Публикации блоггера на сайте Думская.net - Ольга Квасницкая http://dumskaya.net/ Блог Ольга Квасницкая ru-ru http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss Думская.net info@dumskaya.net info@dumskaya.net :{На карантин без денег и продуктов: одесские пенсионеры просят о помощи}: На карантин без денег и продуктов: одесские пенсионеры просят о помощи http://dumskaya.net/post/na-karantin-bez-deneg-i-produktov-odess/author/

Первые дни работы нашего совместного с каналом «Третий цифровой» волонтерского движения «Защити бабушку» показали, что в Одессе огромное количество людей остро нуждаются в адресной помощи. Это, в первую очередь, одинокие старики и люди с инвалидностью, которые ограничены в передвижениях. И мы сейчас всеми силами стараемся такую помощь наладить: организовать закупку и распределение продуктовых пакетов пожилым людям, которые в силу обстоятельств не могут обеспечить себя самостоятельно. Поэтому если у вас есть возможность и желание помочь или вы знаете того, кому необходима помощь — пишите и звоните нам, мы расскажем, что можно сделать (тел.: +380 50 33 39 690)


Начав эту инициативу, мы не ожидали, что столкнемся со шквалом звонков. Но еще более неожиданными оказались истории людей и обстоятельства, в которых они оказались. Например, история 68-летнего пенсионера Анатолия Михайловича Козыря, который остался без средств к существованию из-за преступных действий судебных исполнителей. Из-за коммунальной задолженности в размере 8 618 гривен мужчине заблокировали пенсионную карту (хотя это противозаконно, и уж кто-кто, а судебные исполнители об этом должны знать, но как выяснилось, банки информацию по пенсионным счетам не предоставляют)! С 5 марта человек без денег, не может приобрести продукты и предметы первой необходимости. Он доведен до отчаяния из-за голода и весит уже 47 килограммов. Получив от него звонок с криком о помощи, мы были шокированы этой ситуацией и, конечно, сделаем все возможное для оказания не только продуктовой, но и юридической помощи, чтобы пенсионер смог пользоваться картой и мог претендовать на муниципальную помощь по погашению задолженности. 


Хочу еще раз напомнить, что у города есть финансовый ресурс и действующая программа адресной помощи гражданам, оказавшимся в сложных жизненных ситуациях. В этом году 1, 5 млн гривен предусмотрено только на погашение долгов по жилищно-коммунальным услугам. 500 человек получат в среднем по 3 тыс. гривен. Это, конечно, капля в море, учитывая тот факт, что в Одессе более 12 тыс. человек, по данным на конец декабря 2019 года, имеют долг свыше 10 тыс. гривен только по отоплению(! ). Это говорит о том, что долги населения нужно не только озвучивать в обвинительном тоне (смотрите, мол, как можно развивать предприятие, когда люди не платят?), но и анализировать: кто должен, по какой причине, можно ли помочь человеку преодолеть эту причину и так далее. 


Уверена, что процент злостных неплательщиков, которые не испытывают финансовых трудностей, но принципиально не платят, стремится к нулю. Большинство должников — это люди, которые нуждаются в помощи. Им нужна работа, юридическая поддержка, медицинская помощь (те самые бесплатные медицинские услуги, которые гарантирует наша Конституция), социальные услуги… Если мы декларируем, что наш бюджет социально направленный, то именно этим мы и должны заниматься — решать вопросы комплексно, борясь с их причинами, а не выбирать из десятков тысяч нуждающихся 500 человек, кому бюрократическая машина со скрипом выделит по 3 тыс. гривен. Это не решение проблемы, это черпание воды из дырявой лодки. 


И тем не менее, несмотря на все недостатки городских программ и их избирательность, эти механизмы можно и нужно использовать. К сожалению, это не быстрый процесс — нужно собрать справки, документы, подать заявление в департамент социальной политики, дождаться решения попечительского совета. Но это хотя бы придаст уверенности в завтрашнем дне и поможет продержаться с помощью близких, соседей или волонтеров. Тем более, что по статье оказания денежной помощи малообеспеченным, льготникам и тем, кто оказался в сложных жизненных обстоятельствах, предусмотрено больше средств, чем долгам ЖКХ — 8, 8 млн гривен на 2020 год в общем порядке и еще 26, 8 млн исключительно для подопечных территориальных центров соцзащиты. 


Еще раз повторюсь: ресурс есть, и его нужно использовать. И задача депутатов — добиваться расширения этого ресурса и реформирования механизма работы с незащищенными слоями населения. Не должно быть ситуаций, когда одинокий человек в буквальном смысле погибает в своей квартире, и соцслужба не знает о нем, о его беде и его потребностях. Нужны новые подходы к формированию и обслуживанию реестров таких граждан, к работе с волонтерскими организациями, которые сегодня берут на себя львиную долю обязанностей города. Нужны изменения в системе коммуникации, потому что сейчас людей часто футболят из кабинета в кабинет и кормят отписками. Нужна, в конце концов, человечность и осознание того, что человек — прежде всего, что сначала нужно накормить и вылечить, а потом собирать справки.


Внимание!

О том, какие документы нужно предоставить в департамент труда и соцполитики для подтверждения права на адресную муниципальную помощь, можно узнать по телефону: 705-10-90.

Вы также можете обратиться в департамент труда и соцполитики через депутата по вашему округу (https://deputat.odessa.ua/). 

Телефон для связи с волонтерским движением «Защити бабушку»: +380 50 33 39 690. 

 

 

  


]]>
Thu, 09 Sep 10 22:29:20 +0300 http://dumskaya.net/post/na-karantin-bez-deneg-i-produktov-odess/author/
:{Навчання на карантині: Лайфхаки для дітей та батьків і сумні висновки про освіту}: Навчання на карантині: Лайфхаки для дітей та батьків і сумні висновки про освіту http://dumskaya.net/post/navchannya-na-karantini-layfhaki-dlya-dite/author/ Другий карантин за один навчальний рік — це справжнє випробування для дітей та батьків. Напевно, і для вчителів також. Але хотілося вірити, що фахівці, які з року в рік стикаються карантинними, зможуть підійти до справи відповідально та професійно. На жаль, у батьківських чатах з'являються списки домашніх завдань та тем до самостійного вивчення (часто це просто фото листочків з написами «від руки»! ). І ми ж розуміємо, що самостійне вивчення — це часто або недовивчене, або вивчене, але із допомогою батьків та репетиторів. 


Я закликаю одеських вчителів поставитись із розумінням до дітей та їхніх батьків. І якщо не створити контент для учнів (відео, аудіо, презентації) самотужки, то хоча б підготувати посилання на уже кимось створений.


Дуже вдячна міському Департаменту освіти та науки за те, що взялися поповнювати архів онлайн уроків за поточною програмою (от посилання: https://osvita-omr.gov.ua/diialnist/napriamky-roboty/ikt/dystantsiina-osvita/) і що комунікуєте з батьками. По Україні такі приклади можна перерахувати на пальцях. Ані київський, ані дніпровський, ані миколаївський департаменти таких ресурсів не створили. А от Вінницький департамент освіти дає посилання на дуже гарний освітній портал, створений однією з гімназій міста: https://disted.edu.vn.ua. З нього, до речі, можна брати приклад і нам, розробляючи власний контент. Тут є вебінари (до них можна приєднатися безпосередньо під час трансляції) та записи уроків. Архів дуже великий. Цікаво те, що вчитель спілкується з учнями, відповідає на запитання, які ставлять йому під час трансляції. Ось тут поновлюються матеріали поточного карантину: https://disted.edu.vn.ua/courses/work/1180. Можливо, комусь підійде такий формат і це допоможе організувати навчання більш якісно. Нижче додам ще корисних посилань, які оцінила сама.


Тепер про те, до якого висновку я прийшла, коли сама, як мама школяра, зіткнулася з дистанційною освітою на карантині. 

1. Місто не готове до зміни формату роботи, а до раптової зміни — тим паче. Напевно, буде несправедливо дорікати вчителям. Ситуація у всіх різна: хтось «на ти» із сучасними технологіями, хтось працює по-старинці. Та й немає сенсу всім поголівно створювати онлайн-уроки. Над цим має працювати міський методичний центр — залучати спеціалістів, які постійно (а не тільки під час карантину) будуть створювати якісний стандартизований навчальний контент в електронному форматі та постійно його поновлювати. Щоб цим контентом могла у будь-який час скористатися хвора дитина, дитина, що навчається вдома, дитина, яка пропустила урок через змагання чи виступ, дитина, яка щось не зрозуміла на уроці в школі… 

Тоді можна дійсно говорити про рівний доступ до освіти.

2. Технологічні та методичні можливості, якими оснащуються школи за рахунок бюджету, фінансової допомоги батьків та благодійників, депутатських фондів, не використовуються на повну силу. Десятки інтерактивних панелей та дошок за останні роки закупила для одеських шкіл міськрада, 5 дошок із спеціальним програмним забезпеченням закупила я за кошти свого депутатського фонду, в рамках громадського бюджету школи також отримали спеціальне обладнання для інтерактивних та онлайн-уроків, вчителів навчили працювати з новими гаджетами та програмами. Що ми бачимо в момент, коли ці технології потрібні як ніколи? Ми бачимо презентації у стилі PowerPoint із закадровим текстом або зйомку звичайної класної дошки. Це мені особисто болить найбільше. Адже можна притягти до школи скільки завгодно гаджетів, вкласти в це сотні тисяч гривень чи навіть мільйони, але без бажання вчителя використовувати ці технології на користь учнів ніякої віддачі від всього цього не буде. 


Ну і як обіцяла — додаткові посилання на онлайн-уроки. Чула, що програма деяких шкіл не збігається з офіційною, тож матеріали на сайті одеського Департаменту освіти актуальні не для всіх учнів. Тож треба буде пошукати потрібне. 


Гарні уроки хімії, географії, біології, фізики та алгебри для 7-8 класів, у тому числі з інтерактивними дошками, ось тут: https://www.youtube.com/channel/UCbVDcNm5MSZu29MtGw4U2xA/videos


Прошу також звернути увагу на канал Рішельєвського ліцею: https://www.youtube.com/channel/UCy_RigQxVvMhIQc0-ZCAYww/playlists. Тут є короткі уроки-конспекти для 7-8 класів. Канал постійно поповнюється. Знято професійно, гарний звук. Інформація подається стисло. 


І, звичайно, уроки одеської педагогічної зірки Павла Віктора: https://www.youtube.com/channel/UCSdDqsIYf9v5UEWTNda1YBw/featured. Це вже виключно фізика, причому поглиблена, з безліччю наочних демонстрацій. 


Математика від 5 до 11 класу: https://www.youtube.com/user/uklasicomua/playlists. Відкривайте плейлисти за класами, а далі орієнтуйтеся по темах. 


Готуватися до ЗНО можна з допомогою Be Smart: https://course.besmart.study/course/list, EdEra: https://www.ed-era.com/zno/ та каналу Вне школы: https://www.youtube.com/channel/UCnP5owaUDpEQSofywAOsWHw/playlists (тут є матеріали як на українській, так і на російській мові).


Слідкуйте також за оновленнями на ТК «РАДА» та YouTube-каналі МОН: https://www.youtube.com/channel/UCQR9sMWcZshAwYX-EYH0qiA/featured. Тут уже з 17 березня обіцяють викладати онлайн-трансляції курсів з підготовки до ЗНО. Цього тижня графік трансляцій такий: 

Середа: 8:00 — 9:00 та 18:30 — 21:00

Четвер: 8:00 — 9:00 та 18:30 — 21:00

П’ятниця: 8:00 — 9:00 та 18:30 — 21:00

Субота та неділя: 10:00 — 20:00 (6, 5 годин із перервами)


І наостанок. Шановні педагоги, навіть якщо ваші учні мають контент гарної якості, для них все одно дуже важливо живе спілкування з вами. Є скайп, є інші ресурси для відеоконференцій з багатьма учасниками (наприклад такий: https://meet.google.com/_meet), є аудіоповідомлення в Вайбері та Телеграмі тощо. Дітям потрібне ваше наставництво, відповіді на запитання, обговорення, адже вони звикли до звичайної школи, і дистанційна робота для них нова. Насмілюся сказати, що ваші додаткові зусилля зараз, під час карантину, повністю окупляться потім, коли діти прийдуть на заняття без прогалин у знаннях. Адже робота по суботах, відсутність канікул чи подовжений навчальний рік навряд чи когось обрадують.  

 

]]>
Thu, 09 Sep 10 13:57:34 +0300 http://dumskaya.net/post/navchannya-na-karantini-layfhaki-dlya-dite/author/
:{А вы и не знали: как Одесса едва не осталась без склонов}: А вы и не знали: как Одесса едва не осталась без склонов http://dumskaya.net/post/a-vy-i-ne-znali-kak-odessa-edva-ne-osta/author/ Вы хотите, чтобы действующая власть переизбралась? Если нет, то запаситесь терпением и возьмите на себя труд объяснять ее избирателям, кого они на самом деле выбрали. Без упреков и обвинений. С привязкой к самым насущным потребностям каждого из нас. Начните это делать сейчас, пока агитация в СМИ не окунула людей в атмосферу, где логика и здравый смысл не работают по определению.

 

Я хочу рассказать только об одной ситуации, о которой многие из вас услышат впервые. Зимой 2018-2019 годов Одесский горсовет чуть не отдал в частные руки все побережье. Некое ООО «Інагро групп» по заказу Департамента земельных ресурсов подготовило проект землеустройства, который устанавливал прибрежную защитную полосу шириной не 100 метров, как требует Водный кодекс, а всего 30 метров. В границах защитной полосы невозможна коммерческая застройка. Поэтому такое решение открывало возможность масштабной приватизации склонов и припляжной территории.

 

Тогда мы с Юрием Никитиным и Виталием Устименко общими усилиями остановили вынесение этого проекта на голосование (а у меня нет сомнений, что правящая коалиция «Доверяй делам», «Оппозиционный блок» и «БПП» приняли бы его единогласно).

 

Мы проделали колоссальную работу. Написали письма всем, от директора департамента экологии ОГА до генпрокурора, премьер-министра и министра экологии. Благодаря вмешательству Киева проект решения Одесского горсовета удалось заблокировать — Министерство экологии отозвало сделанное ранее согласование проекта.

 

Далее разработчик проекта, компания «Інагро групп», подал на Минэкологии иск. По мнению истцов, у Министерства вообще не было права не утверждать либо аннулировать поданный ими проект землеустройства. 26 сентября 2019 года Окружной админсуд Киева частично удовлетворил исковые требования «Інагро групп», но уже 14 января 2020 года апелляционный суд подтвердил законность действий Минэкологии. 

 

Точки над «і» были расставлены только на прошлой неделе. 25 февраля Верховный суд отказал «Інагро групп» в праве обжаловать решение апелляции. Попытка мэрии придать видимость законности распродаже одесского побережья провалилась. Но битва была непростой. Сначала забили тревогу одесситы, затем проявило принципиальность Министерство экологии (сегодня — Министерство энергетики и защиты окружающей среды), которое год отстаивало свою позицию в судах.

 

А что если бы мы молчали? Побережье бы окончательно оказалось в частной собственности и ушло бы под агрессивную и несогласованную застройку. Место лужаек и деревьев заняли бы здания, проезды и парковки. 

 

В какой-то мере, мы наблюдаем этот процесс уже сегодня — вдоль Трассы Здоровья и на 12-13-й станции Фонтана. Мы видим, что застройку побережья не останавливают ни законы, ни протесты людей. Но строительство продвигается гораздо медленнее, чем хотели бы в кабинетах на Думской. Чиновникам приходится идти на различные ухищрения. И именно поэтому они хотели утвердить проект землеутройства с 30-метровой защитной полосой — чтобы потом затыкать им рты всем несогласным. И неважно, что такой документ с точки зрения национального законодательства не имеет юридической силы. Эта власть научилась игнорировать законы и Конституцию Украины. По сути, она установила здесь Одесскую Бандитскую Республику.

 

Доносите это людям. Расскажите, как их избранники едва не отдали под застройку берег и склоны. Найдите убедительные слова и аргументы.

 

Мы, одесситы, очень разные. Говорим и думаем на разных языках, имеем разные цели и идеалы. Но все мы заслуживаем жить в здоровом и комфортном городе, где любой человек имеет право и возможность пройтись по Трассе Здоровья, отдохнуть с видом на море, помечтать в тени деревьев на склонах.

 

Это право и эта возможность делают каждого из нас одесситом больше, чем штамп о прописке в паспорте или квартира на Дерибасовской.

 

И это право, эту возможность люди на Думской хотят у нас забрать. Поэтому их нужно заменить. Только так можно приучить политиков к ответственности. Только так можно сделать политику цивилизованной.

]]>
Tue, 07 Sep 10 15:16:08 +0300 http://dumskaya.net/post/a-vy-i-ne-znali-kak-odessa-edva-ne-osta/author/
:{Тільки в Одесі можна відібрати в сироти квартиру, яку вона ще навіть не отримала}: Тільки в Одесі можна відібрати в сироти квартиру, яку вона ще навіть не отримала http://dumskaya.net/post/tilki-v-odesi-mozhna-vidibrati-v-siroti/author/  

Цього року до мене на прийом звернувся опікун дитини-сироти Ірини Шабошевої, яка, за його словами, у 2019 році мала б отримати квартиру за рахунок державної субвенції, але, за рішенням виконкому Одеської міської ради, не отримала. Я взялася з'ясовувати це питання, знаючи, що розподіл житла між дітьми-сиротами в Одесі непрозорий і малоефективний.


Згідно з отриманими документами, прізвище дівчини було дійсно внесено до списку дітей-сиріт на отримання житла, прийнятому на комісії міськвиконкому 8 серпня 2019 року. Тоді комісія сформувала потребу у спрямуванні місцевому бюджету державної субвенції в розмірі 4, 8 млн гривень. На той момент Ірина не досягла віку 23 років (граничний вік на який може розповсюджуватись цільова субвенція). Проте коли комісія засідала вдруге, 15 жовтня 2019 року, і вирішувала питання розподілу уже визначених квартир між претендентами, її прізвище зі списку було виключене за ініціативою директора Департаменту праці та соціальної політики. Члени комісії мотивували це тим, що їй у вересні Ірині Шабошевій вже виповнилося 23 роки. Зазначимо, що все це відбулося прямо у присутності дівчини — спочатку дали надію на житло, а потім легко відібрали цю надію в сироти.  


Про всяк випадок Виконком звернувся до Мінсоцполітики за роз'ясненням, як вчинити в такій ситуації. І з міністерства на це відповіли, що за умови «якщо місцева комісія подала в обласну комісію потребу в придбанні житла із зазначенням прізвища дитини, якій на час прийняття рішення не виповнилося 23 роки, то в цьому році субвенція може розповсюджуватись на таку дитину». В листі також зазначили, що саме органи місцевого самоврядування зобов'язані зберігати житло дитини-сироти, а якщо такого немає, то надати їй житло або грошову компенсацію на його купівлю за бюджетний кошт. 


Проте роз'яснення Мінсоцу одеські чиновки неотримали і навіть не повідомили про таку переписку дівчину-сироту чи її опікуна, якому довелося в січні 2020 року самостійно їхати в Київ до Міністерства. Там він отримав ті самі роз'яснення і дізнався, що вони були надіслані на запит Виконкому Одеської міськради ще восени 2019 року! 


Опікун, а разом з ним і я, вирішили довести справу до кінця та добитися справедливості для Ірини, яка більшу частину свого життя прожила зі статусом «дитина-сирота». 


На сьогодні не всі документи мені надані, приховується чиновниками протокол № 1 від 8 серпня 2019 року, яким Шабашеву Ірину було включено до списку осіб яким буде придбане житло. З офіційної відповіді стало відомо, що на найближчому засіданні комісії дитині-сироті дадуть квартиру за рахунок місцевого бюджету. Правда не повідомили коли...


Ми, звичайно, проконтролюємо цей процес аж до моменту новосілля Ірини. Проте шкода, що така ситуація взагалі відбулася! Адже що сталося? Чиновники скористалися тим фактом, що у проміжку між першою та другою комісіями дівчина досягла 23 років. А потім, отримавши роз'яснення Мінсоцу, протрактували документ на свою користь, а не на користь сироти. Якби в Ірини не було захисника, який не побоявся вступити в конфлікт з чиновниками і не пожалів грошей і часу на поїздку в міністерство, історія б закінчилася ще тоді, 15 жовтня, коли її прізвище викреслили зі списку на отримання житла.  


Думаю, настав час зайнятися ще й питаннями розподілу коштів на закупку житла для дітей-сиріт. На жаль, проблем, які варті уваги, в нашому місті більше, ніж тих, хто готовий вести скрупульозну правничу боротьбу на волонтерських сазадах. 

 

]]>
Sun, 05 Sep 10 17:37:29 +0300 http://dumskaya.net/post/tilki-v-odesi-mozhna-vidibrati-v-siroti/author/
:{Ще один садочок… не буде збудований в Одесі}: Ще один садочок… не буде збудований в Одесі http://dumskaya.net/post/shche-odin-sadochok-ne-bude-zbudovaniy-v-od/author/ Ідеться про дитячий садочок по вулиці Сегедській (в районі Зоопаркової та Маршала Говорова). Район густонаселений, дефіцит місць у дитячих садках тут відчутний. Приміщення колишнього дитсадка на розі Сегедської та Армійської ми вже втратили (фото додаю — там вже давно прихисток для безхатьків та наркоманів). А колись тут працювало 12 груп (це щонайменше 240 малюків)! А тепер відкладаємо питання будівництва нового садочка.


Я вже піднімала це питання на комісії, зверталася до начальника Управління капітального будівництва Бориса Панова і впевнена, що немає жодних причин відкладати це «на потім». Ще у 2017 році до мене зверталися місцеві мешканці — їм потрібний садок. В Управлінні капітального будівництва мені тоді відповіли, що в 2019 році розпочнеться робота. У 2018 році була зроблена землевпорядна документація. Вже є і проект, і експертиза. За словами заступника міського голови Петра Рябоконя, відбувся тендер, встановлений генеральний підрядник і отриманий дозвіл. Проте Департамент освіти і науки не подав заявку на включення проекту в титул. Чиновники зійшлися на тому, що проект занадто дорогий та довгий в плані реалізації. 

Я розумію що таке «немає коштів». Я просто не бачу іншого шляху вирішення проблеми дитячої черги в нашому місті. Так, департамент знаходить можливості відкривати додаткові групи в існуючих закладах. Але ж цей ресурс не безмежний. Треба ж і наперед думати — про густонаселені райони, де орендують та купують житло молоді люди, де народжується більша кількість дітей, ніж, скажімо, в центрі чи на Черьомушках. Якщо ми не можемо вести продуктивний діалог із забудовниками і змушувати їх якщо не будувати окремі садочки, то хоча б облаштовувати їх на перших поверхах своїх будинків, які ми ще маємо варіанти окрім як будувати муніципальні садки? 

Я все ще не можу зрозуміти позицію міського голови та профільного департаменту. Через 2 роки, коли ресурс діючих садочків для відкриття нових груп закінчиться, у нас все ще не буде нового муніципального садочка на Сегедській. І якщо тоді гроші все ж знайдуться, з огляду на напружену ситуацію в районі, батькам доведеться чекати на новобудову ще щонайменше 2 роки. 


І мені не подобаються ці розмови про кепських забудовників, які не будують садочки у своїх житлових масивах. Вони, звісно, кепські, але це міська рада дозволила їм будувати і створила такі правила гри, за яких забудовник не вважає себе зобов’язаним створювати соціальну інфраструктуру. Прикро, але це правда. 


Я не відмовлюсь від своєї боротьби за садочки у провулку Каркашадзе та на Сегедській, попри зітхання міського голови та профільних чиновників. Адже цього хочуть одесити, і моє депутатське завдання — доносити голос громади до тих, хто розпоряджається бюджетами.  


 


]]>
Fri, 03 Sep 10 17:46:32 +0300 http://dumskaya.net/post/shche-odin-sadochok-ne-bude-zbudovaniy-v-od/author/
:{Парадокс від одеської мерії: черга до садочків є, а відновлювати комунальні ясла сенсу немає}: Парадокс від одеської мерії: черга до садочків є, а відновлювати комунальні ясла сенсу немає http://dumskaya.net/post/paradoks-vid-odeskoji-meriji-cherga-do-sa/author/ Почнемо з далекого 2008 року. Саме тоді ясла-садок №39 за адресою пров. Цегляний, 4 (нині — Каркашадзе, 4) рішенням Одеської міськради було внесено до переліку існуючих дошкільних навчальних закладів комунальної і державної власності м. Одеси, що підлягають збереженню, та щодо яких встановлено заборону відчуження. 

У 2011 році він був визнаний таким, що потребує капітального ремонту, і виконком ОМР вирішив призначити управління капітального будівництва замовником проектування та проведення капремонту в ньому. Контроль за виконанням цього рішення було покладено на тодішнього заступника міського голови О.Орлова. З того часу і аж до 2017 року приміщення саду занепадало — жодних робіт щодо його відновлення не проводилось.

Коли я у 2017 році склала депутатську присягу, питання відновлення садочка у провулку Каркашадзе стало першим, із яким до мене звернулись виборці. Тож я почала з'ясувати долю цього об'єкта і регулярно піднімала це питання у своїх зверненнях до відповідальних департаментів. Так у 2017 році управління капітального будівництва отримало 300 тис. гривень на виготовлення проектної документації для капітального ремонту приміщення садочка. Проте тоді експерти визначили, що споруда настільки зношена, що відновлювати її не доцільно, так само як і продовжувати розробку проектної документації. Адже у окремих осіб — депутатів та чиновників міськради були інші плани на цю територію, які вони розпочали втілювати з 2014 року.

 

Нарешті, в липні 2018 року депутатська група «Рівні можливості», до складу якої я входжу, запропонувала міському голові концепцію зменшення черг до дитячих садочків. На той момент близько 3 тисяч маленьких одеситів не могли відвідувати садочок через нестачу місць, тож ми мали намір знайти додаткові шляхи (крім будівництва закладів з нуля) скорочення черги. Ця концепція складалася з трьох кроків:

1. Співфінансування міською радою послуг приватних дитячих садочків для дітей, яким не вистачає місць в муніципальних закладах у розрахунку по 2750 гривень на одну дитину у 2020 році.

2. Придбання або оренда перших поверхів у новобудовах під облаштування муніципальних дитсадків.

3. Співфінансування Міськрадою створення та утримання міні-дитсадків на 7-19 дітей у житлових приміщеннях.   

Тоді ж знов постало питання занедбаних приміщень колишнього садочка №39 у провулку Каркашадзе. Адже залишки споруд і територія були у комунальній власності, тобто тут не потрібно було домовлятися з власником, викупати чи брати в аренду сотні квадратних метрів. І робота, начебто, почалась. 

В липні 2018 року Управління архітектури та містобудування видало містобудівні умови та обмеження для реконструкції садочка за підписом першого заступника начальника управління М.О.Шайденко. Проектну документацію розробляло ТОВ «Інвестбуд Холдинг», вона пройшла експертизу. Все це коштувало місту 500 тис. гривень. І вже в жовтні на мій запит щодо долі ремонту садочка віце-мер Павло Вугельман відповів, що капремонт об'єкта внесено в Пропозицію щодо фінансування у 2019 році. Ціна питання на той момент була 44, 6 млн. гривень, згідно з кошторисною документації. Проте вже в 2019 році начальник управління капітального будівництва Б.М.Панов повідомив, що проект дороговартісний, тож подавався до Мінрегіонбуду в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, де схвалений не був. Тепер вся надія на 2020 рік і фінансування з Державного фонду регіонального розвитку або співфінансування за рахунок інших джерел. Хоча на останній апаратній нараді директорка Департаменту освіти і науки О.В. Буйневич заявила, що відновлювати садочок немає сенсу. Нібито це занадто дорого для тієї кількості груп, які можна там облаштувати. За її словами, садок у провулку Каркашадзе — це всього дві групи, а за 60 млн гривень можна облаштувати аж 12. Проте зазначимо, що садочок, про який ідеться, розрахований на 70 дітей, а в яслах, за нормативами, кожна група розрахована на 15-20 дітей. Тож це щонайменше 4 групи (3 ясельнених і 1 середня). Зазначимо також, що в районі Французького бульвару скрутна ситуація із соціальною інфраструктурою. Земля тут надто дорога, щоб спокусити бізнес на створення садочків, навіть комерційних. Скоріше землю віддадуть під висотну забудову, ніж під дитсадок, що погіршить і без того важку транспортну обстановку на бульварі. Але у випадку з садком у провулку Каркашадзе, 4 місто вбиває одразу двох зайців: 

- захищає землю від хаотичної забудови, а бульвар — від додаткового трафіку, адже садочок обслуговуватиме мешканців розташованих поблизу будинків;

- розвантажує дитячу чергу до садочків шляхом створення муніципального закладу, який, на відміну від приватного, гарантує стабільність та довготривалість надання послуг. 

Позиція Департаменту освіти, який наразі шукає різні способи повернення втрачених садочків у комунальну власність, а також ущільнення вже існуючих, мне, відверто кажучи, здивувала. Адже місто має гроші і з 2016 року зберігає на депозиті сотні мільйонів гривень! Проте я дивувалася недовго. Мені вдалося з'ясувати, що вказаний об'єкт переданий в лютому 2019 року в оренду маловідомій громадській організації «Центр всебічного фізичного та психологічного розвитку інвалідів та дітей-інвалідів «А-Б-В-Г-Дейка» приблизно за 1 тис. доларів на місяць. УВАГА! Переданий в оренду спочатку на 2 роки 11 місяців, а 13.12.2019 року — на 49 років! Свій підпис під розрахунком орендної плати і Наказом про укладання договору оренди поставив заступник директора Департаменту комунальної власності В.М. Родіонов.  

Нагадаю, що у 2014 році садочок вже передавався в оренду громадській організації «Взаємодопомога та захист». Результат її діяльності — остаточна руйнація приміщень, захаращення території та пожежі. У березні 2018 року я подавала заяву про вчинення кримінального правопорушення на ім'я тодішнього начальника Головного управління нацполіції в Одеській області Д.В. Головіна. Мала надію на те, що правоохоронці доведуть, що ГО завдала громаді збитків, використовуючь споруди та територію не за призначенням, і притягнуть її до відповідальності. Тоді бюджет хоча б отримав грошову компенсацію за зруйнування садочка. Проте це не було зроблено. І от — нова оренда (попередня ГО розірвала договір з міськрадою у 2015 році — і я впевнена, що це було зроблено заднім числом, так як у 2017 році вимагала рослідування). Що це дасть громаді? Розповідаю.

Як я вже неодноразово зазначала, Одеська міська рада налагодила дієву схему із виведення комунального майна в приватні руки. Спочатку якийсь об'єкт віддають в оренду без конкурсу і без оголошення всіх деталей угоди. Трохи згодом орендар подає до міськради прохання про передачу йому цього об'єкта у власність, адже він зробив там ремонт і покращив його стан на 25%. І на сесії цілий перелік таких об'єктів передається новим власникам одним пакетом, без роз'яснень деталей депутатам, які за це голосують. 

Чи можлива ця схема для садочка у провулку Каркашадзе? Цілком. Яку діяльність громадська організація може вести у руїнах, до того ж, сплачуючи щомісячну оренду? В цьому немає сенсу. До того ж, питання є і до самої «А-Б-В-Г-Дейки». Вона зареєстрована у 2015 році, проте жодної інформації про її діяльність в інтернеті немає, крім юридичних реквізитів. За вказаним в установчих документах номером телефону такої інформації мені також не надали. Відомо, що це неприбуткова організація, а її статутний капітал складає 0 гривень, тобто навіть у випадку несплати орендної плати (про те, чи сплачує організація за договором, я збираюсь з'ясувати) місто не зможе стягнути з неї жодної копійки в судовому порядку. І це при тому, що десятки громадських організацій, чия діяльність не є таємницею, які є публічними, відкритими і мають спонсорську підтримку, отримують відмову в оренді приміщень комунальної власності, хоча б і за символічну плату. 

Що ж, цю справу я так просто не залишу. З'ясую всі обставини передачі садка в оренду, підготую звернення до правоохоронців і буду домагатися фінансування відновлення приміщень, адже проект уже готовий і громада кілька років чекає саме на садочок. Процедуру здачі в оренду та приватизації об'єктів комунальної власності також маю намір пильнувати, до чого закликаю також одеських активістів та ЗМІ. Я впевнена, що віддавати такі об'єкти слід не в оренду, а в концесію, тобто без права подальшого відчуження. Тільки так громада може застрахувати себе від махінацій чиновників.

 

 

]]>
Fri, 03 Sep 10 11:32:24 +0300 http://dumskaya.net/post/paradoks-vid-odeskoji-meriji-cherga-do-sa/author/
:{Если вашему ребенку нужен репетитор, это сигнал о том, что чиновники от образования занимаются не тем, чем надо}: Если вашему ребенку нужен репетитор, это сигнал о том, что чиновники от образования занимаются не тем, чем надо http://dumskaya.net/post/esli-vashemu-rebenku-nuzhen-repetitor-eto/author/ К сожалению, в Одессе, как и в целом по Украине, качество преподавания точных наук в школах планомерно падает. Не хватает учителей математики, физики, химии, а многие из тех, кто преподает, не мотивированы делать это качественно. Дети, которые планируют связать свою жизнь с профессиями, где без знания этих дисциплин не обойтись, уже со средней школы вынуждены заниматься с репетиторами (часто — преподавателями вузов). Но мы уже пришли к тому, что репетиторы нужно не столько для дополнительной подготовки, сколько для ликвидации пробелов школьного обучения. Только вдумайтесь: дети полдня проводят в школе, после чего идут к репетитору, с которым учат то, что не поняли в школе! Какой «рациональный» подход к здоровью и личному времени ребенка, а также бюджету семьи. И я наблюдаю за этим не со стороны — я столкнулась с этим на примере собсвтенных детей. 


Я много говорила о том, что город должен полюбить учителей деньгами. Муниципальных доплат в 100-200 гривен в месяц недостаточно для того, чтобы решить проблему качества преподавания. Нужен комплексный подход — с повышением квалификации педагогов, с обновлением учебного оборудования, с организацией конкурсов и грантовых программ. Нужно внимание к этому вопросу со стороны власти и общественности! 


Простой пример — Львов. Город испытывает те же трудности, что и Одесса (образовательные проблемы у всех общие), но здесь по-другому подходят к вопросам образования. Например, в 2018 году во Львове начала работу мобильная лаборатория по изучению физики с 10 экспонатами, которые демонстрируют различные физические явления. Ввиду ограниченного финансирования и большого запроса на качественные знания и современное оборудование, эта лаборатория «кочует» по школам города. Предварительно в Учебно-методическом центре образования Львова местные учителя прошли обучение у польских специалистов и теперь могут работать с демонстрационными моделями. Такая лаборатория стоила городу 2 млн. гривен и львовские власти запланировали финансирование еще двух — по химии и искусству. Согласитесь, что это неплохое управленческое решение в условиях финансовой стесненности.


Далее. Система поощрения. Ежегодно в Украине составляются рейтинги школ по результатам ВНО. Во Львове рейтинговый список 2019 года не обошли стороной и решили поощрить учебные заведения, которые в него попали. Как можно поощрить школу? Конечно, улучшив условия работы для учителей и учебы для детей. В итоге 16 школ города получили по 200 тыс. гривен на обустройство школьных лабораторий. А лидер рейтинга — 1 млн. гривен! Для счастливчиков это поощрение, а для всех остальных — стимул работать лучше и развиваться. До этого, в 2018 году, город отметил школы, которые подготовили отличников ВНО (детей, набравших 200 баллов) и наградил их дополнительными мультибордами. Отмечу, что обеспечение школ мультибордами и специальными образовательным софтом MozaBook — это городская программа Львова. В том же 2018 году во львовских школах было уже полторы сотни мультибордов. В Одессе я делала то же самое за свой депутатский фонд! Удалось закупить 7 интерактивных досок с программным обеспечением MozaBook для шкіл № 90, 57, 59, 101. Но так быть не должно — нужна городская программа и централизованное финансирование. Во Львове проводится колоссальная работа с учителями, что все это современное оборудование использовалось правильно, а не пылилось в углу. Преподаватели проводят тренинги, иностранные программы адаптируются под украинскую, происходит обмен опытом… Вот что значит настоящие изменения.  


Кстати, в одной из школ Львова (№62) есть современная лаборатория информатики, которая вошла в сеть международных учебных лабораторий (единственная в Украине). И создала ее учительница этой школы, выиграв грант в конкурсе творческих проектов в Брюсселе. То есть и у самих школ есть возможности развиваться — нужно лишь поддержать инициативных педагогов, дать им возможность реализовать свой потенциал. 


В одной из школьных лабораторий Львова мне удалось побывать. Это действительно место науки, современное, интересное детям, наполненное всем необходимым от А до Я. Неужели одесские дети не заслуживают такого подхода? Когда мы услышим о том, что у департамента образования есть стратегия по улучшению качества преподавания прикладных наук? Когда последний учитель физики сбежит из школы?

 

И еще одно, друзья. Вам не кажется, что пора перестать безучетно нести в школы деньги на шторы, моющие средства, крыши, краску и окна? Ремонт коммунальной собственности нужно уже, наконец, предоставить собственнику — Одесскому городскому совету. А тем, кто хочет и готов вкладывать свои средства в образование своих детей (а я, например, абсолютно готова), нужно объединяться и менять образовательную среду: добиваться создания или создавать самим современные лаборатории, помогать учителям повышать квалификацию и так далее. В конце концов, родители — это участники ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО процесса, а не хозяйственного-ремонтного. Я с большим удовольствием поддержу инициативных родителей и педагогов. 

]]>
Thu, 02 Sep 10 17:59:29 +0300 http://dumskaya.net/post/esli-vashemu-rebenku-nuzhen-repetitor-eto/author/
:{Первое, что я сделала, когда увидела полыхающее здание, — позвонила старшей дочери...}: Первое, что я сделала, когда увидела полыхающее здание, — позвонила старшей дочери... http://dumskaya.net/post/pervoe-chto-ya-sdelala-kogda-uvidela-pol/author/ Первое, что я сделала, когда увидела полыхающее здание, — позвонила старшей дочери, которая в это время была на занятиях в другой части города. Я спросила, знает ли она, где пожарный выход, и видела ли она план эвакуации при пожаре… Наверное, это нужно было сделать в первый день ее учебы… 


«Ребенок в опасности» — это страшный сон каждого родителя. А что мы делаем, чтобы этот сон не стал явью? Мы ежедневно беспокоимся о тысяче вещей: чтобы вовремя поел, оделся тепло, не опоздал в школу, ответил «на отлично». Но только трагедия приводит к пониманию того, о чем нужно беспокоиться в первую очередь: о безопасности на дороге, о личных границах, телесных и психологических, о поведении в критических ситуациях. Причем беспокоиться нам самим — родителям. Потому что наши дети не нужны никому, кроме нас. Ни учителям, ни чиновникам. Все проведут мероприятия «для галочки», подставят подпись, «где нужно», сдадут объект, напишут отчет, а дети так и останутся беззащитными. Беззащитными перед нашим безразличием.  


Помните, как после пожара в лагере «Виктория» родители инициировали проверки систем пожарной безопасности в школах и детских садах? После пожара… После смертей… Тогда оказалось, что в классах и коридорах, где наши дети проводят половину дня, стены и потолки зашиты материалами, которые при горении выделяют очень токсичные вещества, а пожарные выходы в зданиях закрыты на замок. А ведь школы и сады каждый год готовят к приему учащихся. И каждый год детям устраивают показательные эвакуации. Знаете как они проходят? Детям заранее говорят, во сколько прозвучит пожарная тревога, и что нужно делать. К назначенному времени они уже сидят одетые и готовые «на выход». Затем все неспешно спускаются во двор, радуясь, что все это происходит за счет уроков, строятся и заходят обратно. 


У всех нас есть опыт подобных эвакуаций. Но я хочу, чтобы это, наконец, перестало быть фарсом. Я хочу, чтобы наших детей учили спасаться от пожара так же, как учат американских школьников спасаться от стрелков — со всей серьезностью и ответственностью. Хочу, чтобы наши дети знали, как оказывать первую помощь не из кино, а из уст профессионалов. Чтобы умели защитить себя от недоброжелателей. Чтобы знали свои права. К сожалению, мои дети в школе эти ценные навыки не получили. Думаю, как и тысячи других маленьких одесситов. 

 

Поэтому я надеюсь на поддержку коллег и одесситов в вопросе разработки муниципальной программы проведения регулярных всесторонних тренингов для малышей, школьников и студентов. Это будет работать только если за дело возьмутся профессионалы (медики, спасатели, психологи, полицейские), а не педработники, для которых это дополнительная нагрузка и лишняя морока. Мы должны создать центр подготовки или привести специалистов в каждую школу, в каждый детский сад, не жалея на это никаких средств. Пусть это станет прецедентом в Украине и примером для всех. Я знаю, что Одесса может себе это позволить. Потому что пока мы будем продолжать эвакуироваться «для галочки», мы каждый год будем хоронить дорогих нам людей и постепенно превращать город в пепелище.

]]>
Fri, 27 Aug 10 17:54:53 +0300 http://dumskaya.net/post/pervoe-chto-ya-sdelala-kogda-uvidela-pol/author/
:{Крушение “Delfi”: никто не виноват, все молодцы}: Крушение “Delfi”: никто не виноват, все молодцы http://dumskaya.net/post/krushenie-delfi-nikto-ne-vinovat-vse/author/ Все уже ознакомились с хронологией крушения танкера «Delfi», которую разместил на своей странице одесский губернатор? Надеюсь, вы прочитали не только краткий пересказ Максима Куцего, но и сканы предоставленного им документа, потому что там столько интересных фактов для компетентных органов, что работы следователям и экспертам хватит на месяцы. 


15 ноября 2019 года в порту «Южный» узнали, что «Delfi», возможно, с февраля 2018 года (! ) находится в морской экономической зоне Украины в неудовлетворительном техническом состоянии. Но проверка показала, что все хорошо. Судно с мая стоит на якоре, топлива осталось на 2 дня, провизии и воды меньше чем на две недели. Радар не работает, еще одна система идентификации судов — AIS — работает с перебоями. Один из двух якорей потерян! Все хорошо, друзья, пусть стоит дальше. Как развивались события с 20 ноября, вы все знаете. Как вели себя портовые службы, как вели себя пограничники — тоже. Последние — внимание! — сопровождали и освещали прожекторами дрейфующее обесточенное судно.


Я не эксперт в морских вопросах. Но Одесса — это город моряков. И то, что говорят по поводу крушения танкера моряки и портовики, совсем не сходится с тем, что нам пытаются навязать чиновники. 


Не было сигнала SOS? Сюрприз: сигнал SOS не нужен, если какое-то судно угрожает судоходству, берегозащитным сооружениям или природе. А «Delfi», дрейфуя, пересекал морские пути контейнеровозов и газовозов, столкновение с которыми могло бы иметь катастрофические последствия. 


Капитан отказывался от буксировки? Еще один сюрприз: если судно представляет опасность, если оно непредсказуемо, его могут отбуксировать принудительно. Для этого нужно лишь решение порта. 


Многие считают, что если судно под иностранным флагом, то это как территория другого государства — оно неприкосновенно и здесь нужна какая-то особая дипломатия вроде наблюдения за крушением со стороны. Но все это не имеет смысла в случае неконтролируемого судна, которое волны несут на побережье. Когда сходится столько неблагоприятных факторов — плохая погода, серьезная угроза судоходству и сохранности берегозащитных сооружений, плохое состояние судна, подозрительное поведение команды — даже уничтожение и потопление танкера является уместным в тех странах, где приоритетом является безопасность граждан и неприкосновенность границ.   

 

В общем, с хронологией разобрались, моряков спасли, разлившееся топливо собрали, обеспечили одесситам зрелищ на свежем воздухе… Куда ни посмотри — одни победы. Вопрос: кто ответственен за крушение судна в 50 метрах от городского пляжа? Бог воды? Бог погоды? Кто понесет за это наказание? Судя по риторике Администрации морских портов, облгосадминистрации, горсовета и пограничников, никто. Ну вы же не удивлены?

]]>
Fri, 27 Aug 10 10:44:35 +0300 http://dumskaya.net/post/krushenie-delfi-nikto-ne-vinovat-vse/author/
:{Бессердечная программа “Здоровье”. Пока другие города закупают ангиографы, Одесса закупает услуги частной клиники }: Бессердечная программа “Здоровье”. Пока другие города закупают ангиографы, Одесса закупает услуги частной клиники http://dumskaya.net/post/besserdechnaya-programma-zdorove-poka/author/  

27 ноября на сайте Одесского городского совета появилась информация о том, сколько денег за 9 месяцев текущего года было потрачено по программе «Здоровье» на оплату коронарографий и стентирований для пациентов с острым коронарным синдромом. В сообщении сказано, что город не только оплачивает дорогостоящие обследования и операции, но и лекарства, которые необходимы пациентам в первые три дня после реанимации. Важно понимать, что лечение острого коронарного синдрома очень дорогостоящее и не терпит отлагательств, при этом от него действительно зависит жизнь человека. Город взял на себя обязательства по оплате такого лечения, а часть этого лечения — срочное стентирование в случаях, когда есть угроза жизни — и вовсе гарантировано государством как безоплатное. В чем же проблема, если все продумано, программа реализуется, и миллионы тратятся на благое дело?


Итак, 29 ноября в мою депутатскую приемную обратилась женщина, чей муж был накануне госпитализирован с инфарктом в Одесскую клиническую больницу №3. По ее словам, коронарографию, проведенную мужу, ей сразу пришлось оплатить. Это стоило 5 тыс. 600 гривен. На лекарства в первый день после госпитализации было потрачено еще 500 гривен. Теперь ее мужу нужна та самая операция по установке стента. Оглашенная врачом цена операции — 49 тыс. гривен. Если верить Одесскому городскому совету, ни за лекарства, ни за обследования, ни за назначенную операцию семья платить не должна — есть же программа «Здоровья», лучшая в своем роде в Украине. 


Сейчас мы пытаемся помочь семье, столкнувшейся с бедой, так как 49 тыс. гривен у пожилых супругов нет. Надеемся общими усилиями добиться компенсации уже потраченных семьей средств и оплаты горбюджетом предстоящей операции. Я вижу два варианта: либо удастся в самой программе «Здоровье» все же изыскать эти средства, либо «вытащить» их из программы социальной поддержки для тех, кто оказался в сложных жизненных обстоятельствах. 


Теперь хочу остановиться на вопросе, почему так произошло. 


Уже несколько лет подряд Минздрав отчитывается об успехах борьбы с сердечно-сосудистыми заболеваниями. В стране создано более 40 кардиоцентров, оборудованных современными ангиографами для диагностики и проведения операций на сосудах. Часть оборудования для этих центров закуплено за средства госбюджета и Всемирного банка (по программе софинансирования), что-то приобретали за средства местных бюджетов. Но Одесса, как всегда, уникальна. Вместо того, чтобы купить ангиограф самим или подать заявку на участие в госпрограмме по закупке оборудования, мы решили закупать услуги ангиографии и стентирования у частной клиники «Святая Екатерина». Когда деньги, выделенные по программе заканчиваются, обследования и операции для сердечников становятся платными. А в случае, который я описала выше, платными становятся даже лекарства в первые три дня нахождения пациента в больнице. 


Вопрос покупки городского ангиографа общественники и журналисты поднимают уже несколько лет. В мэрии говорят, что это слишком дорого, а еще ведь нужно обучить медиков. Странно, ведь Днепр, Житомир, Луцк, Тернополь и многие не областные центры страны (напомню, что ангиографами уже оборудовано 4 десятка кардиоцентров) такую возможность нашли — благо, есть госпрограмма и поддержка Всемирного банка. Что, в Хусте, Сумах и Коломые бюджеты больше, чем в Одессе? Кстати, свой ангиограф есть и в Балте — его покупку профинансировал областной бюджет. 


Почему свой ангиограф — это важно? Да потому что это гарантия своевременной помощи критическим пациентам. Мы перестаем зависеть от частной структуры, которая может изменить финансовые условия сотрудничества и перестать оказывать услуги в случае перебоев с финансированием. Безусловно, наличие оборудования не делает диагностику и операции бесплатной. Но согласитесь, что себестоимость «городской» услуги и «частной» — это не одно и то же. 


Все попытки горсовета оправдать свои договоренности с клиникой «Святая Екатерина» какой-то экономической целесообразностью только подтверждают, что здесь есть личная заинтересованность и финансовая выгода. Сколько еще статей, блогов, журналистских расследований должно выйти, чтобы горздраву и департаменту финансов (как минимум) стало совестно проворачивать такие схемы на глазах одесситов? 

 

]]>
Thu, 26 Aug 10 23:07:46 +0300 http://dumskaya.net/post/besserdechnaya-programma-zdorove-poka/author/
:{Строительный протест — это наш единственный шанс на комфортный город}: Строительный протест — это наш единственный шанс на комфортный город http://dumskaya.net/post/stroitelnyy-protest-eto-nash-edinstven/author/ Вчера одесситы добились большой, но все еще не окончательной победы в борьбе со строительным беспределом, который стал в нашем городе правилом.

Жители Гагаринского плато провели акцию протеста под Офисом Президента и передали Владимиру Зеленскому письмо с требованием остановить незаконное строительство высотного комплекса компаний «Мегалайн» и «Камертон» на участке, где по Генплану и ДПТ должны быть построены школа и детский сад. Такое же обращение было передано лично министру развития громад и территорий Алене Бабак, которая пообещала создать по этому вопросу рабочую группу.

Я надеюсь, что гагаринцы будут не одиноки в своей борьбе и к Администрации Президента выйдут еще многие украинцы, которые недовольны строительным беспределом последних лет. 

Дело в том, что одесское Гагаринское плато — это далеко не единственная проблемная точка на карте нашей страны. Недострои, долгострои, нахалстрои — все эти неологизмы прочно осели в нашем сознании благодаря коррумпированной власти, манипулятивному законодательству и слабости местных громад. Сегодня ни Киев, ни Одесса, ни Харьков не могут похвастаться эффективной борьбой с незаконными стройками и чиновниками от архитектуры, при чьем содействии наши города превращаются в загазованные гетто без инфраструктуры и солнечного света. 

Сколько строек за последние годы были остановлены из-за протеста громад, сколько нахалстроев снесено? Хотя если взять Одессу, то здесь нет ни одного района, который бы не испытывал проблем с интенсивной застройкой, и в котором люди не выходили бы из-за этого на акции протеста: Аркадия, Центр, Фонтан, Таирово, Суворовский район, Радужный (хотя формально это не Одесса, но фактически проблемы его жителей стали городскими проблемами)... Если говорить о Киеве, то последние болевые точки — это Горка Кристера и Протасов Яр, где местные жители отстаивают свое право на комфортную среду, перекрывая улицы и обращаясь во все ответственные инстанции. Во Львове — это высотный комплекс «На Нивах», 8 этажей которой суд все-таки постановил снести (увидят это львовяне или нет, покажет время), а также участок на улице Сянской, на котором до войны была синагога. Аналогичные ситуации в Ивано-Франковске, Днепре, Ужгороде, Житомире, Тернополе и других украинских городах. 

По сути, сегодня практически каждый украинец, проживающий в городе, так или иначе страдает от строительных решений местных властей. Кого-то незаконная или неуместная стройка коснулась непосредственно (его дом покрылся трещинами, а зеленую зону, куда выходили окна, залили бетоном и заставили машинами), а кто-то страдает от таких строек косвенно (дольше стоит в пробках, не может устроить ребенка в детский сад и попасть на прием к врачу вовремя). Проблема интенсивной застройки по-украински состоит в том, что соотношение жилой площади и социальной инфраструктуры не поддается никакой критике. И за это всегда ответственна местная власть. В Одессе, например, на 30-тысячный Радужный нет ни одной школы и есть лишь один детский садик. Приблизительно такая же ситуация ждет Альтаир, просто там часть домов еще в процессе строительства и этот вопрос не стоит настолько остро, хотя местные жители уже поднимают тему обещанной им школы. Напомню, что и на Гагаринском плато люди как раз протестуют против возведения высоток на месте запланированных социальных объектов. И если сейчас нам не удастся отстоять позицию громады, то мы погрязнем в инфраструктурных и транспортных проблемах на десятилетия. Мы. Все вместе, а не только гагаринцы.

Количество градостроительных ошибок уже сейчас настолько велико, что даже наши внуки будут пожинать плоды нынешних времен. Наверное, пора признать, что немногочисленные протесты «на районах» и даже полторы сотни людей с плакатами под стенами горсовета не могут противостоять сплоченным рядам чиновников и политиков, чьи голоса и подписи покупаются за сотни тысяч и миллионы гривен. 

 

К сожалению, я вынуждена признать, что украинцам не хватает единства, не хватает настойчивости и достойных представителей во власти. Потому что один в поле не воин. Да, за два года депутатства я не проголосовала ни за одно скандальное решение, которое бы негативно отразилось на жизни одесситов. Но большинство в депутатском корпусе голосовало «за»… Поэтому сегодня для всех городов есть только один план действий — объединяться, независимо от локализации проблемы. Когда застройщикам, чиновникам от архитектуры, депутатам и городским головам будут противостоять десятки тысяч, а не сотни, это, согласитесь, совсем другое дело. Кроме того, нам всем нужно задуматься над тем, кого мы приводим к власти. Возможно, настало время распрощаться с «правящими элитами» и доверить свои города профессионалам и людям совести?

]]>
Thu, 26 Aug 10 10:21:40 +0300 http://dumskaya.net/post/stroitelnyy-protest-eto-nash-edinstven/author/
:{Как из Одесской киностудии сделать украинскую Warner Bros?}: Как из Одесской киностудии сделать украинскую Warner Bros? http://dumskaya.net/post/kak-iz-odesskoy-kinostudii-sdelat-ukrai/author/ Будущее Одесской киностудии тревожит сегодня не только одесситов. Одна из главных кинокузниц страны разрушается на наших глазах. И уже не первый год. Какой последний фильм, в титрах которого значится Одесская киностудия, вы посмотрели? Нет, не советских времен. Хотя бы последних 30 лет. Сложно? Мне тоже.

А ведь в последние годы украинские художественные и анимационные фильмы то и дело появляются в прокате. И хотя они не выдерживают конкуренцию Мстителей и прочих людей в черном, они заставляют говорить о себе, собирают награды на фестивалях и нередко окупаются. Была бы ситуация лучше, если бы Одесская киностудия работала в полную силу, производила собственный конкурентоспособный продукт и аккумулировала кадры, идеи и технические средства здесь, в Одессе? Уверена, что так и было бы, будь управление киностудией эффективным. Чтобы понять, каким может быть эффективное управление, достаточно посмотреть на афишу любого украинского кинотеатра…

Что мы имеем на Одесской киностудии сегодня? 50% + 1 акция – у государства, 50% – 1 акция – у частников. Кинопроизводства как такового нет. В ленте новостей на сайте студии – одни памятные даты и сообщения об экскурсиях. Лишь несколько публикаций за целый год касаются непосредственно фильмов. По сути, киностудия сегодня – это музей, офисные помещения и хранилище реквизита, который сдается в аренду.

Какие у нас самые большие страхи? Что землю на Французском бульваре продадут и застроят, что киностудию так и не возродят, а люди, которые даже в нынешних условиях пытаются там что-то творить, потеряют и такую возможность. А мы видим киностудию крупнейшим на Юге Украины культурным хабом. И для этого нам следует определиться:

во-первых, нужна ли студии приватизация или государственное участие нужно сохранить в виде контрольного пакета акций;

во-вторых, каким образом уберечь землю от застройки;

в-третьих, какое участие в сохранении и развитии киностудии должна принимать одесская громада.

По моим наблюдениям, государство уже показало себя неэффективным собственником, поэтому стремиться нужно именно к приватизации. НО! Чтобы это не закончилось потерей киностудии, государство должно заявить о своих требованиях к будущему владельцу. Приватизация должна пройти на условиях, выгодных громаде. А выгодно это будет только в том случае, если киностудия останется киностудией, если она будет развиваться именно как киностудия, а не как бизнес-центр, если здесь будет кинопроизводство, обучение, будет обновляться техника и прочее. И контроль соблюдения этих требований должен лежать на государственных или муниципальных органах.   

Не стоит забывать о том, что самая успешная и самая крупная киноиндустрия в мире – американская – всегда была и остается в частных руках. Кинокомпании в США продаются и покупаются, поглощают друг друга, объявляют о банкротстве – все как в любом другом виде бизнеса. Главный двигатель индустрии – это конкуренция. Выигрывает тот, кто создает самый качественный продукт и привлекает лучших профессионалов. Поэтому владельцы студий и их сотрудники мотивированы на развитие и создание продукта, который отвечает всем запросам потребителя.

Между прочим, история Одесской киностудии тоже начиналась с частного проекта – киноателье «Мирограф» Мирона Осиповича Гроссмана в 1907 году. А в 1919 несколько частных кинофабрик были национализированы и реорганизованы в государственную киностудию. Аналогичной была история Ялтинской киностудии – в начале XX века это была киносъемочная база частной компании «А. Ханжонков и К°». Но мы также помним и историю 1990-х годов, когда началась эпоха так называемого кооперативного кино. Государственные киностудии простаивали без финансирования, а фильмы снимали независимые киноделы на деньги бизнеса. Такое партнерство оказалось абсолютным провалом, как с художественной, так и с экономической точки зрения. Дело в том, что по факту такое кинопроизводство стало схемой отмывания бандитских денег. Наверное, сегодня уже намного сложнее продать зрителю низкопробный фильм, да и бизнесменам не с руки финансировать то, что станет пятном на их репутации. Но риск того, что этот сценарий будет реализован, если кино полностью уйдет в свободное плавание, как мне кажется, все равно остается. Поэтому для нас и важно сохранить государственное влияние на кинополитику и работу такой крупной кинопроизводственной базы как Одесская киностудия.

Отмечу еще один очень важный момент. Вне зависимости от формы собственности киностудии, земля в наших реалиях будет под угрозой. Очень наивно полагать, что государственная собственность защитит эту землю от высотной застройки. Защитить ее смогут только новые управленцы, с новыми ценностями и долгосрочными планами развития города. Защитят ее новый Зонинг, новые градостроительные регламенты и громада.   

И немного о поддержке кино

Независимо от того, какой будет дальнейшая судьба украинских киностудий, само кинопроизводство должно получать государственную финансовую поддержку, как это и происходит сейчас. Большое заблуждение – считать, что господдержка кинематографа – это удел постсоветских стран, где культура остается дотационной отраслью с низким процентом частных инвестиций и низкой отдачей от таких инвестиций. В Европе, например, господдержка в разных формах существовала раньше и существует сейчас. Часто это не прямые дотации, а перераспределения средств «на культуру» через некоммерческие национальные и евросоюзные организации. И хотя такие деньги выдаются с некоторыми оговорками (например, снимать только на территории страны), киноделы при этом остаются независимыми в своих взглядах на историю, политику и свободны в выборе выразительных средств.

Неужели британские, французские и датские киноделы не могут себе позволить приличный бюджет без участия средств налогоплательщиков? Могут. И позволяют. Но не будем забывать о том, что американский кинематограф давно стал абсолютной доминантой на всех континентах. И ни один национальный кинематограф тягаться с объемами и качеством американской кинопродукции не может и скорее всего не сможет еще очень долго. Поэтому господдержка национальных кинематографов актуальна сегодня для большинства стран мира. Причем это не только возможность сохранить свое культурное разнообразие (растить своих кинематографистов и звезд, которые будут создавать репутацию для страны), но и способ привлечь в страну дополнительные деньги.

Как это происходит в Германии? Здесь национальный и региональные фонды готовы финансово поддержать даже иностранных киноделов, которые приедут и будут снимать кино на территории страны. Государство покроет 20% их съемочного бюджета, а взамен получит уплаченные ими налоги. Ведь для съемок понадобятся помещения, которые нужно арендовать, местные кадры, которые нужно нанять, жилье, аппаратура и прочее. То есть уже даже не поддержка кино как такового, а поддержка малого и среднего бизнеса, стимуляция занятости и привлечение инвестиций. 

Кстати, в Украине внедряется похожая модель — на днях президент Владимир Зеленский подписал закон о субсидировании части затрат на кинопроизводство иностранным компаниям, которые снимают фильмы в Украине. Таким образом, зарубежные киноделы смогут вернуть себе 25% общего бюджета и еще 5%, если фильм будет снят по мотивам произведений украинских авторов, об украинских реалиях или военной агрессии на востоке страны. 

Совсем по-другому выстраиваются отношения государства и кинематографистов в США. Долгие годы оно следило за соблюдением антимонопольного законодательства в отрасли (не очень успешно, если разбираться в тонкостях распределения рынка между игроками) и косвенно защищало отечественных киноделов от иностранных конкурентов законом о запрете дубляжа фильмов на иностранных языках. Кстати, подобная языковая политика действует и в Южной Корее – иностранные фильмы идут в кинотеатрах с корейскими субтитрами. Так зрителя стимулируют отдавать предпочтение национальному кинематографу.

Однако в последнее время США также сталкиваются с некоторыми кризисными явлениями в экономике кино. Снимать фильмы на территории США становится все дороже, и киноделы выбирают для этого Канаду и Европу, а также привлекают к производству зарубежные команды по компьютерной графике по принципу аутсорсинга. Поэтому сегодня косвенная финансовая поддержка кино есть и в США. Это, например, налоговые послабления для разных видов деятельности, связанных с созданием кино, и гранты. Почти все штаты имеют собственные схемы поддержки кинематографистов. Это позволяет задействовать в индустрии не только западное побережье, где сконцентрированы основные силы киноделов, но также территорию и ресурсы других штатов.   

В общем, работающие, приносящие результат, схемы финансового взаимодействия государства и кинобизнеса в мире есть. И нам есть что примерить на нашу действительность. Верю, что, используя чужой опыт грамотно и принимая дальновидные решения, Одесса еще станет украинской киностолицей, и туристы будут приезжать к нам не только ради моря и Дерибасовской, но и ради магии кино.

 


]]>
Tue, 24 Aug 10 16:39:06 +0300 http://dumskaya.net/post/kak-iz-odesskoy-kinostudii-sdelat-ukrai/author/
:{Поговорим о Французском бульваре: асфальт или брусчатка, трамвай или машины?}: Поговорим о Французском бульваре: асфальт или брусчатка, трамвай или машины? http://dumskaya.net/post/pogovorim-o-frantcuzskom-bulvare-asfal/author/ В мэрии снова подняли вопрос о реконструкции Французского бульвара. У многих одесситов, как и у меня, слово «реконструкция», звучащее в стенах горсовета, равно слову «расширение». И я, как большинство горожан, боюсь того, что под видом заботы о людях, уникальный ареал, коим является Французский бульвар, будет разрушен. Вот и на вчерашней аппаратке мэр хоть и утверждал, что город отдает приоритет общественному транспорту и внешний вид бульвара нужно сохранить, но все же обмолвился, что специалисты еще должны сказать свое слово в отношении того, оставлять трамвайную линию выделенной или делать ее вровень с дорогой. А сегодня мне стало известно, что в качестве основного варианта реконструкции бульвара рассматривается понижение трамвайного полотна и обособление его забором, что значительно удорожает проект и неизбежно приведет к потере части деревьев. А ограждение, к тому же, испортит внешний вид бульвара. 

Поэтому я решила напомнить о том, чем же для нас ценен Французский бульвар, чего именно мы боимся, когда слышим о его реконструкции, и каким мы хотим видеть его сегодня, завтра и через 50 лет.

1. Трамвай №5. Реальная угроза над этим маршрутом нависала уже как минимум дважды. Сначала в 2007 году, когда трамвайное полотно на Французскому бульваре хотели понизить, затем во время реконструкции Аркадии, когда оказалось, что разворотное кольцо никак нельзя разместить на прежнем месте. Кстати, в 2014 году многие почувствовали неудобства, связанные с временным отсутствием трамвая на «пляжном» маршруте. Маршрутка №137, которую тогда пустили по бульвару, не могла обеспечить пассажирские потребности в полном объеме. И хотя сегодня не обсуждается ликвидация этого трамвайного маршрута, мы понимаем, что с ним будет, если рельсы пустят вровень с дорогой, и трамвай будет ехать в автомобильном потоке. Французский бульвар превратится в еще одну Пантелеймоновскую, где трамвай №5 больше стоит, чем едет, а автохамы не стесняются бросать машины прямо на рельсах. Нарушители и сегодня объезжают пробки по рельсам (это, кстати, полностью на совести патрульной полиции Одессы), что уж говорить, если у них на это будет «официальное разрешение».

2. Деревья. Если бы не активисты «Зеленого листа» и небезразличные местные жители Французский бульвар, возможно, уже расширили бы в угоду автомобилистам и застройщикам. Я помню, как одесситы своими руками разбивали асфальт, обустраивали лунки по краям дороги, высаживали в них клены и ясени, купленные за свой счет. Благодаря им бульвар начинает возвращать себе свой исторический облик – с двумя линиями деревьев по обе стороны от проезжей части. И тут важно понимать, что расширение бульвара – это однозначное уничтожение внутренних рядов деревьев. А деревья – это тень, прохлада в летнее время, шумоподавление, «природный водоотвод». В общем, это все то, что делает Французский бульвар привлекательным. Поэтому в наших интересах говорить только о сохранении деревьев и приумножении зеленых зон на бульваре, но никак не о вырубке с целью асфальтирования.  

3. Брусчатка. Как и трамвайные рельсы, она не раз становилась предметом дискуссий. В том же горсовете звучали идеи закатать бульвар в асфальт для нормализации трафика и снижения шума. Автомобилисты действительно пытаются ехать медленнее по брусчатке. Но пробки на Французском – это не вопрос скорости, а вопрос количества машин и нарушения правил дорожного движения. Поэтому асфальт тут мало чем поможет. А что касается шума – да, это, пожалуй, единственный недостаток брусчатки. Но к счастью, на бульваре не так много жилых домов, окна которых выходят непосредственно на проезжую часть. И я не уверена, что жильцы таких квартир готовы распрощаться с мощеным бульваром в пользу безликой асфальтированной улицы.

Отмечу также, что у брусчатки в городе есть несколько существенных преимуществ. Это естественный водоотвод (хотя в случае с Французским бульваром этого, конечно, недостаточно), экологичность и простота в уходе. Во время летней жары брусчатка не плавится, как асфальт, и не выделяет в воздух дурно пахнущие вещества. Она долговечна. В конце концов, она и создает эту неповторимую атмосферу, за которую мы любим Французский бульвар.

4. Ливневка. Французскому, безусловно, нужна современная ливневка. Дожди превращают его в грязный речной поток, который, во-первых, затрудняет и без того сложный трафик, во-вторых, размывает грунт на клумбах, а в-третьих, наносит ущерб пешеходам и владельцам бизнеса. Допускаю, что это еще и экологический риск, так как поток воды несет нечистоты и горюче-смазочные материалы. Однако реконструкция, а в некоторых местах и обустройство с нуля ливневой канализации – это масштабные строительные работы. Они не могут проводиться в отрыве от реконструкции трамвайных путей, ремонта дорожного полотна, тротуаров и прилегающей территории. А учитывая что проблема ливневки должна быть решена в любом случае, комплексная реконструкция неизбежна. И какой она будет – это уже большой вопрос.

5.Исторический облик. Небольшое напоминание о том, как все вдруг может пойти не так. В 2015 году я входила в консультативный совет по вопросам планирования и застройки территорий при горсовете. Когда принимался План зонирования территории (зонинг), мы хотели защитить Французский бульвар от застройки и добивались нормы о запрете строительства выше пяти этажей в этом историческом ареале. Но когда пояснительная записка к документу была обнародована, в ней оказалась другая формулировка, а именно: запрет на строительство выше пяти этажей в пределах красных линий. Простыми словами, строить высотки нельзя только «по фасаду» бульвара, а вглубь в сторону моря – пожалуйста. Как раз это сейчас и происходит. И как раз это, во-первых, лишает Французский бульвар шанса на попадание в список наследия ЮНЕСКО, а во-вторых, создает сегодня непомерную нагрузку на проезжую часть бульвара и инженерные коммуникации.

В общем, нам всем нужно быть начеку и помнить о том, что если эта власть приложит руки к Французскому бульвару, мы можем потерять его, как потеряли Аркадию.

Что я предлагаю?

Во-первых, кардинальным образом пересмотреть градостроительные планы на территорию, которая прилегает к Французскому бульвару. Здесь больше не должны появляться новые высотки. Иначе никакой ширины бульвара не будет достаточно для потока машин. На проспекте Небесной Сотни по три полосы в каждую сторону, и в час пик там не проехать.

Во-вторых, у нас должна появиться транспортная стратегия. О каком расширении бульвара можно говорить, если у нас в городе не решены вопросы парковки, у общественного транспорта нет приоритета на дороге, светофоры во многих местах не отрегулированы и создают помехи трафику?

В-третьих, под реконструкцию Французского бульвара должен быть объявлен международный конкурс с призовым фондом. И мы должны ориентировать участников этого конкурса на потребности громады: сохранение исторического облика, благоустройство, однозначный приоритет трамвая.

На этот раз я готова идти до конца и не допустить повторения ситуации с Планом зонирования территории (зонингом).

 

 

]]>
Mon, 23 Aug 10 11:49:10 +0300 http://dumskaya.net/post/pogovorim-o-frantcuzskom-bulvare-asfal/author/
:{Гагаринское плато. Почему я поддерживаю протест местных жителей и всех к этому призываю?}: Гагаринское плато. Почему я поддерживаю протест местных жителей и всех к этому призываю? http://dumskaya.net/post/gagarinskoe-plato-pochemu-ya-podderzhivayu/author/ В последние дни в адрес протестующих против застройки жителей Гагаринского плато сыплется очень много негативных комментариев, в том числе и под моими постами на Фейсбуке. Напомню, что по адресу Гагаринское плато, 5, где согласно детальному плану территории должны были быть детский сад и школа, началась незаконная стройка высоток. Местные жители блокируют въезд строительной техники на стройплощадку.

Хочу подробно изложить свою позицию по самым популярным претензиям к протестующим, так как сама поддерживают протест. И нет, никакой финансовой заинтересованности у меня в этом вопросе нет, недвижимостью на Гагаринском плато я не владею и жить там не планирую.

1. Проблемы жителей Гагаринского плато – это их личные проблемы. Какое мне до этого дело?

Если вы замечаете, что стоите в пробках гораздо дольше, чем 5 лет назад, то это из-за того, что кто-то, может, даже не в вашем районе, построил жилой комплекс в 24 этажа там, где по логике и состоянию инфраструктуры должны быть максимум пятиэтажки. Если в классе вашего ребенка 40 человек вместо положенных 25, значит, застройщик, который по соседству ввел в эксплуатацию жилой комплекс на пару тысяч квартир, не выполнил свои социальные обязательства перед громадой. Отмечу – именно перед громадой(! ), а не только перед своими инвесторами, так как от отсутствия школы страдают не только они, но и те, кто вынужден потесниться, чтобы принять новых одноклассников.

В общем, город – это не совокупность разных по статусу и бюджету сообществ, которые друг другу никто, а единый организм, в котором все процессы взаимосвязаны. Быть равнодушным к «чужим» проблемам – все равно, что закрывать глаза на собственный комфорт.

2. То, что их собственные дома построили незаконно, их не волновало. А когда рядом новую стройку затеяли, они начали протестовать.

Мы не можем изменить того, что уже произошло. Не спорю – всех этих домов не должно здесь быть, и мне бы хотелось, чтобы здесь были парки и зоны отдыха, свободный проход к морю, детские лагеря и санатории, а не высотки. Но стройки состоялись. Здесь уже живут люди и с этим ничего нельзя поделать. НО. Есть шанс остановить новое незаконное строительство (эта стройка сейчас оспаривается в суде, так как противоречит генплану территории, и работы не могут проводиться по закону). Есть шанс призвать к ответу тех, кто прямо сейчас нарушает закон. Есть шанс отстоять детский сад и таким образом снизить нагрузку на детские сады в окрестностях. Есть шанс показать строительному бизнесу и горсовету, что у одесситов есть голос и мы готовы защищать свои права.

3. Не нравится на Гагаринском плато – продавайте квартиры.

Стремление улучшить окружающую действительность – природно и похвально. И это не зависит от масштабов активизма: вы можете посадить деревья под окном, чтобы там не ставили машины, а можете выйти на протест против незаконной стройки, которая ухудшит качество вашей жизни. Бросить все и уехать – это крайняя мера, а может быть даже трусость. В конце концов, люди выбрали это место для жизни. Кто-то выбрал другое место, исходя из своих жизненных обстоятельств и приоритетов, но столкнуться с попранием своих прав можно и на Черемушках, и на Таирово и на поселке Котовского. Это не вопрос географии, это вопрос коррумпированности нашей власти и отсутствия в нас чувства солидарности.

4. Хотите протестовать – протестуйте, но зачем втягивать в это детей?

Суть протеста в том, что вместо социальной инфраструктуры для детей (! ) в районе строят высотку. Возможно, будь это район офисных центров, на протест вышли бы работники близлежащих офисов, будь это рынок – протестовали бы торговцы, будь это промышленный район – на улицы бы вышли рабочие. Но это, по сути, спальный район, который нуждается в детской инфраструктуре, поэтому на протесте всю эту неделю были женщины, чьи мужья в данный момент работают, и дети. По-моему, все логично. И лично мне эти дети не дают забыть о том, ради кого мы, собственно, стараемся, тратим свое время и нервы. НО! То, что в эти минуты происходит на Гагаринском плато, становится действительно опасным – протестующих бьют и распыляют в их сторону слезоточивый газ. Поэтому я призываю всех, кто хочет принять участие в протесте, оставить своих детей дома, в безопасности. И также хочу обратиться к мужчинам: не оставайтесь в стороне, пока женщины своими телами преграждают дорогу строительной технике!

 

Отмечу, что я исключительно за мирное урегулирование вопроса, за то, чтобы законодательство было соблюдено и за то, чтобы застройщик выполнил свои обязательства перед громадой. Надеюсь, что правоохранительные органы примут правильную сторону...

]]>
Fri, 20 Aug 10 14:17:42 +0300 http://dumskaya.net/post/gagarinskoe-plato-pochemu-ya-podderzhivayu/author/
:{Интернатная система выгодна самой себе и чиновникам, которые ее обслуживают}: Интернатная система выгодна самой себе и чиновникам, которые ее обслуживают http://dumskaya.net/post/internatnaya-sistema-vygodna-samoy-sebe-i/author/ Уполномоченный Президента Украины по правам ребенка Николай Кулеба опубликовал аналитический отчет по результатам мониторинга реформы интернатов. Итак, заканчивается второй год реализации нацстратегии реформирования системы институционального ухода и воспитания детей – деинституализации. Что мы имеем? Собственно, все то же, что было 2 года назад.

В Одесской области действуют 4 дома ребенка (в большинстве областей – 1-2), где содержатся дети до трех лет. С момента начала реформы число детей, которые попадают в интернаты в этом возрасте, не уменьшилось. Это значит, что не работает ни профилактика сиротства, ни система патроната, а процедура усыновления неэффективна.

А согласно плану реформы, уже с 2020 года малыши до трех лет вообще не должны оказываться в домах ребенка. Все они должны быть охвачены семейными формами воспитания с момента попадания в зону ответственности государства. Сможем ли мы за два месяца создать необходимую инфраструктуру для этого? Судя по нынешним темпам реформы, нет.

Всего в области, по данным областного департамента образования и науки, действуют 26 заведений образования с возможностью круглосуточного пребывания детей, которые нуждаются в социальной помощи и реабилитации (25 из них – в коммунальной собственности). Звучит обнадеживающе – «социальная помощь и реабилитация». Но на деле дети сбегают от такой помощи. 

Несмотря на многочисленные факты о нарушении прав детей в таких заведениях (вспомнить хотя бы продолжающуюся историю со «Світанком») и общественный резонанс, который производят действия сотрудников органов опеки (например, в случае изъятия 11-летней девочки прямо с уроков в одесской школе в сентябре), интернатная система и чиновничий аппарат, который ее обслуживает, остаются неприступной глыбой, закрытой от глаз правозащитников и общественности.

Вы чувствуете какие-то подвижки системы в направлении открытости и дружественности? Я – нет. А все почему? Потому что открытость и понимание реального положения дел (с финансированием, условиями проживания детей, соблюдением их прав и свобод) будет только стимулировать стремление общества отказаться от этой системы. А это, на минуточку, почти 0, 5 млрд гривен в год в масштабах страны. Только задумайтесь: 93% этой суммы идет на «стены» и зарплаты работникам, число которых в 2, 5 раза превышает число детей в системе.

Что предлагает реформа взамен существующей системе?

Во-первых,  широкую сеть патронатных семей (аналог фостерных семей в США), которые могут временно принимать у себя детей, изъятых из семей, найденных на улице или внезапно осиротевших, до момента их усыновления, перевода в семейную форму воспитания или возврата в семью. Чтобы такие семьи появились в достаточном количестве, нужна информационная кампания, обучение патронатных родителей и финансовые гарантии для них. 

Во-вторых,  поддержку создания детских домов семейного типа. Это семьи родителей-воспитателей, где могут одновременно проживать до 10 детей. Чтобы число ДДСТ росло, необходимы муниципальные программы по обеспечению таких семей жильем.

В-третьих,  профилактику социального сиротства, при котором дети оказываются в системе при живых родителях и других родственниках. Сегодня таких детей в интернатных заведениях больше, чем детей-сирот. И большая их часть могли бы не попасть в интернаты, если бы у их родителей была работа и нормальные условия проживания. Часто таким семьям нужно временное социальное сопровождение и финансовая помощь, чтобы «встать на ноги» и обеспечить своему ребенку уход. И такая помощь должна быть организована на местах с возможностью подключения к решению проблемы разных служб и инстанций: где-то нужно решить вопрос алкогольной зависимости родителей, где-то помочь с ремонтом, получением рабочей специальности, оформлением документов и прочими вопросами.

В-четвертых,  помощь семьям, где рождается ребенок с инвалидностью. Сегодня приблизительно пятая часть детей в украинских интернатных заведениях имеют инвалидность. И часто причиной отказа от таких детей становится отсутствие необходимой социальной и медицинской поддержки на местах. Именно для этого нам нужна полная инклюзия: на уровне образования, городской инфраструктуры и общественного сознания. Семья, в которой появляется ребенок с инвалидность, не должна оставаться один на один со своими трудностями, а инвалидность не должна быть причиной стигматизации семьи. Для этого в мире созданы службы социального и медицинского сопровождения, заведения дневного пребывания, которые позволяют родителям таких детей работать, пока малыш находится под присмотром квалифицированных специалистов, и прочие возможности.

 

Вот те основные направления, на которые должны идти 0, 5 млрд гривен в год. Согласитесь, что поддержка семьи (прямая – в качестве пособия или зарплаты, или косвенная – в качестве медицинской, психологической и логистической помощи) гораздо логичнее и дальновиднее, чем поддержка интернатов, которые зачастую лишают детей шансов на хорошее образование и социализацию. Конечно, я не тешу себя мыслью о том, что любая семья лучше интерната. К сожалению, есть немало родителей, которые представляют угрозу для собственных детей. Но в противовес им есть огромное количество людей, которые могут и хотят подарить детям семью и окружить их заботой – их нужно суметь найти и дать им такой шанс. И также есть семьи, которым нужно помочь преодолеть кризис, чтобы они смогли реализовать себя как родители – и таким людям тоже нужно помочь. Правда, в этом случае возможностей «пилить» бюджеты на закупках, усыновлении и сиротских квартирах у чиновников поубавится. А посему реформе еще долго будут сопротивляться…

 

]]>
Fri, 20 Aug 10 10:51:55 +0300 http://dumskaya.net/post/internatnaya-sistema-vygodna-samoy-sebe-i/author/
:{Рецепты развития: что нужно, чтобы в Одессе стало хорошо}: Рецепты развития: что нужно, чтобы в Одессе стало хорошо http://dumskaya.net/post/retcepty-razvitiya-chto-nuzhno-chtoby-v-ode/author/ Пару дней назад я вернулась из рабочей поездки во Львов, где знакомилась с работой депутатского корпуса и исполнительных органов Львовского городского совета. Мне удалось определить несколько направлений, по которым Львов обошел Одессу, и наметить решения, которые необходимо принять нам, чтобы преодолеть образовавшийся разрыв в показателях комфорта, открытости и эффективности управления. Это блог не о месте, где трава зеленее, а о нашем с вами доме, где нужно навести порядок, и о том, что алгоритм действий уже обкатан – его не нужно искать и испытывать. 

Во-первых, хочу отметить, насколько отличается регламент сессии Львовского горсовета от нашего регламента. Сессия начинается с молитвы. Затем в довольно свободном режиме начинается работа. Депутаты и чиновники не прикованы к своим местам, боясь пошевелиться или обменяться репликами с коллегами, как в Одессе. Они встают, общаются между собой, пьют кофе. Первая часть сессии отводится на выступления депутатов (у нас депутатов слушают в самом конце, когда зал уже полупустой) – они зачитывают свои запросы и обращения. Думаю, уже этим львовская власть показывает отношение к громаде. Во главу угла здесь ставятся люди, их проблемы и переживания. Поэтому все это обсуждается и решается еще до повестки дня.

Голосование по повестке тоже происходит совсем иначе. Вопросы не объединяют – голосуют по каждому в отдельности. Причем если какой-то вопрос не добирает один-два голоса, его переносят на следующую сессию. Вопросы зачитывают те, кто ответственен за их решение (у нас это делает мэр). Они же делают краткое устное резюме по каждому, чтобы все присутствующие понимали, за что они голосуют и для чего это нужно. Да, это долго – сессия длится весь день (Одесса справляется за несколько часов). Но это эффективно, так как голосование становится осознанным. В Одессе большая часть депутатского корпуса не понимает, за что голосует, так как вопросы вносятся в повестку накануне ночью, никто никаких пояснений не предоставляет, а времени вникнуть во все у депутатов просто нет.

Более того, на львовской сессии по важным вопросам могут выступить даже горожане. Для Одессы это в принципе невозможно.

Сложно ли изменить регламент в пользу громады? Нет. И мы с коллегами в 2018 году подавали такую инициативу, но она не была одобрена.  

Во-вторых, сама работа львовских чиновников, их подход к решению городских проблем кардинально другой. Конечно, чтобы вникнуть во все нюансы, нужно больше времени, скажу лишь о коммунальной собственности и старом жилом фонде. Если в Одессе объекты коммунальной собственности обычно сначала сдают в аренду, а потом продают арендатору по цене ниже рыночной, то во Львове такие объекты изначально пытаются эффективно продать посредством аукциона. Здесь считают малую приватизацию весомой статьей дохода и уделяют прозрачности процедур большое внимание.

Есть практика софинансирования ремонтов и реставраций памятников архитектуры, которые одновременно являются жилыми домами. Город берет на себя 60% расходов, жильцы таких домов – 40%. С одной стороны, у людей есть понимание того, что дом – это их совместная собственность и они сами несут за нее ответственность. С другой стороны, город помогает таким жильцам, понимая, что полную стоимость ремонта они «не потянут». Это пример эффективного взаимодействия власти и громады и готовая модель «реабилитации» нашего старого фонда. А недавно на исполкоме была представлена новая программа – по софинансированию реставрации балконов. Здесь уже доля города должна составлять 90% от стоимости работ, и только 10% платят сами жильцы.

Я еще буду более подробно разбираться, как работают эти механизмы во Львове, чтобы предложить их одесской громаде уже с учетом ошибок и наработок львовян. Боюсь, если мы будем и дальше откладывать вопрос наших исторических фасадов и состояния домов в целом, мы лишимся большого количества памятников архитектуры уже в ближайшие годы.

В-третьих, еще раз скажу о медиатеках. Это моя персональная боль, так как не первый год я безуспешно добиваюсь их создания в Одессе. Во Львове сегодня 13(! ) медиатек. Будете в городе, не пожалейте своего времени – загляните в центр Шептицкого, зайдите пару-тройку городских библиотек. Вы поразитесь, насколько это современные и доступные пространства с массой возможностей для учебы, работы и досуга.

Меня поразила взрослая URBAN библиотека, которая находится в старом фонде, в доме-памятнике архитектуры. Финансовое участие в ее ремонте приняли сами жильцы этого дома, понимая ценность этого пространства для громады, – они профинансировали ремонт дверей и холла. Но, конечно, большую часть финансовых затрат по ремонту взял на себя город. Здесь все очень просто – нет никаких кричащих цветов и причудливых форм, которые сегодня принято выдавать за креатив и комфорт. Белые и черные стены стали полотном для творчества и выставок, белые книжные стеллажи-трансформеры меняют пространство под нужды мероприятия или читателей, подоконники-столы, удобные мягкие кресла, места для уединения и работы в группах. Скандинавская простота и функциональность. Здесь очень приятно находиться.  

Еще одним открытием для меня стала Smart-библиотека на окраине Львова. Это новое пространство (да, оказывается, библиотеки можно не только ремонтировать, но и открывать с нуля! ), созданное по заказу города застройщиком, возводившим в этом районе дома. Город купил (! ) библиотеку площадью 180 кв. метров за 7 млн. гривен, чтобы дети из окрестных домов могли проводить здесь время с пользой. Опять же, все очень просто, много света, разные зоны для разных нужд: учебы, игр, чтения, работы за компьютерами. Сюда действительно хочется зайти, хочется провести здесь время.

Реально работающий общественный бюджет, готовая программа внедрения электронного билета, реальная забота о ветеранах АТО (для них создаются центры помощи), о детях (есть центр раннего вмешательства, инклюзивно-ресурсные центры, даже мобильная служба, которая помогает на дому семьям с детьми из групп риска), об историческом облике города… Это то, чем может похвастаться сегодня Львов. Вопрос в том, почему мы не можем. Кто заинтересован в том, чтобы коммунальная собственность уходила в частные руки путем нечестных схем, чтобы дома десятилетиями простаивали в листах ожидания на капремонт, чтобы депутаты в сессионном зале выполняли роль статистов, голосуя по вопросам, о которых имеют смутное представление?

Одесса замечательная, я здесь живу и хочу, чтобы здесь жили мои дети. Поэтому я заинтересована в том, чтобы наш город становился лучше, чтобы он перенимал позитивный опыт и развивался. И я знаю, что потенциал у Одессы – рекреационный, финансовый, человеческий, научный – гораздо выше, чем у любого другого украинского города. Львов открыт, он готов делиться с нами опытом, готов предоставлять свои документальные, проектные наработки и даже обучать наши кадры. Нужно только сделать шаг навстречу. Ведь Одесса открыта миру, почему же она остается закрытой для своих людей?  

 

 

]]>
Thu, 19 Aug 10 15:51:52 +0300 http://dumskaya.net/post/retcepty-razvitiya-chto-nuzhno-chtoby-v-ode/author/
:{Пока мэр мечтает о Космопорте, одесситы страдают от Космолота. Когда это закончится?}: Пока мэр мечтает о Космопорте, одесситы страдают от Космолота. Когда это закончится? http://dumskaya.net/post/poka-mer-mechtaet-o-kosmoporte-odessity/author/ Кабмин одобрил законопроект о легализации игорного бизнеса. Мы пока не знаем, в какой форме это будет реализовано и будет ли вообще – когда документ опубликуют на сайте ВР, эксперты проанализируют его и дадут ему свою оценку. Однако уже понятно, что на заведения, в которых под видом государственных лотерей работают игорные клубы, это вряд ли повлияет – у них свой контингент клиентов, которые не готовы куда-то ехать ради азартных игр, а заходят поиграть по пути с работы или из школы. На стороне таких заведений не только гибкий закон с множеством «дыр», но еще и коррумпированные правоохранительные органы.

Легализация, безусловно, нужна. Это фактор наполнения бюджета, фактор прозрачности ведения бизнеса и снижения криминогенной обстановки (легальные заведения легче контролировать). Будут это отдельные игорные зоны по примеру Лас-Вегаса или казино в крупных отелях – это второй вопрос. А первый – это судьба тысяч нелегальных казино, которые уродуют наши исторические здания, разрушают семьи и вредят психике подростков, доступ которых к таким заведениям практически беспрепятственный.

С 2009 года игорный бизнес в Украине запрещен. Не запрещены государственные лотереи, которые распространяют 3 оператора: УНЛ (Украинская национальная лотерея), М.С.Л. и Патриот. Но что происходит? Эти компания выдают частным лицам договоры поручения и перепоручения, которые под прикрытием гослотерей ведут незаконную деятельность и фактически являются казино и игорными залами, а не лотереями. Там установлены автоматы, компьютеры с виртуальными играми на деньги, там принимают спортивные ставки и многое другое. Все прекрасно знают, что туда никто не приходит зачеркивать цифры в лотерейных билетах «Лото-Забавы». 

Пока этот бизнес процветает, город теряет на этом. Теряет свою туристическую привлекательность, потому что в худшую сторону меняется его архитектурный облик. Теряет в социальном плане, так как люди в таких заведениях работают неофициально и остаются вне правового поля. Теряет в вопросах общественной безопасности, потому что игорные заведения становятся магнитом для криминальных разборок и толкают заядлых игроков на преступления. Кстати, вы замечали, что постоянными спутниками всяческих лото-маркетов являются ломбарды? Человека, склонного к азартным играм буквально вынуждают продолжать играть, несмотря ни на что.

Ввиду того, что в Одессе рынок недвижимости никак не регулируется, и арендовать может кто угодно и что угодно, так называемые лотереи возникают вблизи учебных заведений, в местах большой проходимости людей, в историческом центре, где подход к оформлению витрин и вывесок вообще должен быть строжайшим. Хотелось бы, конечно, чтобы люди, которые сдают помещения в аренду, имели хоть малейшее представление о социальной ответственности, но таких сегодня не много. А от полиции помощи мало. Почему? Ответ очевиден: правоохранители заинтересованы в деятельности так называемых лотерей, а вместе с ними и ломбардов.

К сожалению, на местном уровне искоренить проблему нелегального игорного бизнеса невозможно. Но при наличии политической воли его можно в значительной степени ограничить и уменьшить его негативное влияние на молодежь и подростков. Как это сделать?

Во-первых,  город должен, наконец, урегулировать вопрос оформления витрин и рекламных вывесок. И это должно касаться не только центра города, но и остальных районов. Огромные, мигающие всеми цветами, названия и ядовитого цвета окна и фасады должны исчезнуть с наших улиц. Отговорки вроде «вывеска была согласована во время действия старых правил» не должны работать в отношении бизнеса, который несет высокие социальные риски для города.

Во-вторых,  должны быть разработаны муниципальные правила размещения таких заведений, чтобы арендатор не мог открыть свое казино (даже если по бумагам это государственная лотерея) в радиусе 500 метров от школ, детских садов, спортивных центров, а также на пути следования школьников и студентов. Нужно в буквальном смысле разработать карту с зонами, где такие заведения уместны и могут работать.

В-третьих,  город должен обеспечить жесткий контроль работы таких заведений: проверки на предмет ведения незаконной деятельности, рейды с целью выявления официально нетрудоустроенных работников и недопуска несовершеннолетних к азартным играм.

В-четвертых,  город должен выработать четкую позицию в отношении таких заведений: открыто высказываться против поощрения игровой зависимости; со всей серьезностью относиться к обращениям граждан и жалобам по поводу сомнительных лотерей; со всей жесткостью наказывать нарушителей.

 

Нам нужно помнить, что за наших детей и за наши семьи ответственны только мы. И что на самом деле у муниципальной власти в руках есть все рычаги для того, чтобы навести порядок в игорном бизнесе. Поэтому нам нужно объединяться и требовать от местных депутатов и чиновников решения реальных проблем города. А об обустройстве космопортов пусть размышляют школьники на кружке «Юный техник».

 

]]>
Wed, 18 Aug 10 18:51:05 +0300 http://dumskaya.net/post/poka-mer-mechtaet-o-kosmoporte-odessity/author/
:{Город должен полюбить учителя деньгами. Зачем это нужно и как это можно устроить?}: Город должен полюбить учителя деньгами. Зачем это нужно и как это можно устроить? http://dumskaya.net/post/gorod-dolzhen-polyubit-uchitelya-dengami/author/ Украинский педагог, к сожалению, утрачивает образ мудрого наставника и уважаемого в обществе человека. Сегодня в информационном пространстве имена учителей все чаще звучат в контексте коррупционных и булинговых скандалов. Педагогов обвиняют в некомпетентности и отсталости, обесценивают их труд и значимость в деле воспитания подрастающего поколения. И хотя это далеко не всегда соответствует действительности, мы вынуждены констатировать факт, что нынешний размер зарплат в сфере образования не стимулирует педагогов работать лучше, а лучших выпускников педагогических вузов – идти в школы.

Согласно данным ОЭСР (https://bitly.su/LAABCb6w), украинские педагоги получают в несколько раз (а иногда и в десятки раз) меньше своих коллег из Европы, Америки и Азии. Молодой учитель в Украине получает минимальную зарплату (сегодня эта сумма составляет чуть больше 4 тыс. гривен), 10% за престижность профессии уверенности в завтрашнем дне не прибавляют. А все остальные надбавки, например, за классное руководство и проверку тетрадей, доступны не всем педработникам ввиду специфики предмета преподавания или места работы.

Чтобы повысить престиж профессии педагога, МОН предлагает реформировать систему оплаты труда в сфере образования (https://cutt.ly/7wFvDxN) – отойти от тарифной сетки и «привязать» формирование окладов к прожиточному минимуму для трудоспособных лиц, что поможет актуализировать зарплаты педработников и увеличивать их в соответствии с ростом этого показателя. Так, уже в 2020 году должностные оклады педагогов обещают увеличить на 20-70% с дальнейшим планомерным повышением до 2023 года. Это должно коснуться как школьных учителей, так и воспитателей детских садов и мастеров профтехобучения. Ожидается, что в 2023 году минимальный оклад будет равен четырем прожиточным минимумам для трудоспособных лиц (сегодня же он не дотягивает и до двух). Если бы это произошло в нынешнем году, то педагог или воспитатель без стажа и различных надбавок имел бы 7, 7 тыс. гривен в месяц. После вычета налогов сумма составила бы около 6, 3 тыс. гривен, что приблизительно равно стоимости аренды однокомнатной квартиры в Одессе. Как молодому специалисту при таком заработке оставаться мобильным и независимым? Что должно подтолкнуть его выбрать школу, а не альтернативную работу, где за его труд будут платить как минимум в два раза больше?

Пока в сфере образования остаются тарифные сетки по категориям (в перспективе – группам и подгруппам педработников) и зарплаты регулирует не рынок, а власть, нет иной возможности улучшить социальное обеспечение педагогов и повысить престиж профессии, кроме как местными доплатами и целевыми программами, например, по повышению квалификации, обеспечению жильем и дидактическими материалами.

Город должен полюбить учителя деньгами. И не только учителя. В подобной помощи нуждаются воспитатели детских садов, школьные психологи, педагоги художественных, музыкальных и спортивных школ, профтех заведений. Местные доплаты и бонусы для педагогов есть во многих странах. Чем богаче город, тем эти доплаты выше. Когда в бюджетах средств не так много, муниципалитеты компенсируют это другими способами, например, льготным проездом в общественном транспорте, скидочными картами или талонами на продукты и предметы первой необходимости (Польша), местами в общежитиях для молодых специалистов по распределению (Китай). В украинских ОТГ дефицит врачебных кадров, который возник также из-за низких зарплат и бытовых неудобств, покрывается как раз за счет местных инициатив. Громада предлагает врачу или фельдшеру достойный заработок, «подъемные», служебное жилье, иногда с перспективой приватизации, гарантированные места в детских садах. К сожалению, с дефицитом кадров в школах такие методы не используют.

Сегодня в одесских образовательных заведениях насчитывается более 600 вакантных мест (еще в 2018 году эта цифра была более чем в два раза меньше). Такие данные озвучила накануне нового учебного года директор департамента образования и науки Одесского городского совета Елена Буйневич, отметив, что одесские учителя вынуждены совмещать преподавание нескольких предметов и брать дополнительные часы. Несмотря на то, что нагрузку удается перераспределить, чтобы дети не страдали из-за нехватки педагогов, в долгосрочной перспективе это, конечно, не выход. Педагоги, которые работают за двоих, а порой и за троих, рискуют сгореть на рабочем месте.

Не скажу, что Одесса совсем закрыла глаза на проблемы образовательных кадров. Около тысячи работников сферы образования и двух тысяч неработающих педагогов-пенсионеров получают ежемесячные муниципальные доплаты. Для лучших представителей профессии доплаты составляют 50% оклада (их получают уже около 300 человек). Последние три года по 100 тыс. гривен в год бюджет выделяет на вознаграждение педагогов-победителей местных и всеукраинских конкурсов. В 2018 году, например, отметили 18 человек. Однако всего в заведениях образования города, включая вечерние школы, детские сады и заведения внешкольного образования, работают около 17 тысяч педагогов, воспитателей и психологов. Думаю, что все они должны иметь достойный заработок и больше возможностей проявить себя, научиться новому и поделиться знаниями с коллегами.

В этом смысле мне очень нравится опыт Львова, где организовали местный конкурс для педагогов, по итогам которого 54 школьных учителя (планируется, что в следующем году таких будет 100 человек) получили по 25 тыс. гривен. Более того, мэр Львова Андрей Садовый пообещал, что городской бюджет покроет даже налоговые вычеты из вознаграждений – отдельным решением сессии будут выделены средства, которые доначислят педагогам, чтобы итоговая сумма была равна заявленной. Вот такого размера награды должны быть предусмотрены для одесских педагогов и воспитателей, которые доказали свой высокий профессионализм и готовность развиваться, а не 4-7 тысяч гривен, как это практикуется сейчас. И так же, как во Львове, школы, чьи учителя побеждают в таких конкурсах, должны в первую очередь получать оборудование и мебель для своих научных кабинетов и лабораторий. Последовательная и основательная поддержка даст свои плоды в виде высоких баллов выпускников на ВНО, увеличения числа победителей олимпиад и конкурсов среди учащихся, а также признания одесских педагогов на национальном уровне.

Кстати, в топ-50 рейтинга лучших школ Украины попали сразу пять львовских (одна из них – третья в списке после Киева и Харькова) и только одна одесская (Специализированная школа №117). Кроме того, львовская учительница попала в топ-10 учителей Украины по версии премии Global Teacher Prize Ukraine 2019, а вот из одесских педагогов в топ не попал, к сожалению, никто.

Я убеждена, и это подтверждают многочисленные исследования, что престиж профессии учителя неразрывно связан с качеством преподавания в школах и успешностью учеников. Сегодня мы видим, как стремительно развиваются азиатские страны, какие результаты на международных олимпиадах показывают азиатские школьники и студенты. Стоит ли удивляться, что в десятке государств, где профессия учителя является одной из наиболее престижных, семь позиций занимают именно азиатские страны: Китай, Тайвань, Южная Корея, Сингапур и другие. Исследование (https://bitly.su/HVfEwhF7) глобального статуса учителя, которое проводил фонд The Varkey Foundation в 2018 году, показало еще одну закономерность. В странах, где статус учителя высок, родители поощряют детей в выборе именно педагогической специальности. А кто из украинских родителей мечтает о том, чтобы его ребенок был школьным учителем?

Конечно, не стоит сбрасывать со счетов культурный и исторический аспекты развития систем образования в Азии. Они основаны на традиционном глубоком уважении к наставнику. Но также важно помнить, что и в нашей культуре еще 30 лет назад учитель был авторитетом и для детей, и для взрослых. Отношение к этой профессии изменилось прямо у нас на глазах. Когда слово «нищета» стало синонимом к слову «преподавание», когда учителя стали заложниками в политических играх и невольными участниками коррупционных схем, именуемых школьными поборами. Поэтому без фундаментальных изменений в обществе, механизмах финансирования и отчетности, без реформы высшего образования мы не достигнем того, что сегодня есть у Сингапура и Южной Кореи.   

Что город может сделать уже сейчас?

1 Провести финансовый аудит действующей программы развития образования города Одессы и подготовить предложения к новой программе с учетом более глубокой финансовой поддержки педработников. Муниципальные выплаты должны компенсировать работникам сферы образования разницу между их зарплатой и средней зарплатой по городу (если такая разница есть) и поощрять лучших педагогов.

2 Запустить инициативу «Школа без поборів»: подготовить плакаты с информацией о том, кто и в каком объеме финансирует одесские школы, где можно посмотреть, сколько средств получила конкретная школа и как ими распорядилась, какая благотворительность от родителей школьников допустима и как она может быть реализована, куда обращаться, если школа/учитель/родкомитет требуют деньги. Нужно убрать знак равенства между понятиями «учитель» и «коррупция».

3 Разработать схему сотрудничества с местными педагогическими вузами. Город должен «растить» педагогов для удовлетворения своего кадрового голода и помогать им выбирать школу, а не другую работу. Например, можно софинансировать факультеты и кафедры, где готовят педагогов, оплачивать для вузовских преподавателей стажировки в иностранных вузах, тем самым повышая качество образования и спрос на педагогические специальности. Выплачивать выпускникам «подъемные», если они идут работать в школу. Уделять молодым специалистам больше внимания: организовывать для них программы наставничества, минимизировать количество проверок в первые годы работы и прочее.

Уверена, что повысить престиж профессии учителя может только громада сообща. Усилия должны приложить все: и местная власть, и родители, и ученики, и сами педагоги. Нам пора вспомнить, что учителя создают наше будущее – формируют мировоззрение тех, кто будет строить, лечить и руководить уже совсем скоро. И нам пора начать относиться к ним соответственно.  


]]>
Wed, 18 Aug 10 13:57:02 +0300 http://dumskaya.net/post/gorod-dolzhen-polyubit-uchitelya-dengami/author/
:{Почему в Амстердаме нет «Радужного» или Сколько Одесса реально имеет с застройщиков }: Почему в Амстердаме нет «Радужного» или Сколько Одесса реально имеет с застройщиков http://dumskaya.net/post/pochemu-v-amsterdame-net-raduzhnogo-ili/author/ Верховная Рада одобрила законопроект, который предусматривает отмену долевого участия застройщиков в развитии инфраструктуры населенного пункта. Сегодня застройщики платят в местные бюджеты до 4% общей сметной стоимости жилой недвижимости и до 10% сметной стоимости коммерческой. Эти деньги должны тратиться создание социальной инфраструктуры.После подписания законопроекта президентом уже в 2021 году эти проценты в местные бюджеты поступать не будет. Если бы это произошло уже сейчас, Украина в целом не досчиталась бы 1, 6 млрд гривен – такую сумму, по результатам 2018 года местные бюджеты получили от застройщиков в виде долевого участия. На первый взгляд, сумма впечатляет – это больше, чем субвенция на Новую украинскую школу на 2019 год, и больше, чем годовое финансирование программы «Доступные лекарства». Есть ли механизм закрытия дыры в бюджетах, которая образуется после отмены обязательного долевого участия застройщиков? Нет сегодня такого механизма. Но я, пожалуй, выскажу непопулярное мнение – в поддержку принятого ВР законопроекта. И вот почему.

Взимание долевого участия с застройщиков в Одессе – это неэффективный (в условиях действующего законодательства) коррупционный механизм. Финансовая выгода от него для громады тонет в количестве проблем, которые город получает, согласовывая незаконные стройки и абстрагируясь от урегулирования вопроса застройки и зонирования территорий.

Муниципальная комиссия по определению сумм долевого участия застройщиков – это и есть коррупционная составляющая схемы. Это она решает, кто из застройщиков заплатит «по полной», а кто получит скидку. Часто у таких скидок нет никакой мотивации. То есть мотивация, конечно, есть, но к числу законных механизмов она не относится.

Что же должно служить поводом для снижения суммы долевого участия в «городе здорового человека»? Например, обязательство застройщика самостоятельно разбить парк, построить какой-то социально значимый объект (школу, детский сад, поликлинику), переселить жильцов аварийных домов в новое жилье и прочее. Одесские застройщики такое обычно не практикуют. Зато мотивацией для комиссии может быть квартира, квадратные метры коммерческой недвижимости для «своих» или банальный откат. В итоге, за годы действия нормы о долевом участии в Одессе процент, взимаемый с застройщиков, мог сокращаться с 10% до 0, 5%, с 4% до 1% за откаты в виде квартир для прокуроров и судей, как пример.

Теперь о цифрах. При составлении бюджета на 2019 год горсовет рассчитывал получить от застройщиков 38 млн. гривен долевого участия. В 2018 году город получил по этой статье 77 млн. гривен, в 2016 году – 78, 6 млн гривен, а в 2015-м застройщики перечислили на развитие инфраструктуры города 68, 1 млн гривен.

Думаю, каждый одессит может в уме посчитать, сколько «жемчужин» и других «драгоценных камней» выросло в Одессе, и насколько их финансовый вклад в городской бюджет ничтожен по сравнению с ущербом экологии, инфраструктуре и облику города. Хотя эти суммы могли быть в разы больше, если бы комиссия по определению долевого участия, не уменьшала проценты в ходе личных договоренностей.

Вторая проблема долевого участия – это непрозрачное распределение полученных от застройщиков средств. Согласно отчетам чиновников, основной поток «долевых» денег в последние годы уходит в Суворовский район, хотя мы видим интенсивную застройку Приморского. В чем причина? Видимо, в электоральных интересах Одесского городского головы. Но согласитесь, что было бы логичнее, если бы застройщики инвестировали в те районы, где они строят.

В свое время я поднимала вопрос о роспуске комиссии по определению сумм долевого участия застройщиков и выступала за пересмотр методики работы этого финансового механизма. Счёт должен был выставлять департамент финансов, тогда застройщик платил бы без посредников, напрямую, и коррупционная составляющая была бы исключена. И у города были бы деньги на строительство детских садов, школ и дорог. Но все мои предложения были отклонены, потому что в схеме взаимодействия власти с застройщиками слишком много финансово заинтересованных лиц. А ведь Львов и многие ОТГ как-то живут без таких муниципальных комиссий и взимают долевое участие с помощью прозрачных механизмов. Вот для таких громад и городов новый закон станет большим ударом. Но не для Одессы. В Одессе пострадают лишь несколько депутатов, высокопоставленных чиновников и руководителей контролирующих органов.

К сожалению, приходится констатировать, что Одесса с ее огромным потенциалом ужасно неэффективна. Вспомните хотя бы историю строительства школы на улице Маршала Говорова. Ее должен был возвести застройщик многоэтажек в этом районе, но он не выполнил свои обязательства, а город не смог его проконтролировать и заставить довести дело до конца. Сегодня введение школы в эксплуатацию за средства горбюджета мы преподносим как победу. Но это не победа, это поражение нашей градостроительной политики.

Разработчики законопроекта говорят о европейском опыте, о том, что лишнее финансовое давление на застройщиков не содействует развитию бизнеса и привлечению инвестиций. Это, действительно так. Правда, в Европе есть несколько иные механизмы, стимулирующие застройщиков создавать вокруг своих объектов комфортную среду. Поэтому в Амстердаме или в Париже вы не увидите «Радужный», в котором нет ни тротуаров, ни зелени, ни солнечного света. А в Одессе возможно все: многоэтажки без парковок, районы на 30 тыс. жителей без школ и поликлиник, высотки в историческом центре и прочее. Поэтому за переходный 2020-й год (закон, если он будет принят, вступит в силу в 2021 году) нам нужно сделать очень важную вещь – разработать и принять строительный регламент на местном уровне с переходом на интегрированное планирование территорий застройки, который прозрачно и эффективно урегулирует отношения строительных инвесторов, власти и городского пространства.

Не стоит забывать, что наши города строились давно и не были рассчитаны на такое количество людей и машин. Если строительный бизнес не будет иметь в своей работе социальную составляющую, мы задохнемся прямо в пробке по пути на работу, а школьники будут учиться в три смены. Как бы плохо не реализовывалась идея долевого участия, но задумывалась она как раз как обязательная социальная ответственность застройщика перед городом. Поэтому на смену долевому участию должны прийти другие механизмы. Город должен иметь четкое представление о том, каким он хочет видеть городское пространство, где и какого размера должны быть школы и сады, какая этажность застройки допустима в том или ином районе, какой ширины должны быть тротуары и какой должна быть площадь зеленых зон. И застройщик, который придет на одесский рынок, должен играть по четким правилам, несоблюдение которых чревато для него репутационными и финансовыми потерями.

 

Сегодня долевое участие выглядит как клок шерсти с паршивой овцы. Для современного города с интенсивной застройкой и миллиардным бюджетом – этого недостаточно.

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/pochemu-v-amsterdame-net-raduzhnogo-ili/author/
:{В Одессе стало небезопасно, и за это ответственны конкретные люди}: В Одессе стало небезопасно, и за это ответственны конкретные люди http://dumskaya.net/post/v-odesse-stalo-nebezopasno-i-za-eto-otv/author/ Ребенка насильно изымают из семьи, потому что у отца нет средств на доказательство родства с дочерью. Законодательного механизма помочь семье нет. Зато есть механизм унизительного и жестокого похищения ребенка, механизм нанесения ему и всем окружающим глубокой психологической травмы.

Женщина, которой некуда уйти от тирана-супруга, становится его жертвой и борется за жизнь после 9 ножевых ранений. Работающего механизма превенции и комплексной защиты детей и женщин от семейного насилия у нас нет. Зато есть механизм возвращения агрессоров в семью, механизм минимизации наказаний для таких людей.

Мама двоих малышей, администратор горевшего отеля «Токио Стар», которая следила там за чистотой и порядком, оказывается в СИЗО. Вместо инженера по технике безопасности, который и должен был отвечать за пожарную безопасность. Опять же, механизм наказания виновных работает со скрипом. Зато когда нужно виновных назначить, все происходит быстро и слажено.

Мы живем в городе, где никто не может быть уверен в своей безопасности, где никто не защищен от произвола властей, алчности и беспринципности бизнеса, преступного безразличия правоохранителей. Мы с вами каждый день страдаем из-за коррупции и некомпетентности тех, на кого возложили обязанности по защите нашей жизни и обустройству комфортного пространства для работы и развития. Поэтому горела высотка «Гагарин Плаза», поэтому мы потеряли детей в лагере «Виктория», поэтому лишились прибрежных склонов и зеленой Аркадии.

Три проблемы нашего города и страны в целом требуют сегодня немедленного решения:

1 Избирательность законодательства. Нужно снять ручной режим управления с законодательных механизмов. Они не должны быть частью коррупционных схем и защищать «своих». Любое наказание должно быть неотвратимым и справедливым, оно должно настигать виновных, а не тех, кто служит следствию для отвода глаз, как это происходило с делом 2 мая, как это происходит сейчас с пожаром в «Токио Стар».

2 Отсутствие персональной политической ответственности. Любое резонансное ЧП в городе – это битый пиксель на портретах мэра, профильных чиновников и руководителей компетентных органов. Логика здорового человека говорит о том, что чем больше власти, тем больше ответственности. Но согласно одесской логике, власть – это синоним неприкосновенности. По идее, начальники Одесского ГСЧС должны были сменять друг друга не реже раза в год. Действующий мэр должен был уйти в отставку, когда началось дело Краяна (и это был бы максимально поздний срок для такого решения). Начальница городской службы по делам детей – как только стало известно о вопиющем изъятии девочки из семьи на глазах у школы.

3 Профанация контроля. Решетки на окнах первых этажей в школах, закрытые пожарные выходы, отсутствие разметки на пешеходных переходах, нефункциональные пандусы, заведения общепита без воды и канализации. Мы каждый день рискуем своей жизнью и здоровьем, потому что конкретные люди махнули рукой на свои должностные обязанности. Это недопустимо и это можно исправить – судами, увольнениями, отставка и, преданием конкретных имен гласности.

Безусловно, мы нуждаемся в политической и институциональной перезагрузке. И многое зависит от Киева, от руководства страны. Например, судебная реформа, реформа правоохранительных органов. Но в наших силах повлиять на городские процессы: не давать рубить деревья, бороться за памятники архитектуры и достойных людей, добиваться того, чтобы наши с вами деньги работали на нас, не принимать инфраструктурную халтуру и заставлять чиновников добросовестно выполнять свои обязанности.  

 

К счастью, вопреки стечению массы негативных факторов, для Одессы еще не все потеряно. Есть много неравнодушных прогрессивных людей, готовых защищать интересы города и одесситов, делать наш общий дом комфортным и безопасным. Я лично знаю таких людей и мне с ними по пути.

]]>
Mon, 16 Aug 10 21:29:30 +0300 http://dumskaya.net/post/v-odesse-stalo-nebezopasno-i-za-eto-otv/author/
:{Палац Шидловського втратив ліве і праве крило - це результат роботи чиновників...}: Палац Шидловського втратив ліве і праве крило - це результат роботи чиновників... http://dumskaya.net/post/palatc-shidlovskogo-vtrativ-live-i-prave/author/ Палац Шидловського (Приморський бульвар, 9) внесли до Державного реєстру нерухомих пам’ ятників України, як об’ єкт культурної спадщини національного значення. Реєстр худо-бідно поповнюється, чому ж не святкуємо? Причин три:

1.   До реєстру внесли тільки фронтальну частину будівлі.

2.   На місці правого та лівого крила зведуть 7-ми поверховий готельний комплекс.

3.   До списку ЮНЕСКО Одеса не потрапить.

По порядку… У 2015-ому році «Мега комфорт девелопмент» стає власником палацу і планує звести там готель.

Охоронний договір мали підписати протягом місяця, а зробили це лише в 2017-ому – що вже є порушенням. Бо з 2016-го за будівлею не дивились, довели її до напівзруйнованого стану, а потім кажуть «Давайте реконструювати». Розробляють облікову документацію, не враховуючи праве і ліве крила будівлі. Проходять міську та обласну консультативні ради і відправляють документи до Міністерства культури України.

Що не так? Не так те, що Палац Шидловського був під охороною держави ще з 1930-го року. У 1963-му його визнали пам’ яткою.

Є облікова документація, є паспорт об’ єкту з ОБОМА ( правим і лівим) крила ми . Питання було лише у внесенні всього Палацу до Держреєстру як комплексну будівлю.

Що на міській, що на обласній Консультативних радах я, як член Українського товариства охорони пам’яток історичної культури (УТОПІК), виступаю із інформацією, документами, з підтвердженнями, які ми знайшли разом із Сергієм Сарафанюком. Нас не чують, не бачать та цілком ігнорують. Бо мабуть готель посеред Приморського бульвару – це саме те, що Одесі вкрай потрібно.

Тим не менше, охоронний договір не виконується до цього року. Міністерство культури має повне право звертатися до суду і повернути собі історичну будівлю. Але не робить цього. Як так, що можна мати всі важелі впливу і абсолютно ними не користуватись? Нехтувати історичними частинами міст і, фактично, продавати їх приватним інтересам?

Незважаючи на мої листи, листи Олега Березюка, а також ГО «Мій дім Одеса» до Міністра культури, з проханням повернути новорозроблену облікову документацію на доопрацювання в області, від Мінкульту – жодних дій. Лише відписки.

Який висновок? Через корупційні схеми та невиконання чиновниками своїх функціональних обов’ язків знищуються цілі міста.

Результат: при наявності всіх доказів, всіх документів — чиновникам навіть не треба було сидіти в архівах, ми їх зібрали та принесли самі —, під охорону держави взяли тільки невелику частину без правого і лівого крил Палацу моряків.

Готельний комплекс висотою 27 м принесе прибуток окремим людям, але цілком спаплюжить архітектурну стилістику Приморського бульвару. 15-річна праця людей, які складали номінацій не досьє пам’ яток – летить… В урну, одним словом,  вона летить, адже після такої свідомої руйнації наших же пам’ яток  до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО нам – як до Китаю пішки.

]]>
Mon, 16 Aug 10 10:01:14 +0300 http://dumskaya.net/post/palatc-shidlovskogo-vtrativ-live-i-prave/author/
:{Питання доцільності прийняття рішення щодо будівництва багатофункціонального Палацу спорту залишається відкритим}: Питання доцільності прийняття рішення щодо будівництва багатофункціонального Палацу спорту залишається відкритим http://dumskaya.net/post/pitannya-dotcilnosti-priynyattya-rishennya-shcho/author/ Швидко це не завжди якісно, а у випадку поведінки нашої місцевої влади це викликає підозру. Як і передбачалося в третьому кварталі, до переліку міст на отримання державної субвенції для будівництва багатофункціонального Палацу спорту, Одеса не ввійшла.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. (http://bit.ly/2MdYfzM) затверджено розподіл обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на створення нових, будівельно-ремонтні роботи існуючих палаців спорту та завершення розпочатих у попередньому періоді робіт з будівництва/реконструкції палаців спорту у 2019 році. Перелік міст, що її отримають можна подивитися тут http://bit.ly/3026Bhq.

Нагадую, що 17 травня депутатів терміново скликали на позачергову сесію ОМР. Раніше я вже писала про це (http://bit.ly/2KsYaGu ).

Питання порядку денного одне-єдине: голосування за дозвіл Комунальному підприємству «Стадіон «Спартак»розробити  проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатофункціонального Палацу спорту по вул. Центральний аеропорт в Одесі. Щоб отримати 90% фінансування від держави, Одеса до 20-го травня мала виконати три умови Постанови Кабінету Міністрів, а саме надати пакет документів:

1. Проектно-кошторисну документацію

2. Проект землевідведення3. Планування 10% фінансування з місцевого бюджету на будівництво цього об’єкту.Під час сесії 17 травня я ставила чітке  запитання: чи встигнемо ми виконати ці умови до 20 травня? Питання конкретне, на нього мали б відпости просто «так» або «ні»! Натомість, заступник міського голови від відповіді втік. Фрагмент сесії дивіться тут: http://bit.ly/2KFg1IX . Як зараз час показав, та і думаючі люди на той час розуміли, що не виконаємо! Зрештою, депутати голосують «ЗА», ніби не розуміють, що виконати умови Кабміну в такий короткий термін – просто нереально. Проектна документація на землю з відповідними експертизами робиться не 5 днів, а близько півроку! При найшвидших темпах – 3 місяці. На проектну кошторисну документації УКСу  гроші не надавалися, до бюджету щодо 10% фінансування відповідні зміни не вносилися, бо кошториса просто немає….

Тож залишилося відкритим питання: навіщо так терміново збирати позачергові засідання виконавчого комітету та сесію міської ради?

Одразу після сесії я звернулася із депутатським запитом до ОМР, щоб з’ясувати: чи було розпорядження міського годови про створення відповідної робочої групи? Також просила надати копії всіх протоколів засідань робочої групи з моменту її створення та станом на 16 травня 2019 року включно.

Підтвердження про існування нової робочої групи я не отримала, як і не отримала протоколів засідання.

Натомість, мені надіслали протокольні доручення надані за результатами робочої групи з питань відновлення та вдосконалення спортивної інфраструктури Одеси за 2018 рік. І у них ні слова про новий багатофункціональний Палац спорту!

А в 2019 році є протокольні доручення: до 13.05.2019 розглянути можливість будівництва багатофункціонального Палацу спорту в місті Одеса.

З переписки з Міністерством молоді та спорту зрозуміло: до них подібні документи  теж не надходили.

Звичайно, у нас з вами залишилася надія на четвертий квартал, вразі виконання трьох вищевказаних умов Одеса може розраховувати на державну субвенцію для нового будівництва  Палацу спорту по вул. Центральний аэропорт в Одесі. Однак, зміна центральної влади відбулася і здається мені, що субвенції не буде…але питання доцільності прийняття такого рішення і  ефективності  витрачання коштів місцевого бюджету залишається відкритим…

 

 

 

 

]]>
Thu, 12 Aug 10 13:47:22 +0300 http://dumskaya.net/post/pitannya-dotcilnosti-priynyattya-rishennya-shcho/author/
:{Коли закінчаться митарства мешканців Хуторської?}: Коли закінчаться митарства мешканців Хуторської? http://dumskaya.net/post/koli-zakinchatsya-mitarstva-meshkantciv-hut/author/ <pstyle=" ">Вже четвертий рік поспіль влада заявляє, що у них є одне завдання: вивести великовантажний транспорт з вулиць міста. І це важливо! Однак, як виявилося, це завдання не стосується всіх, бо люди по Хуторській страждають до данного часу….. І поки ми маємо одні наради та обіцянки, остання відбулася 24 липня цього року в стінах ОМР з приводу дороги Хаджибей-2.<pstyle=" ">І мова у цьому блозі не про критику діючої місцевоі влади, а про реальні факти, які з 2018 року стала сама досліджувати, збирати і вивчати, і маю надію допомогти людям, які звернулися до мене, як до депутата – представника їх інтересів. Отже, давайте з самого початку.<pstyle=" ">25 лютого 2016 року виконавчий комітету ОМР приймає рішення №46 обмежити рух вантажного транспорту по вул. Чорноморського козацтва, Отамана Головатого, Церковній, Одарія, що направляється до Одеського морського торгівельного порту. (Зазначу що у 2017 р. дії ОМР у прийняті рішення виконкому №46  Антимонопольним комітетом України визнані як такі, що містять порушення Закон про захист економічної конкуренції). Рекомендації Антимонопольного комітету від 07.02.2017 р. про припинення дій, які містять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють Одеською міською радою так залишилися не виконані.<pstyle=" ">Після прийняття рішення виконкому №46 у мешканців Усатова, та Хуторської розпочинається інше життя, яке перетворилося на суцільний жах і днем і вночі, особливо вночі, коли падає посуд, дрибіжить освітлення, з’являються в помешканнях тріщини. А головне, люди втрачають здоров’я і вимушені своїми тілами кожного літка вставати і перекривати проїзд великовантажного транспорту, бо вони не мають іншого виходу, бо їх інтереси та права не захищені, бо вони залишилися на одинці зі своєю бідою….<pstyle=" ">Такий стан речей виявилося було зафіксовано у 2016 р. комісійним обстеженням, яке проводилося представниками поліції та департаменту транспорту зв’язку та організації дорожнього руху ОМР, за результатом якого було зроблено висновок щодо незадовільних умов життя мешканців цього району та збільшення ДТП внаслідок інтенсивного руху вантажним транспортом по вул. Хуторській. <pstyle=" ">У 2017 році департамент транспорту, зв’язку та організації дорожнього руху ОМР цинічно констатує, що після прийняття рішення виконкому №46  передбачено рух вантажного транспорту до 5-ї черги естакади порту з накопичувального майданчика «Сухого порту» не тільки через с. Усатове, а й з Ленінградського шосе по вул.. Хуторській. Тобто не бачить іншого альтернативного проїзду, між тим заспокоює людей тим, що розглядається виконання робіт по облаштуванню дороги «Хаджибей-2» з Об’їзної дороги. До цього питання 2017 році підключилося Міністерство інфраструктури України та Рада Одеського морського порту, які визначилися з доцільністю будівництва автодороги «Хаджибей-2». Але про людей забули, як ім жити цей час поки будівництво відбудеться та червону стрічку черговий можновладець переріже…<pstyle=" ">Далі 2018 рік, все залишається незмінним, незважаючи на дорожні знаки забороняючи рух великовантажного транспорту ( які з’явилися як реакція на протести людей), незважаючи на патрулювання поліції ( яка не складає протоколи про адміністративні порушення, бо виявляється у них не має відповідних бланків протоколів для фіксації адмінпорушень). Звернення до керівництва Національної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області щодо забезпечення постійного чергування екіпажів поліції у межах Хуторської та Хаджибейської дороги результатів не дало. Соціальна напруженість зростала, бо встановлення заборонних знаків та проведена 6 серпня 2018 р. зустріч з представниками адміністрації Одеського морського торгівельного порту, «ТОВ Євротермінал» не вплинули на потік ватажного транспорту по Хуторській і головне, не вирішили проблем пов’язаних з небезпечністю умов життя для мешканців Хуторської м. Одеси. За дві доби з 24 по 25 вересня 2018 р. по вул.. Хуторській проїхало 466 вантажних машин, у тому числі цементовозів, камазів та фур.<pstyle=" ">Між тим, в серпні місяці 2018 на мої чергові депутатські звернення надходить від департаменту транспорту, зв’язку та організації дорожнього руху ОМР інформація про узгоджену схему 123 організації альтернативного заїзду вантажного транспорту в Одеський морський порт із Об’їзної дороги по Балтській дорозі в об’їзд вул.. Хуторської та с.Усатове. Про яку ніхто не чув і яку ніхто чомусь не бачив і яку не виконують до сьогоднішнього дня ні перевізники, ні ТОВ «Євротермніал», ні Адміністрація ОМТП. <pstyle=" ">З’ясувавши, про існування узгодженого альтернативного шляху за схемою 123 заїзду вантажного транспорту в Одеський морський порт із Об’їзної дороги по Балтській дорозі в об’їзд вул.. Хуторської та с. Усатове, мною було з’ясовано, що з Київської траси не встановлено жодного інформаційного знаку, попереджуючого про проїзд до Євротерміналу або до Одеського порту! Та взагалі у Адміністрації Одеського торгівельного морського порту відсутнє навіть бажання посприяти у встановлені таких знаків та проведенні активної роботи з водіями. Тим більше, мешканцями були зафіксовані факти про умовний дозвіл в’їзду на вул..  Хуторську за умови дотримання швидкісного режиму. (флаєра роздавали водіям на території ТОВ «Євротермінал»).<pstyle=" ">Що це за шлях по схемі 123? Це дозволений альтернативний шлях за схемою 123, від Клеверного мосту до Євротерміналу склав 18, 6 км., є нерівним та вузьким, а значить незручним для вантажівок. Однак шлях по вул.. Хуторська відремонтований, протяжністю 12 км. від Клеверного мосту до Євротерміналу,  а отже зручний для перевізників, а знаки заборони вантажному транспорту, це так для замилювання очей! Так, є ще один шлях Хаджибей, який також під знаками заборони вантажному транспорту, протяжністю від Клеверного мосту до Євротерміналу, по 20 маршруту трамвая — 8, 6 км. <pstyle=" ">Зрозумівши ситуацію, і те що  СХЕМА альтернативного шляху Є, але вона ігнорується всіма учасниками: водіями, Адміністрацією Одеського морського порту, ТОВ «Євротермінал», було спрямоване звернення голові Одеської обласної державної адміністрації та Службі автомобільних доріг в Одеській області з вимогою встановити інформативно-вказівні дорожні знаки щодо схеми руху організації альтернативного заїзду вантажного транспорту в Одеський морський порт із Об’їзної дороги по Балтській дорозі в об’їзд вул.. Хуторської та с. Усатове, оскільки такий знак відсутній на Київській трасі та Клеверному мосту. Однак, виявилося це питання відноситься до компетенції місцевих органів влади, а у Службі автомобільних доріг в Одеській області відсутнє остаточне рішення по схемі організації дорожнього руху та й відсутнє фінансування! <pstyle=" ">Таким чином, з 2018 року і станом на липень 2019 рік інформативні знаки щодо альтернативної схеми 123 відсутні. Вантажівки як їхали, так і їдуть під заборонювальні знаки по вул.. Хуторській. Відремонтована дорога у 2018 році за людські гроші (фінансування з місцевого бюджету), на сьогодні вже розбита, дорога Хаджибей-2 не збудована, там навіть питання землі не вирішено незважаючи на обіцянки місцевої влади та керівництва Адміністрації Одеського морського торгівельного порту. <pstyle=" ">І знову люди мають надію, бо 24 липня 2019 р. мешканцям Хуторської міська влада в черговий раз пообіцяла…І ми всі чекаємо, коли альтернативний шлях - будівництво автомобільної дороги «Хаджибей-2» буде розпочато…

]]>
Wed, 11 Aug 10 09:59:01 +0300 http://dumskaya.net/post/koli-zakinchatsya-mitarstva-meshkantciv-hut/author/
:{Що варто знати про долю санаторію «Молдова» та дії місцевої влади щодо знищення стратегічних об’єктів}: Що варто знати про долю санаторію «Молдова» та дії місцевої влади щодо знищення стратегічних об’єктів http://dumskaya.net/post/shcho-varto-znati-pro-dolyu-sanatoriyu-moldo-/author/ Санаторій «Молдова», розташований на розі вул. Посмітного та вул. Генуезької, за багатьма показниками можна назвати справжньою перлиною серед останніх, ще остаточно незнищенних лікувально-профілактичних закладів одеського узбережжя.

Трошки історії:

          Санаторій «Молдова» було збудовано в 1957р. Молдавською ССР за напрямом спеціалізації – захворювання сердечно-судинної та нервової системи, опорно-рухового апарату. Матеріальну-технічну та лікувально-діагностичну базу санаторію складали: єдиний доступний на теперішній час в Україні лікувально-плавальний басейн (12х24м) з морською водою (забір здійснюється з далекої відстані від берега), фізіотерапевтичні та механотерапевтичні кабінети, профільні лікувальні, профілактичні та діагностичні кабінети, різноманітні види лікувальних ванн (кисневі, вуглекислі, радонові, сіркововодневі, хвойні, перлинні, шавлієві) на мінеральній воді хлоридно-натрієвого складу та морській воді. Грязелікування з використанням мулової сульфідної грязі Куяльницького лиману, у тому числі електрогрязелікування.

 

          З 49600 кв.м. площі земельної ділянки: 42850, 9 кв.м. - займають озеленені території та 6749, 1кв.м. – будівлі та споруди санаторію. Поєднання лікувального комплексу з благотворним впливом клімату давало якісні результати. Послугами санаторію «Молдова» користувались як одесити, так і гості нашого міста. Декілька об’єктів матеріально – технічної та лікувальної бази санаторію, незважаючи на зусилля «власників» санаторію, знаходяться в працюючому стані й по теперішній час. Одним з красивіших будинків Одеси та яскравим зразком радянського неокласицизму з елементами молдавських національних мотивів є будівля Головного корпусу санаторію «Молдова» по вул. Посмітного, 2 (1955-1956 р.р., арх. І. О. Гродський, В. Ф. Смирнов), пам’ятник містобудування та архітектури місцевого значення.

 

          Отже, санаторій «Молдова» забезпечував та мав би забезпечувати й по теперішній час якісне санаторно-курортне лікування відповідно до вимог сучасної медичної науки…

 

 

 

Важлива інформації щодо стратегічних об’єктів:

 

 

 

На території, де знаходиться Санаторій «Молдова», розташовані, побудовані у 80-х роках ХХ сторіччя, дві захисні споруди цивільного захисту – окремо розташоване, укомплектоване, вбудоване підземне бомбосховище 2 класу, загальною площею 500, 4 кв.м. та протирадіаційне укриття 72 кв.м. на 100 осіб. Відповідно до інформації ГУ ДСНС в Одеській області, сховище обладнано працюючим дизельним генератором, фільтро-вентиляційною установкою, захисно-герметичними брамами, електрикою та каналізаційною системою. Обидві захисні споруди знаходяться у задовільному стані та є об’єктами інфраструктури цивільного захисту Приморського району м. Одеси.

 

 

 

 

 

Щодо права власності

 

 

 

          Відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994р., Протоколів до зазначеної угоди від 1999р. та 2010р., право власності на Санаторій «Молдова» після розпаду СРСР перейшло Уряду Республіки Молдова. Між ДП «Медисан» Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова та Одеською міською радою було укладено договір оренди землі. Термін дії орендного договору закінчився в 2007р. та цілісний майновий комплекс санаторію «Молдова» було «домовлено» включити до об’єктів приватизації.

 

          7 серпня 2008р. між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі (продавець) та Підприємством з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL  (покупець) був укладений договір купівлі-продажу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного Головного підприємства «Медисан» Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова», відповідно до умов якого Продавець продає «Цілісний майновий комплекс ( нерухоме майно, згідно Додатку №1 до Договору, рухоме майно, що належить «Санаторію «Молдова» та корпоративні права на підприємство «Санаторій «Молдова») у власність Покупця і передає Покупцю свої права засновника на «Санаторій «Молдова», а Покупець сплачує його ціну на умовах, встановлених цим Договором».

 

          Відповідно до п.2.5 Договору право власності на «Цілісний майновий комплекс переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. 07 серпня 2008р. сторони за Договором склали Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного Головного підприємства «Медисан» Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова».

 

          Санаторій було продано за 73 300 000, 00 молдавських лей. Фірма «SDY-INVEST GRUP» SRL до  укладення договору заплатила державі Молдова тільки половину вартості майна — 36, 65 млн. лей. Другу половину фірма зобов'язалася сплатити протягом 2-х років з моменту укладення договору але так і не сплатила. Гарантом виконання грошових зобов'язань фірми виступив український банк АКБ «ФІНБАНК» та  в день укладення угоди (07.08.2008р), банк свою гарантію відкликав.

 

    Щоб «скріпити судовим рішенням іменем України» шахрайське захоплення майна сусідньої держави, Фірма «SDY-INVEST GRUP» SRL звернулось з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного Головного підприємства «Медисан» Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова» про визнання права власності на будівлі санаторію «Молдова». Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010р. по справі № 26-30/109-09-3307, позов було задоволено. Звісно, ошуканий власник — Державне Головне підприємство «Медисан» Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, як сторона по справі, залучено до участі судом не було!

 

       Відразу після рішення суду Фірма «SDY-INVEST GRUP» SRL вивела будівлі «Санаторію «Молдова» з уставного капіталу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного Головного підприємства «Медисан» Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова» та увійшла до складу засновників ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» (36552288). Будівлі Санаторію «Молдова» були внесені Фірма «SDY-INVEST GRUP» SRL до статутного капіталу ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова». Потім, шляхом низки перепродаж «пов’язаним фірмам» частки статутного капіталу, будівлі санаторію «Молдова» «потрапили у власність» ТОВ «МАКСТГРУП», як частка статутного капіталу ТОВ «Сенвіліа-Інвест-Україна» (42189072) з офшорним бенефіціаром. Усі зазначені підприємства (за неперевіреною у встановленому законом прядку інформацією) входять до сфери впливу Концерну «Вертекс Юнайтед».

 

 

 

Подальша доля санаторію «Молдова» та судові тяжби

 

          З часу «викупу» санаторію «Молдова» у Республіки Молдова, санаторій припинив своє існування у якості санаторно-курортного закладу та працював у якості готелю низького рівню. Матеріальна та лікувальна база знищувалась!!! (Так само, доводиться до зубожіння й інша, придбана у Одеської міської ради за безцінок, архітектурна перлина Одеси - будівля «Пасаж»!!! ). Будівлі санаторію «Молдова» в 2015-2016р.р. використовувались власниками у якості іпотечного майна по «схемах» з отримання «Платинум Банком» стабілізаційних кредитів НБУ.

 

          Скандал навколо оцінки санаторію, отримання та використання «Платинум Банком» стабілізаційних кредитів та ідентифікації зазначених записів набув широкого обговорення у ЗМІ та, нажаль, справа закінчилась лише тільки «обговоренням». Між тим, по закінченню палких обговорень з’явився договір «дарування» санаторію «Молдова» ТОВ «МАКСТГРУП» з послідуючим через рік скасуванням судом цього «дарування».

 

          Поки санаторій використовувався «набувачами» у якості «схемного активу» та засобу розміщення економ класу, у 2011 році Вища судова палата Республіки Молдова скасувала рішення про приватизацію. Агентство Публічної власності Республіки Молдова подало скаргу відповідно до статті 262 частини першої пункту 1 Кримінального процесуального кодексу Республіки Молдова. У ході розгляду даного матеріалу Прокуратурою з боротьби з організованою злочинністю і особливих справ була прийнята постанова від 18.09.2018 про порушення кримінальної справи №2018670235 за фактами, що підпадають під здійснення злочину, передбаченого статтями 46, 190 частини п'ятої Кримінального Кодексу Республіки Молдова — „шахрайство».

 

          Генеральною прокуратурою Республіки Молдова було подано на адресу Генеральної прокуратури України доручення про надання правової допомоги, процесуальних актів і дій, необхідних для вирішення кримінальної справи, а також накладення арешту на нерухоме майно — будівлі Санаторію Молдова. Однак, зазначене звернення з невідомих підстав залишені правоохоронними органами України без належного реагування. 

 

          Крім того, Державна канцелярія Республіки Молдова звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. По теперішній час справа знаходиться на розгляді Апеляційним господарським судом Одеської області і, враховуючи обставини справи, цілком вірогідно, що рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 буде скасовано. Як наслідок, будуть подані позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

 

          Отже, на сьогодні факт наявності у ТОВ «МАКСТГРУП» права власності на будівлі санаторію «Молдова» під великим запитанням, а правочини з набуття власності є оспорюванними…

 

 

 

Скандальне рішення Одеської міської ради та наслідки для громади

 

 

 

          Маючи всю інформацію щодо ситуації, яка склалася навколо нерухомих об’єктів санаторію. «Молдова», а також звернення Консульства Республіки Молдова та директора Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного Головного підприємства «Медисан» Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова» до Одеської міської ради, щодо недопущення ускладнення міждержавних відносин порушенням прав та інтересів власності Республіки Молдова, 19 вересня 2018 року проект рішення про надання ТОВ «МАКСТГРУП» дозволу на розробку проекту землеустрою так і не було знято з порядку денного чергової сесії.

 

           Незважаючи на озвучену мною інформацію про наявність на території санаторію споруд цивільного захисту та судові тяжби, більшістю голосові було прийнято рішення про надання дозволу ТОВ «МАКСТГРУП» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (оренда), розташованих за адресами вул. Посмітного, № № 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К, загальною площею 5, 0 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування. Зазначене рішення, звісно, було оскаржено Державною канцелярією Республіки Молдова до Одеського окружного адміністративного суду. На теперішній час розгляд справи триває.

 

   Навіть якщо опустити все вищезазначене та загрозу міжнародного конфлікту з Урядом дружньої, сусідньої країни — Республіки Молдови, що в теперішніх умовах військової агресії РФ в Україні може мати несприятливі міжнародні наслідки, цільове використання зазначеної території, згідно Генерального плану м. Одеси – ландшафтно-рекреаційні території санаторно-оздоровчих установ. Зона цільового використання, згідно плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1316-VII від 19.10.2016 р. – курортна зона: зона санаторіїв (КЛ). До чого тут приміщення торгівельного призначення та громадського харчування? Це зміна цільового використання земельної ділянки!!!

 

   Нажаль шановні колеги депутати не звернули на це уваги. А про бомбосховище деякі виступили з промовою про необхідність надати дозвіл на розробку і закріпити охоронний статус землі над бомбосховищем в проекті землеустрою.

 

І що ми маємо?! ТОВ «МАКСТГРУП» розроблено проект землеустрою. Поряд з цим, відповідно до проектної землевпорядної документації, яка виконана ПП «Одесгеосервіс», питання охоронного та правового статусу землі над бомбосховищем не визначено, в ситуаційній схемі данні про споруду цивільного захисту взагалі не відображені, хоча площа землі над бомбосховищем не виключена з загальної площі ділянки, щодо якої розроблено проект.

 

Відповідно до відомостей ДСНС форма власності сховища – державна (на державному підприємстві). Відповідно до вимог Цивільного Кодексу України, Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», захисні споруди не можуть бути приватизовані. При цьому площа бомбосховища, згідно проекту, входить до загальної площі будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2. В матеріалах проекту відсутні посилання на довідки від ДСНС в Одеській області, від Департаменту муніципальної безпеки щодо правового статусу та режиму використання стратегічного об’єкту для міста!

 

Але в матеріалах справи є висновок Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, яким вважається за можливе на підставі такого проекту відведення ТОВ «МАКСТГРУП» земельної ділянки площею 4, 6984 га в оренду строком до 20 років до початку реалізації планувальних рішень території за адресою: м.Одеса, вул. Посмітного, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 2ж, 2е, 2к для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування. Щодо бомбосховища, у висновку є тільки приписка: забезпечити безперешкодний проїзд та прохід на транспортному засобі до бомбосховища по наявному шляху. Тільки проїзд та прохід на транспортному засобі?! Також під проект є державна експертиза, яка, незважаючи на вищезазначені порушення, визнала проект землеустрою, таким що  відповідає вимогам законодавства.

 

Тому Вам вирішувати, що  це було?! Або некомпетентність, або шахрайство, або службова недбалість відповідальних посадових осіб!

 

 

 

Що маємо станом на 1 кітня 2019 року

 

 


20 березня 2019 року скандальний проект рішення про відведення ТОВ «МАКСТГРУП» земельної ділянки площею 4, 6984 га в оренду строком до 20 років було знято з порядку денного. За офіційною версією голови постійної депутатської комісії з питань землеустрою і земельнихправових відносин: не вирішено питання щодо транспортної розв’язки. Хоча, враховуючи вищезазначене, ми ж розуміємо, що справа не тільки у транспортній розв’язці. Всі скандали, схеми та корупція, які супроводжують санаторій «Молдова» є свідченням обману та шахрайства, в якому безпосередню участь прийняла й Одеська міська рада.

Тому коли пріоритетом для  місцевої влади є «володарювати», а не «бути», коли ми маємо зрощення правоохоронної, судової системи з криміналітетом, тому ми отримуємо ось такий невтішний результат для громади і безжалісно втрачаємо санаторно-курортний потенціал міста, пам’ятки місцевого значення та захисні споруди…

 

]]>
Wed, 09 Jun 10 17:22:55 +0300 http://dumskaya.net/post/shcho-varto-znati-pro-dolyu-sanatoriyu-moldo-/author/
:{Територія зруйнованого санаторію «Червоних зір» залишається під загрозою…}: Територія зруйнованого санаторію «Червоних зір» залишається під загрозою… http://dumskaya.net/post/shcho-varto-znati-pro-dolyu-sanatoriyu-moldo/author/  
Чи можемо ми убезпечити видатне місце для Одеси по вулиці Бернардацці від забудови? Питання риторичне. Однак коли маєш раціоналістичну філософію життя, що обумовлена силою розуму, вигостреною думкою та свободою, то тоді з’являються шанси. Я не маю остаточної впевненості у тому, що ми досягнемо кінцевого результату, враховуючи безкарність та свавілля влади, але гордістю переповнюється серце, за людей, яким небайдуже, яким болить, які витрачають власний ресурс для збереження історії, архітектури та відновлення курортного потенціалу міста. Тому завдячуючи саме таким активним людям, одесити сьогодні мають проміжний результат.

28 березня 2019 року наказом управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації комплекс Воскресенського скиту Свято Архангело-Михайлівського жіночого монастиря  за адресою вул. Бернардацці, 4/6 занесений до Переліку об’єктів культурної спадщини Одеської області як щойно виявлений об’єкт культурної спадщини! Отже, ми разом пройшли нелегких 8 місяців і зазначу, коли влада не заважає та чує людей, то у нас з’являється можливість реалізувати проекти, які мають цінність для міста, для його розвитку, для громади.

Чому люди об’єдналися і відмовилися стояти осторонь від проблеми пов’язаною з територією Санаторію «Червоні зорі»? Тому, що вони за останні роки реально побачили, що втрачають Одесу, її рекреаційно-курортні землі, пам’ятки архітектури, її неймовірний потенціал, як міста перлини у Чорного моря. Вони вкотре, на черговій скандальній сесії 19 вересня 2018 року переконалися, що місцеві органи самоврядування Одеси перетворилися на локальний закритий бізнес, який має на меті виключно власне збагачення з використанням цінного ресурсу громади. (Нагадаю 19 вересня компанії ТОВ «Будлайф інвест» 43 депутати ОМР надали дозвіл на розроблення проекту землеустрою орієнтованою площею 4, 000 га за адресою вул. Бернардацці, 4/6).

Всі ці роки, одесити відкривають кримінальні справи, порушують  провадження у судах різних юрисдикцій, виходять на протесні акції, ходять по кабінетам чиновницького аду, доказуючи, що корупційні схеми руйнують наше місто, крадуть наші спільні громадські простори та позбавляють наших дітей майбутнього, а місто своєї історії та архітектури!

За останній час, навіть байдужих містян вразила цинічна забудова торгівельним центром частини Міського саду, в Центральному історичному ареалі, в серці нашого міста. Правда на сьогодні риторика змінилася — на благоустрій території Літнього театру з поточним ремонтом існуючих будівель та споруд. Але це шахрайство…

Хвилю занепокоєння визвали дії місцевої влади щодо забудови Палацу Шидловського готельним комплексом, що призведе до дисонації забудови на Приморському бульварі. Отже, одесити зрозуміли, що  знищення нерухомих пам’яток архітектури та історії стало вигідним бізнесом для забудовників та чиновників…

Ми маємо негативний приклад висотної житлової забудови Французького бульвару, Гагарінського плато, без соціальної та транспортної інфраструктури, з цинічним порушенням містобудівної документації та з використанням схем, що призводить до знищення зелених насаджень та цінних земель курортного призначення.

Ми спостерігаємо неймовірне зростання незаконна забудова узбережжя. Скандальний приклад забудови пляжу Ланжерон готельним комплексом без дозволів та нехтуванням правилами безпеки при виконанні будівельних робіт, що мало наслідки загибель людини.

Отже, всі ці загрози торкнулися майже кожної родини, тому одесити стали свідомо діяти….

Тому була розроблена облікова документація на об’єкти по вул. Бернардацці 4/6, а саме Воскресенська церква Св. Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, Трапезна Воскресенського скиту, каплиця з усипальницею Раллі, водонапірна вежа, територія колишнього цвинтаря Одеською обласною громадською організацією «УТОПІК» та розглянута на Консультативній раді з питань охорони культурної спадщини ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ. І тепер чекаємо занесення комплексу до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а в подальшому будемо працювати у напрямку відновлення таких об’єктів та їх туристичної привабливості.

Між тим, загроза знищення  комплексу Воскресенського скиту Свято Архангело-Михайлівського жіночого монастиря  за адресою вул. Бернардацці, 4/6 залишається. За інформацією по проектам рішень про надання в оренду, постійне користування земельних ділянок юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, запропонованих до внесення на розгляд сесії Одеської міської ради 24 квітня 2019 року ТОВ«БУДЛАЙФ ІНВЕСТ» на 20 років отримає в оренду земельну ділянку площею 3, 5144 га з цінними насадженнями за адресою вул. Бернардацці, 4/6. для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщеннями торгівельного призначення та громадського харчування.  Тож поки мешканці Одеси займаються збереженням архітектури та історії, за свої кошти розробляють облікову документації,  проекти охоронних зон, місцева влада «розбазарює» наші цінні землі і знищує нашу історію...

Ми живемо в часи тотальної руйнації, бо більшість має за мету не бути, а володарювати…..

]]>
Wed, 09 Jun 10 16:52:43 +0300 http://dumskaya.net/post/shcho-varto-znati-pro-dolyu-sanatoriyu-moldo/author/
:{Чи стала культура пріоритетом для влади? }: Чи стала культура пріоритетом для влади? http://dumskaya.net/post/chi-stala-kultura-prioritetom-dlya-vladi/author/  

Чи стала Одеса успішною? Чи має місто креативну громаду, яка в змозі задавати тон креативності нашому місту? Чи став культурний та креативний потенціал нашого міста пріоритетом для публічного управління?

На всі ці питання допоможе знайти відповідь аналіз Стратегії міста, цільових програм, які приймає місто, реальний стан мистецького та освітнього середовища. Поряд з цим, певні висновки можна зробити проаналізувавши вперше презентовану у 2018 році апробаційну методологію Індексу культурного та креативного капіталу п’яти міст України: Дніпра, Києва, Львова, Харкова та Одеси. / див. за посиланням: https://www.kyivsmartcity.com/news/index-of-creativity /

На жаль, враховуючи зведену таблицю результатів, показники Одеси не найкращі: ми поступаємося місцем Києву – 65, 7 та Львову – 63, 6. В блоці «креативна економіка» – ще й Харкову. Наш результат індексу культурного та креативного потенціалу – 32, 6. Між тим, розуміючи можливості нашої красуні Одеси –  індекс повинен був бути вище Львова. А все тому, що превалюють інтереси олігархату, який використовує ресурс міста, людські (бюджетні) кошти виключно у власних інтересах. Все тому, що для місцевого врядування людиноцентричні цінності так і не стали основою. Все тому, що влада так і не стала прозорою та відкритою, а залучення мешканців до міського управління стало імітацією співпраці з урахуванням начебто інтересів й очікувань локальних спільнот.  

Не таємниця, що успіх міста в його креативній громаді! Особливо враховуючи новітні технології, доступ до інформації та швидку плинність у часі, нам варто бути мобільними у прийнятті рішень, направлених на розвиток культурних ініціатив та креативного капіталу, варто переймати досвід та найкращі європейські практики. Варто кожен день заявляти про Одесу: через архітектуру, музеї, фестивалі, конференції, виставки, музику, фільми…Однак, що ми маємо наразі!

Ми мали Міську цільову програму «Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО» на 2016-2018 р.р.. Між тим, так і не отримали результат – окреслена територія так і не внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. А враховуючи нищівну та дисонуючу забудову центрального історичного ареалу можемо про це і не мріяти. Шанс втратили….

Ми мали змогу стати першим українським містом, що долучилося до Мережі креативних міст ЮНЕСКО та здобути титул Міста літератури, однак література, так і не стала для влади частиною щоденного ритуалу! Хоча Одеса сповнена історій, яких ми ще не знаємо. Історій про людей, що творили, жили в Одесі, та своєю наполегливою працею робили Одесу успішною!  

        Ми мали б започаткувати премію Міста літератури для того, щоб Одеса отримала усі сучасні інструменти, аби отримати шанс стати частиною літературного співтовариства на мапі України.

Ми мали б розвивати кінематографії в місті та мати підприємство з повним циклом кіновиробництва, адже кіноіндустрія є складової національної культури! Між тим, з  2008 по 2018 р.р Одеська кіностудія не зняла ні одного власного проекту , громада втратила робочі місця, жодний проект кіностудії (їх було дев’ять) за 2013-2014 р. та два фільми знакові для України «Ярославна, королева Франції» та «Чарівна перлина» за 2014-2015 р. не пройшли конкурсний відбір.

Ми мали б зробити читання модним, а бібліотечні заклади креативними, оновивши бібліотечне середовище, перетворивши їх на сучасні медіатеки – спільний простір для культурного і просвітницького спілкування – з цікавими інтерактивними зонами (Book-пазл, Plаy-пазл, Пленер-майданчик), з розважальними майданчиками). Однак, ми маємо поточний ремонт бібліотек міста на суму 4 285 565, 64 грн. Але, всі вони так і не стали привабливими майданчиками для спілкування, створеними за сучасними європейськими стандартами. Ми так і не отримали Інтерактивний публічний простір нового покоління, хоча потенціал маємо неймовірний, як інфраструктурний, так і людський. Ми навіть не задовольняємо запит на поповнення бібліотечних фондів новими книгами та журналами, тому що замість необхідних 800 тисяч кожний рік виділяють лише 400 тисяч грн.

Ми мали б займатися оновленням мистецького середовища, мистецької інфраструктури. Між тим не маємо візії, стратегії креативного міста просто відсутня! Ми отримали Програму розвитку культури на 2019-2021 роки, яка є формальною, як більшість місцевих програм, і не дасть результату, якщо вести мову про модернізацію мистецької інфраструктури, заміну музичних інструментів і т.д.! Це чергова, неефективна програма, фінансування якої на 58 відсотків піде не на оновлення культурної інфраструктури, а на репрезентацію гарної картинки, яку ми так і не отримаємо в реальності. Між тим, нам саме зараз варто фінансувати в сучасну, якісну культурну інфраструктуру, створювати центри сучасного мистецтва, конгрес центри, модернізувати бібліотеки. Нам варто, вже сьогодні профінансувати оновлення музичних шкіл новими музичними інструментами та залучити на конкурсних засадах нових менеджерів для впровадження нових підходів у сфері культури.

Місто мало б полюбити грошима людей сфери культури та освіти.

Місто мало б полюбити грошима науковців та успішних школярів, спортсменів!

Місто мало б зрозуміти, що 30 відсотків місцевого бюджету варто інвестувати в освіту та культуру!

Отже, успіх Одеси, як креативного міста, можливий тільки тоді, коли є синергія між владою, бізнесом та громадою. Якщо існує збалансованість у розвитку культурних галузей, якщо є бажання розкривати креативний потенціал міста та сприяти дискусії щодо розвитку культури і креативності в Одесі. Тому я впевнена, що успіх нашого міста залежить від креативної громади , від залучення до цього процесу кожного, хто має досвід і фах. Від розуміння філософії сили громади, як управлінської системи, від розуміння нашої мети та бажання бути корисними і відповідальними. Успіх та сила міста в людях  людях освічених, мотивованих та креативних!

А поки, ми втрачаємо позиції, а місцева влада, під патронатом центральних органів влади губить наш потенціал, нищить наш ресурс, знецінює людей. Тому постає одне питання: Якщо так буде далі, то що нас очікує через 10-15 років?

 

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/chi-stala-kultura-prioritetom-dlya-vladi/author/
:{Період схем в Одесі не закінчиться доки люди не стануть відповідальними у своєму виборі}: Період схем в Одесі не закінчиться доки люди не стануть відповідальними у своєму виборі http://dumskaya.net/post/period-shem-v-odesi-ne-zakinchitsya-doki/author/ Рік пройшов з моменту отримання Одеською міською радою Рекомендацій Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК України про припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які полягали у прийняті Одеською міською радою рішення від 04.10.2017 р., що призвело до спотворення конкуренції та недопущення інших суб’єктів господарювання до конкурсного відбору інвестора для впровадження в Одесі є-квитка. Незважаючи на те, що Рекомендації ТВ АМК України не були виконані в трьох місячний строк, справа так і не була порушена. У липні 2018 р. на засідання Адміністративної колегії територіального відділення АКУ було прийнято рішення не розпочинати справу відносно ОМР за ознаками порушення ч. 1 ст. 15 Закону «Про захист економічної конкуренції», бо інвестор знизив ставку комісійної винагороди на 1 %, тобто з 9, 75% на 8, 75%! Отже, фактично при ситуації, коли суттєво обмежена конкуренція, а мова йде про три з п’яти умов, які є дискримінаційними, що не дозволило прийняти участь іншим суб’єктам господарювання, у тому числі і нерезидентам, державна інституція зі спеціальним статусом надала зелене світло нашим управлінцям далі продовжувати впроваджувати схему, за якої місто втрачає контроль за громадським транспортом! Мова йде, про контроль та облік за пасажиропотоком у громадському транспорті, про отримання компенсації за проїзд пільговикам, про якість послуг у громадському транспорті та про закриття нерентабельних але соціальних маршрутів. Все це передається у приватні руки — інвестору-переможцю, адже він зайшов до проекту виключно раді прибутку, бо така природа речей бізнесу! Нагадаю, у січні 2018 року був проведений конкурс з одним заявником ТОВ «Одеська Міська Карта», та як наслідком з одним переможцем, якого представляє група суб’єктів господарювання, до яких ввійшли: ТОВ «Одеська Міська Карта», ТОВ «Герц», ТОВ «Фінансова компанія «ГЕРЦ», ТОВ «Телекарт», ТОВ «Телекард-Прилад». За результатами цього «успішного» конкурсу Єдиними оператором міських пасажирських перевезень громадським транспортом стало ТОВ «Одеська Міська Карта», тобто, місто добровільно відмовилося бути власником і розпорядником Автоматизованої системи на 15 років і погодилося на комісійні виплати єдиному оператору майже 50 млн. грн.. в рік. Це в той час, коли інші міста навпаки функції єдиного оператора залишають за містом, успішно співпрацюють з ЄБРР, мають фахові консультації, проводять конкурентні тендера, де з’являється професійні компанії, до яких є довіра і де дійсно буде результат на користь міста! Ми можемо тільки позаздрити, що у Вінниці був проведений прозорий тендер, під консультуванням ЄБРР, де було заявлено 109 компаній із 17 країн світу та у травні 2018 р. був підписаний контракт на виготовлення системи з чеською компанією «Мікроелектроніка», яка працює на цьому ринку у 40 країнах світу, з фінансуванням проекту 6, 5 млн. Євро – 5, 5, млн. від ЄБРР, один млн. з міського бюджету та у жовтні 2019 року проект буде завершено! 

Чому Одеса не пішла по шляху співпраці з ЄБРР? Чому Одеса не співпрацювала з Європейським Інвестиційним банком, адже відповідно до їх звіту Одеса не скористалася рекомендаціями щодо впровадження електронного квитка на основі кращих світових практик? Чому громада до даного часу не має письмової відповіді від ЄБРР щодо узгодження застосування фінансової моделі де приватний інвестор буде отримувати комісійну винагороду у розмірі 8, 75%? Впевнена більшість думаючих людей знають відповідь на це питання – бо ефективне урядування у місті не для людей! Бо господарем міста так і не стала громада! Бо обрали ми управлінців які не свободні, а тому роблять не то, що потрібно, а те що подобається! Бо ми самі не стали вільними!

 

Тому, САМЕ ЗАРАЗ, слід відстояти право громади на володіння автоматизованою системою обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування м. Одеси і не дозволити впровадити картельну схему через затвердження інвестиційного договору на сесії Одеської міської ради 13 березня...

 

Отже, нам варто зрозуміти, що питання не тільки у скасуванні  Рішення про проведення конкурсу з відбору інвесторів. Питання у зміні концепції розвитку транспортної системи міста! Де функція Єдиного оператора буде належати виключно муніципалітету, що дозволить в Одесі створити модернізовану та інтегровану автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському транспорті на користь громаді!

]]>
Mon, 07 Jun 10 12:18:33 +0300 http://dumskaya.net/post/period-shem-v-odesi-ne-zakinchitsya-doki/author/
:{Одеська влада дискредитує основи публічного управління}: Одеська влада дискредитує основи публічного управління http://dumskaya.net/post/odeska-vlada-diskreditue-osnovi-publichn/author/  Вирішила нагадати одеситам, що обираючи мера, депутатів від яких залежить формування чиновників виконавчого комітету ми отримуємо команду управлінців. Основним завданням такої команди є якісне публічне управління, раціональне використання бюджетних коштів, прийняття ефективних рішень, які дозволять збудувати успішне місто, комфортне для містян. Однак, з 2017 року зайшовши в депутатський корпус Одеської міської ради, неодноразово переконувалася, що робота муніципалітету дискредитує публічне управління і пересічні громадяни не можуть у законний спосіб вирішити свої питання, тотальне беззаконня на всіх рівнях доводить одеситів до розпачу…  Людина так і не стала найвищою цінністю для влади, а влада так і не стала служити людям…. Одесити отримали владу, яка служить олігархічного режиму, який без сумніву доводить до зубожіння людей, грабує місцевий бюджет, витягує наш ресурс, а корупційна гідра вбиває наших дітей та чоловіків. І тут варто говорити не лише про низку незаконних схем, перевищення повноважень, корупцію, вчинення кримінальних злочинів та порушених судових справ. Тут варто нам самим давати об’єктивну оцінку роботі органів місцевого самоврядування, як їх діяльності, так і бездіяльності, внаслідок якої одесити отримали вагомі втрати місцевого бюджету, а це кошти людей. Прикладом такої бездіяльності Одеської міської ради, в особі мера міста та чиновників стала умисна «мовчазна відмова» у прийнятті участі у публічних торгах з продажу права вимоги за кредитними договорами. Нагадаю, що рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2016 р. за позовною заявою ПАТ «КБ «Надра» з КП «Теплопостачання міста Одеси» було стягнуто 47 015 643, 18 грн. та відкрите виконавче провадженням в процедурі якого на публічні торги були виставлені права вимоги ПАТ «КБ «Надра» з початковою ціною 227 млн. грн.. У 2018 році на публічних торгах права вимоги ПАТ «КБ «Надра» були придбані ТОВ «ФК «Юг Капітал» за ціною 82 020 789 грн.. При цьому, посадовці Одеської міської ради, ставши пасивними спостерігачами, не здійснюючи жодних кроків у напрямку прийняття участі у публічних торгах з можливістю викупити борг, спричинивши своєю бездіяльністю збитки громаді на суму 112 465 944, 46 грн.. Так, 28 березня 2018 р. в четверте відповідно до інформації отриманої за посиланням https://www.dto.com.ua/tenders/165250?fbclid=IwAR1cqOZEzBeqTYRa8tq1vPdsQzhWgpOu6BE3MLmJplYSNwnbWlwVxwoTT1s був оголошений аукціон з продажу прав вимоги за кредитними договорами: №: 05/07/2005/980-К/364; №: 05/07/2005/980-К/363 з забезпеченням: іпотека нерухомого майна нежитлові приміщення, будинки, споруди в кількості 28 од., розташовані в м. Одеса; Іпотека нерухомого майна: нежитлові приміщення, будинки, споруди в кількості 53 од., розташовані в м. Одеса; застава рухомого майна: транспортні засоби та технологічне обладнання; фінансова порука. З початковою ціною 81 203 002, 36 грн. (без ПДВ). В зазначеному аукціоні приймали участь лише дві компанії ТОВ"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНМАРК" (код ЄДРПОУ 40424913) зі ставкою 81 203 002, 36 грн. та ТОВ"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЮГ КАПІТАЛ" (Код ЄДРПОУ 38123932) зі ставкою 82 020 789, 00 грн. Прошу звернути увагу, що під час проведення аукціону ні одна компанія не зробила жодної ставки та відповідно до протоколу аукціону (https://prozorro.sale/…/UA-EA-2018-03-28…/print/protocol/pdf) переможцем стало ТОВ «ФК «ЮГ КАПІТАЛ» зі ставкою 82 020 789, 00 грн.За період з 19.04.2017 р. по 28.03.2018 р. посадові особи органів місцевого самоврядування не прийняли жодного рішення спрямованого на те, щоб взяти участь у публічних торгах через будь-яке комунальне підприємство та викупити борги КП «Теплопостачання міста Одеси» по заниженій ціні. Незважаючи на вимоги депутатів фракції «Самопоміч», наявність ситуації з постійним пониженням ціни лоту, мер міста не дає жодних доручень щодо вивчення питання про можливу участь в аукціоні, враховуючи, що до Закону «Про іпотеку» та Регламенту роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів — учасником торгів могли бути усі юридичні особи (у тому числі департаменти та комунальні підприємства), окрім (КП «Теплопостачання міста Одеси (боржника) та Одеської міської ради – майнового поручителя). Отже, небажання приймати участь у публічних торгах мало наслідки для громади – виділення з бюджету ТОВ «ФК «Юг Капітал»  -  194 486 733, 46 грн на підставі Рішення Одеської міської ради № 3462-VII від 18.07.2018 р., яким була затверджена угода про добровільне погашення заборгованості між ТОВ «ФК «Юг Капітал» та Комунальним підприємством «Теплопостачання м. Одеси». Тим самим наші з вами  втрати бюджету склали 112 465 944, 46 грн., це та сума, яка могла бути зекономленою у разі прийняття ефективних управлінських рішень. Між тим, ми стали свідками оперативної роботи управлінців у напрямку виділення з бюджету необхідної суми для ТОВ «ФК «ЮГ КАПІТАЛ». Так, 6 червня 2018 р. з’являється проект рішення «Про виділення з бюджету м. Одеси коштів комунальному підприємству «Теплопостачання м. Одеси» на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2016 р. у справі № 916/1787/16 в сумі 46, 5 млн. грн., анонсується як політичне рішення без внесення змін до бюджету і за яке голосує більшість. Це в той час, коли відомі результати публічних торгів, та за заявою  ТОВ «ФК «ЮГ КАПІТАЛ» ведуться переговори про добровільне виконання зобов’язання, а у господарському суді Одеської області розпочате провадження за заявою ТОВ «ФК «ЮГ КАПІТАЛ» про заміну сторони у виконавчому проваджені. При цьому, заміна сторони у виконавчому проваджені була здійснена лише 14 червня 2018 р., тобто, рішення приймається 6 червня до закінчення процедури по заміні сторони та визначення стягувача боргу у виконавчому проваджені. Залишається відкритим питанням, чому так спішили і навіщо?Далі вже з чистою совістю, чиновники готують Рішення №3462-VІІ «Про погодження порядку та умов виконання комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» кредитних зобов’язань та виділення з бюджету м. Одеси відповідних коштів», яке приймається на сесії 18 липня 2018 р. та яким узгоджується угода про добровільне врегулювання заборгованості на суму 194 483 733, 46 грн. та виділяється з бюджету залишок — 148 103 350 грн., так як 6 червня 46, 5 млн. грн. вже виділеноТаким чином, ТОВ «Фінансовій компанії "Юг Капітал» викупивши зазначений борг на публічних торгах за заниженою ціною в березні 2018 р., а саме 82 020 789 грн., вже в липні 2018 р. почала отримувати з місцевого бюджету 194 486 733, 46 грн. Ось вам погоджена по всім напрямкам з муніципалітетом ефективна робота менеджерів приватного сектору! Але наші менеджери, наймані працівники своєю бездіяльністю спричинили збитки громаді Одеси, адже задля економії бюджетних коштів, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень не було здійснено необхідних дій для участі в електронних торгах з можливістю спроби викупити борги КП «Теплопостачання міста Одеси»  юридичними особами публічного права Одеської міської ради.

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/odeska-vlada-diskreditue-osnovi-publichn/author/
:{Територія Літнього театру в Міському саду - громадський простір для містян}: Територія Літнього театру в Міському саду - громадський простір для містян http://dumskaya.net/post/teritoriya-litnogo-teatru-v-miskomu-sad/author/ Питання Літнього театру в Міському саду — питання совісті та честі кожного одесита, незалежно від статусу та соціального стану. Тому в листопаді 2017 році ми, згуртувавшись, показали місцевій владі, що не дозволимо спаплюжити пам’ятку місцевого значення будівництвом адміністративної будівлі з допоміжними, торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку. Громадські діячі, громадські організації, архітектурна спільнота, історики, літератори, науковці, очільник ОДА та навіть прокуратура Одеської області підключилися до питання захисту даної території від забудови.

Прагнучи захистити інтереси мешканців міста Одеси на громадський простір та зберегти об’єкт природно-заповідного фонду від комерціалізації, у грудні 2017 року мною був підготовлений депутатський запит, який стосувався важливих речей, а саме: розроблення землевпорядної документації на пам’ятку культурної спадщини «Міський сад» з урахуванням території Літнього театру в межах Міського саду та внесення змін до Історико-архітектурного опорного плану м. Одеси в частині визначення меж Міського саду, включивши територію Літнього театру в межі пам’ятки містобудування та архітектури місцевого значення Міського саду. Однак, депутатський запит не був підтриманий депутатським корпусом, так як проголосували за нього лише 10 депутатів.

Між тим, територія Літнього театру площею 0, 3916 га включена до меж території пам’ятки місцевого значення «Місцевий сад», площа якого займає близько 2, 2 га. Облікова документація на вказану пам’ятку поновлена і, відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 №728/0/16-08, знаходиться під охоронною держави (охоронний номер 232-Од). З огляду на зазначене, територія Літнього театру, як частина Міського саду має статус парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва і належить до природо-заповідного фонду України відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Отже, головне зрозуміти всім без виключення! Територія Міського саду є природно-заповідним фондом, громадським простором — відкритою територію під Літнім театром, без капітальних споруд, з збереженням дерев та благоустроєм виключно малими архітектурними формами (прошу, не плутати з тимчасовим спорудами). Все інше — маніпуляція та шахрайство…

На даний час існують два судових провадження:



    • справа № 826/15794/17 за позовом Прокуратури Одеської області в інтересах Міністерства культури України до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участі третьої особи – Спільного підприємства «Солінг» щодо визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № IV 115171530330 від 02.06.2017 на будівництво Спільним підприємством «Солінг» адміністративної будівлі, з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку в м. Одесі по вул. Преображенська, 24;   
    • справа№ 826/16335/17 за позовом Спільного підприємства «Солінг» до Міністерства культури України, треті особи — Прокуратура Одеської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України з позовними вимогами визнати протиправним рішення Міністерства культури України від 01.09.2017 року №835/10/72-17 щодо відмови в погодженні історико-містобудівного обґрунтування об'єкта «Будівництво адміністративної будівлі з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку» по вул. Преображенській, 24; зобов'язати Міністерство культури України погодити історико-містобудівного обґрунтування об'єкта будівництва; визнати протиправними дії Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам'яток України Міністерства культури України з прийняття рішення, оформленого протоколом від 14.12.2017 року №8/17. 


Все це є свідченням того, що існує реальна загроза забудови території Літнього театру, адже містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Преображенська, 24 не скасовано. Так само не скасований дозвіл на виконання будівельних робіт № IV 115171530330 від 02 червня 2017 року на будівництво Спільним підприємством «Солінг» адміністративної будівлі, з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку в Міському саду.

Тож, наразі перед одеситами стоять наступні завдання:


    1. Повернути територію Літнього театру громаді. Для цього є законна процедура викупу нерухомих об’єктів, що знаходяться у приватній власності. При цьому зазначу, що така процедура не знецінює непорушність права приватної власності, бо мова йде про викуп!
    2. Зберегти Міський сад — об’єкт природо-заповідного фонду України, як парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва, як частину відкритого простору для містян та не дозволити його комерціалізувати. Це простір для містян, який є їх власністю і не може бути використаний для наживи приватного бізнесу.
    3. Відновити територію Літнього театру. Для цього є кошти в місцевому бюджеті, головне, щоб мер міста розумів пріоритетність такого благоустрою для розвитку міста.

Для реалізації поставлених завдань Одеська міська рада зобов’язана ініціювати викуп об’єктів нерухомого майна, розташованих на території Літнього театру, що знаходиться в межах Міського саду у власника зазначених споруд для суспільних потреб, а саме – для розташування об’єкта природно-заповідного фонду – парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва Міський сад.

Для цього, було зібрано більше 2 тисяч підписів одеситів, спрямовано більше 50 звернень до мера на сайті єдиного центру звернення громадян 15-35 та проведені соціологічні дослідження.

Для цього я, як депутат Одеської міської ради, 16 жовтня 2018 року спрямувала на ознайомлення всім головам фракцій Депутатський запит про викуп об’єкта нерухомого майна, що розташовано на території Міського саду (територія Літнього театру). Тому, 31 жовтня розраховую на підтримку та мудрість депутатського корпусу. Бо доля території Літнього театру у наших руках! Бо врятувати територію Міського саду можемо тільки ми, якщо будемо діяти консолідовано та разом!

]]>
Thu, 01 Jan 70 03:00:00 +0300 http://dumskaya.net/post/teritoriya-litnogo-teatru-v-miskomu-sad/author/
:{Збереження історичного середовища Одеси варто розпочинати з Довідника облаштування міста }: Збереження історичного середовища Одеси варто розпочинати з Довідника облаштування міста http://dumskaya.net/post/zberezhennya-istorichnogo-seredovishcha-odesi/author/ Чи настане мить коли кожний з нас розпочне розуміти та власне припинить ганебно знищувати історичне середовище міста?! Адже у кожного є розуміння, що нам пощастило народитися та жити в місті, яке несе велику спадщину поколінь. І це неоціненний скарб і наша спільна відповідальність. І саме ми є носіями цінної європейської культурної спадщини, але бездушно паплюжимо її або мовчки спостерігаємо за її втратами.

І прикрість у тому, що державні та місцеві інституції своєю бездіяльністю, а іноді умисно, підтримують знищення історичного середовища в місті. А необачні і непрофесійні роботи власників квартир призводять до втрати архітектурних елементів…

Постійна боротьба за збереження культурного спадку міста, тотальне порушення законодавства про охорону культурного спадку учасниками містобудівної діяльності наводить на єдину думку, що збереження історичного середовища варто розпочинати з просвітницької роботи та пояснювати людям, що Одеса місто яке треба берегти! Саме пояснювати та вчити!!!

13 серпня 2018 р. я звернулася до мера міста з пропозицією розроблення Довідника облаштування міста (Правил поведінки в історичному середовищі для мешканців, власників, орендарів нерухомості в історичних будівлях Одеси). Бо розумію, що актуальним питанням сьогодення є питання реставрації історичної частини та оновлення міста, збереження цінності усіх, навіть найменших елементів архітектурного ансамблю, правильного обходження з кожним архітектурним елементом, глибшим розумінням таких процесів та їх популяризації серед одеситів.Нажаль, те що зробив Львів ще у 2011 році, Одеса не може вирішити й досі. Бо причина у відсутності коштів, і це відмітьте при одинадцять мільярдному бюджеті. Це коли в жовні цього року на організацію 2-х денного бізнес-форуму — III Investment Promotion Forum Odessa 5Т – було витрачено більше 3 млн. людських грошей.

12 жовтня питання розроблення Довідника було винесено на засіданні Координаційної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради, і довга дискусія де брати кошти і хто це буде робити знову відтерміновує прийняття Правил поведінки в історичному середовищі (зазначу не як регуляторний акт) та його актуалізації серед громади.Між тим, Довідник міг би навчити одеситів відповідного ставлення до архітектури міста, бо іноді незнання призводить до серйозних помилок та конфлікті.

Довідник міг би стати інформаційним джерелом для правильної реставрації, поточного ремонту як будівель, так і окремих їх елементів.Довідник потрібен щоб його читачі знайшли інформацію про вимоги, які стосуються охорони історичних та архітектурних пам’яток Одеси, у вигляді коротких роз’яснень з посиланням на норми та ілюстрацією.І головне Довідник, повинен стати порадником у такій добрій справі як збереження архітектурної спадщини, кожної її унікальної деталі для того щоб ми мали змогу зберегти наше історичне середовище в місті та передати його нащадкам. І це завдання урядовців, яке поставлено перед ними і яке повинно бути виконано. Бо варто вчитися бути відповідальними та варто бути господарями в своєму домі. Адже Одеса наш дім і варто берегти її історичне середовище.

]]>
Mon, 24 May 10 13:46:13 +0300 http://dumskaya.net/post/zberezhennya-istorichnogo-seredovishcha-odesi/author/
:{Кому потрібна Муніципальна варта?}: Кому потрібна Муніципальна варта? http://dumskaya.net/post/komu-potribna-munitcipalna-varta/author/ Ми всі дозволили побудувати поліцейське місцеве самоврядування. Тому і маємо виштовхування одеситів із зал погоджувальних нарад, сесій, побиття людей, пошкодження власного майна, недопуск до засідання депутатських комісій та апаратних нарад, розправи з незручними людьми.

Безапеляційно, що такі дії порушують Конституцію України та  Європейську хартію місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого самоврядування. Поряд з цим, в порушення умов Положення про департамент муніципальної безпеки ОМР та статуту установи «Муніципальна варта» зазначені юридичні особи привласнили собі завдання поліції та маніпулюють своїми функціональними обов’язками в залежності від ситуації, по замовленню та вибірково. Чому вибірково? Бо коли я, депутат ОМР Ольга Квасніцька, звернулася за допомогою забезпечити порядок при проведені геодезичних робіт у сквері в провулку Удільному (сквер є територією, що знаходиться у комунальній власності громади), мені було відмовлено із поясненням, що департамент муніципальної безпеки не здійснює охорону громадського порядку, і допомогу не було надано!

Відомо, що відповідно до статуту Муніципальна варта повинна забезпечити охорону будівель територіальної громади м. Одеси, в яких розміщуються Одеська міська рада, її виконавчі органи та комунальні підприємства і установи, бо нам це виявляється дешевше. Так, і ще здійснювати власну охорону чиновницького складу! Все це для економії бюджетних коштів – так нас переконують чиновники. Зверніть увагу, що сила переконання настільки велика, що ми це все сприйняли і замовкли.

Отже, коли в грудні 2017 року депутати приймали рішення про затвердження Положення про департамент муніципальної безпеки ОМР у новій редакції та Рішення про припинення КП Муніципальна охорона та створення КУ «Муніципальна варта», особисто я голосувала проти побудови поліцейського місцевого самоврядування! Однак, на жаль, більшість підтримала такі рішення, і сьогодні ми отримали комунальну установу Муніципальна варта, яка не тільки утримується за рахунок людських грошей ( це більше 30 млн.), але й привласнила собі функції правоохоронних органів та дозволяє порушувати закон. І тут не йдеться, проти кого вона застосовує такі дії: чи відносно пенсіонера, суб’єкта господарювання, адвоката, журналіста – статусність тут не важлива, важливо, що такі дії заборонені законом, і дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини застосовуються виключно поліцейськими відповідно до закону. Нагадаю, що відповідно до статті 2 ЗУ «Про національну поліцію», виключно поліція займається охороною громадського порядку в місті, і про це Муніципальна варта добре знає. До основних завдань поліції входить надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Поряд з цим, у березні 2017 року була прийнята Міська комплексна програма зміцнення законності, безпеки та порядку на території міста Одеси «Безпечне місто Одеса» на 2017-2019 р., на реалізацію  якої з міського бюджету було виділено 273 659, 5 тис. грн., із них 8 млн. людських грошей на Національну поліцію, 20 млн. для капітального ремонту приміщення прокуратури, 5 млн. СБУ на боротьбу з тероризмом, 26 млн. департаменту муніципальній безпеки ОМР. Потім до програми неодноразово вносилися зміни, та  станом на липень 2018 року загальний обсяг фінансових ресурсів збільшився на 32 875, 4 грн.

Тож, чи є збалансованим таке ресурсне забезпечення і чи почуваємося ми в безпеці, вирішувати громаді. Одеситам треба чесно відповісти на питання: створення майже 300 осіб Муніципальної варти, повністю оснащених спецтехнікою і засобами, – це першочергові завдання управлінців на містах? У нас в місті це є в пріоритеті? А «може, влада боїться власних людей, тому й створила для себе армію оснащених найманців, які готові воювати з одеситами та виконувати замовлення олігархату?»

]]>
Fri, 14 May 10 12:16:23 +0300 http://dumskaya.net/post/komu-potribna-munitcipalna-varta/author/
:{Впровадження є-квитка в Одесі – це отримання агента чергової шахрайської схеми}: Впровадження є-квитка в Одесі – це отримання агента чергової шахрайської схеми http://dumskaya.net/post/vprovadzhennya-e-kvitka-v-odesi-tce-otrim/author/ <pstyle=" ">В Одесі продовжується імітація ефективного врядування з провадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському транспорті. Результати засідання робочих груп, депутатських комісій, моїх звернень до мера не дали жодного результату. До сьогодні питання про скасування рішення, яке носить антиконкурентні дії органів місцевого самоврядування, не винесено на розгляд депутатському корпусу. Тож висновок один – рекомендації адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК України не буде виконано. <pstyle=" ">Наразі маємо переговорний процес з Одеським обласним територіальним відділення АМК щодо пониження комісійної винагороди з 9, 75 % до 8, 75%. Однак, це не змінює концепцію та зводить важливий проект міста до приватного агента, який не тільки буде отримувати прибуток з проекту провадження Є-квитка, але й протягом 15 років розпоряджатиметься системою та контролюватиме функціонування міського пасажирського транспорту.<pstyle=" ">Отже,  замість якісної, інтегрованої, автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті, громада отримає  застаріле бортове обладнання «Телекарт-Прилад», яке не апробоване в жодному місті України, що не відповідає міжнародним стандартам безпеки безконтактних платежів (РСІ DSS) та не пристосоване здійснювати оплату за перевезення безконтактними пристроями та банківськими картками. <pstyle=" ">Між тим, наприклад, в Житомирі можна розрахуватися електронним годинником без необхідності друкувати паперовий квиток. Але звісно, де Житомир, а де Одеса? В Одесі, виявилося, головним критерієм став алюмінієвий корпус бортового обладнання, бо всі ми їздимо з бітами та прагнемо розбити новенький валідатор… Смішно, але тільки про такі переваги ми чуємо з екранів телевізорів. Ще нас запевняють інвестор та урядовці про одну перевагу: окрім алюмінієвого корпусу, нас має порадувати вартість бортового обладнання «Телекарт-Прилад», яка складатиме від 300 до 700 дол. США. Але ж громаді важливий не алюмінієвий корпус  та не тільки валідатори, адже це лише 25 % від всього програмного комплексу, який треба впровадити. Місту необхідна сучасна, єдина та повна система, що включатиме в себе внутрішнє і зовнішнє устаткування, програмне забезпечення, новітні технології, сервіс і т.д. Наприклад, у Вінниці чеська компанії «Мікроелектроніка» виступає таким інтегратором, і вартість промислового, відомого світу бортового обладнання складає 1000 дол. США, однак якість в рази краща ніж та, яку пропонує ТОВ «Одеська міська картка». Одесити заслуговують на те, щоб отримати бортове обладнання з сертифікацією РСІ DSS.<pstyle=" ">Разом з цим, варто нагадати, що технічні характеристики, яким повинен був відповідати учасник конкурсу для впровадження є-квитка у Вінниці, були жорстко прописані за участю представників ЄБРР і містили 600 сторінок.  В Одесі було прописано п’ять технічних вимог до інвестора, і три з них носили дискримінаційний характер, що й стало обмежувальним чинником для прийняття участі у конкурсі іноземних компаній. Крім цього, варто нагадати одеситам, що компанія «Герц» не пройшла передкваліфікацію і не змогла брати  участь у конкурсі на впровадження  проекту Є-квітка у місті Вінниця. <pstyle=" "> Більш того, важливим питанням є репутаційні складові такого інвестора, бо вони є показником того, наскільки прозорим і якісним буде процес впроваджування системи диспетчерського управління і контролю за автоматизованою системою в нашому місті. Нагадаю, ми маємо низку судових справ по відношенню до ТОВ «Телекарт-Прилад» в частині державних закупівель з Міністерством оборони. Як приклад одного кримінального провадження: початкова сума державного контракту становила 15 799 647 грн., а в результаті 19 додаткових угод сума збільшилася до 98 755 836 грн. Отже, довіра до такого інвестора є вкрай низькою і повинна насторожувати одеських урядовців, бо вони як найманні працівники в першу чергу зобов’язанні перейматися якістю та безпечністю співпраці з приватними партнерами.<pstyle=" ">Таким чином, висновок один: присутня картельна змова бізнесу і влади як на місцях, так і в центрі, яка не дозволитьв Одесі створити модернізовану та інтегровану автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському транспорті на користь громаді.

]]>
Thu, 13 May 10 17:37:41 +0300 http://dumskaya.net/post/vprovadzhennya-e-kvitka-v-odesi-tce-otrim/author/
:{Збереження нерухомих об’єктів культурної спадщини архітектора Ю. Дмитренка в Удільному провулку є справою честі}: Збереження нерухомих об’єктів культурної спадщини архітектора Ю. Дмитренка в Удільному провулку є справою честі http://dumskaya.net/post/zberezhennya-neruhomih-obektv-kulturnoji/author/ Удільний провулок — невеличкий провулок на Французькому бульварі, в Центральному історичному ареалі міста Одеси, територія якого містить пам’ятки архітектури і містобудування, нерухомі об’єкти, які було збудовано за проектами видатного архітектора Юрія Дмитренка.

Саме в Удільному провулку знаходиться єдиний на Півдні України комплекс споруд Грецького благодійного товариства, а саме: Церква святих Миколи Мірлікійського і мучениці Аріадни при богадільні – пам’ятка архітектури і містобудування місцевого значення, побудована в 1902 році та виявлені об’єкти культурної спадщини – Будівля богадільні Грецького благодійного товариства (Маразліївська богадільня),  Споруда надбрамної дзвіниці і Аптека грецького благодійного товариства. Саме ці споруди у дореволюційний, дорадянський період входили в єдиний майновий комплекс Грецької Богадільні при Одеському Грецькому благодійному товаристві. Самі ці споруди спроектовані архітектором Дмитренко Ю.М. «дожили» до сьогоднішнього часу та привертають нашу увагу враховуючи їх милосердну роль, історичну та архітектурну цінність для міста і безумовно потребують захисту з боку державних інституцій.

Слід констатувати, що з кожним роком, захист нерухомих об’єктів, що представляють історичну та архітектурну цінність утруднюється у зв’язку з недостатністю фінансування державних та місцевих програм, відсутністю вчасно розробленої облікової документації і охоронних зон, ігноруванням ефективних форм державно-приватного партнерства, відсутністю вчасної і фахової співпраці органів охорони об’єктів культурної спадщини з громадськими організаціями та присутністю значного лобі інтересів забудовників.

Актуалізація питання збереження нерухомих об’єктів культурної спадщини архітектора Юрія Дмитренка в провулку Удільному виникла у літку 2015 року та гостро постала в березні 2016 року, коли управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради були видані містобудівні умови та обмеження на забудову висотним житловим будівництвом — Аптеки грецького благодійного товариства, що зараз перебуває у державній власності.

У зв’язку з цим, були задіяні низка індивідуальних та колективних інструментів націлених на збереження і захист нерухомих об’єктів, окремі з яких гальмуються з боку чиновників і власника Маразліївської богадільні і Аптека грецького благодійного товариства – Національної Академії Наук України. Між тим, незважаючи на супротив, з 2015 року одеситами розпочаті та проведені комплекс заходів, єдина мета яких полягає у припинені руйнації нерухомих об’єктів, занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та проведення відновлюваних реставраційних робіт комплексу споруд Грецького благодійного товариства.

Першим кроком, для унеможливлення знищення комплексу споруд Грецького благодійного товариства була робота направлена на збереження зеленої зони в Удільному провулку в містобудівній документації, а саме в Плані зонуванні, який було прийнято у 2015 році, тим самим виконуючи протокол погоджувальної комісії Генерального плану м. Одеси, яким передбачалося збереження існуючих зелених насаджень на території кожного з адміністративних районів міста та приписи  ст.2 ч.1 п.9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Поряд з цим, у квітні 2017 року зелена зона, за моєю ініціативою отримала офіційний статус Скверу, враховуючи його історичну цінність для міста, адже дана територія відома одеситам,  як Сад Маразлі, який було закладено ще у 1895 році при будівництві Грецької богадільні ім.. Г.Г. Маразлі, а пізніше за благодійним проектом Дмитренка Ю.М. запроектував новий сад. В сучасних умовах, для остаточного захисту скверу залишилося розробити землевпорядну документацію, що в подальшому унеможливить захват даної території під забудову та сприятиме не тільки збереженню рекреаційної зони, а й її належному благоустрою.

Крім цього, розуміючи важливість розроблення облікової документації для занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України всього комплексу об’єктів культурної спадщини розташованого в Удільному провулку, а не лише Будівлю богадільні Грецького благодійного товариства та Споруду надбрамної дзвіниці, як-то було зроблено у лютому 2018 року, на замовлення громади, Одеською обласною організацією Українського товариства охорони пам’яток історії була розроблена облікова документація на весь комплекс споруд Грецького благодійного товариства.

Важливість для міста у розроблені облікової документації саме на весь  комплекс, полягає у тому, що тут синергетично поєднанні об’єкти історії, архітектури і науки та техніки, так як щойно виявленим об’єктом є не тількиБудівля богадільні Грецького благодійного товариства (Маразліївська богадільня),  Споруда надбрамної дзвіниці і Аптека грецького благодійного товариства, а й дренажна штольня, як підземна споруда завдовжки 443 м. і глибиною 43 м., що місить значний вплив на розвиток інженерно-технічних споруд міста Одеси ХХ ст. та забезпечує дренування грантових і підземних вод, що в свою чергу стабілізує проблемні питання зсувних процесів схилів морського узбережжя цієї ділянки.

Незважаючи на судові процеси, які затіяла Національна Академія Наук України, комплексспоруд Грецького благодійного товариства відповідає критеріям цінності пам’яток місцевого значення, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 г.. №1760 (п.8), а саме: є аутентичними, пов’язані з культурним надбанням регіональних етнічних груп (греків та євреїв), діяльністю видатних історичних осіб, є творчістю відомого архітектора Ю.М. Дмитренко. Тим більше, відповідно до Хартії ICOMOS автентичність об’єкту класифікується за п’ятьма пунктами: автентичність форми, матеріалів, техніки, функцій, а також місця і контексту. Саме сукупністю таких ознак володіють пам’ятки світового значення списку ЮНЕСКО. Саме такі ознаки доведені і в обліковій документації на комплекс в Удільному провулку науковцями, краєзнавцями, істориками, архітекторами!

Тим більше, питання доцільності збереження нерухомих пам’яток в Удільному провулку залежить не від технічного стану цих споруд, а від функціоналу та винятковості з точки зору історії, науки, архітектури з метою охорони, збереження та популяризації культурної спадщини та її інтеграції з суспільним життям. У такому разі, відновлення архітектурної стилістики та повернення благодійних функцій для комплексу в Удільному провулку дозволить зберегти цінність комплексу пам’яток видатного архітектора Ю.М. Дмитренко і залучити кошти для його реставрації. Тим більше, як зазначають експерти, якщо пам’ятка була знаковою, а зберігся лише фундамент, то і фундамент доцільно зберегти, як пам’ятку, оскільки є, навіть хай навіть в теорії, можливість його відновлення при наявності достатньої інформації про первинний облік об’єкту. (ссілка

Цінність комплексу в Удільному провулку, завжди полягала у благодійництві і навіть не зважаючи на зміну режимів і влади проявлялася в опіці над дітьми, інвалідами, малозабезпеченими. Тому, Одеська міська рада в листопада 2017 року підтримала мій депутатський запит про необхідність створення соціально педіатричний цент раннього втручання для  дітей з особливими потребами в Удільному провулку.  Адже саме функціональне збереження благодійної спрямованості через всю історію існування даного комплексу формує високу антропологічну цінність цих пам’яток, як домінанта людських цінностей в суспільстві.

Разом з цим, окремим питанням стало питання розроблення і затвердження охоронної зони комплексу споруд Грецького благодійного товариства. Проект охоронної зони був узгоджений в вересні 2017 році на засіданні колегіального дорадчого органу з питань об’єктів культурної спадщини при виконавчому комітеті Одеської міської ради, але залишається неузгодженим з органом охорони обласного значення, а тому юридично відсутні підстави для внесення відповідних змін в Історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони, визначення меж історичних ареалів м. Одеси.

Між тим, варто зазначити, що на сьогодні містобудівна документація не убезпечує архітектурне і історичне надбання від забудови, таким заходом залишилися лише затверджені охоронні зони, які в більшій частині відсутні саме із-за блокування такої роботи державними органами.

Таким чином, на сьогодні комплекс в Удільному провулку повернутий на доопрацювання розробникам, охороні зони не узгоджені, питання створеннясоціально педіатричний цент раннього втручання для дітей з особливими потребами не сприймається НАН України, а відповіді від Кабінету Міністрів ми так і не отримали. Однак, враховуючи, що Радою Європи та представниками Європейського парламенту в Україні 2018 рік оголошений роком охорони культурної спадщини, маємо надію, що консолідовані зусилля громади та органів влади принесуть результат і комплекс споруд Грецького благодійного товариства не тільки буде занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України з затвердженням охоронної зони, але й відновлено через наукову реставрацію з ціллю збереження культурного надбання та відновлення благодійної місії його об’єктів.

]]>
Tue, 11 May 10 15:54:35 +0300 http://dumskaya.net/post/zberezhennya-neruhomih-obektv-kulturnoji/author/
:{У нас з’являється шанс на право управляти державою}: У нас з’являється шанс на право управляти державою http://dumskaya.net/post/u-nas-zyavlyaetsya-shans-na-pravo-upravlyat/author/ Зміни існуючого виборчого законодавства, зняття депутатської недоторканності, прийняття Закону «Про Вищий Антикорупційний Суд» — це ті запобіжники, які не дозволять олігархату відновити себе у наступній владі і далі грабувати країну. Це ті виклики, які об’єднали кожного українця хто вийшов 17 жовтня 2017 року на мирну акцію за Велику політичну реформу. Хто продовжував вимагати прийняття законів під стінами Парламенту, до ганебного розгону і побиття правоохоронцями на початку березня 2018 року. Боляче усвідомлювати, що після революції Гідності ЛЮДИНА так і не стала цінністю для держави….Фізичне грабування бюджетів продовжується, а східна деспотія знищує українську державність.Що ми маємо на даний час?! Законопроект про скасування депутатської недоторканості спрямовано до Конституційного суду. Новий Виборчий кодекс та законопроект про створення Антикорупційного суду ухвалені в першому читанні. Між тим, прийняття цих законів у другому читанні та змістовна їх якість під сумнівом….Однак, зміна виборчої системи конче необхідна пересічному українцю. Бо саме з прийняттям Виборчого кодексу у нас з’являється шанс, що до політики зайдуть люди з неприйняттям корупції. Для кого політика це не заробіток та схеми, а побудова державності та служіння людям.Маю надію, що більшість розуміє, що немає попередньої та теперішньої влади, а є та сама, клептократична влада, яка була і до Революції Гідності. Загибель Небесної сотні була цинічно використана політиками, які були завжди частиною корумпованої системи, яку ми всі так бажали змінити. Відбулася ротація, частково змінилися прізвища, не змінилася система, навіть всі ті методи захисту своєї власності, які існували за часів Януковича, вдало використовує діючий Президент та його оточення, прикриваючись європейськими цінностями. То ж бандитів поміняли на шахраїв….Мажоритарна виборча система стала і залишається фундаментом руйнації українського парламентаризму і побудови олігархічної системи. Бо це підкуп і  продаж! А поки ми бідні, доти будемо продавати свої голоси, поки ми несвідомі у своєму виборі, доти будуть заходити політики без совісті і честі! Тож іти на вибори за виборчим законодавством створеним за часів Януковича – є зрадою кожного українця, зрадою пам’яті загиблих за нашу незалежність та цілісність.Ось чому, нам необхідно вимагати прийняття нового виборчого законодавства за відкритими партійними списками на пропорційній основі по регіональним виборчим округам. Бо Закон про вибори – це закон про право ЛЮДИНИ управляти своєю державою, це про право повернути управління людям. Саме новий закон про вибори допоможе зруйнувати олігархічний режим управління та розбудовувати нашу державу. Дозволить зайти в політику людям з новим мисленням, людям які здатні брати на себе відповідальність не лише за свої слова та вчинки, але і за вчинки інших людей. Звичайно справжні вибори про які ми мріємо відбудуться в разі комплексу чинників: нового виборчого законодавства, нового складу ЦВК, незалежності Генерального прокурора та Міністра внутрішніх справ.У більшості є глибинне розуміння того, що модель успіху Порошенка, як і інших при владі олігархів не може нами сприйматися справедливою та правильною. Така модель є першопричиною наших бід та економічного занепаду країни, вона породжує корупцію та відсталість нашої країни. Зараз Україна на першому місці в світі по корупції, і на останньому в Європі  по середній заробітній платі. Сьогодні багато людей хто проти несправедливості, але дуже мало тих хто готовий творити справедливість. І це при тій ситуації, що політична корупція вже залізла в кишеню до кожного українця…Але для знищення політичної корупції замало оновити виборче законодавства. Варто ще карати корупціонерів, які грабують свій народ. А враховуючи, що монополія на покарання зосереджена в державних руках, створення незалежного Антикорупційного суду є геостратегічним завданням. Так як Антикорупційний суд це не лише питання боротьби з корупцією, а й питання оздоровлення економіки. Захід не може постійно інвестувати в країну, яка будує поліцейську державу і пригнічує свій народ. Заходу треба успішний союзник, а не «хвора» країна з корупційним керівництвом.То ж в нинішніх реаліях, при тотальному збагаченні окремих політиків, чиновників за рахунок людських грошей створення Вищого антикорупційного суду є вимогою не тільки суспільства, а й міжнародних партнерів, які витрачають на нас стільки ресурсів і часу. Тому, варто вимагали, щоб до Законопроекту про антикорупційний суд були внесені правки, які Президент ігнорує та буде блокувати, бо має на меті створити ручний суд, видавати індульгенції крупним корупціонерам, а показово судити дрібних. Для якісного та дієвого закону, для незалежності суду та як найшвидшого його запуску важливо розширити перелік критеріїв кандидатів на посаду судді антикорупційного суду. Важливо встановити, що добір до суду буде здійснюватися за участю міжнародних експертів,  а юрисдикція спеціалізованого суду буде обмежуватися виключно  справами розслідуваними НАБУ. Тож в разі системного підходу до змін виборчого законодавства, запровадження Антикорупційного суду, обмеження депутатської недоторканості та прийняття Закону про імпічмент у нас з’явиться шанс на становлення доброчесної та успішної України. Де для влади вищою цінністю буде ЛЮДИНА. Де буде панувати довіра до державних інституцій, а в політиці з’являться люди з новим мисленням та базовими цінностями. Де верховенство права буде непорушним! Це ті запобіжники, які не дозволять олігархату відновити себе у наступній владі і далі грабувати країну. Це ті виклики, які повинні об’єднати всіх нас! 

]]>
Tue, 04 May 10 12:43:06 +0300 http://dumskaya.net/post/u-nas-zyavlyaetsya-shans-na-pravo-upravlyat/author/
:{Невтішна історія дитячого садка в провулку Каркашадзе ще не завершена.....}: Невтішна історія дитячого садка в провулку Каркашадзе ще не завершена..... http://dumskaya.net/post/nevtishna-istoriya-dityachogo-sadka-v-provul/author/ Дитячий садок в провулку Каркашадзе (Французький бульвар) повинен бути відновлений це вимога одеситів і це бажання міського голови!  


Ми всі є свідками розбудови нашого міста, між тим нові дошкільні заклади не будуються, а ті які є, порушують встановлені законодавством нормативи щодо наповненості груп дітьми.


Черги до садків ростуть. Станом на червень 2017 року в черзі на відвідування дитячого садку стояло 3 344 дитини, і це лише по Приморському районі міста Одеси. Нестача місць в дитячих садках в Приморському районі, як і в інших районах міста, пояснюється проектної місткості існуючого застарілого житлового фонду норма якого становить лише 3 152 місця при фактичному відвідувані садків 5 735 дітей.

Поряд з цим, повернення садків до комунальної власності, відновлення зруйнованих садків комунальної власності це ті пріоритети, які повинні бути першочерговими для місцевої влади. І саме дошкільний навчальний заклад «Ясла-садок» № 39 в провулку Каркашадзе, 4, відносно якого вже рік мною ведеться активне листування з виконавчими органами ОМР, міським головою з приводу його відновлення є для громади індикатором ефективного господарювання в місті.Зазначу, щонаведений дошкільний заклад рішенням Одеської міської ради№ 2151 –V від 22.01.2008 р. внесено до переліку існуючих дошкільних навчальних закладів комунальної і державної власності м. Одеси, які підлягають збереженню, та щодо яких встановлено заборону відчуження.

Саме це рішення скоріше всього й блокувало бажання вивести його у приватну власність.Наразі зазначений дошкільний навчальний заклад не функціонує. Будівлі не використовуються і відповідно до технічного висновку, який було виконано ТОВ «Одесцивільпроект» дитячий садок відповідає «аварійному». Зазначу, що такий висновок громаді обійшовся 70 тисяч грн. Між тим, незважаючи на виділені кошти в червні 2017 року у розмірі 300 тис. грн.. на виконання проектних робіт дитячого садку, проектно-кошторисна документація управлінням капітального будівництва ОМР так і не була виконана.

При цьому, 27 липня 2017 року виконавчий комітет приймає рішення про передачу дитячого садку на баланс Комунальному підприємству «Міське капітальне будівництво», яке і визначає замовником з реконструкції дитячого садку.

Однак, змінюючи балансодержателя, жодний з чиновників не був притягнений до відповідальності у зв’язку з руйнацією нашої з вами комунальної власності.До даного часу не проведено розслідування і не притягнуто до відповідальності орендатораГромадську організацію «Взаємодопомога та захист», якій 14.03.2014 р. дитячий садок було передано в оренду і яка не тільки не використовував об’єкт оренди за цільовим призначенням, а й не забезпечила збереження об’єкта оренди, умисно своєю бездіяльністю доводила його до руйнації і не відшкодувала збитки завдані територіальній громаді міста Одеси.Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як балансоутримувачем зазначеного об’єкту та орендодавця за договором оренди, не було вчинено жодних дій для захисту порушених прав територіальної громади міста Одеси.

Не було встановлено розміру шкоди заподіяної Громадською організацію «Взаємодопомога та захист» внаслідок порушення умов договору та на вчинено жодної дії для стягнення такої шкоди. Адже факт доведення садку до непридатного стану документально підтверджено. Факти пожеж на території також неодноразово фіксувалися. Остання пожежа на території наведеного закладу відбулася 27.02.2018 р., про що зазначається на офіційному сайті Головного управління ДСНС України в Одеській області, внаслідок якої загинула 30-річна жінка та постраждав чоловік…Таким чином, після «вдалої» оренди Громадською організацією «Взаємодопомога та захист» (договір з якою було розірвано 31.12.2015 р.) та враховуючи «ефективне управління» чиновників громада отримала зруйнований, нефункціонуючий більше 15 років дитячий садок...

Департаментом комунальної власності для відновлення роботи дошкільного навчального закладу 16 січня 2018 року були виділені кошти на проектування дитячого садка №39 в провулку Каркашадзе, 4 у сумі 500 тисяч грн. І ми знову в очікуванні від Управління капітального будівництва ОМР швидких дій у напрямку виконання доручення міського голови.Тож яка сума буде необхідна на відбудову нового закладу нам ще не відомо. Як і залишається поки не відомим, яке завдання замовника на проектування дитячого садку, хто буде проектувальником та в які строки ми отримаємо проектно-кошторисну документацію. Адже після нас чекає ще довга робота з реконструкції зруйнованої нерухомості! І боротьба за те, щоб дитячий садок в провулку Каркашадзе, 4 залишився у комунальній власності та після будівництва був переданий на баланс Департаменту освітита науки ОМР. 

 

]]>
Mon, 03 May 10 12:18:29 +0300 http://dumskaya.net/post/nevtishna-istoriya-dityachogo-sadka-v-provul/author/
:{Ініціатива з впровадження є-квитка розпочалася з порушень закону }: Ініціатива з впровадження є-квитка розпочалася з порушень закону http://dumskaya.net/post/nitciativa-z-vprovadzhennya-e-kvitka-rozpo/author/ Прикро визнавати, що важлива справа для впровадження сучасної, зрозумілої та простої системи оплати проїзду в міському транспорті для громади  перетворилася на чергову схему, обман, і порушення. Нагадаю, що порушення інтересів одеситів відбулося в жовтні місяці 2017 року, коли більшістю депутатського корпусу було підтримано Рішення про проведення конкурсу з відбору інвестора для впровадження автоматизованої системи обліку проїзду в пасажирському транспорті загального користування міста. І як наслідок, це — проведення в січні 2018 року конкурсу з одним претендентом, так як дискримінаційні умови не дозволили подати заявки на участь іншим суб’єктам господарювання. На підтвердження зазначених висновків, ми маємо Рекомендації Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, які на превеликий жаль не сприймаються чиновниками, хоча обов’язкові до виконання.І тут мова не тільки, про антиконкурентні дії органів місцевого самоврядування пов’язані з прийняттям рішення, яким встановлені дискримінаційні бар’єри входження на ринок вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання.І мова навіть не про ігнорування умов кредитного договору від 21.10.2015 р. укладеного між КП «Одесгорелектротранс» та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) на отримання 8 млн. євро та умов договору гарантії від 21.10.2016 року, де підписантом виступив міський голова. Хоча, безумовно співпраця з міжнародними інституціями вимагає виконання взятих на себе зобов’язань, а не проведення консультацій з міжнародним донором, яке має місце в цьому випадку, може мати несприятливі наслідки для реалізації важливих для міста проектів.Мова, йде про те, що влада добровільно відмовилися бути власником єдиної автоматизованої системи диспетчерського управління та безпосередньо електронного квитка. Відмовилася від можливості ефективно вести управління міським господарством, контролювати систему диспетчерського управління та наповнювати бюджет міста, а це приблизно 70 млн. грн. в рік.Порахуйте самі! Якщо на маршрут кожний день виходить приблизно 800 машин, в середньому, вони здійснюють 5 обігорейсів по 100 пасажирів, от і маємо: 500х7 грн.х365 =1 млрд 022 млн. Це без електротранспорту. А з ним добавляємо ще приблизно 100 млн. Тож загальна сума – 1 млрд.122 млн. грн.Враховуючи, що на рахунок Єдиного оператора будуть надходити всі кошти, отримані від реалізації всіх видів проїзних документів, які будуть спрямовані на рахунки перевізників за вирахуванням своєї комісії 9, 75%, то це приблизно з врахуванням затрат  - 109 млн. 396 тис. грн. в рік, а чистого прибутку — 70 млн. грн. в рік. За 15 років, як передбачено Положенням, це приблизно 1 млрд. грн. При окупності такого проекту за 3-4 роки! Впевнена, що у міста є гроші і можливості, завдячуючи вдалій співпраці з ЄБРР реалізувати цей проект самостійно! Адже знайшлись кошти на Європейську мерію, знайшлися кошти на викуп будівель для розширення території західного кладовища. Ми успішно беремо місцеві займи, розміщуємо кошти на депозитах і т.і. То ж при бажанні ефективно вести управління міським господарством, впровадження автоматизованої системи місто взмозі реалізувати самостійно з залученням на умовах аутсорсингу спеціалістів для написання програмного забезпечення та інших послуг, при цьому залишаючись власником системи, розпорядником та контролером.Владі варто вже зрозуміти, що період схем закінчується, а лобійовання приватних інтересів на шкоду інтересам територіальної громади — це шлях в небуття. Місцевій владі, слід дослухатися до одеситів, дотримуючись принципу верховенства права, розпочати ефективно використати своє законне право на якісне управління господарськими процесами в місті.Тож чи є таке управління ефективним? Чи є такі рішення в інтересах міста? Вирішувати вам, шановні одесити. Але Самопоміч та громадські діячі постійно наголошували на необхідності переглянути не тільки Рішення про проведення конкурсу з відбору інвесторів, але й концепцію де Єдиним оператором повинен бути виключно муніципалітет. Відсутність контролю за автоматизованою системою диспетчерського управління не дозволить зробити її ефективною, а транспорту послугу якісною. Мова ведеться лише про контроль за обсягом перевезень та фінансами. При цьому, невирішеним залишилося питання компенсації пільгової категорії громадян, що погашається за рахунок місцевого бюджету. Тим більше, усвідомлюйте, що вартість за послуги перевезення, з часом, підніметься в рази. І це не буде 7 грн., які й на сьогодні є тягарем для збіднілого населення.Тому, вимагаючи скасувати результати конкурсу, вимагаючи депутатську комісію внести зміни до рішення про проведення конкурсу з відбору інвестора для впровадження автоматизованої системи обліку проїзду в пасажирському транспорті загального користування маю на меті в першу чергу відстояти право громади на володіння автоматизованою системою обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування м. Одеси зараз, а не через 15 років!

 

]]>
Fri, 30 Apr 10 15:38:58 +0300 http://dumskaya.net/post/nitciativa-z-vprovadzhennya-e-kvitka-rozpo/author/
:{Клептократичний бюджет-2018. На чому втрачатиме місто в новому році?}: Клептократичний бюджет-2018. На чому втрачатиме місто в новому році? http://dumskaya.net/post/kleptokratichniy-byudzhet-2018-na-chomu-vtr/author/ Коли ми говоримо про бюджет міста, не треба бути фахівцем, аби зрозуміти: виконавчі органи міської ради, які підпорядковані і підзвітні меру міста, приховують від нас багато інформації.

 

Перед усім, не виконується законодавча норма щодо оприлюднення наборів відкритих даних, яка діє з кінця 2015 року.

 

Сьогодні повинна бути у відкритому доступі наступна інформація:

 

- весь перелік об’єктів комунальної власності ;

- перелік об’єктів комунальної власності, що передані в оренду чи інше право користування (з даними про умови передачі об’єктів в оренду);

- перелік незадіяних земельних ділянок і майнових об’єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані в користування;

- перелік суб’єктів господарювання комунальної власності та їх фінансова звітність, включаючи реєстр боргових зобов’язань;

- перелік укладених договорів.

 

Однак вся ця інформація відсутня у відкритому доступі. Незрозуміла взагалі кількість майна, якім володіє місто. Яке майно і на яких умовах надано в оренду. Бо контроль над сплатою за оренду майна міста також покладено на міську раду та її виконавчі органи – і це не один десяток мільйонів гривень щороку, які непотрапляють до бюджету міста.

 

Відсутність вказаної інформації дозволяє проводити продаж майна та землі за різними «схемами» майже лише «своїм» особам за значно нижчими цінами.

 

Аналіз пільг, тобто втрат міського бюджету, заслуговує на окрему увагу. Перше, що незрозуміло, це фактичні надходження по збору за місця для паркування транспортних засобів. Відповідно до пояснювальної записки про виконання бюджету міста Одеси за 9 місяців 2017 року до бюджету міста Одеси надійшло збору за місця для паркування транспортних засобів трохи більше 13 млн. грн. В той самий час втрати бюджету завдяки пільгам склали майже 41 мільйон гривень, тобто більше, ніж у 3 рази, ніж надійшло до бюджету.

 

Друге непорозуміння викликає аналіз пільг по земельному податку. Серед державних, неприбуткових, комунальних та інших отримувачів цієї пільги є і ТОВ «Інфокс» (пункт 4.1 рішення), яке є монополістом у водопостачанні мешканцям міста.

 

Комунальні підприємства, які в теорії повинні приносити прибуток у міський бюджет, фактично є дотаційними. Скільки і кому виділяється щороку з міського бюджету – невідомо. Лише в рішенні «Про бюджет м. Одеси на 2017 рік» є додаток №10 «Перелік комунальних підприємств, яким надається фінансова підтримка з бюджету міста Одеси», в якому вказано 32 комунальних підприємства (із 43 діючих).

 

Ще одним ризиком, який висить над бюджетом міста – є гарантований містом борг. На кінець 2016 року він був у розмірі майже 840 мільйонів гривень. Скільки на сьогодні – невідомо. Якщо позичальники не розрахуються, це доведеться робити місту за рахунок грошей одеситів.

 

Дуже велике занепокоєння викликає взяття містом мільярдного кредиту, хоча одночасно в місті є гроші, які знаходяться на депозиті. При цьому сума депозиту цього року становить більше 650 мільйонів гривень, а на наступний рік планують покласти ще більше.

 

Таким чином, незважаючи на додаткове навантаження, яке очікує в 2018 році на місцевий бюджет, у зв’язку з прийняттям державного бюджету, бюджет міста залишається непрозорим. При такому публічному управлінні, який працює на олігархічно-клептократичну машину, бюджет продовжить втрачати в 2018 році, а місто біднітиме.

]]>
Tue, 27 Apr 10 09:55:04 +0300 http://dumskaya.net/post/kleptokratichniy-byudzhet-2018-na-chomu-vtr/author/
:{Манипуляции и обман - основа градостроительной политики одесской мэрии}: Манипуляции и обман - основа градостроительной политики одесской мэрии http://dumskaya.net/post/manipulyatcii-i-obman-osnova-gradostroit/author/ Системные проблемы застройки города, несоответствие Зонинга Генеральному плану в силу уже утвержденных ДПТ, отсутствие единой концепции развития города и как следствие — отсутствие комфорта, развитой инфраструктуры, усиление оползневых процессов. Все это — ключевые причины недовольства одесситов при застройке нашего города.

Кроме того, мы все стали свидетелями некачественной градостроительной политики города, где интересы застройщиков ставятся выше интересов жителей города. Такая политика ведет к разрушению Одессы, к уничтожению исторических ареалов, культурного наследия, прибрежной зоны.

При этом удобную позицию заняли органы охраны культурного наследия как областного, так и местного значения, прикрываясь утерянными документами, отсутствием паспортов и учетной документации, «кромсают» эти памятники как хотят, выводя из перечня охраны, меняют охранные зоны и так окончательно разрушаются остатки нашего наследия. Одесситы уже безвозвратно потеряли объекты культурного наследия: Масонский дом (здание «Русского технического общества»), дачу Докса, особняк Константина Тиля, корпус «Нового Рынка», гостиницу Спартак». Разрушенными оказались дача Анатры, Дом Руссова. Дерибасовская утратила свою ценность, когда застроили ее диссонирующим торговым центром Европа. Под угрозой оказался Приморский бульвар, 9 (Дворец Шидловского) и самое печальное, что для реализации планов застройщика уже подготовлен новый паспорт, учетная документация, согласно которой памятник архитектуры национального значения Дворец Шидловского теряет свои части. По «накатанной» схеме выводится из-под охраны наследие Одессы.

Печально констатировать, но душу Одессы — Аркадию — тоже вырвали. Мы получили «чужую, холодную» Аркадию, которая превратилась в потребительскую машину магазинов, вместо душевности ее зеленных алей.

Французский бульвар – европейскую реликвию Одессы, мы не смогли защитить, несмотря на то, что большинством членов Консультативного совета по планированию территорий города Одессы было поддержано мое заявление по установлению гранично-допустимой высотности на Французском бульваре — до 15 м. Принятое решение, было проигнорировано. Через привычную манипуляцию и игру слов зонинг был утвержден без ключевой поправки в текстовую часть в отношении Французского бульвара. Таким образом, его уже нам не спасти.

Центральный исторический ареал застраивается высотками, а закон в части ограничений действует только в отношении обычного одессита, для «своих» застройщиков, всегда можно «договориться» и нарушить его. Это реалии нашего правового государства.

И вот снова очередной сюрприз. Некий застройщик СП «СОЛИНГ» решил вырвать «сердце» Одессы. На территории Летнего театра нам навязывают торговый центр. Убеждают одесситов, что эта территория не является частью природно-заповедного фонда парка памятника садово-паркового искусства Городской сад. Утверждают, что границы не менялись, при этом умалчивая, что в нарушения всех норм и правил Генеральным планом 2015 года умышлено под застройщика были изменены границы парка памятника садово-паркового искусства Городской сад. Но есть архивные данные подтверждающие факт вхождения территории Летнего театра в границы природно-заповедного фонда парка памятника садово-паркового искусства Городской сад. Графические карты подтверждают, что территория Летнего театра была единым комплексом с Городским садом. Границы комплексной зоны охраны были утверждены решением Одесского облисполкома №480 от 15.08.1985 г. Но как оказалось, всем плевать на этот факт. Плевать на город, на его историю, на исторические ареалы, охранные зоны, на закон. Действующая власть, в нарушение интересов громады Генеральным планом 2015 года и «преступным» зонингом изменила границы Городского сада и отрезала территорию Летнего театра от зоны охраняемого ландшафта.

Несмотря на то, что в Одессе запущена информационная система градостроительного кадастра, которая должна стать составной частью «Электронного открытого города», одесситы не могут получить достоверную и полную информацию о застройке, чтобы вовремя использовать необходимые формы, способы и методы защиты своих прав. Так, в градостроительном мониторинге отсутствует информация о градостроительных условиях и ограничениях, которые должны быть выданы Совместному предприятию «СОЛИНГ» для застройки территории Летнего театра по адресу Преображенская, 24. Одесситы не знают, что вообще там планирует построить застройщик. У нас есть общая информация, которая просматривается с реестра Государственной архитектурно-строительной инспекции Украины, которая и выдавала разрешение Совместному предприятию «СОЛИНГ» на строительство административного здания с вспомогательными, торговыми помещениями и инфраструктурой для отдыха по адресу Преображенская, 24.

Сегодня, в первую очередь, я хочу обратиться к одесситам. От всех нас зависит, состоится ли застройка территории ЛЕТНЕГО ТЕАТРА, которая является собственностью громады. Мы не должны позволить застройщику реализовать его преступные планы. Собственность не может использоваться в ущерб громады. И никаких компромиссов с застройщиком быть не может. Помните: обман и манипуляции – основной закон для разрушителей нашей ОДЕССЫ!

Вторе обращение я адресую властям. Мы у вас не просим, мы требуем выполнения законной просьбы одесситов: — Возвращение территории ЛЕТНЕГО ТЕАТРА в границы природно-заповедного фонда парка памятника садово-паркового искусства Городской сад! — Восстановление ЛЕТНЕГО ТЕАТРА – общественного, культурного места для одесситов! — Запрет на строительство ТРЦ в Городском саду — Отмена акта, предполагающего уничтожение 109 зелёных насаждений в ЛЕТНЕМ ТЕАТРЕ.

]]>
Mon, 26 Apr 10 09:00:58 +0300 http://dumskaya.net/post/manipulyatcii-i-obman-osnova-gradostroit/author/
:{Перехід до цивілізованої медицини залежить від кожного українця}: Перехід до цивілізованої медицини залежить від кожного українця http://dumskaya.net/post/perehid-do-tcivilizovanoji-meditcini-zalezhi/author/ Об’єднання, а не розколу потребує сьогодні медична реформа від суспільства. Адже беззаперечним є той факт, що медицина сьогодні тримається на грошах пацієнтів та ентузіазмі медичних працівників. Радянська система медицини породила незаконну практику оплати лікарю так звану «вдячність» за прийом, за консультацію, за лікування, за ліки. На жаль, сьогодні така вдячність є стимулом для лікаря лікувати нас якісно, бо маємо принизливу систему оплати медичних працівників.

Сьогодні, не зважаючи на статтю 49 Конституції України, ми всі погоджуємося, що в Україні медицина платна. Що доступність та якість медицини для кожного українця залежить від його можливостей профінансувати конституційну гарантію на «безоплатну» медичну послугу. 97 % українців платять за медичні послуги, держава покриває лише 3%.Реалії страшні! Україна стала лідером в Європі з дитячої смертності та смертності породілля. Життя людини знецінено. Довіра до медицини відсутня, знецінена мораль професії! Поваги до пацієнта немає. Медичні заклади державної та комунальної форми власності, зазвичай збиткові. Освітні програми потребують змін. Невже цього не достатньо, щоб забути про політичні гасла та об’єднатися для впровадження медичної реформи, яку з 2014 року ми ніяк не розпочнемо?

Прийняття парламентського закону – це лише початок медичної реформи, успішність якої залежить від всіх нас, від мудрості людей, від професійності медиків, які займаються лікуванням, а не бізнесом при лікуванні, від уряду, який зобов’язаний ефективно запровадити медичну реформу. Чому початок? Бо закон 6327 стосується зміни філософії грошей, де гроші ідуть за пацієнтом. Закон 6327 передбачає оплату за рахунок державного бюджету: первинну (діагностику та упередження від захворювань), екстрену та паліативну медицину. Пологи, допомогу дітям до 16 років і медичну реабілітацію також має оплачувати держава. Саме така система фінансування дозволяє державі покрити до 98% того, що насправді потребує пацієнт, без посередників, напряму до установи, незалежно від форми власності, де працює лікар, з яким укладено договір. Тож, у нас з’являється з 1 січня 2018 року можливість укласти угоду з лікарем, якому ми довіряємо своє здоров’я. А у лікаря з’являється можливість гарантовано отримувати платню за надані медичні послуги залежно від кількості пацієнтів та якості наданих послуг, а не залежати від обласних, місцевих бюджетів, чиновників та головних лікарів.

На разі ми маємо перелік послуг, які входять в гарантований пакет безоплатної первинної ланки медичних послуг: профілактика захворювання групи ризику, вакцинація, видача рецептів за програмою повернення вартості ліків «Доступні ліки», окремі аналізи, серед них (ВІЛ, вірусний гепатит). У нас з’являється надія на зменшення лікарських помилок та реальне притягнення до відповідальності за неякісне медичне обслуговування. У цьому повинна допомогти електронна система обліку: за її допомогою знищується паперова звітність та можливість переписати історію захворювання в разі помилкового діагнозу. За допомогою новоствореної Національної служби здоров’я України до лікарів-бізнесменів будуть застосовуватися такі санкції як: штрафи або розірвання угоди з непрофесійними лікарями.

В Одесі уже діє пілотний проект електронного запису та була анонсована система впровадження електронних карток. Інші зміни, які стосуються спеціалізованої та високоспеціалізованої медицини, розпочнуться лише з 2020 року і медична послуга (оплата лікарю, ліки) сплачуватиметься пацієнтом за тарифами, які встановлюватимуться Кабінетом Міністрів та йти офіційно, а не в кишеню лікарю. Крім того, ніхто не відміняє цільові програми та субсидії, які спрямовані на сплату з бюджету високоспеціалізованої медичної допомоги для тих людей, які не здатні оплатити такі послуги. Отже, сьогодні від кожного українця залежить перехід до цивілізованої медицини, про яку ми всі мріємо. Ми разом маємо припинити практику закупки ліків за списками, хабарництво, спекуляцію, корупційні схеми за тендерами.

Нам варто об’єднуватися, щоб реформа системи охорони здоров’я дійсно відбулася і був досягнутий баланс інтересів населення, медичного співтовариства та держави. Нам не слід сіяти паніку, бо здоров’я кожного українця повинно цінуватися державою. Нам варто повернути довіру до медицини та втрачену мораль високої професії – медика.

]]>
Fri, 23 Apr 10 09:44:46 +0300 http://dumskaya.net/post/perehid-do-tcivilizovanoji-meditcini-zalezhi/author/
:{Отсутствие развития социальной и транспортной инфраструктуры в городе – проблема некачественного публичного управления }: Отсутствие развития социальной и транспортной инфраструктуры в городе – проблема некачественного публичного управления http://dumskaya.net/post/otsutstvie-razvitiya-sotcialnoy-i-transpo/author/ «Нам не хватает денег». Эта ключевая фраза, которую мы все слышим от департамента финансов и, как следствие, – от остальных органов исполнительного комитета Одесского городского совета . В городе нет денег на то, чтобы развивать социальную инфраструктуру – библиотеки, школы, сады, лечебные учреждения, спортивные площадки; транспортную инфраструктуру – дороги, тротуары. И это при успешной бюджетной децентрализации, при активной застройке и обязательствах застройщиков вносить долю в бюджет города на развитие социальной и транспортной инфраструктуры согласно ст. 40 Закона Украины «О регулировании градостроительной деятельности».

Официальные результаты по фактическому поступлению денежных средств от застройщиков на развитие инфраструктуры города следующие: за 2015 г. – 68 137 278, 20 грн.; за 2016 г. – 78 600 737, 06 грн.; в этом году в городской бюджет уже поступило около 70 млн. грн. Но следует уточнить, что эти суммы могли быть в разы больше. Если бы комиссия по определению долевого участия заказчика в развитии инфраструктуры города Одессы, которая состоит из чиновников и депутатов, не удовлетворяла ходатайства застройщиков и не уменьшала причитающуюся долю города с 10% до 0, 5 %.

Примером может послужить последнее заседания комиссии от 19 октября 2017 г., где Апелляционный суд Одесской области освобождается от уплаты средств на развитие инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры города и к нему применяется размер долевого участия на уровне 0,5%. Вместо 3 422 304 грн. по решению комиссии в бюджет поступит всего лишь 417 825 грн.

Ещё пример удовлетворения ходатайства ЧАО «ФК «Черноморец» и применения размера долевого участия на уровне 0,5%, где застройщик коммерческого объекта вместо 19 337 365 внесёт в бюджет города всего лишь 966 868 грн. Итог, только за результатом этого заседания комиссии бюджет города не дополучил 21 374 976 грн.

Так вот, долевое участие существует ради двух целей: подключение к сетям и строительство социальной и транспортной инфраструктуры, но принятие таких решений не позволяет нам добиться поставленных целей по двум причинам. Первая, это манипуляция с определением размера долевого участия, а именно игра на уменьшение в размере 0, 5%, что позволяет Методика определения долевого участия застройщиков в создании и развитии инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры города, утверждённая решением исполнительного комитета. И которая умышлено не изменяется! Второе, это целевое использование таких средств и принятие решения об их использовании. Ведь целевое использование средств на долевое участие не прописывается в договорах, а по некоторым застройщикам договора вообще не заключаются, и решение об их использовании зависит от субъективного мнения чиновников, забывая о приоритетных задачах, и не имеет системного подхода направленного на реальное улучшение социальной и инженерно-транспортной инфраструктуры.

]]>
Thu, 22 Apr 10 17:12:23 +0300 http://dumskaya.net/post/otsutstvie-razvitiya-sotcialnoy-i-transpo/author/
:{Проект «Забытые герои Одессы» должен вернуть утраченную память и придать силы для построения новой элиты города}: Проект «Забытые герои Одессы» должен вернуть утраченную память и придать силы для построения новой элиты города http://dumskaya.net/post/proekt-zabytye-geroi-odessy-dolzhen-ver/author/ Сила Одессы – в одесситах, которые помнят и чтут предков, которые своими знаниями и честным трудом вносят неоценимый вклад в развитие города, служат и словом, и делом людям. Вот почему для моей семьи, да и для многих думающих одесситов, важно вернуть память о забытых героях Одессы дореволюционного периода, память о которых была подло вырвана кровавыми годами революции и уничтожена большевицким режимом. Сегодня как никогда важно напомнить одесситам и рассказать юному поколению о людях-творцах, чьи имена канули в бездну и были потеряны в страшных годах революций и войн, но достойны того, чтобы о них знали и помнили! Прошло 111 лет со дня бессмысленного убийства Герасима Лукича Гречина – легендарной личности в развитии корабельной Одессы, память о которой сохранила наша семья, несмотря на войны, репрессии и ссылки. Недолгий жизненный путь Герасима Гречина, но открытость взглядов, правдивость поступков, вера в нравственную чистоту тружеников, преданное служение своему делу и обществу, есть пример сегодня поколению, которое не знает всей правды о фабричном терроре в Одессе 1905-1906 г. Герасим Гречин вошёл в историю корабельной Одессы начала прошлого ХХ века не только как опытный инженер-механик, но и как ученый, известный своими научными статьями миру. Как изобретатель, кто трудился на наращивание технического прогресса своего города и государства. Он был удостоен золотой медали, присуждённой Советом Императорского Московского Технического Училища. Был членом Общества ofEngineers & ChipbuildersinScotland, и за свой доклад получил премию. Он работал чертежником-конструктором на заводе Беллино-Фендерих в Одессе. Служил в Добровольном флоте и ходил в качестве механика на пароходах флота занимаясь при этом просвещением машинных команд, обучая их, читая им полезные книги, снабжая их специальной литературой. В Англии под непосредственным наблюдением Гречина Г.Л. были построены пароходы «Петербург», «Херсон», «Москва», что является ярким свидетельством доверия и высокого мастерства Герасима Гречина. Осуществлял ходовые испытаний на судах «Орле» и «Саратове». Ходил на легендарном корабле «Великий Князь Константин». Работал над приспособлением судов к военным перевозкам во время волнений в Китае, и особенно отличился при снаряжении парохода «Царица» под плавучий госпиталь, за что был удостоен высочайшей благодарности. Герасим Гречин не дожил до 43 лет, но многое успел. Он воспитывал 9 детей, и в этом видел цель своей жизни. Он созидал и этим приносил неоценимую пользу своей семье, своему городу, своему государству. Он успел поработать заведующим Адмиралтейством по ремонту судов в РОПиТе, был председателем механического отдела в Одесском отделении Императорского Русского Технического общества. Сотрудничал со службой по надзору за паровыми котлами и учувствовал в разработке проекта переустройства Одесского Адмиралтейства Русского Общества.Сохранившийся памятник из белого мрамора, установленный на могиле Герасима Гречина, в виде недогоревшей свечи, каждый раз напоминает его потомкам о преждевременном уходе человека, жизнь котороговероломно была оборвана экстремистами от революции, не осознающими последствия содеянного. За время советской власти большая часть рода Гречиных была уничтожена. Только среди близких родственников моего супруга были репрессированы три поколения – его отец родился в тюремных стенах г. Армавир и вернулся в свой дом, в Одессу только 1953 году. Дочь старшего сына Герасима Гречина - отсидела 8 лет, а старший сын Герасима Гречина, Владимир, будучи осуждённым в 1934 году, так и не вернулся в Одессу, в свой дом, к своей семье. В Одессе Гречины проживают с начала 80 годов XIX века, сегодня, здесь расположено 14 квартир и от дачи Герасима Гречина в Удельном переулке остались только старые фотографии и наши воспоминания. Хотя нет, ещё три сосны, которые были посажены в честь рождения трех дочерей Герасима Гречина — Варвары, Зои и Татьяны. И липа на заднем дворе, которой более 200 лет и которая помнит детский смех детей Гречиных, дедушкину колыбельную, которая убаюкивала малышей и нежную мамину песню, которая была слышна из окон детских спален. И к великому счастью, наши дети Милена, София, Лука и Варвара Гречины прикасаясь к ветвям роскошной липы или, играя возле неё, знают, что именно здесь они черпают силу своего рода, что шесть поколений за их спиной, всего 60 человек и каждого определяют честность, достижения и труд.Для наших детей, детей новой эпохи — Герасим Лукич Гречин не просто инженер-механик судовых механизмов, который строил суда, развивал промышленную часть Одессы, он стержень нашей семьи, силой которого наполняется каждый из нас, ведь в великом заключается малое и в малом – великое. Герасим Гречин – это личность, которая учит быть преданным своему делу, своей семье, любить свою землю, чтить свой род. Нам есть, кем гордиться! Одессе есть, кого почитать! И в этом сила нашего рода, нашего города и нашей страны!

 

Безусловно, нам досталось тяжёлое наследство ошибок прошлых поколений, но вместе с тем нам осталась великая честь попытаться всё исправить – всё вспомнить! Этой небольшой статьёй хотелось бы поднять интерес общества, и особенно молодых людей, к забытым героям Одессы дореволюционного периода. Проект забытые герои Одессы должен вернуть утраченную память, объединить нас и придать нам силы для построения новой элиты города.

]]>
Fri, 16 Apr 10 17:59:35 +0300 http://dumskaya.net/post/proekt-zabytye-geroi-odessy-dolzhen-ver/author/
:{Застройка Удельного переулка – циничное уничтожение культурного наследия Одессы}: Застройка Удельного переулка – циничное уничтожение культурного наследия Одессы http://dumskaya.net/post/zastroyka-udelnogo-pereulka-tcinichnoe/author/ Удельный переулок – небольшой тупиковый переулок на Французском бульваре, который имеет свою историю и которым могут гордиться одесситы. Здесь живёт память о мастерской известного скульптора Марка Молинаре. Здесь сохранился дом забытого героя Одессы, инженера-судостроителя Герасима Гречина, предательски убитого маргиналами в 1906 году. Здесь сохранились остатки сада Маразли и комплекс сооружений: Маразлиевская богадельня, надворная колокольня и аптека. Все это построено по проекту архитектора Дмитренка Ю.М. Здесь «дожила» до наших дней церковь святых Николая и Ариадни при богадельни Греческого благотворительного общества, построенная в 1902 году.

Но в последнее время, к сожалению, мы стали свидетелями разрушения этой небольшой части Центрального исторического ареала Одессы. Ведь градостроительная политика государства, местных органов власти, недобросовестных застройщиков города направлена на сиюминутное обогащение, а развитие Одессы им видится в разрушении культурного наследия и превращении Одессы в спальные районы, где приоритет отдан автомобилю, а не человеку! Когда власть нарушает права и интересы граждан, а правоохранительные институции не в состоянии выполнять свои функциональные обязанности, что остаётся, нам одесситам? Самим защитить свою улицу и свой город путем объединения и конструктивной работы.

Я как одесситка, как житель Удельного переулка, а сейчас как депутат городского совета говорю НЕТ застройке, которую планируют реализовать балансодержатель помещения – Государственное учреждение «Отделение гидроакустики института геофизики им. С. И. Субботина и застройщик – ООО «Прайм бизнес групп».

НЕТ, потому что такая застройка под видом реконструкции приведёт к уничтожению сада Маразли, исторических объектов в непосредственной близости от храма и повлечёт за собой разрушение 100-летнего памятника архитектуры – церкви.

НЕТ, потому что выданные в марте 2016 года градостроительные условия и ограничения в нарушение градостроительного законодательства позволяют застроить вышеуказанный участок высоткой, выйдя за границы существующего фундамента и нарушая параметры высотности в центральном историческом ареале Одессы. При этом, согласно градостроительному расчёту и материалам, которые у нас есть, очевидно, что речь идёт не о реконструкции лаборатории, а о новом строительстве жилья.

НЕТ, потому что Министерство культуры Украины не согласовывало ИСТОРИКО-ГРАДОСТРОИТЕЛЬНОЕ ОБОСНОВАНИЕ на строительство высотки (28, 15 м) в Удельном переулке, 1/3, о чём был получен официальный ответ. Это является прямым доказательством обхода всех законодательных предписаний и игнорирования обязательных норм.

НЕТ, потому что, учитывая наличие подземных инженерно-технических сооружений, а именно штолен, являющихся частью берегозащитных и противооползневых мероприятий, которые были введены в эксплуатацию в 1968 г., здесь был установлен противооползневой режим эксплуатации территории. Комплекс дренажных сооружений в пер. Удельном, 1/3 (который подвергается угрозе разрушения при этом строительстве), является основным элементом склоноудерживающих мероприятий в г. Одессе, обеспечивает дренирование грунтовых и подземных вод, что стабилизирует оползнеопасный склон морского побережья.

НЕТ, потому что объектом строительства является государственная собственность. А по законодательству Украины должен был быть проведён конкурс в выборе застройщика при такой форме государственного частного партнерства.

НЕТ, потому что путем заключённого инвестиционного договора в 2002 году и новой редакции в 2015 году из государственной собственности в частную выводится недвижимость, где при реконструкции с 732 кв.м. частный инвестор получит 4156, 41 кв.м. апартаментов квартирного типа. А что получит НАУКА, неизвестно. Хотя нет, у нас есть горький опыт строительства долгостроя в Удельном, 6, жилого комплекса «Париж», этим же застройщиком. По результатам которого был уничтожен памятник архитектуры. Вместо обещанных по декларации 13458 кв.м. было построено 19880 кв.м. (надстроено 4 этажа и пристроена секция), что повлекло за собой проблемы с фундаментом. Мы видели судебные тяжбы, проблемы с вводом в эксплуатацию, а главное – тотальное нарушение всех норм и прав не только инвесторов, но и интересов государства.

Можно еще продолжать вереницу НЕТ. Но цель, этой публикации в том, чтобы показать, что мы, одесситы, хотим сохранить зелёную зону, историческое наследие, свой переулок, свои дома.Первый шаг, который был сделан нами, это сохранение зеленой зоны в зонинге. Несмотря на желание застройщика поменять функциональное назначение территории, им это не удалось, так как совместными усилиями жителей Удельного и членов постоянного консультативного совета по вопросам планирования территории города Одессы, зеленная зона была сохранена. На тот момент я была членом этого совета, и несмотря на манипуляции и обман, этот вопрос мы смогли отстоять, объединив усилия и возможности!Следующий шаг, был проделан мной, с помощью депутатского мандата. Я подготовила проект решения о включении зелёной зоны в переулке Удельном в перечень парков и скверов города Одессы, обосновывая свою позицию исторической справкой о саде Маразли и градостроительной документацией, а именно Генеральным планом и планом зонирования. Задача, была не только отдать зелёной зоне статус сквера, а в первую очередь защитить эту территорию от циничных планов застройщиков.

Несмотря на открытое противостояние, 26 апреля 2017 года решение было принято. Официальный статус сквера в Удельном переулке получен.Как юрист, я понимаю несовершенство правовых конструкций, которые позволяют застройщику «плевать» на нормы закона и смело обходить их. Поэтому я предложила городу сотрудничество по вопросу разработки землеустроительной документации для установления границ этого сквера и присвоение ему кадастрового номера. Был подписан соответствующий трёхсторонний договор. Работы ведутся.При этом все это время, параллельно велась напряжённая работа по сохранению культурного наследия, а именно – разработка документации на весь комплекс Греческой богадельни им. Г.Г. Маразли в Удельном переулке и разработке зон охраны для всех сооружений и элементов ландшафта Греческой богадельни им. Г.Г. Маразли.Как бы не было прискорбно это признавать, но сегодня план зонирования города, градостроительное законодательство не защищает город от высотного жилья. Сегодня сохранить архитектурное и историческое наследие могут только утверждённые охранные зоны.

Понимая это, уже 7 месяцев государственные органы по охране культурного наследия блокируют этот важный для одесситов и города вопрос. Есть ли здесь лоббирование интересов застройщика, решать Вам. Одно скажу, историческое наследие города должно быть под охраной государства, а бездействие чиновников должно быть наказано. Впереди еще долгая работа по защите территории в переулке Удельном от застройки. Но первые шаги сделаны. Сделаны нами, обычными одесситами, людьми, которые любят свой город, знают историю и чтят традиции поколений. Людьми, которые смогли объединится, консолидировать силы и потратить свое время на благое дело.

]]>
Tue, 13 Apr 10 15:58:54 +0300 http://dumskaya.net/post/zastroyka-udelnogo-pereulka-tcinichnoe/author/
:{Парковка или стоянка в прибрежной зоне: в чем разница? И правомерно ли платят одесситы?}: Парковка или стоянка в прибрежной зоне: в чем разница? И правомерно ли платят одесситы? http://dumskaya.net/post/parkovka-ili-stoyanka-v-pribrezhnoy-zone/author/ В мае на эфире «Думской ТВ» взяла на себя обязательство сделать анализ относительно ситуации с почасовой оплатой за возможность паркования в прибрежной зоне на пляже «Ланжерон».

Согласно ответов, полученных от профильных департаментов, на пляже «Ланжерон» решением сессии Одесского городского совета в 2016 р. площадки для парковки территория пляжа «Ланжерон» были исключены из перечня мест для парковки и включены в перечень специально отведенных стоянок. Таким образом, сегодня на пляже «Ланжерон», как впрочем и на других пляжах, легализированы стоянки, которые должны соответствовать ряду требований, чтобы вообще считаться таковыми….

Проанализировав, действующее законодательство, пришла к следующим выводам.

Стоянки — это место для хранения и сохранности автомобилей, где запрещается находиться посторонним лицам, а парковки — соблюдение правил дорожного движения, не больше. Автостоянка обязательно должна быть ограждена, а парковка нет. Время хранения транспортного средства на автостоянках не ограничено, тарификация суточная или абонемент, парковка – короткое время пребывания транспортного средства, с почасовой тарификацией. На автостоянках предусматривается ведение журнала, а на парковках нет. Можно еще, показывать отличия, но думаю, и этого достаточно, чтобы понять, что происходит умышленная подмена понятий.

Одесситы, вместо парковки, получили стоянку в прибрежной зоне. Замечу, в рекреационной зоне, где по зонингу функциональное назначение не предусматривает размещение стоянок.

Кроме того, операторы, согласно предоставленных договоров не несут ответственность за сохранность транспортных средств, что еще раз подтверждает вывод, что на пляже «Ланжерон» имеет место парковка, а не стоянка.

При этом, согласно парковочных талонов, мы платим почасово — 15 грн. или 30 грн. как за парковку, хотя должны платить, как за стоянку посуточно, ведь это СТОЯНКА.

Итак, очевидным является тот факт, что «местному олигархату» выгодно получить статус стоянки. Это помогает обойти требования законодательства о конкурсном отборе операторов, ведь они не распространяются на специально отведенные автостоянки. Это помогает устанавливать оплату по собственному усмотрению оператора, ведь тарифы на услуги пользования площадками для платного паркования транспортных средств в г. Одессе, утвержденны Решением исполнительного комитета от 26.11.2015 г. (8 грн за час) не касаются стоянок. И самое интересное, ставка сбора со стоянок в бюджет города ниже, ставок сбора за места для паркования. Пример, пляж «Ланжерон» Зона 1 ставка сбора со стоянки 0, 06 %, при ставке сборка 0, 15% за парковку. В данном случае, сбор со стоянки составляет 6 645 грн./день. При этом, если брать сбор как за парковку, то сумма сбора составит 16 614 грн./день. При таком раскладе, бюджет города не получает около 300 тысяч грн. в месяц. И это не говоря о том, сколько денег получает оператор в "карман" установив почасовую тарификацию – 30 грн/час.

Постоянно задаю себе вопрос, почему не сделать так, чтобы громада Одессы становилась богаче? Чтобы бюджет города наполнялся за счет правильного ведения хозяйствования без посредников – операторов? За счет грамотного планирования и без обмана простых одесситов, которые достойны того, чтобы их уважали!

 

]]>
Tue, 13 Apr 10 13:17:31 +0300 http://dumskaya.net/post/parkovka-ili-stoyanka-v-pribrezhnoy-zone/author/
:{Одесская демократия в опасности! }: Одесская демократия в опасности! http://dumskaya.net/post/v-odesse-pod-ugrozoy-okazalas-mestnaya-d/author/ Мэры и депутаты местных советов играют решающую роль в поощрении принципов местной демократии. От их воли зависит уровень публичного и прозрачного управления, этичного поведения, одним словом – качество местной демократии. И именно на этом вопросе я хочу остановиться.

Качество местной демократии – это ее этичность и прозрачность, ответственное управление в интересах громады. Демократизация местной политики зависит от моральности ее «игроков», от уровня понимания, умения идти на компромисс, не предав своих убеждений, и не растеряв основных ценностей (если они есть), не создавая угрозу честности и не унижая достоинство своих граждан.

К сожалению, сегодня приходится констатировать, что в Одессе под угрозой находятся демократические принципы местного самоуправления. О качестве местной демократии можно судить, как минимум, по тому, как обеспечивается доступ в сессионный зал Одесской мэрии журналистам и одесситам. По тому, как «выбрасывают» из помещения мэрии общественных деятелей. По тому, как запрещают видеотрансляции заседаний согласительных советов. Все это напоминает восточную деспотию. И все это происходит с наглым нарушением Конституции, Европейской хартии местного самоуправления, протокола Европейской хартии об участии в делах местного самоуправления, Закона «О местном самоуправлении», Регламента Одесского городского Совета VII созыва.

И заметьте, происходит это тогда, когда в Одессе уже третий день в рамках Конгресса местных и региональных властей Совета Европы и проекта «Сприяння розвитку місцевої демократії в Украні» проходят семинары для депутатов по вопросам местной демократии! Кроме того, Рада Европы проводит форум по вопросам развития и углубления сотрудничества между Украиной в Одесской области с участием областного руководства нашего города, но без участия мэра Геннадия Труханова. Очевидно, что на фоне вчерашних событий, говорить о реформе местного самоуправления будет циничным. За четыре месяца пребывания в политике я в какой раз ловлю себя на мысли, что в нашей стране отсутствует понятие «права». В Одессе качество местной демократии страдает от невежества политиков и избыточной политизации. А местные органы власти вовсе не стремятся открыто рассказывать о том, как они выполняют свои полномочия. Но ведь нам нечего скрывать, ведь мы работаем на благо громады и в интересах одесситов! Не пора ли нам отойти от утверждения Макиавелли «Цель оправдывает средства»? Потому что средства определяют только результат.

]]>
Tue, 13 Apr 10 09:22:54 +0300 http://dumskaya.net/post/v-odesse-pod-ugrozoy-okazalas-mestnaya-d/author/
:{Остановить разрушение памятников культурного наследия в Одессе может только воля горожан}: Остановить разрушение памятников культурного наследия в Одессе может только воля горожан http://dumskaya.net/post/ostanovit-razrushenie-pamyatnikov-kultur/author/ Сегодня Одесса не принадлежит одесситам, как не прискорбно это осознавать. Чиновники и большая часть депутатов не мыслят категориями служения и в ближайшее время вряд ли начнут: у них другие цели и задачи.

Но у нас нет времени ждать. Старая Одесса разрушается, город становится опасным не только для жителей, но и для туристов. Принятые за последний период местные программы не решают проблем по сохранению культурного наследия. А зачастую их просто нет либо они носят декларативный характер.

Несмотря на активное экспертное сообщество и реальные предложения по спасению нашего города, конструктивная работа местных органов власти с гражданами не налажена. Нет понимания, желания быть полезным друг другу, слышать и совместными силами внедрять реформы в сфере охраны культурного наследия. Созданные рабочие группы, коллегиальные органы с привлечением общественности не дали ожидаемых результатов, нивелируется их главное предназначение, из-за чего теряется доверие к таким инициативам муниципалитета.

Изучая проблемные вопросы по сохранению памятников архитектуры и вопросы застройки исторических ареалов нашего города, хочу донести основные причины такого положения дел и возможные варианты выхода из ситуации.

В Одессе не разработаны Правила содержания, ремонта, реконструкции, реставрации фасадов, а Правила благоустройства территории города Одессы не решают проблемы падающих балконов, фасадов. Несмотря на то, что Одесса с 2001 года находится в списке исторических населенных городов Украины, город все еще не принял Программу сохранения культурного наследия.

Городская целевая программа «Номинирования исторического достояния Одессы в Список всемирного наследия ЮНЕСКО» на 2016-2018 гг. от 30 июня 2016 года № 776-VII лишена системности и комплексного похода. Кроме того, этой программой не охватываются все памятники архитектуры Одессы, а внесенные изменения за последнее время вообще лишены здравого смысла. Например, выделены 46 миллионов на ремонт здания прокуратуры по адресу Дерибасовская, 4. В то же время памятники архитектуры, внесенные в перечень объектов культурного наследия и находящиеся в охранном государственном реестре, продолжают разрушаться.

Речь идет об уничтожении дачи Анатры (1913), об опасном Доме Барбариго (1912), который не ремонтировался более 50 лет и т.д. При этом на ремонтно-реставрационные роботы здания Старой биржи (пл. Думская, 1) выделено 35 000 млн грн. Хотя по официальным данным, полученным от Департамента финансов Одесского городского совета, ремонт здания в 2013 году осуществлялся из средств, полученных от застройщиков по договорам долевого участия в развитие инфраструктуры города на сумму 1 млн 774 тыс грн.

Еще одна проблема – у нас не создан электронный банк данных о состоянии объектов культурного наследия, нет мониторинга таких объектов. Зачем он нужен? Чтобы своевременно ремонтировать, реставрировать, определять приоритетность проведения реновационных работ, контролировать сохранение и использование памятников архитектуры. Сегодня же, к сожалению, из-за отсутствия этого банка Одесса не будет номинирована в Список Мирового наследия ЮНЕСКО.

Далее. Бюджетное финансирование ремонта и реставрации памятников архитектуры происходит по остаточному принципу. А объекты государственной собственности финансируются по принципу «договорняков» с правоохранительными органами, здания которых должны ремонтироваться за счет государственного бюджета.

Не внедряется механизм альтернативного финансирования с помощью форм государственного частного партнерства. Отсутствие стимулов и преференций для собственников домов не вовлекает их в необходимый процесс реновационных работ, а альтернативное финансирование усложняется, потому что нет действенной городской целевой программы по сохранению культурного наследия.

Более того, отсутствие разработанных охранных зон по объектам культурного наследия позволяет застройщикам застраивать территории рядом с ними, разрушая и обесценивая их.

Одесситы, сегодня у нас у всех должна быть единая задача – активизироваться и помнить, что от наших инициатив и предложений зависит судьба домов, улиц и всей Одессы. От каждого из нас зависит сохранение культурного наследия города. Город должен принять действующую целевую программу, направленную на сохранение памятников архитектуры, приоритетами которой должны стать инвентаризация и паспортизация памятников архитектуры, аудит состояния таких объектов и четкий график проведения реновационных работ с перечнем объемов и источников финансирования. 

]]>
Mon, 12 Apr 10 17:59:36 +0300 http://dumskaya.net/post/ostanovit-razrushenie-pamyatnikov-kultur/author/