосовала в ООН".

Увы, в эти дешевые байки почему-то поверило достаточно много взрослых людей.

И последний вопрос: почему Украина проголосовала за эту резолюцию? Здесь как раз все просто.

Украина была, остается и, не сомневаюсь, всегда будет сторонником ядерного разоружения и нераспространения ядерного оружия. Это — принципиальная позиция.

Придерживаться этой позиции нам особенно важно сейчас, во время войны, когда страна-агрессор использует все свои немалые дипломатические и политические возможности, чтобы обвинить нас в создании оружия массового уничтожения. Наша позиция не поменялась, мы не сдвинемся с нее ни на миллиметр. И я уверен, что на голосовании в Генассамблее в декабре по этой резолюции наши дипломаты снова проголосуют "за". При всем уважении к Израилю.

Сергей Дибров

P.S. Считаю своим долгом высказать глубочайшую признательность всем израильским добровольцам, волонтерам, неравнодушным гражданам, общественным и религиозным организациям за их фантастическую поддержку моей страны. Отдельно хочу поблагодарить еврейские общины и национально-культурные организации в Украине, которые я считаю образцом настоящего патриотизма и отношения к своей стране в это трудное время.

]]>
Mon, 22 Nov 10 11:44:54 +0200 http://dumskaya.net/post/k-moim-izrailskim-druzyam-o-rezolyutciyah/author/
:{НОБЕЛІВСЬКА ЛОГІКА}: НОБЕЛІВСЬКА ЛОГІКА http://dumskaya.net/post/nobelevska-logka/author/ Правозахисника Олеся Біляцького минулого року білоруська влада вчергове ув'язнила.
Організацію «Меморіал» минулого року російська влада ліквідувала.

Нагадайте, будь ласка: що поганого минулого року зробила українська влада «Центру громадянських свобод»?

В чому взагалі логіка такого «пакетного нагородження»? Не розумію. Підкажіть!

А якщо абстрагуватися від цієї премії, головний захисник прав людини в Україні зараз - це ЗСУ. Саме вони захищають нас зараз від навали з боку російської та білоруської влади.

]]>
Fri, 19 Nov 10 11:43:58 +0200 http://dumskaya.net/post/nobelevska-logka/author/
:{Об истинно арийской zoom-конференции и о хитрых задницах}: Об истинно арийской zoom-конференции и о хитрых задницах http://dumskaya.net/post/ob-istinno-ariyskoy-zoom-konferentcii-i-o/author/ Прямо сейчас проходят онлайн-слушания о судьбе памятника Екатерине.

Я сделал усилие и заставил себя послушать трансляцию. Слушал недолго, часа три. Больше сил не хватило.

Полное ощущение, что я попал на собрание каких-то "сверхчеловеков", которые привыкли аргументировать свою точку зрения исключительно своими арийскими предками одесскими корнями до двадцать седьмого колена включительно. Каждый второй выступающий считал свои долгом об этом сообщить всему городу, а каждый четвертый торжественно сообщал, что он этим гордится.

Могло даже возникнуть впечатление, что в этом есть какая-то их заслуга. Но вместо этого не покидало ощущение, что кроме этого гордиться этим людям нечем.

Не сомневайтесь - смотреть, как эти вовремя не повзрослевшие мальчики и девочки меряются своими пиписьками родословными, было неприятно. Я бы не удивился, если бы в пылу риторики некоторые из этих докладчиков вытащили циркули и транспортиры и начали изучать форму черепа, мерить лицевые углы и подсчитывать коэффициенты цефализации своих оппонентов.

Несмотря на то, что мнения этих людей были разными, находиться в этом обществе мне было трудно даже виртуально. Захотелось даже нацепить себе специальную нашивку "я понаехавший", как это делали в свое время датчане во время нацистской оккупации.

А еще во время трансляции вспоминался незабвенный бывший украинский полковник, а ныне российский гражданин Дмитрий Фучеджи. В марте 2014 года он советовал своим подчиненным не активничать, не принимать решений, а в идеале вообще ничего не делать. "Ты же не знаешь, какой флаг будет в Одессе через месяц? Вот и не спеши, не делай резких движений".

Так вот, сегодня много было предложений "ничего не делать и отложить вопрос до конца войны". Извините, любезные, а что изменится после войны? Изменятся исторические факты? Изменится назначение этого и других аналогичных памятников, а по сути русских флагов над захваченной территорией? 

А пока этот русский флаг нам предлагают оставить в центре Одессы до конца войны. На всякий случай, ага.

Когда я это слышу, сразу вспоминаю Фучеджи. Он тоже ждал, сам ничего не делал и другим не советовал. Что было весной 2014 года в Одессе и чем закончилось это ничегонеделание — все прекрасно знают.

И не в бюджете дело.

P.S. Пользуясь случаем, хочу спросить у Андрея Шелюгина. Вы в своем выступлении сообщили, что площадь якобы заняла первое место на некоей архитектурной конференции в начале ХХ века. Можно немного подробнее: что это был за конкурс, где он проходил, кто его проводил, кто участвовал и по каким критериям определяли победителя? Буду благодарен за любой первоисточник, кроме Тарпана. 

 

]]>
Thu, 18 Nov 10 15:35:22 +0200 http://dumskaya.net/post/ob-istinno-ariyskoy-zoom-konferentcii-i-o/author/
:{Про Ізраїль, бетон і Україну}: Про Ізраїль, бетон і Україну http://dumskaya.net/post/pro-zrajil-beton-i-ukrajinu/author/ Багато-багато років тому я мав честь час від часу спілкуватися з однією дуже розумною людиною — можливо, наймудрішою з усіх, кого зустрічав.

Ті розмови стосувалися переважно України — її історії, частиною якої ця людина є, та майбутнього.

І ось одного разу я казав: дуже прикро, що українське суспільство розпорошено. Мовляв, немає в нас внутрішньої єдності, як, наприклад, в Ізраїлі...

І ця людина відповіла мені:

"Сергію, ти погано знаєш, що таке держава Ізраїль. Насправді ізраїльське суспільство розпорошено настільки сильно, що ми навіть уявити не можемо — і соціально, і політично, і релігійно, і етнічно, навіть расово.

Але коли ця держава опиняється під загрозою смертельної зовнішньої небезпеки — вона перетворюється на моноліт. На такий собі бетон з різних фракцій всередині.

Коли цю загрозу відбито, суспільство повертається до звичної розпорошеності. І це її природний стан".

Після цього він додав таке:

"Я сподіваюся, що у разі, якщо, не дай Боже, Україна опиниться у стані смертельної небезпеки, наш народ теж стане таким монолітом".

На жаль, я досі дуже погано знаю ізраїльське суспільство і не можу сказати, чи розпорошено воно насправді, чи ні. Проте я знаю і можу зараз сказати:

Пане Командире, ваше сподівання справдилося.

]]>
Thu, 18 Nov 10 14:56:22 +0200 http://dumskaya.net/post/pro-zrajil-beton-i-ukrajinu/author/
:{Про Єлизавету Георгівну та Єлізавету Іванівну, або God save the King!}: Про Єлизавету Георгівну та Єлізавету Іванівну, або God save the King! http://dumskaya.net/post/pro-elizavetu-georgivnu-ta-elizavetu-va/author/ У зв'язку з невідворотним стартом ери диванних фахівців з питань Великої Британії, спробую цей рух організувати та очолити.

Для початку - про Єлизавету Георгівну, вічна їй пам'ять.

По-перше, зізнаюся: я не відчуваю зараз якусь особливу тугу та бентегу у зв'язку зі смертю Її Величності. Ми не були знайомі особисто, я не був її підданим. 

До шановної королеви Об'єднаного Королівства (та багатьох інших монархій) я ставився хіба що з величезною повагою. І це не тому, що вона походила з гідної родини та непогано володіла англійською мовою.

По-перше, я взагалі з повагою ставлюся до монархій, особливо до тих, що існують сторіччями. 

По-друге, я особливо захоплююся конституційними монархіями. Нагадаю: королева володіла і керувала величезною та надскладною системою під назвою "одна з найбільших країн світу". 

Як менеджер, я розумію: налагодити таку систему так, щоб вона ефективно функціонувала, не потребуючи безперервного втручання з твого боку - це найвищій у світі менеджерський пілотаж, це дійсно королівська робота, яка потребує зусиль поколінь і династій. Я у захваті.

(До речі, саме тому мені кумедно чути: "декоративна монархія!", "королева для туристів!", монархію скасувати!", "скажіть це британським платникам податків, які її сто років утримували!" і таке інше "ко-ко-ко". Дуже смішно.)

Турбуюся я зараз хіба що стосовно того, чи буде її наступник менеджером на рівні його мати, діда, прадіда.

Тепер - про Єлизавету Іванівну, яка нещодавно стала прем'єр-міністром країни.

В мене дуже неоднозначне ставлення до її попередника. Він - великий молодець, коли мова йде про підтримку моєї країни, за це йому величезна подяка та низький уклін. Проте в інших чутливих для мене питаннях, наприклад, епідеміологічних, моє ставлення до його дій, м'яко кажучи, дуже неоднозначне.

Під час обрання нового лідера торі я бажав перемоги пані Єлизаветі суто через етичні причини. 

Річ у тому, що її головний конкурент, міністр фінансів Ріші Сунак, був одним з найбільших критиків Джонсона та ініціаторів його усунення з посади. І після цього він став претендентом номер один на його крісло. 

Якби Сунак не висував свою кандидатуру не прем'єрську посаду, жодних претензій до нього б не було. Проте, як на мене, така поведінка не є етичною. Називається це - "підсидіти шефа", і це не личить джентльменові.

Тому перемогу Трасс, попри все моє неоднозначне ставлення в деяких (далеких від українського) питаннях, я вважаю в тому числі актом справедливості.

Бажаю народові Великої Британії щастя процвітання. God save the King!

]]>
Thu, 18 Nov 10 11:32:43 +0200 http://dumskaya.net/post/pro-elizavetu-georgivnu-ta-elizavetu-va/author/
:{"ЧТО ОХРАНЯЕШЬ, ТО ИМЕЕШЬ"}: "ЧТО ОХРАНЯЕШЬ, ТО ИМЕЕШЬ" http://dumskaya.net/post/chto-ohranyaesh-to-imeesh/author/ 23 серпня 2022 року Указом президента України №593/2022 Івана Адамовича ХУТОРНОГО нагороджено орденом "За заслуги" ІІ ступеня. З чим ми його і вітаємо.

Це не перша висока нагорода цього добродія. 

За шість років до того, 23 серпня 2016 року, указом президента №338/2016 Івана Адамовича ХУТОРНОГО було нагороджено орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

Іван Адамович ХУТОРНИЙ працює головним консультантом Департаменту державних нагород офісу/адміністрації президента.

Залишається хіба що побажати пану ХУТОРНОМУ нових державних нагород. Які вочевидь не забаряться.

https://www.president.gov.ua/lustration/golovnij-konsultant-departamentu-derzhavnih-nagorod-751
http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=130617&cat_id=89170
https://www.president.gov.ua/documents/5932022-43681

]]>
Wed, 17 Nov 10 15:58:13 +0200 http://dumskaya.net/post/chto-ohranyaesh-to-imeesh/author/
:{Скільки у ЮНЕСКО є зенітних дивізіонів?}: Скільки у ЮНЕСКО є зенітних дивізіонів? http://dumskaya.net/post/skilki-u-yynesko-e-zenitnih-divizioniv/author/ Геннадій Труханов пише про вчорашній ракетний удар по одеському порту:

«... Нам потрібно якнайшвидше включити історичний центр Одеси до Основного списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. І захистити нашу архітектуру від атак окупантів, які, як ми вже багато разів переконувалися, не мають жодних цінностей.

У мене з цього приводу лише одне питання:

Скільки у ЮНЕСКО є зенітних дивізіонів?

Нагадаю. Центр сирійського міста Алеппо внесли до цього списку ще у 1986 року.

]]>
Mon, 15 Nov 10 17:50:04 +0200 http://dumskaya.net/post/skilki-u-yynesko-e-zenitnih-divizioniv/author/
:{Як премія Бабеля стала "премією Дарвіна"}: Як премія Бабеля стала "премією Дарвіна" http://dumskaya.net/post/yak-premiya-babelya-stala-premieyu-darvina/author/ Зараз в Одесі і не тільки буде багато галасу. Причина — премія імені Бабеля, яку з 2017 вручає Всесвітній клуб одеситів за перемогу в конкурсі прози.

Цього року в журі конкурсу були громадяни росії, як це було завжди. І серед дипломантів та лауреатів цього року також були росіяни. Через це одеська мерія сьогодні оголосила про припинення співпраці з Всесвітнім клубом одеситів.

Я не буду обговорювати персоналії і взагалі цю ситуацію. Я лише нагадаю.

Олімпійські ігри у 1916, 1940, 1944 роках не проводили. І зрозуміло чому.

Якби Всесвітній клуб одеситів, якій вручав премію Бабеля кожного року, починаючи з 2017-го, цього разу скасував конкурс — це було б набагато далекоглядніше, мудріше та правильніше.

А якби грошовий еквівалент цієї премії Клуб перерахував би на потреби української армії — ще й патріотичніше.

Але цього не сталося. І, схоже, премія Бабеля зараз стала такою собі "премією Дарвіна" для Клубу. І я не здивуюся, якщо зараз, на хвилі виправдовувань, вона зненацька стане такою ще й для російських конкурсантів. 

]]>
Mon, 15 Nov 10 15:27:02 +0200 http://dumskaya.net/post/yak-premiya-babelya-stala-premieyu-darvina/author/
:{Нова одеська аріфметика (без жартів)}: Нова одеська аріфметика (без жартів) http://dumskaya.net/post/nova-odeska-arifmetika-bez-zhartiv/author/ Задача з життя.

Одесит увечері вигулював собаку. У цей час над ним пролетіла російська крилата ракета Х-101 – він бачив полум'я від реактивного двигуна над головою.

Цю ракету випустив по Україні стратегічний бомбардувальник Ту-95 звідкись з боку Саратова.

Рівно за чотири хвилини тридцять секунд після цього одесит почув звук вибуху.

Знайти, на якій відстані від одесита вибухнула ракета, якщо вона весь час летіла рівномірно та прямолінійно зі швидкістю 200 м/с?

Спробуйте вирішити. Я не жартую. Які тут можуть бути жарти?

(кому цікаво - рішення тут)

]]>
Mon, 15 Nov 10 14:45:13 +0200 http://dumskaya.net/post/nova-odeska-arifmetika-bez-zhartiv/author/
:{Не ищите оправдания преступникам: у ракет Х-22 "точность попадания" измеряется километрами}: Не ищите оправдания преступникам: у ракет Х-22 "точность попадания" измеряется километрами http://dumskaya.net/post/ne-ishchite-opravdaniya-prestupnikam-u-rake/author/ Я говорил об этом несколько дней, сегодня я буду об этом кричать.

Не пытайтесь выяснять, куда пытались попасть оккупанты своими ракетами Х-22 на украинской территории.

Во-первых, выяснить это невозможно. 

Во-вторых, это не имеет никакого смысла. Они стреляют в Украину.

В-третьих, в этом нет необходимости. Куда бы они ни целились — те, кто применяет такое оружие, были, есть и будут преступниками.

Дело в том, что ракета Х-22 не просто "не относится к высокоточному оружию". Она вообще непригодна для прицельного поражения целей на суше.

Однако после недавней трагедии в Кременчуге, где такая ракета убила двадцать наших сограждан в торговом центре, некоторые украинские "военные аналитики", начитавшись справочников и прочих технических характеристик, с умным видом говорили то ли о трехстах, то ли о шестистах метрах точности попадания такой ракеты. Потом они начинали фактически оправдывать преступников — мол, россияне целились в завод, а прилетело в торговый центр, они не специально. Как будто в украинские заводы стрелять можно, блин.

Сейчас, после трагедии в Сергеевке, спрашиваю у этих экспертов: скажите, по какому объекту в этом курортном городе россияне стреляли двумя ракетами? Какую "площадную цель", "радиоконтрастную цель", "военную цель" они собирались там уничтожать?

До ближайших объектов, которые хоть как-то можно назвать "военными", например, до моста через Днестр, расстояние от взорванного дома — несколько километров.

Я говорил, и повторю это еще раз: ракета Х-22 при применении по наземным объектам в городах может улететь куда угодно и абсолютно непредсказуемо, и разлет от точки прицеливания измеряется километрами.

Еще двадцать лет назад были случаи, когда на сухопутных учениях эти ракеты случайно улетали в соседние села, а однажды из Читы такая ракета ушла в Монголию, и был большой скандал с компенсациями.

Увы, такова конструкция, принцип наведения, качество проектирования и производства таких ракет, а сорок лет складского хранения вряд ли пошли им на пользу.

А это значит, что те, кто отдает приказы и применяет такие ракеты против Украины, подлежат суду как минимум по двум статьям Уголовного кодекса.

Первая статья — ведение агрессивной войны, ст. 437 УК, от десяти до пятнадцати лет лишения свободы.

Вторая — более серьезная. 

Существует международная конвенция, которая запрещает применение неизбирательного оружия. Это такое оружие, при использовании которого можно ожидать случайные потери жизни и ранения гражданского населения, ущерб гражданским объектам, "которые были бы чрезмерны по отношению ожидаемому военному преимуществу".

Это значит: если в каком-то подвале спрятан пулемет или даже танк, применять ракету с тонной взрывчатки и "точностью попадания" в несколько километров по этому городу конвенция запрещает в любой ситуации.

Советский Союз, правопреемником которого считает себя российская федерация, подписал эту конвенцию 10 апреля 1981 и ратифицировал 10 июня 1982 года.

Использование ракет Х-22 по целям в украинских городах и поселках — нарушение этой конвенции, то есть нарушение законов и обычаев войны. Статья 438 Уголовного кодекса за такое преступление предусматривает высшую меру наказания — пожизненное заключение.

Поэтому, пожалуйста — не ищите оправдания преступникам. И не игнорируйте сигналы тревоги. В какую точку, в какой город, в какой дом в Украине прилетит следующая российская ракета, не знает никто. Даже те, кто ее запускают.

]]>
Sun, 14 Nov 10 19:31:28 +0200 http://dumskaya.net/post/ne-ishchite-opravdaniya-prestupnikam-u-rake/author/
:{Секс, драки, повестки: ложь, наглая ложь и официальные заявления }: Секс, драки, повестки: ложь, наглая ложь и официальные заявления http://dumskaya.net/post/seks-draki-povestki-lozh-naglaya-lozh/author/ Крайне интересные события происходят в последнее время в Одессе. Шумные, но, увы, дурно пахнущие.

Произошла в начале месяца драка в Аркадии. Даже видео в интернете появилось.

Глава областной военной администрации возмутился: мол, пока страна воюет, некоторые несознательные граждане комендантский час не соблюдают и безобразия нарушают. Правильно возмутился.

Мы тоже возмутились. Как же так: по всей стране комендантский час, а в Аркадии по ночам толпы по улицам шляются!

Редакция решила проверить. Отправили разведчика и убедились лично: вранье. Никаких нарушений нет, в 23:00 в Аркадии, как и во всем городе, жизнь замирает. Значит, кто-то кому-то набрехал — то ли главе ОВА, то ли жителям города. Нехорошо.

Потом появилась еще одна новость: мол, полицейские нашли участников драки, провели с ними профилактические беседы, после которых те захотели добровольно пойти защитить Украину в Действующую армию.

«Вполне себе вариант выхода из ситуации», — подумали мы, и зря.

Следом еще одна шумная история: секс на пляже. И снова: если верить информации ОВА, участники сего акта тут же получили повестки и уже готовятся к прохождению медкомиссии.

Тут у коллег были смешанные чувства. Во-первых, нас возмутил не столько сам факт, а то, что «повестку в армию» начали превращать в какое-то наказание за плохое поведение. Во-вторых, мы заподозрили неладное: как минимум одна из участников процесса вряд ли является военнообязанной и по всей видимости не подлежит мобилизации.

Предчувствия не обманули: второй участник оказался иностранцем, а они в украинской армии тоже не служат. В итоге эту пару взяли не в армию, а под домашний арест.

И что получилось? Получилось, что все живописания официальных лиц по поводу «повестки» и «медосмотра» — в лучшем случае «литературное преувеличение», а по правде говоря — неправда. Причем — неправда от имени органа государственной власти.

Изначально вся эта секс-история не стоила и ломаного гроша. Статья 173 КУпАП, мелкое хулиганство — штраф 119 гривен или 15 суток ареста. В самом крайнем случае — групповая хулиганка, статья 296 часть вторая — от силы пара лет условно. Однако после появления вранья с повестками все это стало скандалом национального уровня и вызвало очень нехороший шум - и в Одессе, и по всей Украине. Резонанс был настолько велик, что оперативному командованию «Юг» пришлось дать по этому поводу специальное разъяснение. Однако неправду в нем так и не опровергли.

Ситуация наглядно показывает: официальной информации одесских чиновников доверять нельзя, а распространять ее дальше без тщательной проверки — крайне нежелательно.

И вот сегодня — новое тому подтверждение. Как выяснилось, полицейские наконец опознали зачинщика драки в Аркадии (о которой они узнали из интернета) и объявили ему о подозрении в совершении уголовного преступления.

Несомненно, речь идет именно о той истории — видео других драк в Аркадии в последние месяцы в соцсети не попадали. И после шума, который раздули вокруг всей этой истории, вопросов появляется все больше и больше, и сами по себе они все неприятнее и неприятнее.

Например:

Происходила ли та драка, которая попала на видео, во время комендантского часа, или это вранье?

Установили ли полицейские участников драки и проводили ли с ними профилактические беседы, или это вранье?

Изъявили ли драчуны желание поступить на военную службу и получили повестки, или это вранье?

Увы, такие уточнения потребуются для любой информации от одесских официальных источников. Разве что по поводу «секса на пляже» вопросов нет — там уже все понятно. Непонятно одно — зачем нужны были все эти побрехушки? Для повышения доверия к государственным органам? Или, может, для повышения авторитета Вооруженных сил и престижа воинской службы?

 

]]>
Sat, 13 Nov 10 11:08:19 +0200 http://dumskaya.net/post/seks-draki-povestki-lozh-naglaya-lozh/author/
:{Рік 2021-й. "Велике будівництво" мостів та шляхів. Для чого саме?}: Рік 2021-й. "Велике будівництво" мостів та шляхів. Для чого саме? http://dumskaya.net/post/rik-2021-y-velike-budivnitctvo-mostiv/author/ Останнім часом дивуюсь, наскільки шляхи "Великого будівництва" співпадають зі шляхами наступу російської армії.

Ось, наприклад, карта початку масштабного вторгнення.

 дорога М-02 Бачівськ - Глухів - Копти. Її реконструювали в 2020-му році. 

 дорога Н-07 Київ - Суми - Юнківка. Її реконструювали в 2021-му.

 дорога Н-24 Благовіщенське - Миколаїв. У 2021-му її капітально відремонтували на ділянці від Миколаїва до Вознесенська, новий міст збудували. 

 дорога Н-26 Мілове - Старобільск, яку дуже активно ремонтували у 2021-му. 

Або, наприклад, Чорнобаївка. Чому росіяни так вперто туди лізуть? Тому що там знаходиться міжнародний аеропорт "Херсон". Нещодавно його кардинально реконструювали, злітну смугу продовжили до 2600 метрів та розширили до 60 метрів. Саме тому вона тепер дуже зручна для ворожої авіації. Реконструювали аеропорт - так, звісно! - в 2021 році, і теж за кошти "великого будівництва".

Так, усьому цьому є розумне пояснення. Окупанти їхали ключовими, важливими шляхами. Важливі шляхи треба хоча б інколи ремонтувати. І міжнародний аеропорт Херсону, з його населенням 250 тисяч, теж конче потрібен. Тому дійсно - витратити кошти на його реконструкцію було важливіше, ніж на кисень для ковідних лікарень. 

Але певні нехороші думки інколи виникають.

Подивіться на карту. Коли росіяни намагалися охопити Київ зі сходу, їм довелося їхати аж з самих Сум, шляхами 1 та 2. Це, на хвилиночку, 350 кілометрів. Чому вони не зайшли з півночі, з боку Білорусі? Що їм завадило?

Завадила їм сама природа, тому що це - Полісся.

Ліси та болота Полісся сторіччями були непридатними для проходу війська. Ані Наполеон, ані Гітлер не намагалися тут пройти - Наполеон обійшов Полісся з півночі, а Гітлер - двома шляхами, наступаючи на Київ і Мінськ.

Добре, припустимо. Але чому з протилежного, правого боку Дніпра, зі сторони Чорнобиля природа не завадила ворогам атакувати та хутко просунутися до Ірпеня, Бучі, Гостомеля?

Все просто - там було "Велике будівництво". Більш того, там був один з найбільш дивних проєктів "програми президента" - будівництво мережі автошляхів в зоні відчуження.

Ось, наприклад, новина квітня 2021 року: "У Чорнобильській зоні відремонтують 40 кілометрів дороги". Читаємо: "Укравтодор... за програмою президента "Велике будівництво" розпочало ремонтні роботи на ділянці 40 км дороги між КПП "Дитятки", КПП "Прип'ять" та під'їздом до Чорнобильської АЕС".

А тепер подивимося на карту. КПП "Прип'ять-1" - це у зоні відчуження, той самий "Рудий ліс", 10 кілометрів до білоруського кордону. КПП "Дитятки" - межа зони відчуження. А до КПП "Чорнобиль" веде ще одна дорога з Білорусі - Р-56. 

Тобто виходить, що напередодні російської навали зробили новенький 40-кілометровий автобан - від білоруського кордону через поліські ліси чорнобильської зони в бік Києва. Для кого треба було це будувати в розпал пандемії? Для туристів-екстремалів?! Та невже?

Далі ця дорога веде через Прибірськ на Іванків. Завдяки "великому будівництву", в Іванкові російські танки були в перший день війни. І Чорнобильську АЕС захопили - теж завдяки йому.

В Іванкові дорога з Чорнобиля перетинається з трасою Р-02, яка через Димер та Вишгород йде на Київ. Пам'ятаєте, на початку березня в бік Києва стояла довжелезна колона російської бронетехніки? Вгадайте, яким шляхом вона рухалася. Так, звісно - через Прибірськ та Іванків.

Пам'ятаєте, як ворожа техніка не могла з'їхати з дороги, тому що одразу застрягала в болоті? Це було саме там, це Полісся. Тобто - твердий асфальт новеньких доріг став фактично плацдармом, навіть "плацом" для російської важкої техніки.

Так, я знаю, чия це була програма "Велике будівництво". Так, я знаю хто був координатором. Так, я розумію, що за бажанням можна знайти розумне пояснення ухвалених рішень.

Але - все одно.

Мені дуже цікаво дізнатися, хто саме, в межах яких саме своїх повноважень, за якою конкретно процедурою визначав перелік об'єктів для "програми президента "Велике будівництво".

]]>
Fri, 12 Nov 10 13:45:57 +0200 http://dumskaya.net/post/rik-2021-y-velike-budivnitctvo-mostiv/author/
:{Марина Овсянникова - в Украине! Новые возможности для украинских правоохранителей}: Марина Овсянникова - в Украине! Новые возможности для украинских правоохранителей http://dumskaya.net/post/marina-ovsyannikova-v-ukraine-novye-vo/author/ Все-таки замечательно, что Марина Овсянникова сейчас находится в Украине. Та самая Овсянникова, которая 14 марта 2022 года появилась с антивоенным плакатом в прямом эфире центрального российского телеканала.

Это — отличная возможность для украинских правоохранителей.

Марина работала на "Первом" редактором в дирекции информационных программ. Работала долго, целых 19 лет — с 2003-го по март 2022 года. И стоит отметить: в это время на том канале работали люди, можно сказать, "творческие" и "креативные".

Именно они придумали "распятого мальчика в трусиках" и его маму, которую привязали к танку и тягали по несуществующей площади. Именно там и тогда изобрели "украинский истребитель, который сбил Боинг". Именно там, и в присутствии Овсянниковой, рассказывали: "клаптик землі і два раба". Именно на этом канале вешали лапшу о победе Яроша на выборах. 

Много чего в этой редакции появилось интересного. Например, именно там родились "грузинские снайперы", которых потом долго и упорно таскали по российским и некоторым украинским телеканалам.

Многолетние действия организованной группы под названием "Первый канал" явно имеют признаки пропаганды войны (ст. 436 ККУ — до трех лет), разжигания межнациональной розни, призывов к нарушению территориальной целостности Украины с тяжкими последствиями (ч. 3 ст. 110 ККУ — до 15 лет).

Сейчас Марина Овсянникова, активный участник или как минимум свидетель всех этих преступлений, находится на территории Украины.

Сейчас появилась отличная возможность ее допросить. Можно тщательно выяснить список соучастников, роли в преступной группе, цели, мотивы, степень вины каждого.

Уверен: наши правоохранители сейчас смогут еще более тщательно расследовать преступления против Украины, которые совершались при непосредственном участии Овсянниковой.

Теперь что касается ее демарша в прямом эфире 14 марта. Думаю, суд вполне может признать его актом искреннего раскаяния. Это, а также активное содействие раскрытию преступления, могут стать смягчающими вину обстоятельствами.

Да, просто напомню: немецкий журналист Вильгельм Вайс был приговорен в Нюрнберге к тюремному заключению, а журналист Юлиус Штрайхер — к смертной казни через повешение.

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/marina-ovsyannikova-v-ukraine-novye-vo/author/
:{Вибухи в Одесі як випробування нашої віри}: Вибухи в Одесі як випробування нашої віри http://dumskaya.net/post/pro-vibuhi-v-odesi-ta-viprobuvannya-viri/author/ Після вчорашнього ракетного обстрілу Одеси в мене питають друзі з усього світу: «навіщо?»

Навіщо росіянам обстрілювати наші кладовища? Навіщо стріляти високоточними ракетами по житлових будинках?

Я не маю на це відповіді, проте згадую події, що бути в нашому місті сім років тому.

* * * 

Тоді, у 2015-му, невеличка групка людей влаштовувала вибухи в будинках і на вулицях Одеси.

Одного разу ці терористи намагалися підірвати офіс одеського «Правого сектору», що у дворі на Коблевській вулиці. Все, що вони мали зробити — виготовити вдома бомбу, обладнати її часовим механізмом (з китайського будильника) та покласти цю пекельну машинку біля дверей чи біля вікна того офісу.

Промахнутися тут дуже важко, проте вони це зробили.

Перший вибух пролунав 10 лютого на Коблевській, 42. Після того Одеса довго питала: «навіщо?» Навіщо підірвали будинок, на третьому поверсі якого колись давно мешкав відомий у місті поет і лікар, а зараз — його син, відеорежисер?

Але насправді — терористи того разу промахнулися.

Потім був ще один вибух — 5 березня вони підклали бомбу у сусідньому будинку на Коблевській, 40. І промахнулися вдруге. Офіс «Правого сектору» був у сусідньому під'їзді, в 30 метрах, позначений червоно-чорним прапором. Від вибуху він не постраждав.

Цей другий вибух був дуже потужним. Рознесло приміщення та офісу благодійної організації та хостелу. Пошкодило десяток автівок. Зламало балку перекриття в будинку, вибило вікна в усіх квартирах.

В підірваних приміщеннях були люди, проте від вибуху дивом не постраждав ніхто. Дивом, так. І взагалі, у 2014-2015 роках в Одесі було приблизно 50 таких терактів, і загинула лише одна людина — бомба здетонувала у неї в сумці.

* * *

На жаль, вчора в Одесі знов загинули люди. Серед них — моя колега, її мати, її тримісячна донька. Це дуже, дуже прикро і боляче. Вічна їм пам'ять, співчуття близьким.

Проте вчора було й невеличке диво: головна частина ракети, в якій було кілька сотень кілограмів вибухівки, яка могла рознести цей багатоквартирний будинок вщент, не спрацювала і застрягла всередині.

* * *

Є такі речі, справжню цінність яких не усвідомлюєш.

Наприклад, власне здоров’я, або навіть можливість рухатися чи жити без ліків. Або взагалі жити.

Справжню цінність певних речей починаєш розуміти, коли їх позбавляєшся. Або коли хтось вперто намагається тебе їх позбавити.

* * * 

Позбавити Україну армії — це була перша мета загарбника. Вони назвали це »демілітаризація».

Друга мета — позбавити нас мови. Вони називають це «денацифікація», і просто зараз роблять на захоплених українських землях.

А вчора і сьогодні вони позбавляють нас нашої Віри.

Я зараз не про храми, які вони руйнують, хоча це теж важливо. І не про кошики з яєчками, які цієї Пасхи не донесли українці до тих храмів. Я про інше.

Сьогодні, у день святого Воскресіння, мені дуже сумно читати дописи моїх одеських френдів — про це, що після вчорашнього обстрілу Одеси, після смерті дорослих і тримісячної дитини, вони зневірили і засумнівалися у силі, доброті та милості Божої.

Дехто навіть пише: мовляв, не вірить більше у Бога, тому що він не з’явив нам дива. Вірю лише в автомат у власних руках та набої до нього.

Автомат — це аж ніяк не замінник Бога. Це лише знаряддя, яким Він робить свої дива людськими руками, руками тих, хто вірить в Нього.

* * *

Десять років тому, під час президентства Януковича, я запитав Преосвященнішого кардинала Любомира Гузара: невже насправді вся влада на землі від Бога?

Тоді я отримав відповідь, яка змінила моє ставлення до світу навколо: «Не лише влада — все на світі від Бога. Або з Божого благословіння, або з Божого допущення. Але що таке «допущення»? Ні, це не дозвіл вчиняти якійсь непотрібства. Це надання Творцем людині, своєму створінню, можливості самостійно існувати і діяти — так, як вона усвідомлює виконання Божої волі».

За десять років, що пролетіли з того часу, відбулися безліч подій, а український народ пройшов і продовжує проходити через тяжкі випробування. І за всі ці роки я мав безліч нагод, щоб впевнитися: Бог любить нас, любить Україну і любить Одесу.

Зберегти зараз Віру — це ще одне випробування для нас. Так, це дуже тяжко, але через те ми теж маємо пройти. Нам є що втрачати, ми повинні її зберегти — так само, як нашу армію, нашу мову та нашу Україну.

* * *

Тоді, в 2015 році, третього вибуху на Коблевській не сталося. Українські спецслужби затримали терористів, і цей жах припинився. До речі, тоді в одного з затриманих вилучили щоденник, в якому він детально описував свої криваві вчинки та збочені думки та емоції.

Дуже сподіваюся, що невдовзі так само все закінчиться і зараз.

Тому що — Христос Воскрес!

 

]]>
Wed, 10 Nov 10 16:19:43 +0200 http://dumskaya.net/post/pro-vibuhi-v-odesi-ta-viprobuvannya-viri/author/
:{Буча, зеркало "загадочной русской души"}: Буча, зеркало "загадочной русской души" http://dumskaya.net/post/bucha-kak-zerkalo-zagadochnoy-russkoy-du/author/ Бесчинства, грабежи, убийства, мародерство, насилие на оккупированных территориях — самое искреннее, истинное проявление "глубины души" российского солдата. Да-да, той самой "загадочной русской души".

Вооруженный оккупант в мирном городе оказывается в ситуации, когда он — высшая власть. Он бог и царь, он властитель судеб, он — все ветви власти, законодательная, судебная и исполнительная.

Он может творить что угодно, потому что знает: никакой ответственности и никакой управы на него нет. И то, как он себя ведет, о чем думает, какие приоритеты выставляет в такой момент, и есть самое честное и незамутненное проявление его души. Если она, конечно, есть, в чем после Бучи есть сомнения.

«А мы что, другие? — наверняка спросит кто-то. — Неужели украинцы в ситуации полного безвластия повели бы себя по-другому?

А вот в этом я не сомневаюсь ни секунды.

Да, среди украинцев, как и в любом другом народе, есть воры, грабители, мародеры и убийцы. Но вопрос не в их наличии — а в том, какие порядки устроят сами себе люди, когда над ними не окажется карающей власти государства.

В новейшей истории Украины бывали моменты, когда власти не было. Например, в феврале 2014 года, после бегства Януковича, на несколько дней полностью исчезла государственная власть в Киеве. 

Я помню те дни, когда тысячи вооруженных киевлян вышли на улицы — не грабить, не воровать, не убивать, а поддерживать порядок — в том понимании этого слова, которое у них внутри. В опустевшем милицейском главке тогда сидели активисты "Самообороны", которые пытались хоть как-то координировать действия и защищать важнейшие городские объекты.

Сколько магазинов тогда разгромили? Сколько квартир разграбили? Сколько мирных людей тогда расстреляли, похитили, изнасиловали?

Ни одного.

Да, среди украинцев есть насильники, грабители и мародеры. Но не они устанавливают у нас порядки, не они формируют понимание жизни. Сейчас их иногда можно увидеть — примотанными скотчем к столбам.

Да, была в украинской армии рота "Торнадо". Ее давно уже нет, но есть вступившие в силу приговоры украинских судов, вплоть до 11 лет.

Мои дальние родственники когда-то жили на Сахалине. Это была немолодая супружеская пара, работали метеорологами. Много лет жили в небольшом поселке, где все всех знают, и отлично ладили с соседями.  

Буквально на следующий день после похорон мужа к вдове пришел поселковый начальник и сказал: "Теперь ты без мужа. Защитить тебя некому. Уезжай, ты не выживешь тут, тебя убьют".

Женщина хорошо знала местные нравы, поэтом два раза просить не пришлось. Она собрала вещи и уехала на следующий день — к дочке в Украину.

У нас эта история стала семейной легендой. Украинские родственники не смогли понять той ситуации. "Как же так — жили рядом, нормально общались с соседями. У нас бы в такой ситуации наоборот — помогли, поддержали. Что получается, они только и ждали удобного момента, чтобы воткнуть нож?"

Такое же, только помноженное на тысячу чувство у всех нас сейчас, когда становится понятным, что творилось и творится в Буче и в других оккупированных городах. Только теперь это чувство перекрывается тяжелейшей болью и ненавистью.

"Старики хозяева собрались на площади и, сидя на корточках, обсуждали свое положение. О ненависти к русским никто и не говорил. Чувство, которое испытывали все чеченцы от мала до велика, было сильнее ненависти. Это была не ненависть, а непризнание этих русских собак людьми и такое отвращение, гадливость и недоумение перед нелепой жестокостью этих существ, что желание истребления их, как желание истребления крыс, ядовитых пауков и волков, было таким же естественным чувством, как чувство самосохранения..."

Лев Толстой
"Хаджи Мурат", глава XVII

]]>
Wed, 10 Nov 10 10:11:01 +0200 http://dumskaya.net/post/bucha-kak-zerkalo-zagadochnoy-russkoy-du/author/
:{Весь мир в ужасе от картин из Бучи. Но неужели вы ждали от "русского мира" чего-то другого?}: Весь мир в ужасе от картин из Бучи. Но неужели вы ждали от "русского мира" чего-то другого? http://dumskaya.net/post/mir-porazhen-kartinami-iz-buchi-no-neuzhel/author/ Рассказы очевидцев, фотографии, видеозаписи из освобожденной от российских захватчиков Бучи сегодня буквально потрясли весь мир.

Молдова объявила день траура. Ведущие мировые СМИ, политики, правозащитники, общественные деятели были шокированы, когда увидели настоящее лицо "русского мира".

Но нам, людям, которые учили историю России, СССР, Украины, удивляться нечему. Звериная жестокость — уже много веков "визитная карточка" русской, советской, российской армии.

Разве мы забыли новгородский погром, когда опричники Ивана Грозного убили тысячи мирных жителей этого свободного города?

Или мы не помним о кровавой резне, которую учинил Меньшиков в гетманской столице Батурине? Эта трагедия своей жестокостью тоже потрясла тогда весь цивилизованный мир.

Может, мы забыли, "боевые подвиги" Суворова, памятник которому почему-то еще стоит в Одессе? Его депортацию крымских татар и ногайцев? Десятки тысяч мирных жителей варшавского пригорода, убитых для устрашения остальных? 

Давайте вспомним и о палаче Кавказа генерале Ермолове, о его "подвигах" - и в мятежном Дади-юрте, и в мирном Герменчуке.

Или, может, мы забыли слова "красный террор", "деникинская контрразведка", "чрезвычайка"? Забыли тамбовских крестьян, которых убивали боевыми газами? Забыли Украину времен "раскулачивания" и "коллективизации"?

Может, мы не слышали о жертвах Голодомора — о людях, умерших от голода в районах, оцепленных красноармейцами? 

Неужели мы уже не помним, как вплоть до осени прошлого года в нашей родной Одессе исследовали тайные захоронения конца 1930-х? Пытались хотя бы приблизительно узнать, сколько там похоронено людей со связанными руками и простреленными головами.

Или, может, мы не были в музее "Тюрьма на Лонцкого"? Там удирающая советская власть убила пять тысяч человек, и такие тюрьмы были во всех западноукраинских городах. Уместно ли после этого задавать странные вопросы "почему они не спрятали трупы"?

Давайте вспомним миллионы немецких беженцев — мирных людей, которые под страхом смерти уходили на запад, чтобы не попасть в советскую зону оккупации. И мародерство давайте вспомним: несколько поколений советских людей как к чему-то нормальному относилось к "трофейным швейным машинкам", "трофейным аккордеонам" и "трофейным женским часам". 

Афганская война. Пока советская пропаганда показывала, как солдаты из "ограниченного контингента" высаживают деревья и красят заборы на субботниках в Кабуле, "черные тюльпаны" возили в Союз тела "двухсотых". За десять лет там погибли около 15 тысяч советских солдат — а мирных жителей убили около миллиона.

Давайте вспомним две чеченские войны и уничтоженный Грозный. Давайте вспомним вторжение в Грузию и массовое мародерство, когда "освободители" тырили все, что плохо прикручено, вплоть до бывших в употреблении унитазов.

Может, нас ничему не научили донецкие и луганские подвалы 2014 года и "пропадающие без вести" крымскотатарские активисты?

После всего этого — что мы ждали? Что в этот раз будет как-то по-другому? Что они поменялись? Что цивилизация их исправила?

Цивилизация дала им разве что мобильные крематории. Которые приехали в Украину в обозе этой "спецоперации".

]]>
Tue, 09 Nov 10 13:57:56 +0200 http://dumskaya.net/post/mir-porazhen-kartinami-iz-buchi-no-neuzhel/author/
:{"Мы наметили все достигнутые цели", или Как я слушаю кремлевские "новости" }: "Мы наметили все достигнутые цели", или Как я слушаю кремлевские "новости" http://dumskaya.net/post/my-nametili-vse-dostignutye-tceli-ili/author/ В последние недели, когда до меня доносятся отголоски кремлевских новостей, я вспоминаю старую притчу от Паоло Коэльо.

Воин много лет совершенствовался в стрельбе из лука. Когда он достиг вершин этого мастерства, решил вернуться в родную деревню.

Идёт он домой через лес и видит: на каждом дереве нарисована мишень, а в самом центре, точно в «десятке», торчит стрела. Ни единого промаха!

«Вот это да! — подумал он, — Я столько лет тренировался, я достиг всех вершин, но я не умею стрелять так, как этот мастер! »

Пришел он в родную деревню и спросил: «Кто этот великий мастер, который всегда без промаха попадает в самый центр мишени?»

«Есть у нас такой великий стрелок, — отвечают ему сельчане, — и теперь враги обходят нашу деревню стороной. Сейчас познакомитесь».

И вот выходит к нему девочка лет восьми и говорит: «Кто хотел меня увидеть?»

«Не может быть! — удивился лучник. Девочка, как ты достигла такого совершенства? Как тебе удается всегда попадать в центр мишени? Поделись со мной секретами мастерства! "

"Это очень просто, — отвечает девочка. — Я беру лук и стрелы, иду в лес и стреляю куда хочу. А потом вокруг вонзившейся стрелы рисую мишень! "

Так вот, когда до меня доносятся отголоски кремлевских новостей, я вспоминаю эту притчу. И когда слышу, мол, «в ходе спецоперации мы достигли всех намеченных целей», — понимаю, что на самом деле все происходит с точностью до наоборот. И кремлевские убийцы, как та девочка, рисуют свои мишени вокруг того, что у них получилось и не получилось.

«Мы наметили все достигнутые цели», ага.

 

 

]]>
Tue, 09 Nov 10 12:25:58 +0200 http://dumskaya.net/post/my-nametili-vse-dostignutye-tceli-ili/author/
:{ПРО ОБНИМАШКИ}: ПРО ОБНИМАШКИ http://dumskaya.net/post/pro-obnimashki/author/ После войны сяду в машину и поеду в обнимательные туры по Украине.

Приеду в непобежденный Херсон и обниму всех, кого встречу. Потом в Бердянск, в Мелитополь. В Южноукраинске задержусь на несколько дней. На обратном пути остановлюсь в любимом Николаеве, который сейчас бережет мою Одессу.

К харьковским, мариупольским друзьям и коллегам потребуются отдельные обнимательные экспедиции.

И, конечно, Киев. Киев, Буча, Гостомель, Ворзель, Ирпень, Бровары, Белогородка. Туда вообще придется переселиться на некоторое время.

А потом снова в Одессу, здесь тоже есть кого обнимать. Короче, придется работать, не покладая рук.

А пока...
Пока пойду обниму родных.

P.S. 
... Нет, я никого не забыл. Чернигов, Сумы... Изюм, Богодухов... Волноваха, Счастье... Вознесенск, Новая Каховка...

Вся Украина очень велика. А что делать - придется объездить ее всю.

]]>
Sat, 06 Nov 10 17:14:09 +0200 http://dumskaya.net/post/pro-obnimashki/author/
:{Яке прикре самогубство, или "Сказка об 11 кораблях"}: Яке прикре самогубство, или "Сказка об 11 кораблях" http://dumskaya.net/post/yake-prikre-samogubstvo-ili-skazka-ob-1/author/ Услышал тут смешную новость: "В Одессу идут аж 11 десантных кораблей, в каждом по батальону, будет десант, спасайся, кто может".

Очень смешная новость.

Да, сейчас где-то в Черном море может болтаться 11 "больших десантных кораблей". Наши знают где они — их отслеживают американские и английские беспилотники и разведчики.

Эти БДК — в основном типа "Цезарь Куников". Это такие старые советские лоханки возрастом в полвека, на которые можно или закатить 10 БТРов, или загнать 225 тел пока еще живой силы.

Для перевозки десантного батальона нужно не одна, как нам рассказывает один дурачок, а 4-5 таких лоханок. Итого суммарно эти 11 кораблей могут привезти к нам в гости примерно 2000 тушек и полсотни единиц бронетехники.

Тушек ждет теплый прием. Еще в открытом море в них полетят противокорабельные ракеты. Потом отработает авиация. Потом ГРАДы — а у наших морпехов артиллерия лучшая в ВСУ, можете проверить. Представьте: кругом вода, до "Аркадии" плыть еще сорок километров, а оттуда уже прилетает и взрывается.

По пути к ним полетят еще и Байрактары. Тех, кто после этого хлеба с солью выживет и зайдет в территориальные воды, ждет ад похлеще.

Сначала по ним отработает арта — 122-мм гаубицы, начиная километров с пятнадцати-двадцати. 

Дальше — танковые засады, отличная штука. Пара танков Т-64 с дистанции пять км может за минуту отвесить им двадцать снарядов калибра 125 мм, каждый из которых утопит такую лохань за минуту. БДК - мишень большая и не особо маневренная, целиться из укрытия на берегу очень удобно.

Потом пойдут управляемые противотанковые ракеты "Стугна", километров с четырех. Дальше Джавелины - с двух или с четырех, если новые привезли. Эти полетят сами - "выстрелил и забыл".

Дальше пойдут минометы, NLAW, стрелковое оружие пехоты. Те, кто выживет, позавидуют мертвым. Потому что сначала они высадятся на заминированный берег, а потом поедут к Одессе.

Что с ними будет дальше — смотрите на видео из Бучи или Херсона, там сейчас много такого догорает. В Одессе сил для этого хватает.

Так что нашей территориальной обороне, скорее всего, от них не останется вообще ничего. Потому что морпехи к такому празднику жизни готовились восемь лет, и своего шанса не упустят.

Поэтому когда я слышу: "на Одессу идут 11 БДК" — я отвечаю: "Яке прикре самогубство"...

А те, кто сейчас разгоняют панику — работают на руку врагу. Умышленно или нет — потом разберемся. Хотя я знаю, есть такая методика боевой спецпропаганды - "60/40"...

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/yake-prikre-samogubstvo-ili-skazka-ob-1/author/
:{Коли можна виходити з самоізоляції (для тих, хто одужує)}: Коли можна виходити з самоізоляції (для тих, хто одужує) http://dumskaya.net/post/poradi-dlya-tih-hto-oduzhue/author/ "Якщо у вас зараз немає омікрона, то у вас немає друзів"
(свіжий ізраїльський анекдот)

Враховуючи, що велика кількість моїх офлайнових та віртуальних друзів зараз хворіють на ГРВІ, а деякі мають позитивні тести на коронавірус, не дивно, що багато хто питає:

КОЛИ МОЖНА ВИХОДИТИ З САМОІЗОЛЯЦІЇ,
щоб не бути небезпечним для інших?

Ось свіжі (омікронні) рекомендації щодо цього від CDC:
https://www.cdc.gov/coronavirus/2019-ncov/hcp/duration-isolation.html

Коротко:

Діти та дорослі з ЛЕГКИМ перебігом COVID-19 можуть виходити через 5 днів після появи перших симптомів у разі, якщо протягом 24 годин вони мають стабільну температуру без жарознижуючих, інших симптомів немає, а стан покращується.

За настановами CDC, у перші 5 днів після виходу вони мають носити маску, що щільно прилягає до обличчя (респіратор). Тому, як на мене, якщо є можливість уникати контактів ці 5 днів, то краще це зробити.

Якщо ви дізналися про свою хворобу лише з позитивного ПЛР і переносите інфекцію БЕЗСИМПТОМНО, то самоізоляція має тривати 5 днів. Якщо за цей час симптоми не настали — можна виходити, але ще 5 днів у масці. Якщо симптоми з'явилися — дивись попередній абзац.

У разі хвороби СЕРЕДНЬОЇ тяжкості самоізоляція триває 10 днів від перших симптомів. У разі ТЯЖКОЇ форми, тобто госпіталізації — 10-20 днів, за умови стабілізації стану. У людей з вадами імунної системи — не менш 20 днів, краще порадитися з лікарем.

І ще, ВАЖЛИВЕ.

Позитивний ПЛР може виявлятися протягом 3 місяців після одужання. Але, каже CDC, це виділяється не вірус, а його уламки.

Тобто, за критеріями CDC:

людина, яка одужала після легкої форми ковіду, через 5 днів після перших симптомів може вже виходити в масці, а через 10 днів є цілком БЕЗПЕЧНОЮ ДЛЯ ІНШИХ. Навіть якщо в неї буде позитивний ПЛР-тест.

P.S. Зовсім забув.
За чинним нормативним актом України самоізоляція після контакту з хворим - 14 днів.

Самоізоляція не потрібна у разі наявності двох щеплень або перенесеної до 180 днів тому хвороби.
Строк самоізоляції може бути змінено лікуючим лікарем.

]]>
Fri, 05 Nov 10 10:34:55 +0200 http://dumskaya.net/post/poradi-dlya-tih-hto-oduzhue/author/
:{Это очень смешно: полиция за маски больше не штрафует}: Это очень смешно: полиция за маски больше не штрафует http://dumskaya.net/post/eto-ochen-smeshno-politciya-za-maski-bolsh/author/ Только не смейтесь, пожалуйста.

С 1 января 2022 года сотрудники Национальной полиции не имеют права составлять протоколы и выносить постановления (накладывать штрафы) за нахождение в общественных местах без маски.

Не спрашивайте, как так получилось, это очень смешная история. Факт остается фактом: Верховная Рада лишила полицейских всех полномочий в этой части.

Правовая ситуация в этой части выглядит сейчас примерно так.

Все нарушения правил "карантина людей" (ст. 44-3 КУпАП) закон разделяет на две части: нахождение в общественных местах без масок (часть вторая, от 170 до 255 грн) и "все остальные нарушения" (часть первая, от 17.000 до 170.000 грн, на минуточку).

Раньше за нарушения по части второй ("без маски") полиция имела право составлять протоколы (то есть фиксировать факт) и тут же выносить постановления (то есть накладывать штраф). Это было предусмотрено статьей 222 КУпАП.

С первого января 2022 года статья поменялась, и теперь полиция лишена абсолютно всех полномочий в этой части. Все, что может сейчас сделать полицейский — составить протокол по части первой, и передать его в суд. Все. Маски — не их парафия.

Как вас сейчас могут оштрафовать

Если вы завтра, не дай бог, окажетесь в общественном месте или в общественном транспорте без маски, то оштрафовать вас таки могут. Но это неточно.

Произойдет это так. Сначала должны составить протокол. Имеют право это сделать:

- должностные лица, уполномоченные горисполкомом. Я, не помню, чтобы одесский горисполком кого-то на это уполномочивал.
- сотрудники ликвидированных органов ликвидированной Государственной санитарно-эпидемиологической службы: главгоссанврачи, врачи-гигиенисты, врачи-эпидемиологи СЭС.

Все. Больше никто.

Особо отмечу: сотрудники Госпродпотребслужбы, на которую пару лет назад торжественно взвалили часть полномочий невинно ликвидированной СЭС, не имеют права составлять протоколы по части второй статьи 44-3. Можете убедиться сами: у них только часть первая.

После того, как протокол составят (не спрашивайте, кто), его передадут на рассмотрение и вынесение постановления.

Полномочия вынести постановление (и наложить на вас штраф 170-255 грн) имеют:

- горисполком;
- сотрудники ликвидированных органов ликвидированной ГосСЭС: главгоссанврачи, врачи-гигиенисты, врачи-эпидемиологи СЭС. Ну, вы уже в курсе.

Все. Больше никто.

Внимательные читатели заметят, что полицейские продолжают отчитываться о том, что наказывают нарушителей без масок, составляют протоколы и даже выносят постановления, причем регулярно.

Не спрашивайте у меня, на каком основании они это делают. Я не знаю. Спросите у них. Или у ДБР.

А вот то может полиция — потребовать у вас паспорт. И если его не окажется — выписать протокол и передать в суд. Штраф 17.000 грн, потому что гражданин без паспорта в маске на улице у нас в сто раз страшнее для общества, чем человек без маски в магазине. Но это уже другая история.

P.S.
Ладно, на десерт — самое смешное. 

Изменения в КУпАП, которые отобрали у полицейских полномочия выписывать протоколы и накладывать штрафы за маски, внесли Законом Украины "О внутреннем водном транспорте". Не спрашивайте...

]]>
Thu, 04 Nov 10 22:46:23 +0200 http://dumskaya.net/post/eto-ochen-smeshno-politciya-za-maski-bolsh/author/
:{Поліомієліт: “І що тепер робити?”}: Поліомієліт: “І що тепер робити?” http://dumskaya.net/post/hto-zh-znav/author/ Знов на порядку денному поліомієліт і, звісно, щеплення проти нього.
Знов інфіковані діти, їх заразив циркулюючий вакцино-похідний штам 2 типу. Дай Боже їм найшвидшого одужання.

Ситуація така не вперше: такі випадки почалися восени минулого року. У жовтні я попереджав, що з зупиненням саме цього штаму будуть певні проблеми, том що «не все так однозначно».

Але 30 грудня 2021 року вийшов наказ МОЗ №2922, яким затвердили «План заходів з реагування на спалах циркулюючого вакциноспорідненого поліовірусу тип 2».

Я залишу за лапками різні зауваження — наприклад, що не варто 30 грудня затверджувати плани з термінами виконання «грудень». Я зверну увагу лише на пункт 15 цього плану. Він написаний коряво, але це вже традиція, і там заплановано таке:

«Проведення турів додаткової імунізації вакциною ОПВ дітей віком до 6 років… в рамках реагування … на спалах циркулюючого вакциноспорідненого поліовірусу тип 2».

Ще у жовтні я зауважив: живої вакцини (ОПВ) проти поліомієліту 2 типу наразі в Україні немає і не планується. Її фактично заборонили рішенням конференції ВООЗ ще п’ять років тому.

То була дуже показова ситуація. Заборонили таку вакцину саме тому, що переважна більшість виявлених випадків поліомієліту була пов’язана саме з циркулюючими вакциноспорідненими поліовірусами 2 типу (цВСПВ2). Це мутовані, «здичавілі» вакцинні штами, які отримали здатність циркулювати, заражати людей та викликати симптоми — причому не менш тяжкі, ніж свої «дикі», природні родичі.

Тоді вирішили так: прибираємо цю вакцину, припиняємо її використання, і кількість випадків зменшиться. Так і зробили у квітні 2016 року, а до того мільйони доз встигли використати в Україні в ході сумнівної кампанії додаткової імунізації.

Але знов — не так сталося, як гадалося. Після припинення використання живої вакцини 2 типу кількість випадків цВСПВ2 у світі не зменшилася, а навпаки — почала зростати.

Так, є начебто альтернатива — нежива ін'єкційна вакцина (ІПВ). Але вона дозволяє запобігти виникненню симптомів хвороби, проте не здатна зупинити циркуляцію патогенного штаму. Тому — без живої оральної вакцини не обійтися.

Виникає очікуване питання: а де її взяти? Виробництво вакцинних штамів 2 типу припинено, запасів немає, тому треба робити окреме замовлення. Але шансів на успіх майже немає: не для того її забороняли, щоб потім ось так дозволяти. ВООЗ та інші країни вочевидь будуть проти її масового використання в Україні, що може стати джерелом нових мутованих штамів.

Теоретично є розробки нової, більш стабільної живої оральної вакцини (нОПВ2). Але вона поки що не пройшла усі пробування і має дуже обмежені дозволи на використання в екстрених ситуаціях. Отримати цю вакцину теж не дуже легко — це потребує ретельної підготовки і робиться особисто через генерального директора ВООЗ.

Наказ встановив, що додаткову імунізацію ОПВ треба робити у березні-травні 2022 року. Часу вже обмаль. Але, як я бачу, наші «вакцинальні керманичі» повністю розгублені. Якою вакциною це робити, де її взяти, як все це організувати — поки що вони не знають.

]]>
Thu, 04 Nov 10 17:45:36 +0200 http://dumskaya.net/post/hto-zh-znav/author/
:{В помощь пикаперу: "карантин" открывает неожиданные возможности}: В помощь пикаперу: "карантин" открывает неожиданные возможности http://dumskaya.net/post/v-pomoshch-pikaperu-karantin-otkryvaet/author/ Карантин раскрывает неожиданные перспективы и возможности для пикаперов.

Например, если вы хотите познакомиться с приглянувшеся вам девушкой/парнем — потребуйте предъявить сертификат о вакцинации или QR-код в "Дие".

Я просто напомню: по новым правилам при каждом входе в магазин, поезд, автобус, кинотеатр, музей, торговый центр сотрудники обязаны не просто посмотреть на сертификат, а просканировать QR-код через свое приложение "Дия". Иначе их оштрафуют на 34 тысячи гривен.

Вы никогда не сканировали чужой сертификат? Попробуйте, это очень интересно. На вашем смартфоне появится не просто информация "действительный/недействительный", а кое-что более интересное.

Как видите, в вашем смарте сразу появится фамилия, имя и дата рождения этого человека. Делаете скриншот, остальное — дело техники: найти адрес и номер телефона, имея такую персональную информацию, в наше время не составляет ни малейшей сложности. 

Замечу: закон на вашей стороне. Если он(а) не предъявит сертификат, вы просто не пропустите, а если не просканируете — вас оштрафуют.

Еще более интересные возможности открываются, если просканировать, например, сертификаты сладкой парочки, которая решила мило провести время в вашем ресторанчике. Вы сразу узнаете, кто эти люди, и сразу сможете проверить, например, по соцсетям, находятся ли они в отношениях и афишируют ли их.

Дальше вам карты в руки. Можете, например, пригласить эту парочку на "тройничок". А можете потом обсудить эти интересные события с их законными супругами, за небольшое вознаграждение. 

Когда государство плюет на законы, возможностей открывается море. И не только у пикаперов.

]]>
Wed, 03 Nov 10 17:16:29 +0200 http://dumskaya.net/post/v-pomoshch-pikaperu-karantin-otkryvaet/author/
:{Воинский учет женщин: мифы, реальность и "кто это делал?"}: Воинский учет женщин: мифы, реальность и "кто это делал?" http://dumskaya.net/post/voinskiy-uchet-zhenshchin-mify-realnosti-i/author/ Схоже, це треба писати окремо.

Спочатку — що і як воно за законом.

"11. Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком, беруться на військовий облік військовозобов’язаних."

"12. Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом)."

(стаття 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу")

Тепер подробиці.

Як було?

Раніше цей перелік жіночих професій затверджував Кабмін. В переліку 1994 року було лише декілька жіночих спеціальностей: медики, радисти та зв'язківці, оператори ЕОМ, метрологи та метеорологи, геодезисти та картографи, поліграфісти та кінорадіомеханіки.

З того часу пройшло 27 років. Можливо, потреби змінилися. Можливо, наразі в армії більш потрібні не кіномеханіки та поліграфісти, а програмісти та психологи. Можливо, цей перелік варто було переглянути. Не знаю.

Як стало?

Але пішли іншим шляхом. Рік тому внесли зміни до закону і передали повноваження складати цей перелік Міністерству оборони. 

Міністерство своїм наказом розширило перелік цікавих йому жіночих професій до гумористичних масштабів. "Бібліотекар", "історик" або "маляр" — відтепер це теж "професії, споріднені з відповідною військово-обліковою спеціальністю".

Тепер — маємо те, що маємо.

Хто це зробив?

Ініціатор законопроєкту про передачу повноважень до Міноборони — Зеленський Володимир Олександрович, Президент України. 

"ЗА" проголосували 199 депутатів фракції "Слуга народу", 17 депутатів фракції "Європейська солідарність", 15 депутатів "Батьківщини", 4 депутати "За майбутнє", 6 депутатів "Голосу", 10 від групи "Довіра" і 5 позафракційних.

Що буде далі?

Не знаю. Вже вісім років принципово не роблю прогнозів щодо дій наших посадовців.

]]>
Tue, 02 Nov 10 18:31:02 +0200 http://dumskaya.net/post/voinskiy-uchet-zhenshchin-mify-realnosti-i/author/
:{Геннадий Леонидович, кто компенсирует горожанам каждодневные пробки?}: Геннадий Леонидович, кто компенсирует горожанам каждодневные пробки? http://dumskaya.net/post/gennadiy-leonidovich-kto-kompensiruet-go/author/ Геннадий Леонидович, если вы не в курсе, карта одесских пробок сегодня вечером выглядела примерно так.

На ней трудно не заметить темно-коричневые участки. Сегодня машины ехали там со скоростью 3-4 километра в час.

Вот, например, хорошо виден участок на Люстдорфской дороге вдоль кладбища. Знаете, почему? Там почти половину проезжей части занимают ямы. Помните, еще в сентябре ДТЭК начал прокладывать кабель. А я помню, коричневые полосы не дают забыть. Они скоро отпразднуют три месяца.

А вот центральная часть города. Видите коричневые полосы на Канатной, на Большой и Малой Арнаутской, на Екатерининской и Ришельевской? И я вижу. И практически весь центр красным — тоже вижу. И перекрытую Осипова? Хотя не должен, ее уже два дня не должно там быть.

Геннадий Леонидович, сегодня десятки тысяч людей в автобусах, троллейбусах, трамваях, машинах вас вспоминали. Не ДТЭК, не «Инфокс» и даже не торговый дом «Роял Груп», а вас. Вам не икалось?

И они все правильно делали, потому что не ДТЭК и не «Инфокс», а именно вы в Одессе — бог и царь. Поэтому, если говорить сугубо богословски, в городе все творится по воле Вашей — либо по Вашему благословению, либо по Вашему допущению. И вам виднее, по какому из двух вариантов это происходит сейчас.

Перекрытой Большой Арнаутской на карте города не должно быть уже два дня. А она есть. Скажите, кто и как компенсирует горожанам проблемы и неудобства как минимум за эти дни? Кто заплатит штраф, «Инфокс» или «Роял Груп», и в каком размере?

В смысле «никто»?

Я не жадный, мне просто интересно: ради чего одесситы все это терпят? Я все пойму, если сумм штрафов за срыв сроков ремонтов хватит ну хотя бы на обновление разметки на какой-нибудь загруженной дороге. А пока, как я понимаю, десятки ваших избирателей терпят все это только ради того, чтобы кто-то мог сэкономить на дополнительном экскаваторе и на трех землекопах. А это как-то неправильно, вы так не считаете?

Кто-то сейчас скажет: «дождь, форс-мажор». Простите, с каких это пор дождь в Одессе в декабре стал «форс-мажором»? Говорите, «коммуникаций много»? Может быть, это риски. Без рисков коммерции не бывает, ими надо управлять. Например, страховать.

Знаете, почему все это в Одессе происходит? Есть универсальный ответ: «потому что могут себе позволить». А позволяете им вы. Если бы были договоры, с разумными сроками и ощутимыми штрафами за их превышение, уверяю вас: работа на одесских улицах бы кипела, причем круглые сутки и при любой погоде. Я знаю, как это делается, я в свое время реконструировал подземные коммуникации на улице Банковой в Киеве. Там такое не позволяли.

А может, расчет другой: «терпят — значит, заслужили»?
Может быть. В таком случае, пожалуй, вы полностью правы.

]]>
Tue, 02 Nov 10 11:32:16 +0200 http://dumskaya.net/post/gennadiy-leonidovich-kto-kompensiruet-go/author/
:{Як забобони та пропаганда стають юридичною реальністю: про обмеження прав через обов’язкову вакцинацію}: Як забобони та пропаганда стають юридичною реальністю: про обмеження прав через обов’язкову вакцинацію http://dumskaya.net/post/yak-zaboboni-ta-propaganda-stayut-yuridichn/author/ Тези виступу Сергія Діброва на міжнародній юридичній конференції «Питання правомірності обмежень прав людини, пов'язаних з обов’язковою вакцинацією»

Добрий день. Шановні присутні, шановні організатори, дякую за запрошення. Я не є юристом і не є медиком, тому, вважаю, присутнім буде цікаво послухати те, що я розповім :)

Я хочу зосередитися на певних презумпціях, що стосуються вакцинації. Мені незрозуміло, звідки вони взялися, але наразі вони вже створюють цілком конкретні правові наслідки. 

Ось приклад. Сьогодні на конференції я багаторазово чув посилання на норму Конституції про те, що «людина, її життя та здоров’я визнаються найвищою соціальною цінністю».

 Ось я відкриваю відому усім «Юридичну газету» і бачу публікацію присутньої тут пані Надії Загрій, яка обговорює як раз це питання. Публікація починається саме з посилання на цю норму.

Що я бачу? Я бачу, що у нас створилася така собі «ієрархія прав». Нагорі цієї ієрархії стоять право на життя в право на безпечне довкілля. Все інше — начебто вторинне.

Так, я погоджуюся з тим, що право на життя є основноположним. Без права на життя вся сутність всіх інших прав зникає — без життя людини вони взагалі не можуть існувати. 

Але я бачу, що право на життя наразі отримало якийсь пріоритет над іншими правами з точки зору закону.

Так зараз сталося, що навіть не об’єктивна наявність загрози життю, а лише заява про те, що вона начебто існує, вважається такою собі «індульгенцією», якою виправдовується обмеження усіх інших прав? Нагадаю, рік тому анекдотичне рішення про заборону відвідувати парки мотивувалося цілком голослівною заявою про те, що це здійснюється начебто для захисту життя людей. Тоді довелося чекати втручання Конституційного суду, щоб роз'яснити, що це неправильно.

Але ж відкриймо Конституцію і прочитаємо, що там написано насправді. Стаття третя: «Людина"…, - так, — «її життя і здоров'я»... так, і далі: «честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Тобто не лише життя, але й честь, і гідність, і недоторканість, і безпека — так само вважаються найвищою цінністю!

Читаю далі: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. … Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Забезпечення усіх прав, усіх свобод, а не лише права на життя - ось насправді обов'язок у держави. Якщо ми відкриємо Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод], ми знайдемо там перший розділ — «Права і свободи», і далі йде перелік: право на життя, заборона катування, право на свободу та недоторканність, право на справедливий суд… Всі ці права і свободи є цілком «рівноправними» — з точки зору і Конституції, і Конвенції.

Тому я впевнений, що ми маємо штучно створений конфлікт і штучно створену «ієрархію прав»

Так, в Конституції передбачена можливість обмеження певних прав для захисту інших. Ось, наприклад, стаття 39. Вона встановлює свободу мирних зібрань і передбачає, що вона може бути обмежена «лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей». Але й тут є зауваження: «громадський порядок» — це також і захищеність прав і свобод людини. Усіх прав, а не лише одного права на життя.

Комусь вважається, що для забезпечення одного права треба обмежити інше право. Насправді це питання складне, яке потребує вирішення в кожному випадку окремо — чи дійсно це потрібно і чи саме в такий спосіб, і для цього є механізми. Але в нас склалася певна презумпція, мовляв «право на життя і право на безпечне довкілля — то головне, а все інше начебто можна ігнорувати».

Тут варто згадати практику Європейського суду з прав людини по справах, що стосуються «контрдемонстрацій». Свого часу українські суди забороняли мирні мітинги на підставі того, що надходили повідомлення про проведення в один час і в одному місці зборів людей з протилежними поглядами. Мовляв, це становить загрозу заворушень, які можуть стати загрозою для життя і здоров’я (і, варто зауважити, насправді це така загроза дійсно є). А якщо є загроза життю, то право на мітинги начебто треба обмежити.

Проте в таких ситуаціях ЄСПЛ фактично ставав на захист права на мирні збори і покладав в таких ситуаціях на державу обов’язок захищати громадський порядок, життя та здоров'я усіх громадян - учасників демонстрацій і контрдемонстрацій . Тобто ЕСПЛ встановив, що насправді конфлікту нема. Все простіше: держава повинна поважати всі права: захистити безпеку і право на життя, і одночасно гарантувати право на мирні збори, а не обмежувати його. Тому я впевнений, що ми маємо штучно створений конфлікт і штучно створену «ієрархію прав».

Проте я бачу навіть на сайті міністерства юстиції, де прямим такстом вказано, що «право особи на відмову від лікування (вакцинації тощо) закінчується»… — і це каже міністерство юстиції! — «там, де починаються інтереси держави у захисті життя та здоров’я всього населення». Тобто: все, право «закінчується».

Які підстави для цього має міністерство? Воно посилається на рішення Верховного суду, про яке тут теж сьогодні згадували. Це рішення за справою 682/1692/17, зауважу — за цивільною справою. Я його дуже ретельно вивчав, тому що воно наразі є ключовим прецедентом в таких справах.

У рішенні колегія Верховного Суду на чолі з дуже відомим суддею Луспеником каже: «У справі.. індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини … протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення».

Я таку тезу чув навіть сьогодні на конференції. Але що я бачу? Я бачу рішення за цивільною справою. Я не є юристом, проте знаю, що в цивільному процесі є принцип диспозитивності. Тобто суд мав встановити: хто ці «інші батьки», інтереси яких він намагається захистити? Хто представник цих батьків і які в нього повноваження, хто представляє «інтереси суспільства»? Чи взагалі існують вони, чи їх немає? В чому полягає їх інтерес? Чи цей інтерес дійсно протирічить інтересу позивача? Чи хочуть ці люди, щоб ці їх права були захищені, і саме в такий спосіб? Насправді — це все вигадки суду, жодним чином не обґрунтовані, а тим більше не доведені, і цей конфлікт теж цілком вигаданий. І цей неіснуючий конфлікт суд намагається вирішувати.

Чому я звертаю стільки уваги цьому рішенню? Тому що воно стало прецедентом. На нього посилаються інші суди, на нього посилається міністерство юстиції. Але мені його читати відверто соромно.

В чому була там справа? Дитина отримала три щеплення проти правця (рос. «столбняка»). Коли прийшов час робити четверте, вакцини в наявності не було. Тобто — дитина щеплена від правця три рази, коли треба було чотири. На підставі цього дитину не пускають до садочка, тому що її перебування, на думку суду, створює небезпеку для інших дітей, начебто може їх заразити (! ).

Тут є медики, вони можуть сказати: хворий на правець може заразити іншу людину правцем хіба що в експериментах доктора Менгеле. В нормальному житті, навіть в українському дитячому садку, це неможливо в принципі. Правець не передається від людини до людини. Це стосується хворих. Про нещеплених взагалі мовчу.

Але це наочний приклад ще однієї дивної презумпції: «нещеплений» дорівнює «хворий» і «нещеплений» дорівнює «небезпечний».

Цього разу я здогадуюсь, звідки виникла ця презумпція — з ветеринарії. Але навіть якщо вважати, що нещеплений від сказу (рос. «бешенства») собака може бути небезпечним для інших, то не варто це поширювати на дітей, навіть якщо вони не отримали ревакцинацію проти правця. А так - виходить, що цивільний суд захищав невідомих людей від неіснуючої загрози.

Але ж це рішення Верховного Суду! Воно не підлягає оскарженню, і інші рішення інших судів не мають йому суперечити. Тому ми маємо зараз ситуацію, коли заради вирішення цього неіснуючого, надуманого конфлікту між інтересами людини і суспільства суд обмежує права цілком конкретних дітей. Що з цим робити — не знаю.

Далі в нас йде вже інша презумпція. В дитинстві я був піонером і вчився віддавати піонерський салют. Я підіймав руку вище голови. Чому? Тому що це символізує, що я ставлю комуністичної партії, або радянської держави, або якісь «колективні» інтереси вище за свої власні.

Навіть тут, на конференції, я неодноразово чув тезу, що конфлікти між інтересами людини і інтересами суспільства, які начебто існують, начебто повинні вирішуватися завжди на користь суспільства.

Хвилиночку! Відкриваю Конвенцію про біоетику. Так, вона підписана Україною. Вона не ратифікована, проте на неї посилаються суди, на неї посилаються відомства, коли ухвалюють свої акти. Читаю, стаття друга: «Інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над виключними інтересами усього суспільства або науки».

Насправді, пріоритет інтересів людини над інтересами суспільства, а далі примат прав людини над законодавством є характерною рисою саме європейського світогляду і європейських правових систем.

Питання: звідки в нас взялася ця цілком більшовицька презумпція, що інтереси суспільства вищі за інтереси людини? Я не знаю. Але я бачу, що це вже є, і вже вкорінено до судової практики. 

До речі, я потім з’ясував, звідки з’явилися такі дивні положення в рішенні за цивільною справою. Ці абзаци повністю, дослівно зкопійовані з рішення адміністративного суду, який вирішував питання про скасування нормативно-правового акту. Так, звісно, адміністративний суд може війти за межі позову. Але цивільний суд, більш того — колегія Верховного Суду, на чолі з поважним юристом, копі-пастить, як студент реферат з інтернету, рішення адміністративного суду до рішення цивільного суду. І виходить повна юридична бздура, — я не юрист, я можу так казати.

Ще одна презумпція: нас запевняють, що вакцинація є цілком безпечною правою.

Але давайте відкриємо інструкцію до всім відомої вакцини «Комірнаті» проти COVID-19 від компанії Pfizer. Читаю пункт 4.6: «Вагітність. Є обмежений досвід використання Комірнаті у вагітних жінок. … Уведення Комірнаті під час вагітності слід розглядати, тільки якщо потенційні переваги більші за потенційні ризики для матері й плода».

Далі читаю: «Грудне вигодування: Невідомо, чи виділяється Комірнаті в жіноче грудне молоко».

Далі, пункт 5.3: «Генотоксичність/канцерогенність: Дослідження генотоксичності та канцерогенності не проводили. Очікується що компоненти вакцини … не мають генотоксичного потенціалу».

Скажіть будь ласка, чи є ризик того, що це "очікування" не виправдається? Так, таке може статися. Аде ж я постійно чую: «Жодних ризиків немає! Протипоказань немає! ». Хвилиночку. Якщо ризиків немає, чому держава звільнила від відповідальності виробника цієї вакцини? Якщо немає ризиків, то навіщо було це робити? 

Ризик — є. Тому я відкриваю Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я" і читаю: «Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе». 

Це — пряма норма чинного закону. Дивиться: я перехворів на ковід весною 2021 року. Я маю імунітет, це підтверджено лабораторно. Мої шанси захворіти — мінімальні. Чому мене фактично примушують вакцинуватися? Якщо б я був державним службовцем, або працівником державного підприємства, був вчителем, що викладає на дистанційній формі — мене б відсторонили від роботи і залишили без зарплати, незважаючи на те, що моя діяльність жодним чином не може сприяти поширенню хороби.

Право на працю обмежуються лише тому, що людина не надала згоди на медичне втручання, яке насправді, за законом, в таких випадках взагалі є недопустимим!  

Маю сказати, що наступ на права і свободи під гаслом «ми турбуємося про здоров’я» зараз йде по всіх фронтах. Наприклад, я як журналіст надіслав інформаційний запит до МОЗ, щоб мені надали інформацію про ціни, умови постачання і виконання договорів про постачання вакцин проти COVID-19. Ви знаєте, є інформація про недобросовісних постачальників, є намір держави розірвати договір принаймні з одним з них, є балачки про «шкіряні куртки» і так далі. 

Міністерство охорони здоров’я вирішило мені цю інформацію не надавати. «Обмеження в доступі до запитаної вами інформації здійснюється для охорони здоров’я населення і захисту прав інших людей»… А далі ще цікавіше: «Вакцинація є ключовим соціальним і економічним заходом боротьби з COVID-19 (спалах якої є надзвичайною подією в сфері громадського здоров’я міжнародного масштабу)»... Крапка.

Тобто Міністерство охорони здоров’я знайшло собі індульгенцію під назвою «спалах ковіду». Під цю індульгенцію йому встановили такі пільги, що навіть міністерство оборони, наша армія не отримала на початку війни. Міністерство закуповує вакцини без тендерів. Ці вакцини реєструють за сміхотворною процедурою — я навіть бачу там відверту підробку документів. Міністерство отримало неймовірні речі, і тепер воно вважає, що це дає право обмежувати моє право як журналіста на інформацію. 

Тому я подав позов до адміністративного суду, позавчора він був прийнятий.

Я буду відстоювати це своє право на інформацію, тому що вважаю це дуже важливим. Якщо заява про «інтереси охорони здоров’я» є підставою порушувати і обмежувати наші права; якщо вказівка іноземної юридичної особи приватного права дає міністерству можливість відступати від вимог закону і не дотримуватися Конституції — це початок кінця держави. Тому я вважаю, що в такий ситуації повинен це зробити.

Насамкінець я хочу нагадати слова українського гімну (який вважаю джерелом права, тому що він встановлений конституційним законом). «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» — вказано в цьому документі. 

Що це означає? Так, держава повинна турбуватися про права людей. Але бувають так випадки, коли людина заради своїх свобод готова ризикувати та навіть віддати своє життя. десять днів тому ми відзначили День гідності та свободи. Це день, коли десятки. сотні тисяч людей, свідомо ризикуючи життям, вийшли на вулицю, саме тому що вважали, що їх права, зокрема право на мирні збори, було незаконно обмежено. І деякі з них віддали свої життя, щоб відстояти свою свободу. І ми вважаємо цей день державним святом.

Тому я вважаю, що у нас зараз дуже серйозний момент. Чи готові ми віддати або добровільно обмежити свої права в обмін на декларацію про те, що це треба заради нашого життя та здоров’я? 

Вважаю, на це питання кожний має відповісти самостійно.

]]>
Mon, 01 Nov 10 19:08:37 +0200 http://dumskaya.net/post/yak-zaboboni-ta-propaganda-stayut-yuridichn/author/
:{Как нам победить пандемию}: Как нам победить пандемию http://dumskaya.net/post/kak-nam-pobedit-pandemiyu/author/ Итак, теперь уже ни для кого не секрет, что одними лишь нынешними вакцинами пандемию остановить невозможно.

Для ботов (белковых и кремниевых), религиозные чувства которых я только что оскорбил, cообщаю: эту информацию я почерпнул с официального сайта Всемирной лиги сексуальных реформ организации здравоохранения.

Главная проблема сейчас в том, что нынешние вакцины не останавливают трансмиссию (передачу от человека к человеку) коронавируса. Для большинства вакцино-атеистов (то есть не верующих в божественную сущность и божественные свойства прививок) это очевидно, желающие могут прочитать об этом в самых авторитетных научных источниках.

Для специалистов это было ожидаемо, потому что многолетний опыт человечества показывает: эффективными в прекращении циркуляции вирусов являются живые ослабленные (ЖО) вакцины.

Именно такими были самые эффективные в истории прививки — против оспы, против полиомиелита, против кори, краснухи и свинки. Очевидно, что такая и только такая ЖО-вакцина способна остановить COVID-19.

Также сейчас очевидно, что эффективная вакцина должна содержать сразу несколько штаммов коронавируса — как минимум исходный, "уханьский", плюс "британский", плюс "индийский". То есть вакцина будет живой, ослабленной, поливалентной (ЖОП), и это обеспечит надежную защиту.

Далее.
Общеизвестно, что коронавирус SARS-nCoV-2 длительное время выделяется в анальных мазках (именно так Китай уже много месяцев успешно тестирует всех, кто пересекает границы). Для штамма "дельта" вообще характерна кишечная форма.

Отсюда следует однозначный вывод: хотя коронавирус и является респираторным вирусом, он способен может долгое время персистировать и размножаться в кишечнике человека.

Поэтому третий очевидный вывод — такая вакцина должна "работать" именно в кишечнике, формировать там местный клеточный иммунитет. Напомню, именно так живая ослабленная вакцина остановила и практически ликвидировала полиомиелит.

Отсюда следует оптимальный способ ее введения — анальными капельками.

Поэтому нет никаких сомнений, что именно ж͟и͟в͟а͟я͟ ͟о͟с͟л͟а͟б͟л͟е͟н͟н͟а͟я͟ ͟п͟о͟л͟и͟в͟а͟л͟е͟н͟т͟н͟а͟я͟ ͟а͟н͟а͟л͟ь͟н͟а͟я вакцина, концепцию которой разработал известный врач Олексій Валерійович Галімський— единственный действенный инструмент в борьбе с пандемией.

Одной из важнейших особенностей ЖОПА-вакцин является способность размножаться внутри организма привитого и длительное время выделяться наружу, вакцинируя при этом окружающих.

Эта особенность определяет наиболее эффективную и единственно правильную тактику кампании массовой вакцинации — так называемую "мульти-иерархическую".

Первым вакцинироваться живой ослабленной поливалентной анальной вакциной должно первое лицо государства. Личный пример авторитета национального масштаба повысит доверие к прививке, а сам процесс несомненно соберет рекордное в его биографии число зрителей.

Тут важен брендинг. Нужно придумать яркие лозунги. Например: "Сила жизни!». Или, скажем: "Новые прививки: делаем все как обычно!». Наконец: "Мы увидим просвет в конце тоннеля!».

Далее начнет давать плоды способность вируса размножаться и выделяться. Уже через пару дней, без каких-либо дополнительных усилий и затрат, естественным анально-лингальным путем окажутся вакцинированы сотрудники Офиса президента, члены Кабинета министров Украины и монобольшинство депутатов Верховной Рады. Для вакцинации остальных депутатов достаточно будет публично привить ЖОПА-вакциной еще нескольких олигархов и, может быть, лидеров фракций.

Учитывая, что местное самоуправление у нас является независимым от государственной власти, мэрам городов, сельским и поселковым головам и старостам все-таки придется вакцинироваться, причем желательно публично.

Абсолютно логичным продолжением процесса станут публичные прививки ЖОПА-вакциной поп-музыкантов. Такими идеальными "агентами вакцинации" может стать, например, группа "Антитела". Личный пример исполнителей песен в жанре "шансон" может способствовать вакцинации узких и специфических контингентов, таких как водители маршруток.

Для достижения широкого охвата старших возрастов целесообразна публичная вакцинация религиозных лидеров всех без исключения конфессий, потому что у нас религия отделена от государства.

Наконец, несомненно ощутимый эффект могут дать прививки ЖОПА-вакцинами различных ЛСД (лідерів суспільної думки), в частности, наиболее эффективных из них — которые получают грантовое финансирование на правозащитную деятельность.

И самое главное: не забывайте, свет в конце тоннеля всегда есть. Увидеть его и раздуть — вот наша важнейшая задача.

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/kak-nam-pobedit-pandemiyu/author/
:{Разыскивается ФОП Пугач из села Щербанка: Олеся Николаевна, отзовитесь! }: Разыскивается ФОП Пугач из села Щербанка: Олеся Николаевна, отзовитесь! http://dumskaya.net/post/razyskivaetsya-fop-pugach-iz-sela-shcherbanka/author/ Чрезвычайно странное решение вынес на прошлой неделе Раздельнянский районный суд Одесской области.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100939188 

Коротко: в селе Щербанка женщина была В МАГАЗИНЕ и торговала там БЕЗ МАСКИ.

За это нарушение ч. 2 ст. 44-3 КУпАП ("пребывание в общественных местах без маски") предусматривает штраф от 170 до 225 гривен. Постановления по таким делам выносят полицейские.

Но не в этот раз.

Полицейский почему-то составил протокол по части первой данной статьи ("нарушение правил карантина") и почему-то отправил его в суд.

Судья Гринчак, несомненно, очень внимательно изучила все обстоятельства дела. Она выяснила, что "карантинное" постановление КМУ 1236 запрещает во время карантина находиться НА УЛИЦАХ людям БЕЗ ПАСПОРТА.

Повторю еще раз:
человека, который работал в магазине без маски, суд признал виновной в том, что она была на улице без документов.

Результат — штраф в сто раз больше, чем положено за такое нарушение. 17000 гривен.

У меня есть основания предполагать, что протокол составили на Олесю Пугач, которая живет в селе Щербанка Раздельнянского района Одесской области.

Олеся Николаевна! Вы не были на суде и, возможно, не знаете об этой ситуации.

Если решение суда не обжаловать в ближайшие несколько дней, оно вступит в силу. Если после этого штраф не заплатят в течение 15 дней, то им займется исполнительная служба, и сумма удвоится. 34 тысячи гривен.

Если Вас устраивает такая ситуация, можете ничего не делать. Если нет — советую срочно обратиться к юристу, который поможет Вам составить и отправить апелляционную жалобу.

]]>
Mon, 01 Nov 10 02:41:06 +0200 http://dumskaya.net/post/razyskivaetsya-fop-pugach-iz-sela-shcherbanka/author/
:{Коронавирус: проблеск надежды}: Коронавирус: проблеск надежды http://dumskaya.net/post/tonnel/author/ В прошлый раз слова "проблеск света в конце тоннеля" я написал в своем блоге на "Думской" 8 апреля 2021 года.

Это был самый трудный период весенней волны коронавируса в Украине. Переполненные больницы, умирающие старики. Тысячи инфицированных, сотни умерших, и их количество растет с каждым днем. 

Конца этому кошмару в тот день не было видно. Врачей, пациентов, волонтеров, всех украинцев волновал вопрос: когда все это кончится?

Минздрав, как обычно, отмалчивался. Академия наук говорила, что все плохо, но будет еще хуже. Специалисты давали печальные прогнозы. Доктор медицинских наук Наталья Виноград прогнозировала, что ситуация будет ухудшаться - сначала из-за Пасхи, а потом и майских праздников. Бывший директор Центра общественного здоровья МОЗ Владимир Курпита ванговал катастрофу в середине апреля - мол, число умерших может увеличиться с 400 до 1000 в сутки.

Я сделал свой прогноз: мол, рост заболеваемости, а за ним и смертности, вот-вот завершится.

И так получилось, что именно этот день, именно 8 апреля стал пиковым во второй волне. Уже на следующий день показатели заболеваемости устремились вниз. Падение продолжалось до конца июня, и ни Пасха, ни маевки не смогли остановить этот процесс. Число умерших, к счастью, так и не превысило 400 в сутки.

Сейчас ситуация намного тяжелее. Если в самые трудные дни весны от коронавируса умирали по 400 человек в день, сейчас - по 700. "Когда это закончится?" - снова слышу.

И снова, как 8 апреля, позволю себе капельку оптимизма: свет в конце нынешнего жуткого тоннеля, по всей видимости, как минимум промелькнул. 

Оптимизм этот, как и раньше, основан на анализе ситуации и Украине и соседних государствах. 

Однако не будем забывать, что мы живем в большой стране. Как и раньше, в разных регионах ситуация разная. Есть области, где заболеваемость растет - их я обозначил красным. Есть области, где количество выявляемых случаев стабилизировалось - они желтые. В четырех областях (Харьковской, Днепропетровской, Запорожской и Херсонской) не только стабилизировалась заболеваемость, но и снизились показатели смертности.

Чтобы увидеть, насколько нынешняя ("третья") волна коронавируса тяжелее предыдущих, достаточно посмотреть на два графика. Слева - заболеваемость, справа - смерти. Синяя линия - прошлый год, красная - 2021-й.

 

А вот Одесская область.

Нам пока еще тяжело.

Остается только пожелать скорейшего выздоровления всем.

Будем надеяться, что огонек, который сейчас вроде как забрезжил где-то впереди, мы не погасим собственными руками. Например, не задушим его в многочасовых очередях на прививочных пунктах в "красных" зонах.

]]>
Sun, 31 Oct 10 14:40:42 +0200 http://dumskaya.net/post/tonnel/author/
:{Анекдот из Моршина: "А в третьих не выиграл, а проиграл!"}: Анекдот из Моршина: "А в третьих не выиграл, а проиграл!" http://dumskaya.net/post/a-v-tretih-ne-vyigral-a-proigral-m/author/ Читал сегодняшние новости.

Наткнулся на интересный заголовок:

"Вау, круто, - подумал я, - Надо прочитать".

Прошел по ссылке, а там концепция уже немного поменялась.

 Так, минуточку. "Немає жодного хворого", или все-таки "немає жодного госпіталізованого"?

Таки да, "у лікарні" - немає. А "у містечку" - таки есть.

Не, тоже неплохо - в целом городе всего лишь 22 больных, из них только 8 привитых. Это 36% получается.

А с другой стороны выходит, что в городе 14 непривитый больной, и ни один из них не нуждается в госпитализации. А вы говорите: "Делта опасная, дельта опасная"...

А что говорит МОЗ по поводу Моршина?

А МОЗ в лице НСЗУ, которое заключает договоры и платит деньги, которые идут за пациентом, уверен, что в понедельник в Моршине было не 22, а вдвое больше - 44 больных ковидом.

Ладно, допустим, даже если мэр ошибся в два раза, все равно получается неплохо - всего-навсего 44 больных на целый город!

Кстати, сколько там живет людей? Читаем на сайте Минздрава:

Хм, а город не сильно и большой. У нас в одном только "Радужном" живет 20 тысяч.

Окей, допустим, что в Одессе провели такую же "коллективную вакцинацию", и заболеваемость стала такой же низкой, как в Моршине. Сколько это у нас получилось бы? Смотрим: 44 делим на 4239 и умножаем на миллион... Ого, десять тысяч четыреста!

А сколько сейчас на самом деле больных в Одессе? 

Хм, ну все-таки эффект есть. Но от чего? От вакцинации? Или от лечебной минеральной воды? Или от целебного климата. Трудно сказать.

Давайте лучше сравним Моршин, например, со Львовской областью. Они гораздо ближе друг другу, за одним исключением: "коллективной вакцинации" по всей области пока еще не было.

Итак, Моршин: население 4239 человек. 25 октября болели 44, или 1,038% жителей.

Львовская область: население 2516780. 25 октября болели 26580, или 1,056% жителей.

Вы видите разницу между коллективно привитым Моршином и неколлективно привитой Львовской областью? Она есть! Возьмите микроскоп, присмотритесь, убедитесь сами.

А если сравнить Моршин з каким-нибудь другим карпатским курортным городком, то все становится намного печальнее. Например, во всеми нами любимом Трускавце с его 30-тысячным населением сейчас болеют всего 70 человек.

То есть в недопривитом Трускавце заболеваемость вчетверо ниже, чем в привитом и перепривитом Моршине. Аж неприлично как-то выходит.

Ну ладно, хватит издеваться. Как бы там ни было, сколько бы процентов не болело, факт остается фактом: в больнице городка Моршин нет ни одного больного COVID-19. 

И это правда, а факты вещь упрямая.

Например, есть такой факт:

Моршинская городская больница не включена в список опорных, не заключила договор с НСЗУ и не лечит больных с коронавирусом.

Поэтому - да: в моршинской больнице нет ни одного больного COVID-19. И быть не может.

В Моршине коронавирус не лечат. Только вакцинируют.

Напоследок - старый одесский анекдот из Моршина.

- Мойша, говорят, вы выиграли в лотерею Жигули. Это правда?
- Не совсем.
- Что значит "не совсем"?
- Во-первых не "Жигули", а пять рублей. Во-вторых, не в лотерею, а в карты. И в третьих, не выиграл, а проиграл!

СРОЧНОЕ ОБНОВЛЕНИЕ

В Моршинскую городскую больницу, которая не имеет коронавирусного пакета и не может оказывать медицинские услуги по лечению пациентов с COVID-19, сегодня госпитализировали больного с коронавирусной инфекцией.  

https://suspilne.media/175593-u-morsinskij-likarni-na-lvivsini-gospitalizovana-odna-ludina-z-koronavirusom/

]]>
Sun, 31 Oct 10 09:41:11 +0200 http://dumskaya.net/post/a-v-tretih-ne-vyigral-a-proigral-m/author/
:{Полиция пришла проверять сертификаты вакцинации. Что делать? (практическое руководство)}: Полиция пришла проверять сертификаты вакцинации. Что делать? (практическое руководство) http://dumskaya.net/post/politciya-prishla-proveryat-sertifikaty-vak/author/ Итак, представим ситуацию: на ваше предприятие, торговую точку, магазин, торговый центр, кинотеатр, спортзал пришли люди в форме, чтобы проверить, все ли ваши сотрудники и посетители имеют сертификаты вакцинации.

Что делать?

СОВСЕМ НЕМНОГО ТЕОРИИ

Статья 19 Конституции Украины установила, что органы государственной власти и их должностные лица должны действовать только на основании, в пределах полномочий и способом, предусмотренными Конституцией и законами Украины та законами України. 

Статья 1 Закона Украины "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" устанавливает, что государственный надзор (контроль) — это деятельность уполномоченных законом органов в пределах полномочий, предусмотренных законом.

Пока этого достаточно. Перейдем к практике.

ПОЛНОМОЧИЯ ПОЛИЦИИ

Полномочия полиции установлены Законом Украины "О национальной полиции". В этом законе никаких полномочий сотрудников полиции по части контроля соблюдения санитарного, эпидемиологического, санитарно-эпидемиологического законодательства не предусмотрено.

Статья 35-1 Закона Украині "Про захист населення від інфекційних хвороб" предусматривает обязательное тестирование сотрудников полиции на COVID-19 — и никаких полномочий для них в части какого-то контроля.

Статья 42 Закона Украины "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" устанавливает, что полицейских могут привлекать к исполнению мер для прекращения нарушений санитарного законодательства — по требованию тех, кто имеет полномочия проводить такие проверки.

То есть самостоятельно, по собственному разумению выполнять такие действия полицейские не имеют права. 

Отсюда вывод:

Сотрудники полиции, которые куда-то пришли проверять наличие сертификатов (выявлять любые другие нарушения санитарного законодательства, контролировать соблюдение противоэпидемические меры) сами, то есть без сопровождения уполномоченных на это лиц, превышают свои полномочия.

Важно: такой визит полицейских может квалифицироваться как преступление по статье 365 Уголовного кодекса Украины.

Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 

До пяти лет, если коротко. Там еще есть части вторая и третья есть, там вообще до десяти, не дай Бог, конечно.

КТО ИМЕЕТ ПОЛНОМОЧИЯ

Возникает резонный вопрос: а кто, если не полиция? Кто имеет полномочия? Обратимся к закону. 

Статья 39 Закона Украины "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" устанавливает, что контроль соблюдения санитарного законодательства, в том числе контроль за организацией и проведением противоэпидемических мероприятий, проведение проверок, — все это называется "государственный санитарно-эпидемиологический надзор", который входит в полномочия органов государственной санитарно-эпидемиологической службы (ГосСЭС).  

Госсанэпиднадзор проводится согласно Положению, которое предусматривает, что обследования и проверки проводятся должностными лицами ГосСЭС по направлению главного государственного санитарного врача или его заместителей.

Дальше начинаются юридические дебри, связанные с тем, что ГосСЭС ликвидировали в 2017 году. Это отдельный долгий разговор, но главный вывод: если кто-то к вам пришел с проверкой и сказал, что он из ГосСЭС — это самозванец и потенциальный преступник (ст. 353 УК).

ГОСПРОДПОТРЕБСЛУЖБА

После ликвидации ГосСЭС сразу несколько наших гениальных кабминов пытались впихнуть кому-то их полномочия. Была создана "Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" — гибрид ветеринарной службы, фитосанитарной службы и защиты прав потребителей. 

Никаких изменений в законы не внесли, по приняли Положение об этой службе и вроде как передали ей функции покойной ГосСЭС. Однако в положении прямо сказано: "крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження)". Эта фраза повторяется в положении целых шесть раз, то есть даже такого (весьма сомнительного в данном случае) права у них нет.

Вывод:

Сегодня в Украине не существует должностных лиц, имеющих предусмотренные законом полномочия проводить проверки соблюдения противоэпидемических мер.

В том числе проверки наличия разноцветных сертификатов, конечно.

ПРОТОКОЛЫ

Итак, с проверками разобрались. Но кроме проведения проверок, есть и другие полномочия. В частности, согласно статьи 255 КУпАП органы полиции имеют право составлять протоколы о нарушении правил карантина (по статье 44-3 КУпАП).

На первый взгляд — парадокс: проводить проверки  права не имеют, а составлять протоколы — имеют. Но это только на первый.

Полицейские могут составлять протоколы за нарушения, выявленные другими — теми, кто имеет полномочия их выявлять.

Например, сотрудник ГосСЭС (если такой вдруг появится) может привлечь полицейского к проверке. Если он что-то выявит - поручить полицейскому составить протокол.

В протоколе полицейский, конечно же, должен вписать, кто проводил проверку и выявил нарушения. Если этого не будет — скажем ему большое спасибо: он сам задокументировал превышение своих полномочий, сотрудники ДБР будут довольны.

Особо отметим: по закону, протоколы могут составлять "уполномоченные на то должностные лица" органов Национальной полиции. К слову, полномочия составлять протоколы имеют также уполномоченные сотрудники Госпродпотребслужбы и местного исполкома. Ситуация с ними аналогичная. 

ЧТО ДЕЛАТЬ 

Итак, то делать, если к вам пришли проверять наличие сертификатов?  

1. Громко скажите: "Доброго дня. Ви прийшли з перевіркою? Чудово, зараз все оформимо за законом! "

2. Принесите свой журнал проверок. Если у вас его нет — заведите его себе, лишним не будет.

3. Потребуйте документы всех, кто пришел. Внесите в журнал их ФИО, должности и номера удостоверений.

4. Потребуйте документ, на основании которого они проводят проверку. Сфотографируйте его, сделайте ксерокопию.

5. Впишите реквизиты этого документа (дату, номер, название, фио и должность того, кто подписал). Тщательно проверьте, совпадают ли имена тех, кого послали, с теми, кто пришел; предусмотрена ли в документе проверка именно вашего предприятия (объекта); совпадают ли даты. Если нет — громко, лучше под видеозапись и при свидетелях, сообщите, что не допускаете их к проведению проверки.

6. Если пришли сотрудники полиции, исполкома, Госпродпотребслужбы, жэка, спортлото, центральной прачечной без сопровождения человека с удостоверением сотрудника Государственной санитарно-эпидемиологической службы — громко, лучше под видеозапись и при свидетелях, сообщите, что не допускаете их к проведению проверки, и предупреждаете об ответственности за превышение служебных полномочий.

7. Если направление на проверку отсутствует или не подписано главным государственным санитарным врачом (заместителем) — громко, лучше под видеозапись и при свидетелях, заявляете об отсутствии у них предусмотренных законодательством оснований для проведения проверки, в связи с чем к проверке вы их не допускаете.

Естественно, ни о каком прекращении работы, тем более задержании сотрудников и клиентов до начала проверки речи быть не может. Это будет препятствование законной коммерческой деятельности, подсудное дело.

8. Если пришельцы собираются составить по этому поводу протокол — уточняете, уполномочены ли они на это и каким документом? Являются ли должностными лицами? Какую конкретно должность занимают? Если они составляют протокол по ч.1 ст. 44-3 КУпАП, обязательно вписываете, что никакие нарушения проверкой не были выявлены, потому что проверка не проводилась. Если вам шьют неповиновение сотрудникам полиции и прочие фантазии — обязательно пишете, что выполняли все законные требования и не выполняли заведомо незаконные, как того требует Конституция. 

9.Если полицейские пришли в сопровождении живого сотрудника ГосСЭС с удостоверением и предъявили направление на проверку вашего объекта, подписанное живым главгоссанврачом — благодарите их за работу и предъявляете свои разноцветные сертификаты. Они же у вас есть, правильно? 

Если после всего, что с вами произошло, каким-то чудом все-таки был составлен протокол — обращайтесь за помощью к юристам. А еще лучше пригласить адвоката непосредственно на место событий сразу после слова "Здравствуйте". Для вас это экстрим, для него — рутина.

И последнее.

Не забываем: если составят протокол, рассматривать его будет суд. Как судьи это делают - читатели "Думской" знают. А если вы еще и выполните все, что здесь написано, у вас не останется никаких шансов на штраф. А вот по поводу ваших гостей - я бы не был столь уверенным.

А для экстренной профилактики правонарушений можете просто дать им прочитать этот текст. Чтобы у них не было потом неожиданноcтей.

 

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/politciya-prishla-proveryat-sertifikaty-vak/author/
:{Заболеваемость COVID-19: "Пристегнитесь, мы взлетаем!"}: Заболеваемость COVID-19: "Пристегнитесь, мы взлетаем!" http://dumskaya.net/post/zabolevaemost-covid-19-pristegnites/author/ Для лучшего понимания нынешней ситуации я сопоставил данные СНБОУ о заболеваемости COVID-19 по Украине в 2020 и 2021 году. Графики получились весьма красноречивые.

График начинается с 1 июля. Как видите, до сентября ничто не предвещало беды: показатели заболеваемости в целом повторяли прошлогодние. Но после первой недели сентября случился резкий перелом: красная линия (показатели 2021 года), как ракета, резко пошла вверх и начала стремительно и уверенно набирать высоту.

Получается, что если в начале сентября мы шли к прошлому году практически "ноздря в ноздрю", то сейчас разница с прошлым годом — уже в два с половиной раза. А в целом за последний месяц заболеваемость выросла в пять раз.

А вот показатели смертности.

Как видите, резкий рост начался тогда же, в начале сентября. Здесь мы улетели еще дальше: разница с прошлым годом уже более чем втрое. 

При этом нужно отметить: коек в коронавирусных отделениях втрое больше не стало. В октябре прошлого года их было 95 тысяч, сейчас — 110 тысяч. И это, по всей видимости, пока потолок. 

Почему так происходит? Почему сейчас, через полтора года пандемии, при наличии минимум 40% населения с антителами и довольно ощутимого процента привитых — вирус ведет себя так неприлично?

Очевидно, все дело в особенностях пресловутого штамма "Дельта". Возможно, он более контагиозный (быстрее передается от человека к человеку). Возможно, он реже, чем "уханьский", протекает в бессимтомной форме — а в прошлом году, судя по всему, таких бессимптомных инфицированных у нас было процентов 80. 

Еще одна возможная причина — новый штамм быстрее распространяется в детских коллективах. Вспомним первую вспышку в "Молодой Гвардии". Изначально там были, судя по всему, один или два инфицированных ребенка, а уже через пару недель их число превысило 80. Если это так, становится понятным резкий перелом графика в начале сентября, когда дети пошли в школы и начали часами дружно сидеть в классах.

Учитывая, что эпидемические расследования, предусмотренные законом, у нас не проводят, точные ответы на эти вопросы мы вряд ли когда-то получим.

Что будет дальше? Увы, ничего обнадеживающего сказать не могу.

В прошлом году непрерывный, хоть и не такой резкий рост продолжался до конца ноября. Если в этом темпы роста не снизятся, через месяц мы можем получить умопомрачительные цифры заболеваемости — на уровне 60-70 тысяч новых случаев в день, и еще более удручающие показатели смертности, потому что переполненные больницы с таким потоком пациентов не справятся.

Увы, такой сценарий вполне реален: в соседней Молдове и Болгарии ситуация развивается по схожему сценарию, а в Румынии показатели заболеваемости и смертности уже сейчас вышли за облака и уже де недели бьют все рекорды с начала пандемии.

И напоследок — сравнение графиков заболеваемости и смертности за 2020 и 2021 год по Одесской области. Без комментариев.

]]>
Fri, 29 Oct 10 16:51:28 +0300 http://dumskaya.net/post/zabolevaemost-covid-19-pristegnites/author/
:{Поліомієліт в Україні і щеплення проти нього: важливі нюанси для диванних експертів}: Поліомієліт в Україні і щеплення проти нього: важливі нюанси для диванних експертів http://dumskaya.net/post/poliomielit-v-ukrajini-i-shcheplennya-proti-n/author/ Просто зараз спостерігаю, як багато людей відкривають для себе простий факт факт, що щеплені "живою" вакциною діти можуть заразити інших. Хоча насправді все це написано навіть в інструкціях виробників.

Також несподіванкою для багатьох є те, що "живі" віруси з вакцини проти поліомієліту можуть багато років циркулювати (тобто передаватися від людини до людини) і мутувати в непрогнозованому напрямку.

Ці очевидні та давно відомі речі є для багатьох людей складними, тому що суперечать релігійним канонам, які зараз нам нав'язують. Згідно з тими канонами, вакцини є абсолютно безпечними та безгрішними. Але інколи це не так.

ПОЛІОМІЄЛІТ І ВАКЦИНИ ПРОТИ НЬОГО

Коротко нагадаю. Поліомієліт — це хвороба, яку викликають три різновиди ентеровірусів. Паралічі та інші хвороби, викликані сотнями інших вірусів, наразі поліомієлітом не вважаються, тому світову медицину особливо не бентежать.

Переважна більшість випадків інфікування поліовірусами проходить безсимптомно. В решті випадків виникають симптоми ГРВІ або кишкової інфекції. Інколи хвороба може призвести до парезів і навіть паралічів, які можуть бути тимчасовими, а інколи постійними. В певних випадках хвороба може стати загрозою для життя.  

В 1950-ті роки винайшли дві різні вакцин проти поліомієліту: "живу", у формі крапель до рота (оральна поліовакцина ОПВ) та "неживу", інактивовану (ІПВ), яку вводять ін'єкційно. Обидва варіанти використовують досі.

Жива оральна вакцина, крім того, що вона дешева і проста у використанні, має суттєву перевагу: вона формує імунітет, здатний припинити циркуляцію вірусу. Інактивована вакцина такої властивості не має — вона лише захищає від гострої форми хвороби. Навіть якщо людина є повністю щепленою ІПВ, вона все одне може бути носієм та розповсюджувачем вірусів.

Тому, коли 1988 році почалася кампанія з повної ліквідації трьох типів поліовірусів, головною зброєю цього «вірусогеноциду» стала "жива" ОПВ.

ВАКЦИНО-АСОЦІЙОВАНІ 

Проте оральна вакцина має і неприємні властивості: живі ослаблені віруси, які в ній містяться, продовжують розмножуватися в кишечнику щепленого, виходять назовні та знов потрапляють до організму людини та інших, які знаходяться поруч з нею. І це може тривати досить довгий час.

Спочатку це вважалося перевагою: ми робимо щеплення одній людині, а фактично вакцинуємо цілу родину. Але з'ясувалося, що організм деяких людей, наприклад, з імунодефіцитами, можуть не впоратися навіть з ослабленим вакцинним вірусом, і захворіти. Так з'явився термін "вакцинований-асоційований паралізуючий поліомієліт» (ВАПП), який може виникнути у щепленого або у того, хто з ним контактував. Таке трапляється, але ж знов-таки нікого особливо не бентежить (крім хворого і його родичів, звісно) і до статистики поліомієліту не вноситься.

За кілька десятиріч масового використання віруси з вакцини ОПВ фактично витіснили своїх «диких» родичів. Наразі вакцинні штами регулярно знаходять у навколишньому середовищі, наприклад, в озерах. 

«Дикі» віруси поступово зникають: поліовірусів 2 типу не бачили у світі з 1999 року, а тип 3 вважають ліквідованим з 2019 року. В деяких регіонах, наприклад, в Європі, «диких» взагалі не зустрічають вже 20 років.

«ЗДИЧАВІЛІ»

Але проблема з поліомієлітом залишилася. Як з’ясувалося, вакцинні віруси, які циркулюють, передаються між людьми, тисячі разів проходять через організм людей і кожного разу розмножуються у них в кишечнику. В процесі цього ці РНК-віруси мутують, можуть відновити свої патогенні властивості та стати настільки ж небезпечними для людей, як і природній, «дикий» варіант.

Саме такий випадок начебто був в Україні у 2015 році — у двох непов’язаних випадках у дітей начебто знайшли cVDPV першого типу. «Начебто», тому що місцеві лікарі кажуть, що там була інша хвороба, а МОЗ у офіційних відповідях вказує, що у 2016 році в Україні був нуль випадків. Проте в статистиці ВООЗ стоїть цифра «2».

В будь-якому разі, «здичавілі» штами тепер є самостійним чинником — вони вже живуть власним життям і замінили «дикі» віруси не лише в екосистемі, а в статистиці захворювань. Фахівці називають їх cVDPV (циркулюючі вакцинно-похідні поліовіруси) і реєструють в статистиці саме як поліомієліт. 

Саме тому, наприклад, попри ліквідацію «дикого» вірусу 2 типу, зараз є випадки поліомієліту, які викликані cVDPV типу 2, тобто «здичавленими» потомками вакцинного вірусу. І саме це відбулося в Україні у вересні.

«SWITCH DAY»

Якщо «дикі» штами розмножуються виключно за рахунок розмноження в організмі інфікованих людей, то вакцино-похідні мають перевагу: люди власноруч виготовляють «сировину» для них і вводять живу вакцину мільйонам людей. Вакцинація дає старт процесам циркуляції та мутації. Тому для повної ліквідації поліовірусів треба припиняти використання живих вакцин.

Першим на черзі став вірус 2 типу. Його «дикий» варіант викорінили, в статистиці лише вакцино-пов’язані випадки, причому на тип 2 приходиться 80% з усіх cVDPV. Тому у 2015 році вирішили припинити використання класичної ОПВ, що містять всі три штами, і перейти на двокомпонентну вакцину, в якій є лише живі штами 1 та 3 типу.

Для досягнення глобального ефекту це зробили одномоментно по всьому світі, в останні два тижні 2016 року — цей процес отримав назву Switch Day, тобто «День перемикання». Починаючи з 1 травня 2016 року, тобто вже понад п'яти років, «живі» вакцини, які містять штами 2 типу, не використовують в жодній країні.

Проте, на жаль, проблему це не вирішило. Так, очікувалося, що кількість cVDPV типу 2 після цього зменшиться, але сталося навпаки. Кількість випадків паралічів, викликаних похідними від вакцинного штаму 2 типу, навпаки, збільшилася. Особливо цей процес пришвидшився в останні два роки — навіть попри карантину, так. 

А це означає, що «здичавілі» вакцинні штами типу 2 все більш активно циркулюють і інфікують все нових і нових людей вже принаймні 5 років. Тобто вони знайшли свою екологічну нішу і допомоги з боку фармацевтичної індустрії вже не потребують.

«ЧИ ЗАХИСТИТЬ ЩЕПЛЕННЯ?»

Як я вже казав, більшість випадків інфікування поліовірусами проходить безсимптомно. Проте в деяких випадках, наприклад, якщо людина має слабке здоров’я, вони можуть викликати тимчасові і постійні паралічі.

Саме така ситуація відбулася місяць тому на Рівенщині. Судячи з того, що у дитинки знайшли вакцино-похідний штам 2 типу, він циркулював багато років, скоріше за все заразив чимало людей і встиг суттєво мутувати, поки не знайшов цю свою жертву. 

МОЗ розповсюджує інформацію, що батьки дитинки відмовилися від щеплень. Закономірне питання: чи допомогли б вони запобігти цій хворобі? Насправді це дуже важливе питання.

Чинний календар щеплень передбачає дуже цікаву схему вакцинації проти поліомієліту. Перші два щеплення (у віці 2 та 4 місяці) треба робити інактивованою вакциною (ІПВ), наступні три у віці 6 місяців, 18 місяців, 6 та 14 років — живою (ОПВ).

З живою наразі все зрозуміло: вона вже не містить вірусів 2 типу. Тому надія лише на ІПВ, яка містить «убиті» віруси всіх трьох типів. 

Але якщо відкрити затверджену інструкцію виробника, можна побачити, що первинна вакцинація повинна складатися не з двох, а з трьох ін'єкцій. Крім того, потрібна бустерна доза через рік після третього щеплення, і далі раз в 5 років. 

Проте календар, нагадаю, передбачає лише два введення ІПВ, і потім жодних бустерів до кінця життя.

Чи вистачить двох введень ІПВ дитині першого року життя для формування надійного імунітету, щоб захиститися від cVDPV? Я цього не знаю, і навіть не уявляю, як це можна перевірити. В будь-якому разі, виробники вакцини цього не гарантують.

І ще, дуже важливо. Враховуючи, що ІПВ не запобігає зараженню, а сучасна ОПВ не містить компонентів 2 типу, — жодних інструментів для зупинення циркуляції вакцинних штамів 2 типу в країні поки що немає. 

«ЧИ ПОВʼЯЗАНИЙ ЦЕЙ ВИПАДОК З КАМПАНІЄЮ ВАКЦИНАЦІЇ 2015 РОКУ?» 

Ще одне питання, яке мені неодноразово ставили в останні два дні — чи не пов’язаний цей випадок з кампанією додаткової вакцинації 2015 року?

Для початку нагадаю, як тоді взагалі було. 

Починаючи з весни 2015 року, тобто одразу після ухвалення рішення про припинення використання трикомпонентної ОПВ, до України почали завозити залишки цієї вакцини.

Завозили великими партіями. Одна з таких в травні 2015 року приїхала розмороженою. Це не є катастрофою — після розморожування її ще півроку можна використовувати, а в країні тоді був колосальний дефіцит вакцин. Але замість того, зоб роздати по регіонах, її чомусь заморозили (хоча це заборонено виробником) і положили на склад. Таке враження, що чогось чекали. 

Протягом 2015 року до України привезли багато мільйонів доз. Використати їх до Switch Day в плановому порядку було неможливо. Потрібно було щось екстраординарне. 

І ось нарешті це сталося. 28 серпня 2015 року московська лабораторія ВООЗ встановила, що у двох українських дітей були тимчасові паралічі від cVDPV 1 типу. Це оголосили «спалахом поліомієліту». 

У відповідь призначили додаткову кампанію імунізації, протягом якої мали триразово прищепити живою вакциною усіх українських дітей до 10 років, незалежно від вакцинального статусу. Лише так можна було використати 12 мільйонів доз, які були на українських складах.

Використати всі залишки тоді не вдалося, хоча дітей щепили й після завершення третього туру аж до 18 квітня. Після цього використання трикомпонентної ОПВ зупинили, а залишки, в тому числі переморожену партію, довелося утилізувати.

Кампанія додаткової імунізації — це останній випадок масового використання вакцин з живим вірусом 2 типу в Україні. З того часу минуло п’ять з половиною років. 

Чи могла та кампанія стати джерелом вірусу, який зараз вразив дитину? Не виключено: це було величезне одноразове «вкидання», за кілька місяців використали багаторічний запас, і це було останнє застосування такої вакцини.

Чи можна щось довести? Ні. Встановити це зі стовідсотковою точністю, а тим більше знайти весь ланцюжок від щепленої людини до постраждалої дитини наразі неможливо.

Проте є одна можливість встановити це з досить великою ймовірністю. Річ у тому, що певні зміни в геномі вірус потребують певного часу. Молекулярним аналізом можна встановити, які саме зміни відбулися під час мутацій, і приблизно встановити, який час для цього був потрібен. Якщо це буле десь 5-6 років, то можна з великою ймовірністю припустити, що ці події — це відлуння кампанії 2015 року.

Тому будемо спостерігати за подіями і чекати на нову інформацію.

А поки що залишається побажати скорішого одужання і міцного здоров’я захворілій дитині. Наразі все залежить лише від неї. Тому що специфічного лікування поліомієліту, як і переважної більшості інших вірусних хвороб, наразі не існує.

]]>
Fri, 29 Oct 10 15:46:47 +0300 http://dumskaya.net/post/poliomielit-v-ukrajini-i-shcheplennya-proti-n/author/
:{Смерть студента: Сумне "дежа вю"}: Смерть студента: Сумне "дежа вю" http://dumskaya.net/post/smert-studenta-sumne-dezha-vyu/author/ Дуже тяжка, дуже сумна ситуація — смерть київського студента Володимира, який нещодавно помер за кілька годин після щеплення від ковіду.

Я щиро співчуваю батькам Володимира. Не дай Боже нікому опинитися в ситуації, в якій опинилися вони. 

13 років тому мені довелося спілкуватися з батьками іншого хлопця, Антона з Краматорська. Ситуації, що були тоді і є зараз, дуже схожі — Антон теж помер через кілька годин після необов’язкового і начебто добровільного щеплення. 

Але ж від того легше не стає.

  

Навіщо у 2008 році вакцинували Антона — я знаю. Тодішній головдержсанлікар казав відверто: «Ми повинні перевірити вакцину на нашому населенні». 

А навіщо вакцинували Володимира? 19-річні хлопці без катастрофічних вад здоров’я майже не мають шансів померти від COVID-19. А ще важливішім є те, що внаслідок вакцинації ці шанси не зменшуються.

Мені тут вже кажуть: «А скільки у нього було шансів захворіти, заразити батьків, бабку, дідуся? Або взагалі незнайомих людей з високим ризиком тяжкого перебігу?»

Хвилиночку!

Що ж то виходить: ми сьогодні ризикуємо життями дітей лише для того, щоб, можливо, завтра теоретично врятувати життя когось іншого? 

Так, інколи в житті такі ситуації бувають, на війні, наприклад. Але в такому випадку про це треба повідомляти: «Діти, ми ставимо ваші життя під загрозу для того, щоб, можливо, врятувати старших».

Можливо.

Але лише у випадку, якщо вакцинація ефективно і значно зменшує ризики передачі інфекції від вакцинованого іншим людям. Наразі про існуючі щеплення від COVID-19 таке казати не можна. А це означає, що той «захист інших» існує лише в чиїйсь уяві, тому смерть Володимира була цілком даремною.

  

Зараз, коли на порядку денному стоїть масова вакцинація підлітків та дітей, треба ще раз, два рази, сто разів зважити ризики. Тому що ризик смерті від ковіду у дітей мінімальний, а ризик тяжких ускладнень після щеплення — істотно зростає.

І зовсім не факт, що ці щеплення для дітей безпечніші за цю хворобу.

  

Ще одне питання — стосовно доцільності.

Антон, який помер в 2008 році, був імунний. Він отримав два планові щеплення проти кору, і третя доза була дня нього не показана. Він отримав її всупереч нормативним документам, всупереч настановам виробника вакцини, всупереч рекомендаціям фахівців ВООЗ та з інших країн. В нього розпочався шок, врятувати його не вдалося. Зв’язок смерті Антона з щепленням встановлений судово-медичною експертизою.

Зараз в Києві я бачу цілком аналогічну ситуацію — спочатку щеплення, а потім шоковий стан, який швидко розвивався. І я не буду здивований, якщо з’ясується, що він раніше перехворів і мав потужний імунітет і без цього щеплення.

А ще я не здивуюся, якщо завтра у смерті Володимира звинуватять лікаря, який зробив щеплення. Скажуть, наприклад, що він погано здійснив огляд. Коли затвердженого порядку огляду не існує, так казати можна завжди. 

Я не здивуюся, якщо завтра посадовці будуть розповідати, яких хворим хлопчиком був Володимир, які патології в нього були і які діагнози ставили. Я не здивуюся, якщо у його смерті звинуватять батьків або його самого. 

Я таке бачив десятки разів на власні очі.

А ось чого ніколи не бачив — чесного розслідування з відповідними висновками.

   

«Додаткові річні смерті вам нічого не кажуть?» — питають зараз у мене. Кажуть. Їх у нас забагато. І збільшувати їх число, в тому числі за рахунок дітей, зовсім не обов’язково.

Вічна пам’ять, Володимире...

]]>
Fri, 29 Oct 10 00:06:04 +0300 http://dumskaya.net/post/smert-studenta-sumne-dezha-vyu/author/
:{Про “іспанку” і щеплення проти неї}: Про “іспанку” і щеплення проти неї http://dumskaya.net/post/pro-ispanku-i-shcheplennya-proti-neji/author/ Нещодавно я вчергове впевнився, що багато людей, навіть профільних спеціалістів, щиро вважають, що під час пандемії «іспанського грипу» в 1918-1919 роках не було вакцинації проти цієї хвороби.

Ця теза глибоко вкорінена. «Ну коли ж це було, сто років тому! Яка тоді була медицина? Ніяка! Та й взагалі, яка вакцина, які щеплення, якщо вірус грипу виділили лише у 1933 році», — думаємо ми.

Але ж не будемо забувати, що перша вакцина проти натуральної віспи з’явилася в 1796 році, тобто за 150 років до виділення вірусу. Вакцину для профілактики сказу Луї Пастер винайшов у 1885 році — більш ніж за 30 років до пандемії «іспанки», коли про віруси не знали геть нічого.

Насправді на початку ХХ сторіччя світова медична наука вже мала вагомі досягнення. Окрім віспи та сказу, були доступні вакцини проти тифу, холери, пневмококу та інші, різної ефективності. Також в ті часи вже використовували дифтерійний анатоксин і протиправцеву сироватку.

Тому було б дивно, якщо б на тлі пандемії не намагалися зробити вакцину проти нової хвороби. Проте існує стала думка, що жодних вакцин проти «іспанського грипу» не було.

Цю думку вперто поширюють начебто авторитетні ЗМІ. Наприклад, Reuters у своїй публікації пише: «A vaccine against the flu did not exist at the time» («Вакцини проти грипу в той час не існувало»). Як доказ, вони посилаються на статтю на сайті американського відомства CDC, де вказано: «With no vaccine to protect against influenza infection and no antibiotics…» («Без вакцини, що захищає проти грипозної інфекції та без антибіотиків»).

Цю тезу одразу підхопили доморощені "факт чекери" по всьому світі, в тому числі в Україні. Але...

Так, дійсно: вакцини, що захищає, на той час не було. Проте це ж не означає, що вакцин проти грипу в той час не було взагалі!


Черга на щеплення проти «іспанського грипу». Сіетл, листопад 1918 року. Фото: US National Archives

Якщо читати не Reuter, а наукові джерела, можна впевнитися: вакцини були. Їх розробляли, випробували, використовували в купі центрів, від університетів до приватних лікарень, і не тільки в США.

Піонером в розробці вакцини проти грипу став відомий німецький вчений, співробітник Роберта Коха доктор Ріхард Пфайфер. Ще у 1892 році він винайшов бактерії, що виділялися з носа хворих на грип, і оголосив їх збудником цієї хвороби.

Бактерія, яку винайшов Пфайфер, отримала назву «Haemophilus Influenzae», хоча жодного стосунку до «інфлуенци», тобто грипу, не має. Вона викликає пневмонії у дітей, і щеплення проти деяких її штамів (ХІБ-інфекції) зараз передбачені календарем. Але то вже інша історія. Головне — насправді бактерії не є збудниками, що викликають грип.

Повернемося до 1918 року. Вакцини проти «іспанки» намагалися розробляти скрізь, — тим більше, що жодного регулювання такої діяльності в ті часи не було. Так, в Нью-Йорку цім займався головний бактеріолог міста доктор Вільям Парк. Він виділив бактерії Пфайфера від хворих, зробив вакцину і тестував її на працівниках свого міського департаменту охорони здоров’я — по три дози з інтервалом 2 дні.

Ще одним провідним американським розробником був професор Тімоті Лірі з Бостону. Він приготував вакцину з трьох компонентів — бактерії з носа медсестри, зразки з військово-морського шпиталю та бактерії від двох хворих лікарів. Цю вакцину використовували в Массачусетсі, Каліфорнії, Нью-Джерсі.

Свою вакцину розробили в університетах в Пітсбурзі, Новому Орлеані та інших містах. Робили свої вакцини і приватні лікарі. Так, лікар Горацій Грілі з Брукліну виділив 17 зразків у хворих та виготовив вакцину, яку колов своїм пацієнтам. Ще вісім літрів він продав своїм колегам-лікарям.

Такі вакцини використовували масово — рахунок йшов принаймні на сотні тисяч. Майже в усіх звітах повідомлялося про ефективність, хоча були винятки. Ось, наприклад, звіт про застосування комбінованої вакцини в 1918 році в Чікаго. Як бачите, в контрольній групі нещеплених хворіли та помирали рідше.

Детальніше про вакцини зразка 1918 року проти іспанського грипу можна прочитати в цій публікації доктора Джона Ейлера з університету Міннесоти.

Виготовляли вакцину проти «іспанки» не лише в США. Наприклад, в Індії ці роботи проводити кілька центрів, серед них — лабораторія в Бомбеї, яку свого часу заснував одесит Володимир Хавкін. Двоє бомбейських дослідників працювали паралельно і отримали результати, аналогічні європейським. А в лабораторії в Касаулі отримали штами з Південної Африки і виготовляли вакцини на цій базі.

Як бачите, вакцини проти «іспанського грипу» були і досить широко використовувалися. Так, вони виявилися неефективними, але це жодним чином цього факту не скасовує.

І наостанок — про «іспанку» в Одесі. «Думська» вже писала, що лікарі спостерігали тяжкі випадки та смерті, переважно у молодих людей. Проте суцільних жахів і масової смертності, як в Америці чи Європі, не спостерігали. Дослідники оцінюють кількість померлих одеситів у декілька сотень людей.

Для порівняння: через сто років, у ХХІ сторіччі, попри усіх досягнень науки та медицини, за наявності начебто ефективної вакцини від COVID-19 померли вже більше 1600 одеситів.

Бувайте здорові.

 

]]>
Thu, 28 Oct 10 13:22:47 +0300 http://dumskaya.net/post/pro-ispanku-i-shcheplennya-proti-neji/author/
:{Це скандаліще, шановні}: Це скандаліще, шановні http://dumskaya.net/post/tse-skanalishche-shanovni/author/ В Києві 50-річна жінка померла через кілька днів після щеплення вакциною від Moderna. 

«Є летальний випадок, який збігся за часом з вакцинацією вакциною Moderna, яку не зареєстровано в Україні і завезена в країну як незареєстрований препарат», — каже голова Національної медичної палати Сергій Кравченко.

«Ця вакцина не зареєстрована, на неї немає досьє, немає методів контролю якості і немає затвердженої інструкції на доступній в Україні мові».

Прочитавши це, я здивувався. Проте перевірив — факт.

Україна отримала два мільйони доз вакцини Moderna (mRNA-1273, Spikevax) за програмою COVAX. Це було 18 липня.

За чинним законодавством, використання незареєстрованих лікарських засобів заборонено. Проте для вакцин проти COVID-19 зробили максимально спрощену процедуру. Якщо вона має дозволи на використання у розвинутих країнах, то достатньо надати лише ці документи. Реєстрація здійснюється безкоштовно протягом рекордних 5 днів.

Відповідну статтю до Закону України "Про лікарські засоби" додали на початку цього року. 

В процесі реєстрації державний орган перевіряє надані документи, затвержує досьє вакцини та інструкцію українською мовою, яка визначає порядок використання, правила зберігання, протипоказання і можливі побічні дії.

Я не знаю, чи була пов'язана смерть людини зі щепленням. Проте беззперечним є те, що вакцина від Moderna не пройшла навіть такої, суто символічної процедури. Наразі я не бачу ані інформацію про її реєстрацію, ані української інструкції на цю вакцину. Накази МОЗ про розподіл вакцини по регіонах також відсутні.

Яким чином ця вакцина перетнула кордон і пройшла митний контроль, як потрапила у лікарні та пункти щеплень в регіонах, якими інструкціями керувалися під час її транспортування, зберігання та використання — все це невідомо.

Висловлюю щирі співчуття родині постраждалої киянки.

]]>
Tue, 26 Oct 10 16:53:29 +0300 http://dumskaya.net/post/tse-skanalishche-shanovni/author/
:{Ложь, наглая ложь и аналитика от Минздрава}: Ложь, наглая ложь и аналитика от Минздрава http://dumskaya.net/post/lozh-naglaya-lozh-i-analitika-ot-minzdra/author/ На сайте министерства здравоохранения появилась крайне интересная публикация: "Вакцинація від COVID-19 знижує ризик госпіталізації та тяжкого перебігу хвороби в 15 разів — аналіз МОЗ".

Как следует из новости, за последние три месяца только 0.7% людей с диагнозом COVID-19 были привиты двумя дозами. Считали это так: за период с 10 мая по 3 августа суммарно было 99583 случаев болезни, из них 662 больных имели две прививки — а это всего 0.66%. Дальше эта цифра сравнивается с процентом привитых на 3 августа (5.6%) и делается вывод: вакцинация снижает риски болезни в 15 раз, то есть ее эффективность составляет 94%.

Интересный подсчет. Если бы в течение всех трех месяцев процент привитых двумя дозами был ровно 5.6% — да, все было нормально. Но 10 мая по всей Украине дважды привитых было всего 695 человек (0.0017%). Первый процент появился только в конце июня, когда заболеваемость уже снизилась в разы, а порог 5% пересекли только в конце июля — начале августа.

Сравнивать накопленный, кумулятивный показатель (количество заболевших за три месяца) с одномоментным показателем (количество привитых на дату 3 августа) — это в лучшем случае грубая методологическая ошибка, а в худшем — умышленная манипуляция. 

Это еще не все.

Например, МОЗ проанализировал данные о количестве госпитализированных: "Серед 24442 госпіталізованих внаслідок коронавірусного захворювання лише 95 людей були повністю вакциновані. Це складає відповідно 0, 39% від усіх випадків госпіталізації.".

Ежедневные и накопительные данные о госпитализациях можно найти на шестой странице в дашборде на сайте НСЗУ. Нетрудно убедиться, что в период с 10 мая по 3 августа в больницы положили 28938 тысячи человек. Причем больше половины из них заболели в мае, когда охват двумя дозами не превышал 0, 3%.

Откуда минздрав взял цифру 24442, в какой период они болели, почему данные в отчетах НСЗУ и аналитике МОЗ так сильно отличаются — я не знаю.

Или, например, количество заболевших. Эти данные можно найти в дашборде на сайте РНБОУ. Я подсчитал: с 10 мая по 3 августа их было 134 851. Минздрав пишет: "За даними Електронної системи охорони здоров’я за період з 10 травня по 3 серпня 2021 року, було зареєстровано 99 583 випадків захворювання українців на COVID-19".

Откуда взялась такая колоссальная разница, почему данные РНБОУ и системы eHealth отличаются почти в полтора раза — не знаю. Данные электронной системы здравоохранения для простых смертных недоступны.

Есть вопросы и по процентам охвата вакцинацией. Вот, например, отчет о количестве прививок за 3 августа: "завершили вакцинацію (отримали дві дози) – 2 151 799 осіб".

Если поделить это число на численность постоянного населения Украины, то получится охват прививками 5.22%. Минздрав считает, что это 5.6% — выходит, по мнению аналитиков МОЗ в Украине живет не 42.1 млн, как считает Укрстат, а почти на четыре миллиона меньше.

В любом случае, анализ Минздрава придется переписывать.

Я собрал данные с 10 мая по 3 августа по каждому дню, вытащил данные из дашбордов и ежедневных отчетов по прививкам, заболеваниям и госпитализациям. Проанализировал количество заболевших, количество госпитализированных и охват прививками за каждый день. В первом приближении, если подсчитать количество человеко-дней привитых и непривитых, выходит, что сравнивать нужно не с 5.6%, а с 1.7%, и результаты становятся в разы скромнее. Во втором приближении, если учесть неравномерность заболеваемости по месяцам и стремительное майское падение, картина получается совсем печальной.

В прошлом году в середине лета началась настоящая "первая волна": количество заболевших начало увеличиваться по экспоненте. За четыре месяца непрерывного роста ежедневное число больных выросло в двадцать раз. Сейчас есть поводы для беспокойства: снова, как и год назад, в середине июля начался рост заболеваемости. Да, пока он еще незначительный, но как будет развиваться ситуация дальше — сказать трудно.

А с такой "аналитикой", увы — совершенно невозможно.

]]>
Tue, 26 Oct 10 16:12:52 +0300 http://dumskaya.net/post/lozh-naglaya-lozh-i-analitika-ot-minzdra/author/