В одном древнем комментарии на Евангелие от Матфея есть замечательные слова: «Единородный Бог (то есть Сын Божий – Христос) есть мир духа, о чем говорит апостол: «Ибо Он есть мир наш». Миротворцами же именуются не только те, кто соединяет миром врагов, но и те, кто не помнит зла, – они любят мир. Ведь многие охотно примиряют чужих врагов, но сами никогда от чистого сердца не мирятся со своими врагами. Такие лишь изображают мир, но не любят его. Мир – это то блаженство, которое положено в сердце, а не в словах. Хочешь знать, кто действительно миротворец? Послушай слова Пророка: «Удерживай язык свой от зла и уста свои от коварных слов».

Последние дни продемонстрировали, что у нас активизировался поиск и формирование новых, не сопряженных с радикальными мерами, подходов по урегулированию конфликта на Донбассе. Сейчас принципиально важно, чтобы данный процесс не просто не останавливался, а продвигался вперед семимильными шагами. Ведь от его результатов зависит то, как быстро умолкнут залпы орудий на востоке страны и перестанут гибнуть люди.

Нам всем очень нужны мир и единство. Без этих факторов говорить о каком-либо процветании и всестороннем развитии Украины весьма сложно.

Подобные мысли высказал на недавнем Львовском медиафоруме и известный музыкант Святослав Вакарчук. Он, в частности, отметил, что в ХХІ веке Украину как государство нельзя строить по принципу «свой по происхождению» или «свой по языку». Такой подход позволяет политикам играть на чувствах граждан и использовать их в своих интересах. В частности, как выразился Вакарчук, «разделить нас по принципу, на каком языке мы разговариваем или в какую церковь ходим».

Надеюсь, что данные слова станут отрезвляющим душем для тех, кто раскалывает украинское общество поиском «внутренних врагов», а также иллюзорными «победами» над несуществующими «опасностями». Это касается как представителей некоторых СМИ, позволяющих себе откровенную ложь в описании развития религиозной ситуации внутри нашего государства, так и ряда политических деятелей, готовых взрастить свой электоральный рейтинг за счет прямого попрания права миллионов граждан Украины на свободу совести и вероисповедания.

Также 30 семей, нуждающихся в лечении, получили средства для приобретения лекарств, а два инвалида получили инвалидные коляски.

Напомним, что Одесская епархия уже более двух лет регулярно оказывает помощь тем, кто в ней особо нуждается: это – инвалиды I и II групп, вынужденные переселенцы с востока Украины, многодетные семьи. И далее мы будем оказывать помощь представителям этих социальных групп.

У Каппадокії звершували своє служіння великі святителі Церкви Христової: Василій Великий, Григорій Назіанзин (Богослов), Григорій Ніський, а також відомий святий XIX-го століття преподобний Арсеній Каппадокійський та багато інших. На території цього регіону і загалом в Малій Азії традиційно проживало грецьке населення до тих пір, поки в 1922-24 роках між Грецією і Туреччиною внаслідок політичних негараздів не відбувся обмін населенням, в результаті чого близько 2 мільйонів греків були вимушені залишити свої прабатьківські землі і переселитися на територію сучасної Греції, залишивши свої храми та монастирі.

Перед початком паломництва, 4 червня, митрополит Митрофан мав зустріч зі Святійшим Патріархом Варфоломієм у приміщенні Патріархії на Фанарі, під час якої передав Патріарху братські вітання та пам’ятний подарунок від Предстоятеля Української Православної Церкви.

Під час бесіди Митрополит Митрофан розповів Патріарху про ситуацію в Україні загалом і в Луганській єпархії зокрема, територія якої знаходиться по обидві сторони лінії розмежування. Владика розповів про останні законодавчі ініціативи, спрямовані проти Української Православної Церкви, звістка про які, викликала неприємне здивування у Патріарха. Предстоятель Константинопольської Церкви побажав, щоб ситуація в Україні стабілізувалася, а також запевнив, що молиться за нашу державу і за те, «щоб не проливалася братська кров».

Того ж дня Патріарх Варфоломій разом з українською церковною делегацією та супроводжуючими прибули до Каппадокії, а саме в аеропорт міста Невшехір (давня назва – Неаполіс), де до паломництва приєднався глава Англіканської Церкви архієпископ Кентерберійський Джастін Уелбі з вікарним єпископом Джонатаном Гудалом, які прибули до Каппадокії на особисте запрошення Вселенського Патріарха.

В рамках паломництва делегація УПЦ відвідала музей печерних православних храмів і монастирів в містечку Ґьореме, виникнення яких датується VI століттям, а також містечко Урґюп (грецька назва – Прокопіон), де на початку XVIII століття жив, перебуваючи в полоні, і прославився чудесами вихідець з України святий праведний Іоанн Руський.

В той же день в храмі святих Костянтина і Єлени в містечку Мустафапаша (грецька назва – Сінасос) Патріарх Варфоломій звершив вечірню, після якої тепло привітав гостей з України і Англії. Згаданий храм був відновлений на древніх фундаментах храму візантійської епохи в 1729 році і діяв до 1923 року.

За вечірнею також молився митрополит Сасімський Геннадій, духовенство Константинопольського Патріархату й Еладської Церкви, Посол Греції в Туреччині пан Кіріакос Лукакіс і представники грецької діаспори, предки яких жили в Каппадокії.

Повертаючись з богослужіння пізно ввечері паломницька група відвідала печерний храм 40 мучеників Севастійських в місцевості Сахіппаша. Патріарх Варфоломій разом з паломниками оглянули розписи храму і заспівали тропар святим покровителям храму.

*** 

Если кто забыл, то напомню: мировое православие не поддерживает раскольников и самосвятов, а признает лишь нашу каноническую Украинскую Православную Церковь...

Урочистий захід пройшов за участю Президента України Петра Порошенка, Прем’єр-міністра України В. Гройсмана, Голови Верховної Ради України А. Парубія, а також представників релігійних організацій України, дипломатичних місій, членів Парламенту та громадських діячів.

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, молитовний сніданок відвідав голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин.

Під час заходу до всіх присутніх звернувся голова держави. Він подякував представникам релігійних організацій за міжконфесійний мир в Україні, а також за молитовну підтримку військовослужбовців, які виконують свій обов’язок на Сході країни. «В таке лихоліття особливо багато людей звертаються за підтримкою до Бога, молячись про зупинення війни», – підкреслив Президент важливіть духовного окормлення сучасної України.

З промовою перед присутніми також виступив Голова Верховної Ради України А. Парубій. Він наголосив, що співпраця релігійних організацій в Україні є дуже хорошим знаком. Зокрема, очільник Парламенту відзначив зусилля членів Всеукраїнської ради Церков, які цієї суботи організовують ходу, приурочену захисту дітей та сім’ї.

Кількома днями раніше, в Києво-Печерській Лаврі Синодальний відділ УПЦ у справах сім’ї провів Всеукраїнську конференцію «Захист сімейної моралі – цивілізаційний виклик ХХІ століття».

Нагадаємо, нещодавно представники УПЦ взяли участь у святкуваннях з нагоди Дня Європи та в урочистому заході з нагоди 25-річчя дипломатичних відносин Ізраїля й України.

Меморіальну дошку було встановлено на фасаді школи селища Синевир, де навчався воїн. Урочисту церемонію відвідали рідні та близькі загиблого, представники місцевої влади, відділу освіти, працівники районного військового комісаріату, ветерани АТО, вчителі та учні школи.

Після вшанування загиблого військовослужбовця хвилиною мовчання отець Іоанн освятив пам’ятний знак, звершив заупокійну молитву та звернувся до присутніх з промовою.

Закінчилось відкриття покладанням квітів до меморіальної дошки.

Днем раніше, 26 травня, ректор Володимир-Волинського регентського училища протоієрей Олексій Никитюк та голова Єпархіального відділу по взаємодії зі Збройними силами та іншими силовими формуваннями України протоірей Олексій Шаран освятили пам’ятну дошку на честь загиблого учасника АТО Миколи Бондарука. Пам’ятний знак був встановлений на стіні школи, учнем якої був військовслужбовець.

На заході також були присутні представники міської та районної влади, дирекція та учні школи, представники громадськості.

Після освячення протоієрей Олексій звернувся до зібрання зі словом, у якому зауважив, що Церква завжди молилася, молиться та буде молитися за загиблих воїнів, які віддали своє життя, виконуючи військовий обов’язок перед Батьківщиною.

Минулого тижня у Сарненській єпархії благочинний Костопільського благочиння архімандрит Іларіон (Клебан) у співслужінні місцевого духовенства очолив чин відспівування загиблого військовослужбовця Івана Дуся, котрий загинув поблизу міста Станиця, Луганської області.

Заупокійне богослужіння відбулося у Свято-Михайлівському храмі с. Данчиміст, що на Поліссі.

Провести загиблого в останню дорогу прийшли рідні та жителі селища.

У надгробному слові отець Іларіон передав присутнім співчуття та благословення митрополита Сарненського і Поліського Анатолія та закликав усіх молитися за душу новопреставленого воїна Іоанна.

"От всего сердца" владыка поздравил всех генералов, адмиралов, офицеров, прапорщиков и мичманов, сержантов и солдат, работников Государственной пограничной службы Украины, ветеранов и членов семей, отметив "полноценное сотрудничество" УПЦ с Госпогранслужбой и порадовавшись за то, что ее персонал показывает сегодня "высокие морально-боевые качества, бескомпромиссность и готовность к самопожертвованию в вопросах защиты Отечества".

Митрополит подчеркнул, что Госпогранслужба "является современным и надежным правоохранительным органом украинского народа в обеспечении неприкосновенности государственной границы и охраны суверенных прав Украины в ее исключительной (морской) экономической зоне, безопасности составляющей и, в первую очередь, на линии разграничения".

"Сегодня наряду с отважными защитниками стоят военные священники нашей Церкви, разделяя и преодолевая тревоги и невзгоды на передовом рубеже государства. В храмах УПЦ, частях и подразделениях пограничников постоянно звучат молитвы, совершаются молебны о здравии, о упокоении погибших героев. Военно-духовная миссия Синодального отдела УПЦ совместно с персоналом пограничных отрядов в зоне АТО духовно и молитвенно разделили радость Воскресения Христова, передав Благодатный огонь от Гроба Господня охранникам государственных рубежей для духовного и телесного обновления. Для воинов пограничных отрядов особым благословением стала крестный ход с иконами Собора всех святых воинов и преподобного Ильи Муромца, Киево-Печерского чудотворца, прошедшей подразделениями в зоне АТО, — говорится в поздравлении. — Надеюсь что «одевшись в броню правды», с Господним Крестом на Боевом Пограничном Стяге вы преодолеете все вызовы военного настоящего, а воины-пограничники станут еще крепче молитвами Святой Церкви и ее святых ".

Владыка пожелал всему личному составу пограничной службы Украины помощи Божией, молитвенного заступничества Богородицы и Собора всех святых воинов.

29 травня 2016 року, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, у Луцьку відбувся VI Всеукраїнський благодійний фестиваль духовної пісні «Волинський благовіст». Захід приурочений до Міжнародного дня захисту дітей, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на сайт Волинської єпархії.

Метою заходу, який є авторським проектом Волинської єпархії, є збір коштів для дітей-сиріт і дітей загиблих учасників АТО. З благословення митрополита Луцького і Волинського Нифонта, цього дня у всіх храмах Волинської єпархії були звершені молебні за дітей-сиріт.

На відкритті фестивалю, що відбулося у Палаці культури Луцька, до присутніх звернувся голова Молодіжного відділу Волинської єпархії ієромонах Ілля (Вишневський). Священик передав усім благословення та вітання від митрополита Нифонта та вікарія Волинської єпархії єпископа Камінь-Каширського Нафанаїла.

«Хто милосердний – той щасливий. І якщо хтось віддає щось для тих, хто має потребу – той віддає самому Богу. Отож будемо і далі продовжувати робити ці справи разом», – зауважив отець Ілля, відкриваючи благодійний концерт. Зі словами вітань до учасників і глядачів заходу звернулися представники місцевої влади.

Програма фестивалю розпочалася дитячою виставою, що підготували викладачі та учні недільної школи при Свято-Покровському кафедральному храмі Луцька.

Всеукраїнський благодійний захід продовжили виставка-ярмарок робіт дітей сиріт і молоді з особливими потребами, іграми та майстер-класами на Театральній площі міста.

Ввечері того ж дня у Волинському академічному обласному музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка відбувся концерт за участю церковних хорів і окремих виконавців Волинської єпархії та гостей фестивалю. Разом із духовенством Волинської єпархії, гостей свята вітали представники місцевої влади: перший заступник голови Волинської облдержадміністрації О. Степанцов і заступник луцького міського голови А. Киця. Під час святкового заходу була проведена благодійна акція збору пожертв для дітей-сиріт і дітей загиблих учасників АТО.

Нагадаємо, що під час ХХІІ Різдвяного благодійного концерту Волинська єпархія зібрала 250 тисяч гривень для дітей-сиріт. Раніше повідомлялося, що волинське духовенство передало 50 тисяч гривень обласному відділенню Дитячого фонду України

27 травня 2016 року, з нагоди чергового випуску Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, на запрошення начальника закладу полковника Захарова Ю. М., свято останнього дзвоника відвідав архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор.

Разом з кліриками міста Його Високопреосвященство звершив подячний молебень, після якого окропив святою водою особовий склад ліцею та ліцеїстів-випускників. На святковому заході були також присутні представники влади, силових структур та родичі випускників.

Під час урочистої лінійки архіпастир нагородив керівництво закладу та найкращих ліцеїстів церковними відзнаками та грамотами.

На завершення владика звернувся до випускників та ліцеїстів з словом настанови. «Бажаю вам відповідальності в будь-якій життєвій ситуації. Будьте щодня справедливими і поступайте згідно совісті. Докладайте всіх зусиль, щоб на нашій землі завжди був мир. Нехай Господь буде всім вам в допомогу та благословляє вас у всіх звершеннях та починаннях», – сказав архіпастир.

Того ж дня, на запрошення керівництва Чопського та Мукачівського прикордонних загонів, архієпископ Феодор взяв участь в урочистостях з нагоди святкування Дня прикордонника. Захід відбувся в Обласному музичному драматичному театрі Ужгорода.

Преосвященний владика привітав очільників прикордонних загонів з професійним святом та побажав їм мужності в охороні державного кордону та бездоганної служби на кордонах Закарпаття й України.

На Закарпатті існують два прикордонні загони: Чопський та Мукачівський. Прикордонники охороняють державний кордон з 4-ма державами світу протяжністю 400 км.

Зазначимо, що захисників кордонів України з професійним святом привітав також голова Синодального відділу Української Православної Церкви по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин.

Напередодні, 26 травня, з благословення митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія, духовенство Хмельницької єпархії спільно з єпархіальним братством преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських надали гуманітарну допомогу військовослужбовцям ЗСУ. У зону збройного протистоянням українським воїнам були відправлені продукти харчування.

Днем раніше настоятель Спасо-Преображенського храму м. Помічна Кіровоградської єпархії протоієрей Діонісій Буренко разом із активістами храму передали на Схід, бійцям АТО, фінансову допомогу, зібрану парафіянами Спасо-Преображенської церкви.

З благословення митрополита Волинського і Луцького Нифонта, 26 травня ректор Волинської духовної семінарії протоієрей Рустик Капауз взяв участь у відкритті виставки творчих робіт українських воїнів, котрі виконують військовий обов’язок у зоні АТО. Вітаючи присутніх з відкриттям експозиції, священик побажав авторам творчих робіт Божого благословення та подякував за мирне небо над Вітчизною.

21 травня 2016 року під час чемпіонату Європи з водних видів спорту, який проходив у Лондоні, вихованець Полтавської місіонерської духовної семінарії Володимир Лемешко здобув право виступати в Літніх Олімпійських іграх, що відбудуться в серпні цього року в Ріо-де-Жанейро. Про це повідомляє повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на Федерацію плавання України.

Полтавський плавець виконав норматив «А» на участь в Олімпіаді, фінішувавши на дистанції 100 м батерфляєм з результатом 52:25 секунди, що є одним із найкращих в історії України.

25 травня у Києві, під час засідання тренерської ради Федерації плавання України, Володимир затверджений у складі збірної команди, що поїде представляти нашу країну на всесвітній першості.

24 травня 2016 року клірики Сєверодонецької єпархії освятили 59-ий мобільний госпіталь, який переїхав з м Сватове і став стаціонарним. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на прес-службу єпархії.

Два останніх роки священики Вінницької єпархії регулярно відвідували Луганську області і духовно окормляли госпіталь, оскільки спочатку штат установи був укомплектований медиками з Вінницького військового госпіталю. Зараз же поступово їм на зміну приходять місцеві фахівці. А молитовну підтримку відтепер надаватимуть і священнослужителі Сєверодонецької єпархії.

З благословення архієпископа Сєверодонецького і Старобільського Никодима, духовно опікувати пацієнтів і персонал госпіталя буде глава Єпархіального інформаційно-просвітницького відділу ієромонах Мелетій (Шаповалов).

Від імені правлячого архієрея, священномонах передав слова подяки вінницьким священикам за пастирську службу далеко від рідного дому.

Потім отець Мелетій окропив святою водою приміщення госпіталю і всіх присутніх.

Нагадаємо, на Світлій седмиці Пасхальна місія Військового відділу УПЦ подолавши 6 тисяч кілометрів за 4 дні доставила гуманітарний вантаж українським воїнам у зону АТО.

Помощь получили почти 400 человек. Им были розданы продуктовые наборы, каждый стоимостью около 500 гривен. Была оказана и финансовая помощь.

Напомним, что продукты и денежные средства по благословению Владыки собираются во всех православных храмах Одесской епархии Украинской Православной Церкви, а затем передаются в Координационный центр, где затем распределяются среди нуждающихся.

Приймав допомогу начальник госпіталю полковник Бекер Ярема Романович.

Цього разу для поранених військовослужбовців стараннями та з ініціативи настоятеля храму на честь преподобного Іова Почаївського протоієрея Петра Баб’яка було придбано медичне обладнання – кардіограф і дифузатор.

Нагадаємо, 19 травня – день тезоіменитства преподобного Іова, ігумена і чудотворця Почаївського.

За багаторічною традицією, по завершенні вечірнього богослужіння, братія та віряни зі святими мощами вийшли з Печерного храму Лаври й, обнісши святиню навколо стін обителі, занесли їх в Успенський собор.

***

Того ж дня українське інтернет-видання «Обозреватель» оприлюднило інформацію про те, що Служба безпеки України офіційно спростувала наклепи на Свято-Успенську Почаївську Лавру, нібито остання займається поширенням літератури антиукраїнського змісту.

15 травня священнослужителі Івано-Франківської єпархії взяли участь у поминальному заході з нагоди вшанування пам’яті жертв політичних репресій на Меморіальному комплексі в Івано-Франківську. До символічного Хреста жертвам політичних репресій були покладені квіти, після чого священики піднесли заупокійні молитви.

На Полтавщині меморіальні заходи відбулися біля Пам’ятного знаку на місці перепоховання останків жертв політичних репресій у с. Триби. Вшанувати пам’ять загиблих прийшли представники обласної та міської влади, громадськість і студентська молодь. З благословення митрополита Полтавського та Миргородського Филипа, участь у заході також взяли благочинний Полтавського районного округу протоієрей Олександр Антонюк і клірик єпархії протоієрей Анатолій Стегній. Учасники мітингу-реквієму традиційно поклали квіти до Пам’ятного знаку.

Того ж дня, з благословення митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія, сугубі заупокійні молитви за жертвами політичних репресія ХХ ст. були піднесені в храмах на Хмельниччині. Також пам’ять спочилих, репресованих у роки безбожної влади, молитовно вшанували у храмах Херсонської єпархії.

Зустріч була ініційована у відповідь на звернення Всеукраїнського волонтерського руху «Берегиня», а також родичів воїнів-бранців і зниклих безвісти солдат.

Під час розмови Його Блаженство розповів про зусилля і досягнення Української Православної Церкви у справі визволення українських військовослужбовців з полону на непідконтрольних територіях Донецької і Луганської областей.

10 человек, в том числе ветераны войны, получили посильную финансовую помощь, а троим детям помогли с оплатой дорогостоящего лечения.

Напомним, что с начала военного конфликта на востоке Украины по благословению митрополита Агафангела в Одесской епархии был создан Координационный центр по оказанию помощи беженцам из охваченных боевыми действиями районов. Затем с ухудшением экономической ситуации в стране по благословению Владыки центр стал оказывать помощь и сотням нуждающихся одесситов, которым не хватает средств на элементарные продукты питания и медикаменты.

Благодарим всех людей с добрым сердцем, помогающих в работе нашему центру, расположенном при храме на Алексеевской площади. Каждый нуждающийся может прийти сюда и попросить о поддержке. Эти обращения рассматривает лично Владыка, по благословению которого просителям и выдается необходимая помощь.  

З 3 по 6 травня Пасхальна місія Синодального військового відділу, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, доставила Благодатний Вогонь та пасхальні дарунки військовослужбовцям частин і підрозділів, які перебувають на лінії розмежування в зоні проведення АТО. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ з посиланням на прес-службу Синодального військового відділу УПЦ.

Враховуючи минулорічний досвід, цього разу, щоб охопити найбільше підрозділів, Благодатний Вогонь та Пасхальні дарунки були доставлені представниками Місії за двома маршрутами. Першим – Київ-Волноваха-Маріуполь-Бердянськ-Київ – прослідував голова Синодального військового відділу митрополит Білоцерківський та Богуславський Августин разом із представниками Місії. Другий маршрут пролягав по населених пунктах: Ізюм, Святогірськ, Щастя, Сєверодонецьк, Слов’янськ, Краматорськ. За цим напрямом гуманітарний вантаж доставляли представники Місії на чолі з завідувачем сектором роботи з ветеранськими організаціями військового відділу протоієреєм В’ячеславом Яковенком.

Протягом чотирьох днів, подолавши відстань майже у 6 тисяч кілометрів, Місія відвідала військовослужбовців майже тридцяти частин та підрозділів Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної Прикордонної служби України та Державної спеціальної служби транспорту України, які перебувають на лінії розмежування.

У всіх підрозділах та на блок-постах представники Місії вітали військовослужбовців з Воскресінням Христовим, передавали лампади з Благодатним Вогнем та пасхальні дарунки і гуманітарну допомогу. Священики також проводили духовні бесіди, благословляли військових, вручали іконки, хрестики та молитвослови православного воїна.

Спілкуючись з учасниками експедиції, командири підрозділів, військовослужбовці просили передати подяку всім, хто долучився до організації Пасхальної місії Синодального військового відділу УПЦ, зокрема благодійному фонду О. Онищенка «Родина», ветеранським організаціям учасників бойових дій в Афганістані, а також парафіям Київської, Бориспільської, Білоцерківської єпархій.

Нагадаємо, цими днями віруючі Кременчуцької та Сєверодонецької єпархій передали військовослужбовцям ЗСУ пасхальні подарунки. Раніше повідомлялося, що капелан Вінницької єпархії провів для військових ЗСУ пасхальні богослужіння у зоні АТО та передав воїнам гуманітарну допомогу.

Обращаясь к ним, Владыка подчеркнул, что «через несколько часов наступает великий праздник – Светлое Христово Воскресение. Мы видим, что светит солнце, оживает природа и в человеческих душах рождается надежда на лучшее. Мы верим, что Воскресший Господь своими милостями и щедротами укрепит эту радость, подарит вам веру и надежду на лучшее будущее.

Мы считаем свои долгом прибыть сюда, чтобы накануне Пасхи пообщаться с вами, узнать о ваших нуждах и проблемах и, конечно, поздравить вас с наступающим Праздником из праздников, Торжеством из торжеств.

Вы оказались здесь, на богохранимой одесской земле, вынужденно покинув свои дома, оставив свою малую родину, где до сих пор не прекращается кровопролитие, и куда вы не можете вернуться из-за продолжающихся боевых действий.

С первых дней вашего пребывания здесь, а это уже более полутора лет, Одесская епархия оказывает вам духовную и материальную помощь, пастырски окормляя вас и привозя сюда продукты питания, лекарства и предметы первой необходимости. Наши верующие горячо откликнулись на беду и также отправили в Донецкую и Луганскую области несколько автомашин с гуманитарной помощью, которую священнослужители раздали мирным жителям районов, где идут военные действия.

Тут, в санатории, проживает вместе с вами и немало детей, которые нуждаются в особой поддержке. Мы молимся, чтобы они – будущие граждане нашей страны – вернулись в свои дома, в свои детские сады и школы, завершили обучение в вузах. И мы принесли им благую весть о Воскресшем Христе и, конечно, сладкие подарки – пасхальные куличи и крашенки.

Мы ежедневно молимся о мире на востоке Украины, о здравии и спасении каждого из вас. Мы верим, что прекратится братоубийственная брань на востоке нашей страны, где погибли тысячи людей, в том числе и дети, воцарится долгожданный мир на землях Луганщины и Донетчины.

Хочу пожелать вам здравия, добра, радости, счастья и помощи Божией во всех ваших делах. Пусть Господь воскресит ваши души, даст вам радость и надежду на лучшее будущее. Помните, что духовенство и верующие Одесской епархии всегда готовы помочь вам в ваших проблемах и нуждах. Примите от нас этот пасхальный дар, дар наших сердец».

Затем митрополит Агафангел вручил вынужденным переселенцам более 500 наборов пасхальных подарков, продукты питания и благословил всех, окропив святой водой.

Переселенцы горячо поблагодарили митрополита Агафангела за его постоянную заботу о них, за его молитвы о мире и согласии на востоке Украины, а их дети передали в дар Владыке свои пасхальные рисунки и поделки.

Затем епископ Диодор и духовенство прибыли в район Куликова поля, где 2 мая 2014 года погибли несколько десятков одесситов. К сожалению, они не смогли совершить заупокойное богослужение у места разыгравшейся здесь два года назад трагедии — у здания Дома профсоюзов, т.к. сотрудники правоохранительных органов не разрешили туда доступ в связи с сообщениями о заминировании здания и прилегающей к нему площади.

Прождав несколько часов и не получив разрешения на молитву у Дома профсоюзов, делегация Одесской епархии совершила панихиду по погибшим в районе площади и оставила там цветы в память о происшедшей трагедии.

***

Напомним, что сегодня по благословению митрополита Агафангела во всех храмах Одесской епархии совершаются заупокойные богослужения по погибшим 2 мая 2014 года, а сам Владыка возглавит панихиду в 13.30 в Свято-Успенском Одесском мужском монастыре.

Хотелось бы также еще раз обратиться ко всем одесситам с призывом в эту трагическую дату сохранять спокойствие, не поддаваться на провокации, а прийти в храмы, чтобы молитвенно помянуть всех тех, кто погиб два года назад и на ул. Греческой, и в здании Дома профсоюзов на Куликовом поле.

Верим, что одесситы проявят выдержку и мудрость, чтобы сохранить мир и стабильность в нашем богохранимом граде.

Согласно опубликованному документу, в Киеве появятся улицы в честь прославленного в 2015 году праведного Петра Калнышевского (бывшая ул. Михаила Майорова, Оболонский район) и священника Анатолия Жураковского (бывшая ул. Советская, Соломенский район).

Відповідний документ опублікували 11 березня на сайті Київської міської державної адміністрації.

Вулиця Митрополита Володимира Сабодана з’явиться у Деснянському районі замість вулиці Кірова.

Підчас прямого включення, перебуваючи в Дніпропетровську, священик Василь Пантелюк розповів, що між різними конфесіями немає ворожнечі на території Донецька. «Навпаки. Там більше згуртування, бо снаряди падають на любий храм, незалежно від конфесії. До нас навіть в гості приходив Високопреосвященніший Митрополит Іларіон із Української Православної Церкви Московського Патріархату, який турбувався і казав: «Що потрібно? Які в вас є проблеми? Що б вам допомогти у цей такий скрутний час?» Так що навпаки, ми там дружно живем з усіма конфесіями».

Канцлер Донецького екзархату УГКЦ також заявив, що греко-католицькі священики на окупованій території «знаходяться з дозволу місцевої влади».

Ця заява представника ієрархічної влади Української греко-католицької церкви спростовує всі наклепи на єпархії УПЦ на Донбасі, начебто вони перешкоджають діяльності інших конфесій на території АТО. Слід зазначити, що попри наведені свідчення греко-католицького священика, який безпосередньо несе своє служіння на Донбасі, очільник УГКЦ архієпископ Святослав Шевчук жодного разу не згадав про допомогу його парафіям в цьому регіоні з боку Української Православної Церкви.

Напомним, что Координационный центр, созданный по благословению Владыки летом 2014 года, оказал за этот период необходимую помощь нескольким тысячам беженцев и нуждающихся одесситов, причем более пятидесяти тонн продовольствия, медикаментов и одежды было направлено в прифронтовые районы Донецкой и Луганской областей, где все это было роздано мирным жителям, пострадавшим от военных действий.

Призываем всех неравнодушных одесситов принять участие в этом благом деле. Каждый желающий может принести продукты, лекарства и денежные средства в Координационный центр при Свято-Алексеевском храме, расположенном на Алексеевской площади. Все это будет передано нуждающимся, чтобы помочь им выжить в нынешние трудные времена.

А те, кто оказался в беде, могут прийти в Координационный центр, где их внимательно выслушают и окажут посильную помощь. Причем, каждое обращение рассматривает лично митрополит Агафангел, который и благословляет выдать нуждающимся все необходимое.

Паломницьку поїздку святинями Хустської єпархії УПЦ з благословення митрополита Волинського і Луцького Нифонта організували священики Волинської єпархії УПЦ, разом із працівниками відділу у справах сім’ї та дітей райдержадміністрації Горохівського району.

Дітей-паломників з Волині 2 березня прийняв у себе в резиденції митрополит Хустський і Виноградівський Марк. Владика розповів дітям про духовне життя Закарпатського краю, його монастирі та запросив приїздити частіше.

Це вже другий лист Іринея з приводу України. Перший лист він надіслав 22 грудня 2015 року Предстоятелю УПЦ митрополиту Онуфрію, висловлюючи підтримку віруючим УПЦ і засуджуючи представників УПЦ КП, які претендують на храм у селі Птича Рівненської області та Києво-Печерську лавру.

 Раніше, 15 грудня 2015 року на засіданні Священного Синоду Болгарської Православної Церкви було прийняте звернення до Президента України з проханням захистити права УПЦ та забезпечити її від захоплення храмів і інших форм силового чи інформаційного тиску.

З благословення митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона 25 лютого, в день пам’яті Іверської ікони Божої Матері, в Свято-Іверському жіночому монастирі Донецька була відслужена перша за майже дворічний період Божественна літургія. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на прес-службу Донецької єпархії.

Соборну службу очолив вікарій Донецької єпархії архієпископ Макіївський Варнава, якому співслужили священнослужителі міста. Помолитися в престольний день монастиря, незважаючи на небезпеку опинитися під обстрілом, прибули парафіяни і паломники з різних районів Донецька, а також прилеглих міст і селищ. Дістатися до обителі Богородиці у віддалений куточок міста допомогли небайдужі люди.

- Как Вы почувствовали, дошла ли до сердца Папы Римского наша обеспокоенность по поводу униатов на Украине?

— Вы, наверное, знаете, какой была реакция греко-католиков и православных раскольников на эту декларацию. Один из раскольнических фигурантов сравнил этот документ с Мюнхенским соглашением; также униаты выступили прямо против Папы, или, по крайней мере, против позиции, которую Папа занял, — ссылаясь на то, что его кто-то якобы обманул, ввел в заблуждение, что эту декларацию якобы написали некие два человека, что совершенно не соответствует действительности. Это действительно коллективный труд, и декларацию, чтоб вы понимали, мы закончили писать за несколько часов до встречи. Доказательством тому является, что текст мы правили вплоть до самого последнего момента, совместно.

Это творческая работа двух Церквей, и, конечно, документ подписан на самом высоком уровне. И негативная реакция на Украине меня очень огорчила, потому что декларация дает шанс и для диалога с греко-католиками. Если они будут действовать в рамках парадигмы, которая обозначена этой декларацией, то это станет фундаментом для нормализации отношений. Вместо того чтобы сходу ее отвергать и говорить про «Церковь-агрессора», про отсутствие братоубийственной войны, вместо того чтобы использовать политические штампы, нужно было подумать и сказать: «стоп! так у нас же открывается шанс! » Но, видимо, не так сейчас люди там мыслят.

Я задаю себе вопрос: можно ли собрать людей воедино преследованием, насилием? Нельзя! Но ведь даже самые радикальные национальные силы на Украине выступают за соборную Украину. А что такое «соборная»? Единая. Наверное, многие из вас состоят в браке. Можно ли сохранить брак через ненависть, через попытку одного супруга взять верх над другим, через открытый конфликт, через разжигание ненависти? Конечно, семья разлетится. Вот так и человеческое общество разлетается. Если вы хотите консолидировать любую группу людей, вы должны найти правильный язык. Вы должны учитывать интересы одного и другого, чтобы достичь приемлемых для всех условий.

Вот и строительство соборной Украины может происходить только посредством такого метода. Если вы обратите внимание, именно такую позицию заняли Московский Патриархат, Римо-Католическая Церковь, Украинская Православная Церковь, чья паства — на севере, на юге, на востоке и на западе. Они призывают к миру. Как наши монахи встали на Майдане, — может быть, помните эту драматическую картину? Они кулаками не махали и ни в чью сторону камней не бросали. Они просто встали и сказали: «Мир вам», и стояли, удерживая две силы, не давая им столкнуться. Вот роль Церкви, но в каком-то смысле это и роль мудрого политика.

Поэтому я вижу будущее для Украины, у меня очень оптимистический взгляд. Несомненно, наступит время примирения. И как важно, чтобы и греко-католики включились в это примирение, чтобы были оставлены в стороне все эти наклейки ярлыков, попытки спихнуть на кого-то за границей ответственность за то, что происходит в твоей собственной стране.

Сегодня задача для всех — вместе работать на примирение. Мы готовы в этом участвовать ровно настолько, насколько украинские братья этого пожелают. Если они скажут «без вас», — пожалуйста, без нас. Все эти идеи присутствует в декларации, и, конечно, мне было удивительно слышать несправедливую критику из Киева в адрес этого документа.

Пока же можно сообщить лишь очевидный факт злодеяния: автомобиль был облит бензином в нескольких местах и подожжен. И только быстрое прибытие сотрудников МЧС и их умелые действия предотвратили взрыв бензобака, от которого могло воспламениться и здание Координационного центра, где нуждающиеся еженедельно получают помощь.

Как мы уже сегодня сообщали, о. Павел и сотрудники центра 23 февраля целый день занимались выдачей продуктовых наборов и финансовой помощи более 200 беженцам и нуждающимся одесситам.

Кому помешала социальная деятельность нашей епархии по оказанию помощи беженцам и нуждающимся одесситам? Кто встал на пути этих добрых дел? Кто является заказчиком и исполнителем этого преступления? Надеемся, что на эти и другие вопросы мы получим ответы из правоохранительных органов. 

***

21 февраля в аэропорту патриарх Кирилл был встречен епископом Пунта Аренас монсеньером Бернардо Бастрес.
Относительно краткой встречи с руководством Православной Церкви, епископ Бастрес сказал, что новые отношения между двумя церквями сравнимы с "духом, который подвиг Папу Иоанн XXIII на Второй Ватиканский Собор. Это свежий ветер (дух) милосердия, примирения, искренности, общения и мира". 

Папа начал свой ответ с Всеправославного собора:

«Я там буду присутствовать духовно и посредством послания. Мне хотелось бы поехать и приветствовать Всеправославный собор, ведь это — братья. Но я должен уважать (их решение). Мне известно, что они хотят пригласить католических наблюдателей, и это – отличный мост. А за католическими наблюдателями буду я, с молитвой и наилучшими пожеланиями, дабы православные шли вперед, ибо они – братья, а их епископы – такие же епископы, как и мы. Кирилл – мой брат. Мы обменялись с ним поцелуем, объятьями и беседовали два часа. В течение двух часов мы говорили как братья, искренне. Никто не знает, о чем мы говорили, — знают лишь то, что мы сказали в конце, публично, о наших чувствах во время беседы. Что касается статьи и заявлений с Украины, то я, прочитав об этом, почувствовал беспокойство, ведь, судя по всему, Святослав Шевчук сказал, что украинский народ, или некоторые украинцы, или же многие украинцы, чувствуют себя глубоко разочарованными, чувствуют, что их предали.

Прежде всего, я хорошо знаю Святослава. В Буэнос-Айресе на протяжении четырех лет мы работали вместе. Когда его избрали – в 42 года, это замечательный человек! – когда его избрали Верховным архиепископом, он вернулся в Буэнос-Айрес за вещами. Он пришел ко мне, подарил маленькую Владимирскую икону Божьей Матери и сказал: «Она была со мной всю жизнь. Я хочу оставить ее тебе, сопровождавшему меня все эти четыре года». Это — одна из немногих вещей, которые я привез с собой из Буэнос-Айреса и которую держу на своем рабочем столе. К этому человеку я отношусь с уважением и даже по-родственному, мы с ним на ´ты´, вот почему мне (все это) показалось немного странным. Я также подумал о том, что неоднократно говорил вам: чтобы понять некую новость, некое заявление, нужно сделать полную герменевтику. Когда он это сказал? Он сказал это 14 февраля, в прошлое воскресенье. Он дал интервью украинскому священнику, не помню имя… Оно было опубликовано на Украине. Интервью больше чем на две страницы, а эти слова – в третьем с конца абзаце, таком маленьком. Я читал интервью и скажу так: с догматической точки зрения Шевчук заявляет о себе как о сыне Церкви, находящемся в общении с Епископом Рима, с Церковью. Он говорит о Папе, о близости Папы, о своей вере и о вере православного народа. В догматической части нет никаких проблем, он ортодоксален в хорошем смысле этого слова, то есть в смысле католического вероучения. Затем, как в любом интервью, — и в том, что я даю сейчас, тоже, — каждый имеет право сказать что-то свое. Он сказал это не по поводу встречи, потому что о встрече он говорит так: это хорошо, и мы должны продолжать в том же духе. Во второй части – его личные идеи (…). У него есть свои личные идеи, для диалога, и он имеет на них право. Все, о чем он говорит, находится в документе: именно в нем проблема. О встрече же он говорит: это Господь, Святой Дух… все позитивно. А документ? А документ – спорный. Надо заметить еще одну вещь: Украина переживает период войны, страданий, со множеством интерпретаций. Я много раз упоминал украинский народ, прося о молитве и близости как во время молитвы ´Ангелус´, так и во время аудиенций по средам. Что касается исторического факта войны, то у каждого – свои идеи о том, что это за война, кто ее начал, что надо делать и чего не надо делать… Очевидно, что это проблема историческая, но также и экзистенциальная проблема для страны, и (документ говорит) о страдании. В этом контексте я включил тот параграф, и понятно, что говорят верующие… Потому что Святослав говорит: ´Многие верные мне звонили и писали о том, что они чувствуют глубокое разочарование, что Рим их предал´. Понятно, почему народ в данной ситуации чувствует именно это. В вопросе Украины документ можно подвергать разным интерпретациям, но в нем говорится о том, что нужно остановить войну и договориться. Лично я выразил пожелание, чтобы соблюдались Минские соглашения, и нельзя локтем стереть то, что было написано руками. Церковь Рима, Папа всегда говорили: ´Ищите мира´. Я принимал обоих президентов. Поэтому, когда он говорит о том, что слышал от своего народа, я его понимаю. Но это не новость. Новость – это все вместе: если вы прочтете его интервью, то увидите, что серьезные догматические аспекты там остаются, что есть желание единства, желание идти вперед, экуменическое желание – а это человек экуменический. Есть разные мнения… Узнав о моей поездке и о предстоящей встрече, он мне написал – как брат, предлагая своё мнение, мнение брата (...). Мы уважаем свободу каждого иметь свое мнение в этой столь непростой ситуации…(…). Сейчас нунций находится на границе, где идут бои, он помогает солдатам и раненым. Церковь Рима направила очень много помощи туда. Нужно всегда стремиться к миру, к соглашениям. Следует соблюдать Минские соглашения. Вот (что я думаю) в целом. Но не надо пугаться из-за этой фразы: это – урок, который учит тому, как следует интерпретировать новость, путем герменевтики целого, а не одной части».

Журналист спросил у Папы, пригласил ли его Патриарх Кирилл в Москву. Папа ответил:

«Если я начну говорить одно, то должен сказать и другое. Предпочитаю, чтобы из нашего частного разговора публичным оставалось то, о чем мы сказали публично (…). Иначе это не была бы частная беседа. Но могу сказать, что я вышел оттуда счастливым. И он тоже».

РАДИО ВАТИКАНА, 19 февраля 2016 г

Його Блаженство, розповідаючи про подвиг святого під час його земного життя, вказав на велику людяність святителя, що й привертало до нього людей.

«Він настільки любив людей, співчував їм, намагався допомагати в несенні їх життєвого хреста, що відійшов до Господа, залишив по собі саму добру і світлу пам’ять. І вже в перші роки після своєї кончини прославився як чудотворець», – сказав Блаженніший владика.

При цьому Архіпастир відзначив непохитність віри святителя Феодосія, який жив у другій половині XVII століття, в період, коли православним довелося боротися з насадженням унії.

«Це було серйозне випробування віри для наших православних предків. – продовжив Предстоятель. – Але святитель Феодосій мужньо стояв у чистоті святої батьківської православної віри і ні на один крок не ступав ані праворуч, ані ліворуч. Він йшов тим шляхом, який вказали нам святі Апостоли, Вселенські Собори і святі».

Залишаючись непохитним у збереженні православної віри, святитель не відмовляв у допомозі нікому. Він завоював такий авторитет, що до нього зверталися не тільки православні, а й люди інших віросповідань.

«І в наші дні святитель Феодосій покриває своїми молитвами не тільки Чернігівщину, але й всю Русь, увесь світ, – каже Митрополит Онуфрій. – Тому, що для святих не існує політичних кордонів. Вони, будучи дітьми Божими, однаково люблять усіх людей».

По слову Його Блаженства, для того, щоб отримати допомогу святителя Феодосія, важлива не національність, а віра: «Хто-б до нього не звертався з молитвою – житель Чернігова, або мандрівник з Австралії, – він отримає те, що просить по своїй вірі».

Як зазначає керівник Місії протоієрей Захарія Керстюк, цього разу в зону військового конфлікту було транспортовано 64 тонни гуманітарного вантажу: дитяче харчування та інші продукти, постіль тощо.

Громадська організація «Милосердя без кордонів» діє під егідою Української Православної Церкви з липня 2014 року. Головна мета Місії – забезпечення гуманітарною допомогою жителів найбільш постраждалих населених пунктів в зоні збройного конфлікту на Донбасі. Організація об’єднує людей різних релігійних і політичних поглядів, представників різних професій і соціального статусу.

На сьогоднішній день благодійною організацією було зібрано, транспортовано і розподілено в буферній зоні Донбасу 1 359 тонн (67 вантажівок та 31 мікроавтобус) гуманітарних вантажів.

Франциск подчеркнул, что во время беседы с Кириллом ощущал огромную внутреннюю радость. "Он говорил свободно, и я говорил свободно. Ощущалась радость", — отметил папа. Понтифик уточнил, что на встрече присутствовали глава Отдела внешних церковных связей Московского патриархата митрополит Волоколамский Иларион, председатель Папского совета по содействию христианскому единству кардинал Курт Кох и два переводчика. "Мы говорили вдвоем, а другие, если им задавали какой-то вопрос", — сказал он.

В заключение Франциск отметил пастырский характер совместной декларации, которую в аэропорту Гаваны он подписал вместе с патриархом Кириллом.

"Это не политическая декларация, не социологическая декларация. Это — пастырская декларация, даже когда в ней говорится о секуляризме, о биогенетических манипуляциях и прочих этих вещах. Но это пастырская декларация двух епископов, которые встретились с пастырскими озабоченностями. И я был счастлив", — заключил понтифик

«Українська Православна Церква, її багатомільйонна паства робила і робить все можливе для збереження миру: в кожному селі, місті, в кожній парафії, в кожній українській оселі щоденно підносились і підносяться молитви за мир в Україні, за єдність, за нашу цілісність, за припинення ворожнечі та братовбивства», — зазначив Його Блаженство.

Не дивлячись на поділ суспільства за політичними уподобаннями, Православна Церква в Україні продовжує об’єднувати у своєму лоні всіх ворогуючих: «Як любляча мати покриває всіх любов’ю, примирює, наставляє і преображає душі людей у Святих Таїнствах Сповіді і Причастя, всіх об‘єднує у Христі Іісусі».

За словами Архіпастиря, саме завдяки цьому «територіально наша Церква охоплює і ті частини України, де відбуваються спроби відокремлення. Віруючі Донецької, Луганської області, а також і Криму залишаються у лоні Української Православної Церкви».

«Люди пам’ятають євангельські слова Христа до Бога Отця, — говорить Предстоятель, — коли Він молився до кривавого поту у Гефсиманському саду, проголошуючи: «Щоб були всі одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно були в Нас і вони — щоб увірував світ, що Мене Ти послав» (Ін.17, 21).

Говорить о церковном устройстве целесообразно языком документов, отметил владыка.

«В частности устройство и руководство нашей Церкви определяется ее Уставом. Это документ, который единогласно принят украинскими епископами, официально одобрен Украинским государством. Первый его пункт говорит, что Украинская Православная Церковь является самостоятельной и независимой в своем управлении и устройстве. Согласно этому же Уставу, отношения с Московским Патриархатом определяются следующим образом: Украинская Православная Церковь соединена с Поместными Православными Церквами через Русскую Православную Церковь. Как Вы видите, речь здесь не идет об управлении. Управление Украинской Православной Церковью, ее судопроизводство, развитие ее структуры и едва ли не самое главное – избрание Предстоятеля УПЦ – это прерогатива только епископата УПЦ», – рассказал епископ Климент.

Московский Патриарх не имеет рычагов влияния на избрание Киевского Митрополита, но должен благословить Предстоятеля УПЦ на вступление в свое служение.

«Это не является чем-то формальным, это не юридический акт, который делает легитимным избрание. Благословение – это своеобразное молитвенное пожелание успеха. Православные христиане стремятся брать благословение на все свои важные дела. Именно поэтому, Устав об управлении УПЦ даже не рассматривает вариантов, при которых гипотетически Патриарх мог бы не благословить избранного украинским епископами Предстоятеля», – сказал епископ Климент.

Он отметил, что такой статус УПЦ в церковных документах определяет ее как самоуправляемую Церковь с правами широкой автономии.

«Следует подчеркнуть, что ни одна из существующих в Православии автономных церквей не наделена такими полномочиями, как УПЦ. Более того, наша Церковь в своем управлении формально сегодня более независима от внешних воздействий, чем некоторые автокефальные церкви, к примеру – Элладская, Кипрская или Православная Церковь Чешских Земель и Словакии. Еще один яркий пример – Иерусалимская Православная Церковь – Церковь, основанная еще в Апостольские времена. Подавляющее большинство ее паствы составляют палестинские православные арабы. Однако все епископы этой Церкви являются этническими греками. У араба практически нет шансов не то, чтобы избраться Иерусалимским Патриархом, но и даже стать епископом.

Та же ситуация с Александрийским и Антиохийским Патриархатом.

Поэтому, УПЦ сегодня может быть примером для других церквей, имея широкий спектр возможностей для совершения своей церковной деятельности среди народа своей страны. Уже ныне покойный Блаженнейший Митрополит Владимир, которого вряд ли кто-то может обвинить в непатриотизме или ангажированности, до последнего отвергал необходимость пересмотра канонического устройства УПЦ и подчеркивал, что ее современный статус является оптимальным – он служит залогом для сохранения ее внутреннего единства и фундаментом для восстановления единства Украинского Православия. Правдивость его слов доказала история – УПЦ всегда оставалась крупнейшей украинской религиозной организацией, которая имеет возможность представить украинское Православие не только во всех без исключения регионов Украины, но и среди мирового Православия», – заключил спикер УПЦ.

Мы не соперники, а братья: из этого понимания мы должны исходить во всех наших действиях по отношению друг к другу и к внешнему миру. Призываем католиков и православных во всех странах учиться жить вместе в мире, любви и единомыслии между собою (Рим. 15:5). Недопустимо использовать неподобающие средства для принуждения верующих к переходу из одной Церкви в другую, пренебрегая их религиозной свободой и их собственными традициями. Мы призваны воплощать в жизнь завет апостола Павла и «благовествовать не там, где уже было известно имя Христово, дабы не созидать на чужом основании» (Рим. 15:20).

25. Надеемся, что наша встреча внесет вклад в примирение там, где существуют трения между греко-католиками и православными. Сегодня очевидно, что метод «униатизма» прежних веков, предполагающий приведение одной общины в единство с другой путем ее отрыва от своей Церкви, не является путем к восстановлению единства. В то же время, церковные общины, которые появились в результате исторических обстоятельств, имеют право существовать и предпринимать все необходимое для удовлетворения духовных нужд своих верных, стремясь к миру с соседями. Православные и греко-католики нуждаются в примирении и нахождении взаимоприемлемых форм сосуществования.

26. Мы скорбим о противостоянии на Украине, унесшем уже множество жизней, причинившем бесчисленные страдания мирным жителям, ввергнувшем общество в глубокий экономический и гуманитарный кризис. Призываем все стороны конфликта к благоразумию, общественной солидарности и деятельному миротворчеству.

27. Выражаем надежду на то, что раскол среди православных верующих Украины будет преодолен на основе существующих канонических норм, что все православные христиане Украины будут жить в мире и согласии, а католические общины страны будут этому способствовать, чтобы наше христианское братство было еще более очевидно".

***

Выводы очевидны:

Католики признали ошибочность "униатизма", о чем всегда говорили православные.

Во-вторых, признана наша точка зрения на события в Украине.

И, наконец, Папа Римский призвал украинских раскольников соблюдать канонические нормы. А они говорят именно о покаянии раскольников и возвращении их в каноническую церковь. Именно к такому пути мы всегда и призывали.

В тот же день по благословению Владыки сотрудники епархиального Координационного центра организовали передачу 100 продуктовых наборов в санаторий пгт. Сергеевка, где местный священник раздал их среди размещенных там беженцев с востока Украины.

Также по благословению митрополита Агафангела 130 сладких подарков были доставлены в санаторий Куяльник, где сотрудники Координационного центра раздали их детям из семьей вынужденных переселенцев.

Оказавшиеся в беде без средств к существованию люди сердечно благодарили Владыку, духовенство епархии и всех неравнодушных одесситов, которые участвовали в сборе этой помощи, подчеркивая, что в столь тяжелый для них период жизни лишь Одесская епархии оказывает им постоянную материальную помощь и духовную поддержку.

Напомним, что по благословению митрополита Агафангела уже более полутора лет работает Координационный центр по оказанию гуманитарной помощи беженцам и нуждающимся. Люди с добрыми сердцами могут прийти в храм на Алексеевской площади, чтобы принести продукты, лекарства, предметы первой необходимости, а также иные пожертвования, которые будут розданы вынужденным переселенцам. Также все нуждающиеся могут обратиться к сотрудникам центра за помощью. И никто не уйдет отсюда не получив поддержки.

День вшанування учасників бойових дій на території інших держав — день пам’яті в України. Відзначається щорічно 15 лютого. Встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи громадських організацій та з метою вшанування громадян України, які виконували військовий обов’язок на території АФГАНІСТАНУ…» згідно з Указом Президента України «Про День вшанування учасників бойових дій на території АФГАНІСТАНУ» від 11 лютого 2004 р.

– У Швейцарському місті Шамбезі під час Синаксису Предстоятелів і представників Помісних Церков було піднято багато питань, що мають загальноцерковне значення. Це ті виклики, які постали перед усіма православними християнами земної кулі. Також було обговорено і питання щодо розколу, який існує в Україні. Патріарх Варфоломій офіційно заявив, що він визнає в Україні лише одну Церкву, яка називається Українською Православною Церквою, і яку доручено очолювати моєму недостоїнству. Була розмова і на рахунок чуток, що немовби після Всеправославного Собору Константинопольський Патріарх має намір прийняти в свою юрисдикцію тих людей, які в Україні перебувають у розколі. Патріарх Варфоломій заявив, що ні до Собору, ні під час Собору, ні після Собору, він цього робити не буде. Річ у тім, що майже в кожній Церкві є розкольники. Розкол в Україні давно викликає занепокоєння. Але і у Константинопольському Патріархаті теж є розкольники. Є т.зв. Турецька православна церква, що складається з турків, які прийняли Православ’я. Вони хочуть від Константинопольського Патріарха автономію – не автокефалію, а автономію – однак він їм не надає її. Церкви Америки теж просили автокефалії у всій своїй повноті. Тобто і Американська Православна Церква, і екзархат Константинопольського Патріархату в Штатах, і інші православні, які присутні на Американському континенті вже давно просили, щоб їх об’єднали в одну Церкву і надали статус автокефалії. Константинопольський Патріарх нічого для цього не зробив – навпаки, він змінив тих своїх екзархів, які підтримували ідею створення в Америці автокефальної Церкви, що об’єднувала б всіх православних. Є проблема з Православною Церквою Македонії, яка відкололася від Сербської Православної Церкви. Більшість православних Македонії намагаються отримати автокефалію від Сербської Православної Церкви, але ніхто їм її не надає. Тому під час обговорення цього питання один з архієреїв, які представляли на нараді грецькі Церкви, заявив, що автокефалію сьогодні не можна надавати нікому з розкольників, бо це стане заохочувати до розколів, і не буде корисним для єдності всієї Православної Церкви.

- На нараду в Шамбезі були запрошені Предстоятелі автокефальних Церков. УПЦ є не автокефальною, а автономною Церквою у складі РПЦ. Виходячи з цього, чи мали Ви на нараді можливість особисто долучитися до дискусії навколо української проблематики, і яке сьогодні реальне ставлення Предстоятелів до Української Православної Церкви?

– Усі Предстоятелі Помісних Церков підтримають нашу Церкву як єдину канонічну Церкву в Україні. Я мав можливість виступити там і представити позицію нашої Церкви. Я підкреслив, що Українська Православна Церква – це Церква, яка охоплює всі регіони України, і що вона послідовно відстоює ідею цілісності Української держави. Мною неодноразово наголошувалося, що наша Церква не сприймає сепаратизм і робить все можливе, щоб Україна зберіглася в цілісності, щоб у ній не було ніяких розколів ні на релігійному, ні на політичному ґрунті. Представники всіх Церков змогли зрозуміти позицію Української Православної Церкви. Разом з тим, ніхто з присутніх не виправдовував дії розкольників. Бо розкольники – це така категорія людей, яка хоче узаконити свої власні амбіції. Вони повинні мати смирення і повернутися в родину Святого Православ’я. Для них двері завжди відкриті, треба мати тільки бажання. Хотів би до цього додати, що усі учасники Синаксису одноголосно засудили таке соціальне явище, як етнофілетизм, тобто націоналізм, який розкольники свідомо використовують, щоб приховувати від людської уваги свої власні духовні помилки.

Його Блаженство нагадав, що Священний Синод Української Православної Церкви після початку збройного протистояння на Сході України оголосив загальноцерковний збір коштів для гуманітарної допомоги населенню Донецької та Луганської областей.

«Ініціатива Синоду знайшла живий відгук у серцях духовенства та парафіян Української Православної Церкви», – підкреслив Блаженніший владика. Він повідомив, що у 2014 р єпархіями УПЦ до зони військових дій було направлено 850 тон гуманітарної допомоги загальною вартістю 12, 5 мільйонів гривень.

У 2015 році, за даними Синодального відділу з соціально-гуманітарних питань УПЦ, зусиллями віруючих різних єпархій Української Православної Церкви було відправлено на Схід для мирних жителів 3850 тон гуманітарної допомоги на суму не менше 33, 7 мільйона гривень. «Цю допомогу отримали близько 130 тисяч жителів Донецької і Луганської областей», – повідомив Предстоятель УПЦ.

Разом із тим, було відзначено, що для військовослужбовців Збройних сил України було зібрано 1 366 тон гуманітарної допомоги на суму не менше 5, 5 мільйонів гривень. «Різнопланова допомога надається й військовослужбовцям, які перебувають у лікарнях і госпіталях, – відзначив Блаженніший Митрополит Онуфрій. – За минулий рік для лікування поранених було передано близько 320 тон ліків та медичного обладнання».

Протягом двох минулих років також надавалася регулярна гуманітарна допомога вимушеним переселенцям зі східних областей України. Для них віруючими Української Православної Церкви було зібрано 1304 тони гуманітарної допомоги на загальну суму 5, 7 мільйонів гривень.

«На сьогоднішній день в єпархіях нашої Церкви створено 11 реабілітаційних центрів для надання допомоги постраждалим в ході бойових дій в Україні. Ці центри надають духовну і психологічну підтримку, а також матеріальну допомогу», – підсумував Предстоятель УПЦ

Напомним, что с самого начала вооруженного конфликта в Донецкой и Луганской областях, когда Одесса приняла первых беженцев, митрополит Агафангел благословил оказывать им посильную помощь сначала при храмах. Затем Владыка благословил создать специальный Координационный центр, который централизованно собирал всю гуманитарную помощь и распределял ее среди нуждающихся. За этот период тысячи беженцев здесь получили помощь продуктами питания, медикаментами, одеждой и предметами первой необходимости. Также по благословению митрополита Агафангела более 100 тонн гуманитарной помощи было отправлено непосредственно в зону боевых действий, где она была роздана мирным жителям Донбасса.

Хочется отметить, что по благословению Владыки при Свято-Алексеевском храме действует благотворительная столовая, где ежедневно почти 100 беженцев и нуждающихся одесситов получают горячую еду. Такие же столовые уже много лет работают при храме в честь иконы Божией Матери "Всех скорбящих Радость" и в Свято-Архангело-Михайловском женском монастыре.

8 июля по благословению Высокопреосвященнейшего Агафангела, митрополита Одесского и Измаильского в Спасо-Преображенском кафедральном соборе была совершена Божественная литургия с молебном святым благоверным Петру и Февронии о благополучии брака, которую возглавил благочинный Одесской епархии протоиерей Павел Полещук.

Во время богослужения молодые ребята из числа православной арабской общины Одессы читали "Символ Веры" и "Отче наш" на арабском языке.

Впервые в служении литургии принял участие сборный хор молодёжи православных центров, действующих при храмах и монастырях города.

***

"Вспомним, как в первые постперестроечные годы радовались мы тотальному приобщению к прелестям «цивилизованного мира»: Макдоналдсам, «мыльным операм» и откровениям художников нетрадиционной ориентации... Одним из таких «открытий» стало для нас и празднование международного для солидарности влюбленных, когда все, как по команде, выражают свои чувства с помощью стандартного набора незатейливых средств, предлагаемых предприимчивыми полиграфистами (выпуск «валентинок» поставлен на широкую ногу и приносит немалые доходы).

Но, оказывается, день любви и верности праздновался на нашей земле с давних-давних пор. Приходился он на 25 июня (8 июля н.с.) – День памяти святых супругов Петра и Февронии.

История жизни муромского князя Петра и его супруги Февроньи долго существовала в устных преданиях. Со временем подлинные события приобрели сказочные черты, слившись в народной памяти с легендами и притчами Муромской земли. В XVI в. эта история была записана, благодаря чему мы сегодня можем восстановить некоторые подробности жизни святых.

Князь Петр был вторым сыном Муромского князя Юрия Владимировича. На Муромский престол вступил он в 1203 г. За несколько лет до этого Петр Юрьевич заболел проказой, от которой его не в силах был излечить ни один врач. Но вот один из его слуг привез из Рязанской земли весть о юной целительнице по имени Феврония. Встретившись с ней, князь был покорен ее душевной чистотой и мудростью. Когда девица поставила князя на ноги, он взял ее в супруги.

Зная, что новая княгиня — всего лишь дочь пчеловода, бояре, науськиваемые своими женами, потребовали от князя разорвать брак с простолюдинкой: «Не хотим, чтобы княгиня Февронья повелевала женами нашими. Возьми себе в жены настоящую княгиню, а эту крестьянку отпусти с миром, наградив богатством».

Но верность Петра своей любви оказалась сильнее ревности к власти, и он поставил бояр перед выбором: либо он оставляет Муром, либо они оставляют свои требования. Бояре, каждый из которых втайне мечтал о престоле, выбрали первое. Так князь и княгиня покинули Муром и пустились в скитания. Предания об испытаниях и соблазнах, которые только укрепили чувства супругов, дошли до нас благодаря памятнику древнерусской литературы «Повесть о Петре и Февронии».

Через несколько месяцев чету скитальцев настиг гонец из города. Он сообщил, что бояре в борьбе за власть перебили друг друга и залили Муром кровью. Народ же требует, чтобы князь вернул себе правление Муромской землей.

Исполнив волю горожан, супруги правили ими еще около двадцати лет, особо прославившись милосердием и справедливостью. Скончались же князь и княгиня в один день и час 25 июня (ст. ст.) 1228 г. По завещанию они были положены в один гроб. Через некоторое время от него стали исходить чудеса.

В жизни муромских чудотворцев не было мученических страданий за веру. Однако церковь прославляет их как святых, явивших образец христианского супружества, пронесших любовь и верность через многие испытания. Поэтому 8 июля по новому стилю считается праздником покровителей всех, решивших вступить в брак. А люди женатые в этот день просят Бога о семейном согласии."

По случаю Дня Конституции Украины по благословению Высокопреосвященнейшего Агафангела, митрополита Одесского и Измаильского благочинный Одесской епархии протоиерей Павел Полещук принял участие в торжественном возложении цветов к памятнику Т.Г.Шевченко

 По благословению Высокопреосвященнейшего Агафангела, митрополита Одесского и Измаильского представители Координационного Центра по сбору и распределению гуманитарной и социальной помощи во главе с протоиереем Игорем Родиным посетили многодетные семьи и инвалидов–колясочников, проживающих в санатории «Куяльник», и передали им от Одесской епархии наборы из продуктов питания, средств личной гигиены, а так же финансовые средства. Детям были подготовлены детские игрушки, книг и сладкие угощения (конфеты, печенье).

Напомним, что Одесская епархия уже неоднократно оказывала помощь инвалидам: сегодня же им были переданы средства личной гигиены на сумму более 40 000 грн.

Все получившие гуманитарную помощь искренне благодарили митрополита Агафангела и в его лице всю Одесскую епархию за постоянное участие в их жизни.

***

Накануне, 25 июня, в Координационном центре по оказанию гуманитарной помощи при Одесской епархии была оказана помощь 25 семьям беженцев с востока Украины и нуждающимся одесситам.

 Блаженнейший митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий обратился с посланием к архипастырям и пастырям и всем верным Украинской Православной Церкви.

В этом году Православная Церковь отмечает 1000-летие мученической кончины святых князей Бориса и Глеба.

За что же почитают этих святых? В чем так явно и бесспорно проявилась их любовь к Богу и к ближнему, а также к своей Родине? Ответ прост — в желании сохранить мир и братскую любовь на родной земле, даже ценой собственной жизни.

После преставления равноапостольного великого князя Владимира, Киевская Русь могла погрузиться в длительную и кровавую смуту. Для этого святым князьям Борису и Глебу нужно было только заявить свои права на великокняжеский престол, собрать дружину и начать вооруженную борьбу за власть с другими братьями. Однако они выбрали другой путь — блаженный путь миротворцев, которые положили свои души, чтобы спасти жизни других и сохранить свою Родину. Сохранить от разорения, распрей и взаимной ненависти.

Сегодня беда снова пришла в наш дом. Продолжается вооруженное противостояние в Донецкой и Луганской областях. Продолжается и небывалая информационная война. Пропаганда разрушает братские отношения между народами и разрывает даже кровные родственные связи. Где нам искать спасения? Как преодолеть трудности и раздор, когда между братьями по вере обильно посеянные семена вражды и междоусобиц, дают свои кровавые всходы? Пролитая за последний год на нашей земле кровь взывает к Небу.

Только Всемилостивый Господь в силе лишить верных своих от любой беды. Только «Бог нам прибежище и сила, помощник в скорбях, поступающих на нас» (Пс. 45: 2). «Ко Мне обратитесь, — говорит Господь, — и будете спасены» (Ис. 45:22).

Оставив злобу и вражду, посмотрим, услышите и возлюби каждый ближнего своего. «Омойтесь, очиститесь; отдалите злые деяния ваши от очей Моих; перестаньте делать зло. Научитесь делать добро, ищите правды … »(Ис. 1: 16-17).

В это трудное время, я обращаюсь ко всем братьям по вере с призывом всегда помнить об ответственности перед будущим нашей Святой Церкви и нашей Родины — Украины. Мы должны сделать все возможное, чтобы прекратить войну и установить долгожданный мир в нашем Государстве. Для духовенства недопустимы любые призывы к военной агрессии и вражде. Ни в коем случае мы не имеем права оправдывать войну религиозными лозунгами. Я призываю православных, которые находятся сегодня по разные стороны вооруженного конфликта, увидеть друг в друге братьев и стать на путь примирения. Среди бушующего пламени страстей мира сего, Церковь призвана быть местом, где царит мир, милосердие, покаяние и прощение для всех.

Мы содрогаемся от ужаса и боли, когда видим страдания народа Божьего. Наглая смерть стирает все различия живых. В могилах уже нет ни правых, ни левых. В гробах сегодня лежат чада нашей Церкви и на Востоке, и в Центре, и на Западе Украины. Если мы не остановим войну в своих сердцах, она будет только разгораться снаружи.

В эти дни Господь дает нам возможность испытать свою веру и преданность учению Христову. Я убежден, что только в миротворческом служении и всепрощающей любви, мы найдем силу для быстрого возрождения нашей Родины под покровом Святой Православной Церкви.

Призываю всех верных Украинской Православной Церкви к усиленной молитве Господу нашему Иисусу Христу, Его Пречистой Матери, святым князья и страстотерпцам Борису и Глебу и всем Святым, просиявшим в нашей земле. Будем просить Бога, чтобы Он вразумил нас и приумножил в наших сердцах любовь.

Благодать Господа нашего Иисуса Христа пребывает со всеми нами!

+ ОНУФРИЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЕВСКИЙ И ВСЕЯ УКРАИНЫ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ

2015 рік відзначений 1000-річним ювілеєм з дня преставлення святого рівноапостольного великого князя Володимира. З цієї нагоди як на церковному, та і на державному рівні в Україні відбудуться урочистості, покликані засвідчити значущість спадщини цього святого Правителя для нас – його нащадків, котрим судилося жити в буремному ХХІ столітті.

У 988 році князь Володимир зробив доленосний вибір на користь східного християнства. Він сам прийняв віру Христову та ініціював хрещення своїх співвітчизників. Хрещення не лише докорінно змінило світогляд князя Володимира та його особисте життя, але й визначальним чином вплинуло на життя усього давньоруського суспільства. Саме за часів князювання святого Володимира народилася самобутня вітчизняна православна християнська культура, яка протягом століть визначала історичний шлях українського народу.

Прийняття християнства зміцнило давньоруську Державу. Незважаючи на княжі чвари та постійну політичну боротьбу, Русь відтепер усвідомлювала себе єдиним цілим. Православна Церква завжди була важливим фактором єдності українського народу. І навіть коли наш народ внаслідок війн та політичних негараздів був поділений державними кордонами, коли наші предки змушені були жити у складі різних держав, саме приналежність до Єдиної Православної Церкви допомагала їм зберегти власну ідентичність, не розчинитися в інших народах, не втратити власної культури.

Сьогодні, через 1000 років від дня блаженної кончини святого князя Володимира, наш народ проходить важкі випробування. У Донецькій та Луганській областях триває силове протистояння. Гинуть та зазнають важких поранень тисячі не лише військовослужбовців, але й мирних мешканців. Полум’я війни, розпалене на Сході Україна, загрожує перекинутися не тільки на інші регіони України, але і на весь Європейський континент. Людство опинилося на межі глобального збройного конфлікту, який може мати жахливі наслідки для всієї цивілізації. Ми маємо зупинитися перед цією небезпечною межею та шукати шляхи до порозуміння. Навіть найглибші протиріччя слід вирішувати шляхом діалогу, за столом перемовин, а не у збройному протистоянні, заручниками якого стає мирне населення.

Рішуче наголошуємо, що Українська Православна Церква виступає за державну незалежність і територіальну цілісність України. Наша Церква об’єднує усю Україну. Вона є Церквою українського народу. Її вірні живуть на Заході та Сході, на Півдні та на Півночі України. До її складу входять люди різних національностей та різних політичних переконань. Але усі ми єдині у Христі. Саме такою єдиною у різноманітті має бути і наша Батьківщина – Україна.

Так само рішуче ми відкидаємо всі наклепи на Українську Православну Церкву та її єпископат, котрі останнім часом лунають у деяких вітчизняних засобах масової інформації. Від часів святого князя Володимира і до нині наша Церква завжди поділяла зі своїм народом його радість і страждання. Всі спроби голослівно звинуватити Українську Православну Церкву в непатріотизмі є проявом популізму. Замість того, щоб у цей складний час усім нам об’єднатися заради досягнення спільної мети – добробуту і стабільності Держави, нас намагаються розсварити зсередини, тим самим порушуючи мир і спокій в Україні.

Щоденно в усіх храмах Української Православної Церкви підноситься молитва за мир в Україні. Проповідь єпископів та духовенства нашої Церкви сьогодні спрямована на зменшення рівня агресії в українському суспільстві. Лише подолавши в собі ненависть та нетерпимість, ми можемо йти до встановлення миру в Україні.

Нашим святим обов’язком є надання допомоги вимушеним переселенцям, військовослужбовцям, родинам загиблих та мирним громадянам, які перебувають в зоні бойових дій. Єпархії Української Православної Церкви постійно спрямовують гуманітарну допомогу до Донецької та Луганської областей. Зокрема, від початку року мирне населення Донбасу через церковні центри допомоги отримало майже 2,  5 тисячі тон гуманітарних вантажів, які складалися з продуктів харчування, медикаментів, одягу, засобів гігієни, дитячого харчування. Завдяки церковним благодійним ініціативам за зимово-весняний період було зібрано понад 5 мільйонів грн. Ці кошти пішли на допомогу мирним громадянам, вимушеним переселенцям та українським воїнам.

Почаївською Лаврою та Житомирською єпархією для української армії було передано два автомобілі, призначені для порятунку поранених. Православними вірянами Запоріжжя був відремонтований військовий госпіталь, а також закуплене медичне устаткування для нього. Важлива місія Церкви полягає в порятунку мирних громадян, вивезенню їх із зони бойових дій. Священики єпархій Донбасу, ризикуючи життям, щодня духовно опікуються тими, хто немає можливості виїхати з епіцентру війни. Багато з храмів стали справжніми притулками та благодійними їдальнями для бідних. Попри ризики, священики докладають зусиль для звільнення українських військовополонених. Окрім матеріальної допомоги Церква здійснює духовну опіку над українськими військовослужбовцями. На сьогодні вже створено 10 центрів духовної підтримки та реабілітації учасників бойових дій. В різних областях нашої Батьківщини священики Української Православної Церкви відспівують загиблих, котрі ціною життя боронили цілісність Української держави. Церква також не полишає і вдів та сиріт, які втратили своїх рідних на війні. Окремими єпархіями здійснюється матеріальна підтримка родин, які втратили свого годувальника.

В складний час для українського народу закликаємо усіх вірних Української Православної Церкви дієво наслідувати приклад благодійності, який надав нам святий князь Володимир.

Кровоточивою раною на тілі України стало й трагічне церковне розділення. Значна частина наших співвітчизників, які сповідують православну віру, вже третє десятиліття перебуває поза спілкуванням зі Світовим Православ’ям. Останнім часом релігійні громади нашої Церкви неодноразово зазнавали і зазнають спроби захоплення храмів на користь так званого «Київського патріархату». На даний момент захоплено 23 храми Української Православної Церкви. Внаслідок цього парафіяни Української Православної Церкви позбавляються можливості відвідувати власні храми та безперешкодно звершувати в них богослужіння. Особливу стурбованість викликає той факт, що нерідко протиправні дії по відношенню до релігійних громад нашої Церкви відбуваються за мовчазної згоди місцевої влади, або навіть її сприяння. Усе це суттєво ускладнює перспективу подолання церковного розколу.
В цих обставинах всім вірним чадам Української Православної Церкви належить не піддаватися на провокації, утримуватися від проявів агресії та ставитися зі щирою християнською любов’ю до усіх, хто не поділяє нашого прагнення бути в благодатній єдності з усіма Православними Церквами світу. Ми маємо зберегти міжконфесійний мир у нашій Батьківщині, який є одним з важливих чинників соціальної стабільності Держави.

Вкотре засвідчуємо готовність нашої Церкви до відвертого та конструктивного діалогу із представниками невизнаних церковних угрупувань в Україні. Діалог має відбуватися на основі канонічного права та без втручання в цей процес позацерковних чинників. Подолання розколів – це внутрішня церковна справа. Ми розуміємо бажання державної влади щодо церковної єдності, однак ми проти втручання держави у внутрішнє церковне життя.

У цей ювілейний рік закликаємо усіх вірних Української Православної Церкви та увесь боголюбивий український народ до підсиленої молитви за нашу багатостраждальну Батьківщину. Будемо щиро просити Милосердного Бога, аби Він подав нам довгоочікуваний мир. Будемо просити і святого князя Володимира піднести молитви за свій народ. Цими молитвами в рік ювілею святого Володимира нехай здійсниться мрія мільйонів наших співвітчизників про настання тихого і мирного життя у всілякому благочесті і чистоті на Українській землі.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа нехай перебуває з усіма нами!

Від імені членів Священного Синоду Української Православної Церкви,

+ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

21 июня военнослужащие срочной службы войсковой части 3014 Южного оперативно-территориального объединения Национальной гвардии Украины посетили Свято-Успенский Одесский мужской монастырь, где помолились перед православными святынями.

Также по благословению Высокопреосвященнейшего Агафангела, митрополита Одесского и Измаильского с военнослужащими была проведена экскурсия по монастырю, во время которой воинам рассказали о истории этой старейшей на юге Украины обители, о ее известных насельниках.

В завершение посещения монастыря защитников Отечества благословил Касперовскими иконками Божией Матери на ратный подвиг митрополит Агафангел, подчеркнувший, что им приходится нести службу в очень трудное для страны время, когда на Донбассе не прекращаются военные действия, льется кровь граждан Украины.

И Украинская Православная Церковь не перестает возносить свои усердные молитвы ко Господу, чтобы мир воцарился на нашей многострадальной земле, чтобы не гибли люди, чтобы умягчились злые сердца.

В скором времени и вы отправитесь в зону боевых действий, чтобы по ротации заменить своих товарищей, которые находятся там. И пусть над вами будет Покров Царицы Небесной в Ее чудотворном Касперовском образе, чтобы вы все вернулись оттуда живыми, выполнив свой воинский долг.

Затем по благословению митрополита Агафангела все военнослужащие были приглашены на монастырскую трапезу.

***

В тот же день гвардейцы посетили еще несколько храмов и монастырей Одессы, где помолились перед местными святынями.

Только факты:

«По словам военного прокурора Анатолия Матиоса, горе-милиционеры из батальона «Торнадо» издевались над незаконнно задержанными лицами.

Об этом говорится в сообщении Радио Свобода .

В частности, Матиос отметил, что в подвальном помещении Лисичанского школы была оборудована пыточная.

«Следствие располагает доказательствами, что при непосредственном присутствии командира роты Онищенко под угрозами убийства был изнасилован один из задержанных», — заявил он.

Он также отметил, что часть состава батальона сформирована из ранее судимых лиц».

***

«Как сообщал УНН , министр внутренних дел Украины Арсений Аваков расформировал роту специального назначения «Торнадо» ГУМВД Украины в Луганской области, которые обвиняются в незаконном лишении свободы, пытках и убийствах местных жителей под руководством комбата батальона Руслана Онищенко. Он также сообщил, что всем подозреваемым бойцам, а также комбату «Торнадо» избрана мера пресечения в виде ареста без права внесения залога. Кроме того, по его словам, будет проведено служебное расследование в отношении других членов специальной роты «Торнадо».

***

Информация к размышлению:

На Пасху «патриарх» Филарет наградил комбата «Торнадо» Руслана Онищенко медалью «За жертовність і любов до України». А уже через 2 месяца его арестовали, батальон расформировали. Совпадение? Не думаю.

И не говорите, что я не предупреждал! В первой своей статье в самом конце я написал: «Силовым структурам я бы посоветовал пересмотреть свою политику в отношении Церкви. Выбирать УПЦ КП в качестве «освящающей» силы я бы поостерегся. Стремновато. Особенно, после всего, что случилось за этот год. Вы думаете, что это совпадение? Я — нет». Как в воду глядел!
Вообще, сама ситуация с «наградами» от Филарета интересна до невозможности. Создается такое впечатление, что он специально подбирает, кого «наградить». То,  что всех всегда специально награждают, понятно. Я о другом. Вот, например, не так давно Филарет «наградил» бойца АТО с позывным «Сатана». Совпадение? Или, взять то же «Торнадо». Вы его логотип видели? Что это такое инь-янь?
 Открываем Википедию: «инь-янь указывает на дуализм , как непременный элемент китайской философии». А что такое дуализм? Читаем в той же Википедии: «В теологии дуализм обычно означает дитеизм (или битеизм), то есть убеждение, что существует два соперничающих друг с другом бога. Например, один злой, другой добрый; один покровительствует порядку, другой — хаосу…» И вот главный вывод, кульминация так сказать : «Идеями противопоставления света и тьмы изобилуют многие оккультные магические символы, но суть у них всё время одна: свет (ян) и тьма (инь) вечно возвращаются, следуя друг за другом, и порождают то,  что китайцы называют «Десятью тысячами вещей», то есть мир сотворённый».
 Как видим, инь-янь — это явно оккультный символ. Почему «Торнадо» выбрало именно этот символ объясняет военный прокурор Матиос : «задержанный командир роты спецназа батальона Руслана Онищенко и остальные задержанные бойцы «Торнадо» ранее были неоднократно судимы. В том числе сам Онищенко неоднократно судим, в том числе за попытку изнасилования, хулиганство и грабежи. Как МВД могло доверить ему оружие, теперь разбирается следствие. С января по март этого года военные, по информации прокурора, организовали преступную группировку — издевались, грабили, насиловали и даже убивали мирных жителей Луганской области. Речь идет как минимум о 10 эпизодах.
 «В подвальном помещении привольнянской школы были заготовлены средства для совершения насильственных действий, нанесения побоев, пыток, причинения телесных повреждений. К наиболее жестоким формам насилия относится, как бы печально не было это говорить, причинение половых, подчеркиваю половых, преступлений против лиц мужского пола в особо извращенной форме, что записывалось на видео мобильными телефонами и другими средствами», — сообщил Матиос.
 Так что все понятно. Непонятно другое — как мог Филарет наградить такого человека? Скажете, что он не знал? Но дело в том, что «Торнадо» сделали из бывшего «Шахтерска», который был расформирован за мародерство. Так что, награждая Онищенко, Филарет не знать этого не мог. Тогда, что это? Совпадение? Не думаю.
Обратимся еще раз к философии. Известно, что сатанизм вырос именно из дуализма. Злой бог противопоставлялся доброму еще в древнем Ираке. И некоторые люди решили, что поклоняться надо именно этому, злому богу.
 Но,  нас больше интересует Филарет и его неравнодушие к любому намеку на почитание его черного патрона. Иначе, как объяснить, что его «наградной» выбор пал на «Сатану» и инь-янь? Вы думаете, что это совпадение?»…

***

Почему-то вспомнились фото А.А. Гончаренко с этим самым Филаретом…http://goncharenko.org/photos/