Більшість урбаністів схиляються до думки, що в недалекому майбутньому найбільш успішними містами будуть ті, котрі матимуть максимально різногалузеву економіку. На сьогоднішній день структура економіки Одеси виглядає приблизно так: торгівля та послуги-30%, операції з нерухомістю-24%, транспорт-15%, промисловість-12%, будівництво-10%. Як бачимо, більша частина місцевого валового продукту створюється в торгівлі товарами та нерухомістю і в будівництві. Ці галузі більш чутливі до валютних криз, ніж промисловість та транспорт у яких вищий адаптаційний запас відносно курсових коливань. Структура одеської промисловості є такою: машинобудування та металообробка-14%; виробництво: харчових продуктів-34%, мінеральних та хімічних речовин-17%, постачання електроенергії, газу та води-30%. Мене вражає надзвичайно низька питома вага машинобудування, адже це базова галузь для всіх інших індустрій. Нагадаю, що у 60-ті роки минулого століття виробництво всіляких машин та механізмів становило майже 50% у всій промисловості нашого міста, а в 70-ті в Одесі продукувалось більше 17% від усього виробництва металорізальних верстатів в колишньому союзі. Звертаю на це увагу без будь-якої ностальгії, а винятково з метою відновлення традиції. Склалось так, що сьогодні території значної кількості заводів та фабрик забудовані всілякими об'єктами, багато раніше успішних підприємств перетворились на мініпромислові зони різного профілю, і дуже мало залишилось діючих виробництв, головно ті які виробляють експортноспроможну продукцію. Останній момент дуже важливий, бо конкурентоздатність товару на зовнішніх ринках- запорука стабільної роботи та виживання за будь-яких внутрішніх криз.

Створити сучасне виробництво надзвичайно дорого, тому для полегшення стартових процедур у світі винайшли таку форму концентрації виробництва, як промислові(індустріальні) та технологічні парки. Це земельні ділянки від 15 до 700 га Україна), і до десятків тисяч га (Китай), на яких побудовані дороги, підведені всі комунікації, а в деяких парках вже зведені виробничі та навіть житлові приміщення. Ці зони мають певний виробничий профіль, відповідний правовий статус та різноманітні пільги, і всі бажаючі, у яких є ідеї та стартовий капітал, можуть там започаткувати своє виробництво. Найбільше таких локацій є у США, Китаї та Німеччині. Саме в таких парках працюють Toyota, Yamaha, Libher, Tesla, Bridgestone та інші відомі компанії.

В Україні така діяльність регламентується законом Про індустріальні парки, мета якого максимально спростити початок бізнесу в реальній економіці. Для іноземних виробників машин та побутової техніки, котрі бажали б розмістити у нас своє виробництво земельні питання та під'єднання до інженерної інфраструктури, внаслідок корупції чиновників, інколи стають дуже затратними і вони йдуть у сусідні країни. Тому індустріальні парки- це добрий інструмент, особливо для місцевих громад, щоб залучити на свою територію внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Для Одеси, яка ще має освітній та практичний потенціал в машинобудуванні, цей інструмент може стати рушієм у відновлення та розвитку цієї галузі. В цьому питанні для мерії та міської ради важливо проявити цілеспрямованність та наполегливість у просуванні цих проектів. Найбільшою проблемою на цьому шляху будуть земельні ділянки площою від 15 га. В межах міста таких території залишилось мало, це район 6-го км Овідіопольської дороги та Поля зрошення. Але це не повино стати стримуючим фактором, необхідно домовлятись з сусідніми громадами та приватними землевласниками, землі яких розкинулись вздовж Окружної дороги. Мінімум три індустріальних парки: верстатобудівного, електротехнічного та приладобудівного порофілю і залучення до участі в них відомих компаній, здатні суттєво підняти рівень економіки нашого міста.

Отож три основні складові сучасного комфорту здорожчають остаточно і надалі їх ціна залежатиме від економічних та конюнктурних факторів. Цей рік чудово демонструє як це буває. Ціна на газ для комерції на січень 2020 року за 1000 кубів була 7286 грн., на червень-3818 грн., на жовтень-5193 грн. Зрозуміло, що такі коливання викликані зменшеням промислового споживання газу внаслідок антипандемічних заходів. Однак у кінцеву вартість продукту окрім біржової ціни ще входять затрати на транспорт та розподіл. Транспортуванням газу та електрики займаються державні монополії. Компанія Укренерго експлуатує високовольтні повітряні лінії електропередач котрі проходять через всю країну і до яких з одного боку приєднані електростанції, а з другого- обленерго, приватні організації, які через свої мережі розподіляють енергію серед споживачів певного регіону. Аналогічна модель стосується і доставки та розподілу газу. Державна компанія Оператор газотранспортної системи обслуговує велику мережу трубопроводів до яких приєднані з однієї сторони газові ссвердловини та сховища, а з другої- орендовані( фактично приватні) облгази, котрі доставляють газ кінцевим споживачам. Вартість послуг державних транспортних компаній для газу та електрики відповідно складає 0, 22 грн/куб та 0, 29 грн/кВтгод, тарифи на розподіл облів такі: 0, 2-0, 73 грн/куб та 0, 54 грн/кВтгод, а ціни ресурсів для населення наступні- 4, 5 грн/куб та 1, 17 грн/кВтгод. Остаточна ціна для споживачів виглядає так: 5 грн/куб і 1, 68 грн/кВтгод. На даний момент ставки на транспорт та розподіл регулюються державою, а для приватних осіб вартість електрики також. В найближчому майбутньому ціни для всіх категорій споживачів будуть однаковими і ринкове зменшення чи збільшення вартості енергоносіїв залежатиме від біржових цін на них. З точки зору цінової перспективи із трьох основних складових вартості ресурсу для клієнта, транспорт має постійний характер, біржова ціна-змінний, а розподіл який займає у складі остаточної ціни 15% для газу та 20% для електрики, має економічний потенціал для зниження за умови конкуренції у цій системі, тобто йдеться про поширення ринку не тільки на сам продукт, але й на сегмент розподілу.

Якщо раніше розподіл і продаж електроенергії були зосереджені в одному облі, то зараз їх примусово розділили на операторів та продавців, але належать вони тому самому власнику обла. Регіональна приватна монополія зберігається, а де монополія, там зловживання. Юридично, шляхом внесення змін в антимонопольне законодавство про заборону пов'язаним організаціям володіти розподільчими мережами та одночасно торгувати ресурсом який по них передається неможливо, бо не створені умови для виникнення конкуренції у цьому сегменті бізнесу. Статус природної монополії в розподілі можна анулювати в разі, якщо буде створена альтернативна мережа постачання товару, а цьому передують мінімальні умови, а саме- наявність технічних можливостей для будівництва нової мережі. Для цього органом місцевого самоврядування має бути прийнята програма, що передбачає наступні кроки: оголошення про намір будівництва альтернативної мережі енергопостачання і долучення до дискусії громадськості, експертів та потенційних інвесторів; визначення, при потребі викуп та резервування земельних ділянок, необхідних для розбудови відповідної інфраструктури. Враховуючи те, що зношення існуючих інженерних мереж складає більше 60%, а енергонавантаження зростає високими темпами, то розбудова нових систем розподілу, щонайменше підвищить надійність доставки енергоносіїв. Паралельно зі створенням нових мереж будуть реконструйовані, в тому числі і за рахунок інвестицій в інженерію, головні дороги під якими проляжуть нові комунікаційні тунелі. Наявність додаткових мереж прискорить приєднання нових споживачів, а це дасть поштовх для розвитку бізнесу. Та найголовніше те, що конкуренція завжди призводить до здешевлення послуг та підвищення їх якості. Впевнений, що у найближчі роки, кожне нове помешкання матиме по два вводи електроенергії, води, газу, так як зараз у телефонах багатьох людей є два мобільних оператори, і у більшості під'їздів є три вводи різних операторів кабельного ТБ та інтернету.

ГРОМАДСЬКА

ОРГАНІЗАЦІЯ

«МЕГАПОЛІС ОДЕСА »

м. Одесса , вул. Балкiвська, 4-А , тел.: 0482-34-66-24, 050-391-29-90

e - mail : tartak 1@ meta . ua

 1.09.2020 № 3-П Начальнику управління

на №  від  дорожного господарства

Одеської міської ради

пану Сандулу А.Д.

Шановний Андрію Дмитровичу!

Зважаючи на зростання туристичної привабливості нашого міста, враховуючи розташування вулиці Пушкінської, як найкоротшого пішохідного маршруту, котрий з'єднує залізничний вокзал та Стару Одесу, констатуючи незадовільний стан її тротуарів, прошу Вас внести до титульного списку УДГ ОМР на 2021 р. пункт про капітальний ремонт (заміну) покриття тротуарів по вул. Пушкінській на ділянці Залізничний вокзал-вул.Дерибасівська. Вказаний пішохідний маршрут є важливим інфраструктурним елементом, котрий створює сприятливі умови для гостей міста, що прибувають до нас залізницею з інших регіонів України на уікенд. Турами вихідного дня захоплюється все більше українців і міська влада мала б всіляко сприяти популяризації одеських брендів, що принесе додаткові кошти місту.

З архітектурної точки зору прошу поширити на вказані тротуари стилістику благоустрою Приморського бульвару та Театральної площі, де домінує гранітне покриття. Частково, від Ланжеронівської до Дерибасівської, а також біля готелю Брістоль це вже зроблено, щоправда без врахування необхідності вуличних меблів для подорожніх, котрі щонайменше півгодини йдуть пішки в один кінець.

З повагою, голова громадської організації

«Мегаполіс Одеса» В. В. Тартак

Новий президент, маючи однопартійну більшість у парламенті, мав би не озиратись на неконструктивну критику, а впевнено та наполегливо втілювати свої обіцянки в життя. Однак замість розвою прямої демократії, хоча б на рівні самоврядування- партійна монополія на виборах до місцевих рад, замість повноцінного ринку землі, який мав би забезпечити квантовий стрибок для української економіки- готується земельний базар для малого бізнесу та тіньовий ринок для великого, замість відсторонення олігархів від лобістського впливу на економічну політику- маємо відверте залучення їх представників в уряд, замість прозорих конкурсів для очільників центральних органів виконавчої влади- волюнтаристське призначення на відповідальні посади друзів дитинства та колег по колишній роботі, замість чіткої державницької позиції, в цей складний період, по антиколомойському закону- бажання догодити і олігарху і МВФ одночасно. Зрозуміло, що Зеленський не вчився на президента, але пройшло вже достатньо часу від моменту його глибокого занурення у велику політику і пора вже мати свою непохитну позицію базовану на захисті державних інтересів, бо інакше імітація дуже швидко зробить свою чорну справу.

Перебуваючи в такомі стані підписати щось вдале дуже проблематично. Роздратування викликають не план Мореля чи пропозиції німця, а зміст пункту 9: Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей на підставі Закону України та конституційна реформа) до кінця 2015 року за умови виконання пункту 11 — в консультаціях і за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи.

Як бачите, єдине головне і реальне для нас питання контролю кордону чітко пов'язане хронологічно з легалізацією бойовиків через вибори та змінами до конституції, котрими надається статус автономій ОРДЛО.

Вважаю, що Мінськ-2 треба оцінювати, як винятково тактичний крок у складній воєнній ситуації, і будь яка формалізація політичної частини угод є зрадою національних інтересів.

Ньюанс такий, що американці висловили прохання не продавати цей завод китайцям. Тема складна і на перший погляд неоднозначна, але якщо наша стратегія полягає, в тому числі, і у знесиленні Росії в гонці озброєнь, то Китай у цьому- наш перший союзник, а Америка — другий.

Окрім цього, дуже важливо знати, що США з Росією воювати не буде, а Китай буде, бо він таке вже робив у 60-х, і саме та можлива війна стане передумовою повернення окупованих частин України. У Росії з Китаєм зараз є спільні проекти в авіації, але це тимчасове, чисто економічне явище для Росії, а для Китаю- це питання стратегії азійського домінування.

Після доведення військової міці до певного рівня, Китай ймовірно анексує частину Сибіру, відкриючи фактично другий фронт. Тактично, можливо у нас будуть якісь тьорки із США, але це не суттєво, головне прискорити військову готовність Піднебесної до відвоювання своїх земель, котрі колись загарбала Росія. Таким чином, допомагаючи Китаю зараз, у майбутньому ми зможемо з невеликими втратами повернути Крим та Донбас.

На мій погляд, трьохрівневий адміністративно-територіальний поділ, за якого третім рівнем виступають області- це найкоротший, з технічної точки зору, шлях до федералізації, такої бажаної для кремля.

Тому ліквідація обласного територіального поділу- це половина роботи по превенції сепаратизму. Друга половина- це створення постійно сильних органів центральної влади, дієвість яких по збереженню соборності держави, не залежатиме від партійно-політичних розкладів.

За останнє 20-ліття Україна 13 фінансових років завершувала з позитивним сальдо платіжного балансу і 7 років з від’ємним. Платіжний баланс- це різниця між загальною сумою вартості товарів, послуг, кредитів, інвестицій які ми експортуємо та імпортуємо. В 1998, 2009 і 2014 роках від’ємне сальдо було надзвичайно великим і саме в ті періоди нас накривали шалені валютні кризи коли гривня знецінювалась з 1.8 до 4, 5, з 5 до 8, з 8 до 28 гривень за долар відповідно. Для порятунку гривні застосовувались адміністративні заборони та монетарні заходи- НБУ брав долари з золото-валютного резерву (ЗВР) та продавав їх на біржі щоб задовольнити наростаючий попит. У підсумку валютні інтервенції майже завжди дорівнювали розміру дефіциту платіжного балансу, а інколи і дещо перевищували його. Не зважаючи на це гривня обвалювалась в рази. Будь-яка значна фінансова криза, маючи в основі економічні причини, в процесі розвитку притягує кримінальні, політичні та психологічні фактори котрі підсилюють паніку на валютному ринку. Для її нейтралізації та збереження поточного кусу долара, знадобились би інтервенції котрі щонайменше вдвічі перевищували б вже зроблені. Стільки доларів в нашому ЗВР в цих трьох випадках просто не було, і тому гривня шукала дно. В один момент люди, не знижуючи продуктивності праці, не погіршуючи якість послуг, працюючи стільки ж як раніше, стали отримувати значно меншу зарплатню. Валютний курс- це не просто відношення однієї валюти до іншої за купівельною спроможністю, це ще своєрідний рейтинг влади та оцінка соціально-економічної політики яку вона провадить. Щодо купівельного паритету, то порівнюючи ціни на основні продовольчі товари в американських маркетах та наших, можна зауважити, що   долар мав би коштувати 18-20 гривень. Зараз у нас діє плаваючий валютний курс з елементами регулювання, яке зводиться до фіксації курсу при розрахунку бюджетних надходжень. Навіть такий не зовсім ліберальний режим дозволяє спостерігати періодичну ревальвацію гривні. У такі періоди складається враження, що долар і далі падав би, проте втручання НБУ повертає його до заданого коридору. Дійсно- не проблема ревальвувати гривню, проблема- втримати її на досягнутому рівні. Якщо поставити за мету девальвувати долар, то необхідно вирішити наступні завдання: закрити дефіцит бюджету внаслідок зменшення надходжень по імпортному ПДВ, ренті та акцизам котрі встановлені в доларах; реструктурувати зовнішні борги розтягнувши їх рівномірно мінімум на 5 років; закласти індустріальну основу для імпортозаміщення та стабільного росту експорту товарів високої переробки. Для виконання цих завдань нам знадобиться значний фінансових ресурс. Кожен з власного життєвого досвіду знає, що при грошовій скруті, коли доходи не дозволяють взяти кредит, то треба знайти або додаткову роботу, або продати якісь домашні цінні речі, машину, гараж, дачу, квартиру залежно від нагальності та масштабу проблеми. Існуючий наразі рівень золото-валютних запасів в країні, недостатній для того щоб зробити ревальваційний стрибок та закріпитись хоча б на рівні 25 гривень за долар. Необхідно задіяти високоліквідні активи, які були б цікаві світовому інвестору за будь-яких умов. Таким товаром можуть стати газотранспортна система та сільськогосподарська земля. В законі про ринок землі необхідно прописати етапність його запровадження. В перший рік його дії має продаватись винятково державна земля, винятково за валюту та винятково нерезидентам. Таким чином ми отримаємо не українські позабанкові долари, а свіжу валюту яка в повному обсязі має потрапляти в ЗВР без заходу на біржу, щоб не обвалювати передчасно долар. Стартова ціна на цю землю має бути не меншою ніж 5000 дол. за гектар, як у держав-сусідів, і це має бути зафіксовано в законі, за прикладом деяких європейських країн. Таким чином, якщо із 10 млн. га держземлі, яка від початку консолідована у достатньо великі масиви, вийде продати хоча б половину, то НБУ отримає 25 млрд. дол. Газотранспортна система в існуючій ситуації з російськими обхідними газопроводами, стрімко втрачає свою капіталізацію. Однак шанс продати за 10 млрд. дол. 70% акцій ще є, саме продати, а не передати в управління. Покупцем має стати винятково американсько-європейський консорціум, що доцільно з точки зору національної безпеки, як стримуючий фактор проти подальшої російської агресії. Таким чином країна за два роки отримає 35 млрд. дол., 2 з яких необхідно передати до статутного фонду державного Земельного банку, котрий має кредитувати українські малі фермерські господарки для купівлі землі після запуску другого етапу ринку. Ще 3 млрд. дол. необхідно передати до статутного фонду державного Індустріального банку, завданням якого буде кредитування підприємств, задіяних в програмі імпортозаміщення. За два роки в результаті реалізації сплячих активів, абсолютно не погіршучи їхньої операційної діяльності, ми зможемо збільшити золотовалютні запаси до 50 млрд дол., що дасть нам можливість протягом декількох місяців ревальвувати нашу грошову одиницю до 25 грн. за дол. з перспективою подальшого зміцнення. Навіть часткове відновлення соціально-економічної справедливості сприятиме поширенню позитивного настрою в суспільстві, бо раніше втраченому, але повернутому людина радіє більше ніж новокупленому.

На мій погляд, технічні рішення конструкції нового варіанту моста мають відповідати наступним вимогам: максимальна довжина рівних поверхонь руху, можливість механічного пересування, комфорт у будь-яку пору року, забезпечення оглядовості по всій довжині мосту, компромісна архітектура. Ці та інші вимоги можна реалізувати в конструкції віадук-галереї, котра являє собою двоповерховий міст з ізольованим внутрішнім об’ємом від зовнішнього середовища за допомогою прозорих огороджень. На першому поверсі галереї будуть три функціональні зони: пішохідна, вздовж вікон галереї; механізована, котра займає середню смугу по якій рухається комбінований траволатор на якому можна і стояти і сидіти обличчям до вікон; торгова, яка в певних місцях вкраплюється в пішохідну зону. На другому поверсі будуть розташовані комерційні об’єкти профіль яких не перечить філософії даного публічного простору. Віадук починається в районі колишньої Опорної вежі і проходить зліва паралельно до Бульварних сходів, далі нависає над залізничними коліями та закінчується на кормі будівлі морвокзалу,  звідти люди ескалаторами та ліфтами потраплятимуть на всі рівні вокзальної споруди та  причали, на одному з яких мають бути створені умови, щоб безпечно порухати море.  Рівень підлоги першого поверху віадука співпадатиме з рівнем Приморського бульвару та стане його органічним продовженням в бік моря. Для коректної реалізації цього проекту знадобиться розширення 17 та 18 причалів, але це не повинно завадити бажанню адміністрації морських портів та керівництву міста радикально оновити публічний  простір біля моря.

На моє переконання, кожне із запланованих до продажу підприємств, мало б стати, хай навіть символічним, внеском Укроборонпрому до статутного фонду нових юридичних осіб, створених на базі цих заводів. Співзасновниками та інвесторами мали б бути фірми за якими стоять відомі світові виробники електронної та електротехнічної побутової та промислової продукції, яку ми зараз імпортуємо. Фактично йдеться про безоплатну приватизацію під гарантію інвестора налагодити виробництво певних товарів. В контексті реструктуризації економіки, таким підприємствам вартувало б надати податкові пільги аналогічні тим, які мають учасники технологічних парків згідно чинного законодавства. Профітом самому Укроборонпрому стали б додаткові можливості локалізації виробництва комплектації на оновлених високотехнологічних заводах.

Ситуація яка зараз склалася з фактичним кордоном між Україною та Росією, більшою мірою вигідніша росіянам. Ми, хоч і використовуємо цей період для накопичення оборонних ресурсів, проте втрачаємо час, котрий віддаляє населення на окупованих територіях від України. Напередодні великих виборів в нашій державі, російські інформвійська прокачують тему миру в Україні, як завдання номер один для всіх учасників президентських та парламентських перегонів. Певними методами в суспільстві формуються відповідні запити та настрої, які потім фіксуються у соціологічних дослідженнях. Надалі ця тема автоматично включається в політичні програми кандидатів. Для будь-якої людини прагнення до миру є природнім, бо тільки за умов особистої безпеки та соціально-економічної стабільності можливе нормальне життя. Ці прагнення та бажання людей підступно використовує ворожа пропаганда, щоб закласти у підсвідомість українців прийняття миру, як такого, без визначення його умов. Такий психологічний грунт створюється для того, щоб потім, за певних політичних розкладів, офіційно або напівофіційно подарувати українцям той мир, забравши свої війська з Донбасу в обмін на мовчазну згоду України втрати Криму назавжди. Можливо в пакеті буде ще знижка на газ, що дасть змогу підписантам угоди знизити тарифи на комунальні послуги. Як варіант, може фігурувати тема про гарантії прокачки газу не на 2-3 млрд. дол., а на 4-5 за рік. Це може бути щось інше, але воно спрацює тільки за умови психологічної готовності суспільства до втрати Криму заради миру. Саме тому заклики до миру з вуст діючих українських політиків, повинні містити конкретику про те, наскільки відповідає нашим національним інтересам, пропонований ними, варіант миру з підлим агресором.

Проблема горячего водоснабжения уже решена путем массовой установки электробойлеров т.к. они доступны по цене и не требуют дополнительных затрат на электропроводку. В случае c теплообеспечением, то наличие на рынке различных газовых и электрических индивидуальных и домовых котлов уже хорошо, но еще необходимо обновлять трансформаторные подстанции, газораспределительные станции и пункты, а также прокладывать новые кабеля и газовые трубы как минимум к домам.

Эту ситуацию можно использовать для демонополизации электро и газоснабжения в городах, привлекая для увеличения трафика этих поставок, новых игроков на энергетических локальных рынках. Таким образом, отказ от централизованного теплоснабжения позволит решить сразу три проблемы: уменшится уровень коррупции в системе коммунальной энергетики; появится конкурентная среда в энергообеспечении; улучшится качество теплоснабжения наших домов и квартир.

Росія як окупант та підступний агресор розуміє, що без легітимізації анексії Криму, навіть якщо вона поверне Україні ОРДЛО, то санкції з неї не знімуть, а тавро руйнівника конструкції європейської безпеки, започаткованої колись в Хельсінкі залишиться на ній надовго. Росіянам потрібна згода України у будь-якій формі, але в такій щоб світ зрозумів, що українці змирилися з втратою Криму. Найпростіший, як їм здається, спосіб наблизитися до вирішення цього геополітичного конфлікту – це перевести його в економічну площину. Тому і з’являються час від часу відповідні месиджі, під виглядом особистих думок олігарха Пінчука чи депутата Артеменка, мовляв українцям треба взяти компенсацію грошову або матеріальну, забути про той чортів Крим і рухатися вперед. Задіяли навіть чеського президента. Земан правий в тому, що без грошей кримське питання мирним шляхом вирішити неможливо. Тільки, напевно, платитимуть за Крим українці, за його повернення. Зрозуміло, що Донбас і Крим при такій кількості нелояльного до України населення – це троянські коні на шляху євроінтеграції України. Якщо геополітичні розклади та наші військово-дипломатичні потуги створять таку ситуацію, що Росія змушена буде погодитися на територіальний статус-кво станом на 2013 рік, то перед Україною постане питання що робити з мільйоном зрадників у Криму і сотнями тисяч колаборантів на Донбасі? Мені вбагається, що гуманним вирішенням цієї проблеми буде: перше – депортація з конфіскацією майна всіх службовців окупантських адміністративних органів; друге – дегромадянизація тих, хто не відноситься до перших, але активно прислуговував окупантам; третє – тим, хто не підпадає під перші два пункти, але виявив бажання виїхати з України на Росію, наша держава повинна надати грошову компенсацію приміром 10 000 $ на таку особу. Прошу зауважити що мова йде не про реінтеграцію внаслідок переможних бойових дій, де все зрозуміло, а винятково про мирний процес, у якому Росія зберігає «лицо», а українці виглядають цивілізованою нацією. Нам дешевше простимулювати добровільний виїзд потенційних терористів, ніж боротись з наслідками їх фрондерства в середині країни.

Російсько-українська війна призвела до зміщення електоральних симпатій в бік українських партій. Цей фактор необхідно терміново використати для остаточної побудови європейської парадигми для України, а саме: а) українізації України (гуманітарні реформи); б) максимальної лібералізації економіки (податкова, пенсійна, земельна, енергетична реформи); в) прискорення євроінтеграції (уніфікація законодавства та регламентів, заявка на членство в НАТО);г) внутрішньополітичні зміни (адміністративна, територіальна, виборча реформи).          Основне завдання молодого громадського суспільства — штовхати владу в цьому напрямі, вимагаючи від неї говорити з країною мовою жорсткої правди, а не солодкої брехні та проводити реально ефективні, а не імітаційно-популістичні реформи.

Прошла информация,  что сотрудников предприятий « Укроборонпрома» отправляют в неоплачиваемые отпуска из-за нехватки финансирования. Мы теряем драгоценное время выторгованное очередным перемирием. В такие моменты нужно мыслить категориями худшего развития событий. Пессимистический сценарий таков, что завтра эти заводы могут быть просто уничтожены, потому что средства противодействия ракетным ударам или авианалетам остались недоделанными в тех же разбомбленных цехах. Обычно в критические периоды истории нация добровольно оказывает посильную помощь стране и армии. Волонтерское движение у нас уже существует и охватывает оно, в основном средне- и малообеспеченное население. При том, что уже есть 1, 5% -й военный налог на доход, а также учитывая известный рост цен, призывать людей увеличить пожертвования как-то язык не поворачивается. Вместе с тем требовать от нацбанка невалютной эмиссии- это провоцировать инфляцию и девальвацию, что неминуемо приведет к росту социальной нестабильности, которая в условиях гибридной войны, вражеской агентурой будет трансформирована в политическую.  Выход, как мне видится, надо искать в следующих направлениях:

-        организовать внутренний военный заем, номинированный в долларах под 5-6% годовых;-       объявить налоговую амнистию на всю сумму займа для всех категорий населения;-       на период действия АТО или чрезвычайного военного положения, вся прибыль предприятий всех форм собственности, полученная от выполнения оборонных заказов должна направляться на освоение новых продуктов, согласованных с военным ведомством либо на развитие материально-технической базы для выпуска существующей номенклатуры изделий военного назначения.

Бюджетная система Украины согласно соответствующего кодекса базируется на 10 принципах. Последним в списке, но первым по важности, стоит принцип прозрачности и публичности. На сегодняшний день издержки городского бюджета достаточно детализированные, за исключением резервных расходов, являющихся частью бюджета развития. На 2016 год он задекларирован в размере 814 млн. грн. Из них 216 млн. пошло на реконструкцию дорог, 72 млн. на обслуживание кредита МБРР (45 млн. долл. на КНС и трассы в Южном канализационном бассейне), а оставшиеся 467 млн. предназначены на резервные расходы. Решения по объектам, на которые тратятся эти резервы принимаются исполкомом и сессией городского совета в каждом отдельном случае. Уже одобрено выделение средств на приобретение аэродрома «Застава» и административных зданий ХК «Краян» в размере 147 млн. и 185 млн. грн. соответственно. Оставшимся из резерва 135 млн. мэрия сейчас лихорадочно ищет применение, и нет сомнений, что они будут оприходованы также дерзко как и в первых двух случаях. Однако, резервный фонд, он же и резервные расходы, согласно ст. 24 бюджетного кодекса Украины не могут превышать 1% от расходов общего фонда, а они составляют 3 782 676 100 и следовательно, в нашем случае, резервные расходы должны составить 38 млн. Предел резерва установлен неспроста. Предыдущая практика показала, что зачастую эти деньги используются спонтанно и не во благо громады, поэтому законодатель пошел по пути максимального охвата целевым назначением бюджетных средств, минимизируя при этом суммы, которые могут расходоваться под мнимым предлогом вероятности экстраординарных ситуаций. Общественный резонанс, вызванный приобретением двух указанных объектов, есть лишнее тому доказательство. Никто ведь не сомневается в необходимости расширения кладбища или концентрации городских служб в одном удобном и доступном для горожан месте. Такие вещи нужно делать максимально публично и прозрачно, и тогда мы узнаем насколько критична та или иная проблема. Что важнее сегодня: переселить чиновников в новые офисы или отселить людей из ветхого или аварийного фонда? Расширить кладбище или уменьшить смертность путем поднятия уровня медицинского обслуживания и социальной защиты? После увеличения местных бюджетов вследствие бюджетной децентрализации, определение приоритетности расходования средств перестало быть делом только чиновников. Мнение гражданского общества тоже должно учитываться, а для этого перед тем как тратить большие суммы необходимо проводить общественные слушания.Предположим сделку по «Краяну» не удастся отыграть обратно. Тогда все офисы, освобожденные от служб горсовета, должны быть внесены в специальный реестр офисной недвижимости, средства от реализации которой должны быть направлены для воссоздания собственного отселенческого фонда, покупки либо строительства жилья для отселенцев, а также часть денег необходимо направить на программы комплексной реконструкции центральной части города. Это мое предложение. Могут быть и другие. Все они должны быть зафиксированы в протоколе общественных слушаний, а затем пройти рейтинговое голосование на очередной или внеочередной сессии горсовета.

Тема сосредоточения в одном месте городских органов управления и территориальных представительств центральних органов исполнительной власти не новая, но по прежнему актуальная. Хотя в условиях военного времени, правительственный квартал станет привлекательной мишенью для противника, жаждущего в одночасье парализовать гражданское управление, в особенности, крупных городов.

Однако, в контексте мирной перспективы, такой квартал нужен. Скорее всего он будет возведен вне центра города, но недалеко от него, на территории одного из бывших промпредприятий, где есть удобная транспортная схема.

На вопрос:зачем так назойливо рекламировать, в общем то, положительные намерения, напрашивается ответ, что таким образом к этому проекту формируется одобрительное отношение общественности, чтобы усыпив ее бдительность в дальнейшем безоглядно манипулировать городской недвижимостью. Полагаю, что помимо завышения стоимости новых зданий админквартала, городские власти планируют рассчитаться с подрядчиком помещениями, расположенными в центральной части и занятыми, на данный момент городскими службами, по заниженной стоимости.

Рад бы ошибиться, но повышенное внимание общественности к этой теме не помешает.

Кстати, кабинетный принцип планировки упомянутых админзданий, должен быть сведен до минимума. Только открытое общее рабочее пространство!

Пояснювальна записка до проекту закону «Про надзвичайний валютний стан»

Перманентні масштабні валютні кризи руйнують економіку та унеможливлюють сталий розвиток країни. Цей закон визначає зміст, засоби і порядок введення валютного управління. Навіть без застосування – цей документ матиме стабілізуючий вплив на фінансову систему країни, яка потерпає від катастрофічних курсових перепадів.

1. Обгрунтування необхідності прийняття цього закону

Стрімка девальвація гривні призводить до низки негативних факторів, котрі у сполучені з наявними воєнно-політичними умовами є загрозою національній безпеці України.

1.1.Соціальний аспект

Внаслідок збільшення вартості вільноконвертованих валют по відношенню до гривні, в Україні зростають ціни не тільки на енергоносії, комунальні послуги та імпортні товари широкого вжитку, але й на товари першої необхідності вітчизняного виробництва, в собівартості яких завжди є імпортна складова. Цей фактор, а також здорожчання довгострокових валютних іпотечних та споживчих кредитів, на фоні зменшення заробітних плат, можуть призвести до неконтрольованих публічних протестів.

1.2.Економічний аспект

-    ажіотажний попит на валюту призводить до відтоку гривневих депозитів населення, що розбалансовує кредитно-депозитний ринок та провокує кризу ліквідності банківської системи;

-    невиразна монетарна політика НБУ в період валютної кризи призводить до появи чорного ринку, обмінний курс якого суттєво відрізняється від офіційного, внаслідок чого експортери протягом тривалого часу всіляко затримують повернення валютних коштів, погіршуючи платіжний баланс країни;

-    девальвація майже повністю зупинила прямі іноземні інвестиції в Україну;

-    інфляція 25% та здорожчання імпортної комплектації в 2,  5 рази зробили вітчизняну продукцію машинобудування неконкурентоздатною, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках про що свідчить зменшення експорту за 2014 рік;

-    високі ставки рефінансування та висока вартість валюти унеможливили кредитування вітчизняних підприємств для купівлі імпортного обладнання та технологій з метою налагодження випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції;

-    внаслідок старої структури промисловості, у якій домінує сировина та продукція малоступеневої переробки, девальвація національної грошової одиниці не призводить до зростання експорту товарів широкого вжитку та продукції з високою доданою вартістю, з причини повної відсутності або недостатнього асортименту цих товарів у світових торгівельних мережах.

1.3.Правовий аспект

-    конституційна норма про те,  що основною функцією Національного банку України – є забезпечення стабільності грошової одиниці, означає державну гарантію незмінності валютного курсу. Зменшення купівельної спроможності гривні є порушенням цієї гарантії і держава повинна компенсувати втрати своїм громадянам, продуктивність та якість праці яких не стали гіршими;

-    девальвація, як наслідок бездіяльності державних органів, порушує прямі конституційні норми про право на достатній життєвий рівень для громадянина і його сім’ї;

-    недостатня ліквідність та загроза банкрутства, які є наслідком динамічної валютної кризи, спонукають банкірів до корупційних дій з метою отримання дешевого рефінансування від кредитора останньої інстанції;

-    керівництво Національного банку свідомо розкручує девальвацію через механізми регулятивного характеру, довгострокове рефінансування, зрежесовані валютні торги та інші курсові маніпуляції з метою швидкого особистого збагачення.

2. Цілі та завдання проекту

Наявність закону «Про надзвичайний валютний стан» спонукатиме Національний банк України проводити виважену монетарну політику. В разі введення в дію цього закону, вже новий керівний склад цієї установи отримає додаткові ефективні та прогресивні інструменти для зупинення девальвації і збалансування фінансової системи України. Економічно обґрунтована фіксація курсу гривні дозволить відновити довіру до банківської системи, підвищити її ліквідність. Прив’язка гривні до євро, або односторонній добровільний вступ до єврозони – досить швидко створить умови для інтенсивного залучення іноземного капіталу на фінансовий ринок України, перш за все в банківську сферу. Надзвичайно дорогі кредитні ресурси сьогодні, стануть доступними завтра, як для фізичних так і для юридичних осіб. Реструктуризація, модернізація, а відтак і конкурентоздатність нашої промисловості набудуть реальних обрисів. Горизонт планування господарської діяльності суб’єктів економіки суттєво збільшиться.  Інвестиційний бум стане довгоочікуваною реальністю. Стабільна грошова одиниця, ліберальна податкова система та виважена бюджетна політика становитимуть основу сталого економічного розвитку держави. Урівноваження фінансової системи підвищить довіру населення до чинної влади, що добавить їй рішучості у проведенні глибоких реформ в державі.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту закону

Основними причинами валютної кризи є надмірне емісійне фінансування дефіциту бюджету, а також постійне збільшення державного боргу, який за певних соціально-політичних умов стає обставиною, котра спонукає зарубіжних інвесторів достроково виводити свої інвестиції в безпечнішу зону. Посіяна такими діями паніка поширюється і на внутрішніх інвесторів, які масово вилучають із банківської системи гривневі депозити, конвертуючи їх у долар, або євро. До цих фундаментальних причин девальвації слід додати перманентні злочинні дії керівництва Національного банку, яке на власну користь застосовує інструменти монетарної політики, перш за все рефінансування та валютні інтервенції. Якщо знецінення гривні за два-три місяці досягає 20÷30% то,  це однозначно негативно впливатиме на реальну економіку. Для попередження погіршення загальноекономічної ситуації цим законом передбачаються, в залежності від сили прояву валютної кризи, адекватні дії економічного та адміністративного характеру.

Є два основних засоби боротьби з валютними кризами: для країн з достатньо диверсифікованою економікою застосовується режим плаваючого (вільного) курсу з елементами регуляції, або без них, а для країн з низькою диверсифікацією економікизастосовується режим фіксованого валютного курсу також з елементами регуляції, або без них. Україна відноситься до другої групи країн, тому вільно-плаваючий валютний курс призведе до цементації існуючої сировинної структури виробництва і до перманентної соціальної напруги в суспільстві, зважаючи на прогресуючу доларизацію домогосподарств та сфер торгівлі і послуг. З огляду на це,  даним законопроектом пропонується в основу антикризових заходів покласти фіксовано-регульований та жорстко фіксований валютний курс.

Цим законом встановлено чіткі критерії валютної кризи, які ділять її на три рівні. Кожному рівню відповідають певні заходи, які проводяться Національним Банком України, Верховною Радою, Кабінетом Міністрів та Президентом. Для ефективної реалізації антикризової програми повністю оновленому складу Ради Національного банку та його правлінню надаються додаткові повноваження. Головною метою цього закону є своєчасне втручання в девальваційні процеси з метою попереджання поглиблення валютної кризи. Для першого рівня валютної кризи застосовується режим регульованого валютного курсу, який передбачає запровадження валютного коридору. Для цього використовуються заходи передбачені чинним законодавством. В разі стрімкого розвитку валютної кризи, яка кваліфікується як криза другого рівня, вводиться валютне управління. Даний валютний режим передбачає жорстку прив’язку гривні до євро, яка забезпечується повним валютним покриттям існуючої грошової бази, котра складається із всієї наявної поза банками та в банках готівкової та безготівкової гривні. Для обміну використовується базовий валютний курс, як середньозважений існуючих готівкового та безготівкового курсів.

В разі настання валютної кризи третього рівня, цим законопроектом передбачається односторонній перехід України на грошову одиницю європейської валютної зони – євро.

4. Стан нормативно-правової бази у вказаній сфері правового регулювання

Незважаючи на те,  що згідно Конституції України стабільність грошової одиниці гривні є основним завданням Національного банку України, а Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її виконанням, в законі «Про Національний банк України» ці положення повною мірою не розкриті та не деталізовані про що свідчить галопуюча девальвація за останні роки. Пропонований законопроект надає Раді Національного банку та Правлінню Національного банку додаткові повноваження та інструменти для протидії перманентним валютним кризам.

5. Фінансово-економічне обґрунтування закону

Даний закон не потребує додаткових витрат, окрім тих що закладені в бюджеті Національного банку України. В разі оптимізації структури і функцій Національного банку України значна частина цих коштів вивільниться.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків цього законопроекту

Стабільна грошова одиниця є необхідною умовою для повернення довіри інвесторів до банківської системи, яка в свою чергу є основою фінансової системи. Регульований валютний курс, або прив’язка гривні до євро сприяє прискореному економічному зростанню в результаті дії наступних факторів:

-    збільшення міждержавних і приватних інвестицій в Україну внаслідок зменшення курсового ризику;

-    швидкий розвиток ринку цінних паперів;

-    суттєве зменшення вартості внутрішніх кредитів;

-    спрощення доступу до міжнародного ринку капіталів;

-    прискорення реструктуризації української економіки;

-    створення конкурентних нових виробництв;

-    збільшення доходів працюючого населення;

-    підвищення соціального захисту непрацюючого населення;

-    стабілізація роздрібних та оптових цін.

В разі оголошення надзвичайного валютного стану третього рівня, основним заходом для подолання валютної кризи такої глибини є добровільний перехід України на грошову одиницю євро. Це стане реальністю після відповідних конституційних та законодавчих змін і означатиме відмову від грошового суверенітету в основі якого лежить можливість емісії національних грошей. При цьому варто не забувати, що систематичні зловживання цим інструментом монетизації бюджетного дефіциту призвело до важкої валютної кризи та провокує шалену інфляцію. В контексті неминучої євроінтеграції такий крок є цілком логічним. Дочасну відмову від національної грошової одиниці виправдовує перспектива швидкої фінансової стабілізації, яка є передумовою відновлення економічного зростання навіть в умовах необхідності фінансування війни на Донбасі.

Також треба пам’ятати, що в епоху глобалізації національні гроші є стримуючим фактором для інтеграції держав в міжнародний економічний простір, і саме тому набирають популярності валютні союзи, до яких офіційно або неофіційно приєднуються різні країни. Стабільна фінансова система – це запорука перемоги у війні з Росією. Коли внаслідок безконтрольної емісії ростуть ціни і падає гривня, то це не що інше як ворожа спецоперація по підриву стабільності тилу і єдності нації.

Розділ І

Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів та понять

Надзвичайний валютний стан – це особливий правовий режим, який передбачає введення валютного управління задля стабілізації фінансової системи України за допомогою курсового таргетуванння або шляхом ліквідації причин курсоутворення.

Валютне управління – це режим грошово-кредитної політики, яку проводить Рада Національного банку України шляхом застосування відповідних економічних та адміністративних заходів, передбачених цим законом, з метою подолання валютної кризи.

Валютна криза першого рівня – зменшення курсу гривні по відношенню до євро більш ніж на 25 % протягом трьох місяців.

Валютна криза другого рівня – зменшення курсу гривні по відношенню до євробільш ніж на 50% протягом шести місяців.

Валютна криза третього рівня – зменшення курсу гривні по відношенню до євро більш ніж на 100% протягом дванадцяти місяців.

Базовий курс – це середньозважений курс гривні до пари євро-долар, який склався на готівковому та безготівковому офіційному та неофіційному ринках за останні тридцять днів, котрі передували введенню надзвичайного валютного стану.

Планова валютна девальвація – поступове зменшення курсу євро до гривні внаслідок понаднормативного накопичення золотовалютних резервів.

Стаття 2. Мета введення надзвичайного валютного стану

Метою введення надзвичайного валютного стану є створення умов для здійснення Національним банком всіх заходів, передбачених цим законом, для подолання валютної кризи.

Стаття 3. Правова основа для введення надзвичайного валютного стану

Правовою основоюдля введення надзвичайного валютного стану є цей Закон, Указ Президента України щодо введення надзвичайного валютного стану, затверджений Верховною Радою.

Розділ ІІ

Діяльність  Національного банку в умовах дії надзвичайного валютного стану

Стаття 4. Повноваження Національного банку України в період дії надзвичайного валютного стану

  Національний банк України в разі введення надзвичайного валютного стану здійснює свої повноваження згідно з Конституцією України та чинним законодавством.

  На період дії надзвичайного валютного стану норми цього закону мають пріоритет перед нормами закону України «Про Національний банк України» при виникненні розбіжностей між ними.

  Для здійснення ефективного валютного управління формується новий керівний склад Національного банку у складі: голови Національного банку, ради Національного банку, правління Національного банку.

Стаття 5. Відповідальність Ради Національного банку

  Рада Національного банку – це аналітично-наглядовий орган, який відповідно до Конституції України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням і на який, в разі введення надзвичайного валютного стану, покладається повна відповідальність за подолання валютної кризи.

Стаття 6. Додаткові повноваження Ради Національного банку

Рада Національного банку виконує свої функції відповідно до закону України «Про Національний банк України». Для ефективної реалізації основних засад грошово-кредитної політики в частині валютного управління цим законом їй надаються наступні додаткові повноваження:

1. Зміни та доповнення до основних засад грошово-кредитної політики можуть вноситись в будь-який час.
2. Рекомендації викладені в основних засадах грошово-кредитної політики, а також рішення, які стосуються поточній діяльності Національного банку є обов’язкові до виконання правлінням Національного банку.
3. Проекти указів Президента, проекти законів та постанов Верховної Ради, проекти рішень Кабінету Міністрів, котрі готуються Радою Національного банку, мають невідкладно розглядатись в зазначених органах.
4. Для здійснення ефективного контролю Радою Національного банку за проведенням грошово-кредитної політики вона призначає за поданням Голови Національного банку та звільняє без відповідного подання членів правління Національного банку України.
5. Рада Національного банку оптимізує структуру та функції Нацонального банку відповідно до рівня валютної кризи.

Розділ ІІІ

Умови та порядок введення та припинення надзвичайного валютного стану

Стаття 7. Умови введення надзвичайного валютного стану

  Надзвичайний валютний стан вводиться з метою протидії погіршенню соціально-економічного стану в країні внаслідок значної девальвації гривні, яка настає після тривалої неефективної грошово-кредитної політики відповідних державних органів, або є результатом інших обставин. Умовою введення надзвичайного валютного стану є валютна криза, яка характеризується падінням курсу гривні по відношенню до євро більш ніж на 25% за три місяці поспіль.

Стаття 8. Порядок введення надзвичайного валютного стану

  Надзвичайний валютний стан в Україні вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою. Одночасно з Указом Президент вносить подання про звільнення чинного голови Національного банку, та про призначення нового. Президент окремим указом звільняє відповідну частину старого складу Ради Національного банку і призначає новий.

Верховна Рада, аналогічним чином проводить заміну своєї частини складу Ради Національного банку.

Пропозиції про введення надзвичайного валютного стану можуть надходити від державних органів, юридичних та фізичних осіб. Відповідні звернення реєструються в адміністрації Президента України. Рішення Президента має бути оприлюднене протягом 10 днів від дати отримання першого звернення.

Кабінет Міністрів надає свої висновки про рівень валютної кризи та базовий курс гривні до пари євро-долар.

Стаття 9. Указ президента про введення надзвичайного валютного стану

  В Указі Президента про введення надзвичайного валютного стану зазначаються:

1) обґрунтування необхідності введення надзвичайного валютного стану;

2) час з якого вводиться надзвичайний валютний стан та строк його дії;

3) рівень валютної кризи;

4) базовий курс гривні до валютної пари євро-долар;

5) вичерпний перелік конституційних прав і свобод громадян, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням надзвичайного валютного стану, а також перелік обмеження прав та інтересів юридичних осіб;

6) інші питання, що випливають із цього Закону.

Стаття 10. Валютна криза третього рівня

  Згідно статті 18 єдиним заходом протидії валютній кризі третього рівня є перехід від грошової одиниці України гривні до грошової одиниці Європейського союзу євро, що потребує внесення змін до Конституції України. Президент України одночасно з введенням надзвичайного валютного стану подає законопроект про внесення змін до Конституції України в частині заміни грошової одиниці України.

Стаття 11. Строк дії надзвичайного валютного стану

  Надзвичайний валютний стан може бути введено на строк не менш ніж 2 роки, а у випадку статті 18  – назавжди.

Стаття 12. Скасування надзвичайного валютного стану

Надзвичайний валютний стан може бути скасовано після ліквідації причин валютної кризи, або після підписання угоди з Європейським союзом про валютний союз.

Розділ ІV

Основні заходи режиму валютного управління при запровадженні надзвичайного валютного стану

Стаття 13. Програмні засади діяльності Національного банку і Кабінету Міністрів України в період дії надзвичайного валютного стану.

З метою ефективної протидії валютній кризі вона ділиться на три рівні, які залежать від динаміки та показників девальвації гривні.

Кожному рівню валютної кризи відповідає свій валютний режим, основні заходи яких викладені в цьому законі і деталізовуються в «Основних засадах грошово-кридитної політики» Ради Національного банку та в «Програмі протидії валютній кризі» Кабінету Міністрів України.

Стаття 14. Обов’язкові заходи Національного банку України при запровадженні надзвичайного валютного стану першого рівня.

Для подолання валютної кризи першого рівня застосовується режим регульованого валютного курсу, який передбачає запровадження валютного коридору з мінімальним діапазоном. Для досягнення стабілізації курсу гривні використовуються засоби монетарної політики згідно чинного законодавства.

Стаття 15. Обов’язкові заходи Національного банку України при запровадженні надзвичайного валютного стану другого рівня.

В разі введення надзвичайного валютного стану другого рівня Національний банк України зобов’язаний забезпечити необмежену конвертацію гривні в євро за фіксованим курсом, шляхом проведення відповідної грошової політики з використанням наступних заходів:

1. Валютні резерви протягом трьох місяців мають бути реструктуризовані таким чином, щоб питома вага євро була не менше 70%.
2. Проводить необхідні дії для забезпечення базового курсу гривні необхідними валютними резервами на рівні не менше 100% по відношенню до грошової бази М1.
3. Національний банк України перестає рефінансувати комерційні банки.
4. Національний банк України емітує гривню винятково при відповідному збільшенні золотовалютних резервів.
5. Після завершення планової валютної девальвації  понаднормативні золотовалютні резерви передаються до статутних фондів державних банків, котрі використовуються для фінансування винятково інфраструктурних та оборонних проектів.
6. Скасовується обов’язкове резервування частини залучених коштів комерційними банками.
7. Протягом двох років провести капіталізацію банків шляхом збільшення розміру статутних фондів до 20 мільйонів євро.
8. Максимально спростити процедуру банкрутства комерційних банків.
9. Надходження в іноземній валюті суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку у повному обсязі.
10. Продаж і купівля готівкового та безготівкового євро, а також його автоматична конвертація у гривню проводиться за фіксованим курсом з маржею не більш 1% та звільняється від сплати будь-яких обов’язкових комісійних зборів. Заявки на продаж і купівлю безготівкового євро мають виконуватись протягом двох годин робочого часу.

Стаття 16. Обов’язкові заходи Кабінету Міністрів України при запровадженні надзвичайного валютного стану другого рівня.

1. Для забезпечення бездотаційної діяльності державних підприємств провести їх реструктуризацію з подальшою приватизацією збиткових підрозділів.
2. Для фінансування бюджетних програм і стратегічних державних підприємств використовувати виключно ринкові ресурси.
3. Протягом першого року дії валютного управління підготувати до приватизації, а наступного року продати 49% акцій у всіх державних банках.
4. Максимально спростити отримання урядових гарантій для залучення іноземних інвестицій.
5. Збільшити ліміт урядових гарантій до 20% ВВП.
6. Корпоратизувати всі державні монополії з подальшим продажем 49% акцій стратегічним інвесторам.
7. Сформувати валютний земельний фонд із земель запасу, котрі перебувають у державній власності для гарантування валютних кредитів, а також для продажу певних категорій земель за валюту.

Стаття 17. Обов’язкові заходи Президента України при запровадженні надзвичайного валютного стану третього рівня.

Для подолання валютної кризи третього рівня необхідно розпочати процес добровільного, поза рамками Угоди про вступ до Європейського союзу, введення валюти європейського союзу, як основного платіжного засобу на території України. Одночасно з указом про введення надзвичайного валютного стану Президент подає до верховної Ради законопроект про внесення змін до Конституції України в частині грошової одиниці України.

Стаття 18. Обов’язкові заходи Національного банку та Кабінету Міністрів України при запровадженні надзвичайного валютного стану третього рівня.

Для введення в обіг грошової одиниці Європейського союзу євро необхідно внести відповідні зміни до існуючої законодавчої бази, для чого Кабінет Міністрів і Національний банк України готують необхідні законопроекти.

На період внесення відповідних змін до чинного законодавства реалізуються заходи передбачені статтями 15,  16 цього закону.

Розділ V

Діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах надзвичайного валютного стану

Стаття 19. Здійснення повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування при введенні надзвичайного валютного стану.

  В умовах надзвичайного валютного стану Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, центральні та територіальні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації здійснюють повноваження надані їм Конституцією і законами України та забезпечують виконання заходів передбачених цих законом.

Стаття 20. Діяльність Верховної Ради в умовах надзвичайного валютного стану.

  В разі введення Указом Президента України надзвичайного валютного стану в міжсесійний період, Верховна Рада України збирається в дводенний строк без скликання і працює у сесійному режимі.

  Керівники органів державної влади і місцевого самоврядування, а також керівники підприємств всіх форм власності зобов’язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради.

Стаття 21. Повноваження органів державної влади під час дії надзвичайного валютного стану.

  В умовах надзвичайного валютного стану Верховна Рада України збільшує, або зменшує повноваження державних органів для забезпечення ефективної реалізації антикризових заходів.

Розділ VІ

Гарантії прав і свобод громадян та юридичних осіб в умовах надзвичайного валютного стану

Стаття 22. Обмеження прав і свобод фізичних та юридичних осіб

  В умовах дії надзвичайного валютного стану забороняється обмежувати конституційні права громадян.

  Перелік обмеження інших прав фізичних та юридичних осіб, передбачених цим законом є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Стаття 23. Право на отримання валютних кредитів фізичними особами

  Валютні кредити видаються фізичним особам без обмежень, за умови підписання позичальника з кредитором окремої додаткової угоди про курсовий ризик, наслідки якого покладається повністю на позичальника.

Стаття 24. Право та доступність готівкових валютообмінних операцій

  Кількість пунктів обміну готівкової валюти має бути достатньою для забезпечення зручності, але не меншою, ніж була до початку 2014 року. Обладнання та розташування конвертаційних пунктів повинні забезпечувати таємність та безпеку громадян під час здійснення ними валютообмінних операцій.

Розділ VІІ

Участь представників Європейського союзу у ліквідації валютної кризи

Стаття 25. Інформування органів Європейського союзу про введення надзвичайного валютного стану в Україні.

  Після введення надзвичайного валютного стану першого та другого рівнів Україна, як кандидат в члени Європейського Союзу інформує відповідні органи цього міждержавного утворення про рівень, термін дії та основні заходи, передбачені Указом Президента про введення надзвичайного валютного стану першого або другого рівнів.

Стаття 26. Участь представників Європейського союзу в антикризових заходах при введенні надзвичайного валютного стану ІІІ рівня.

  В разі введення надзвичайного валютного стану третього рівня, Національний банк України розпочинає підготовку Угоди з Європейським Союзом про використання грошової одиниці євро у грошовому обігу в Україні.

Розділ VІІІ

Відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів режиму валютного управління

Стаття 27. Відповідальність за порушення режиму валютного управління.

  Порушення вимог, або невиконання заходів надзвичайного валютного стану тягнуть за собою відповідальність встановлену законом.

Стаття 28. Нагляд та контроль за виконанням цього закону.

  Нагляд та контроль за виконанням цього закону здійснює Рада Національного банку України.

Особливим досягненням громадянського суспільствав Україні є волонтерських рух, як одна із форм самоорганізації народу. Якщо донедавна волонтери займались виключно соціальними питаннями, то сьогодні ми є свідками потужного сплеску руху по забезпеченню потреб нашої армії та потерпілого від війни цивільного населення. Волонтерство, як свідчення відповідальності патріотів за долю своєї країни, повинно мати своє продовження і в інших сферах життєдіяльності. До нашої організації надходить багато пропозицій щодо поліпшення справ у своєму регіоні та в державі. Деякі з них уже оформлені у вигляді законопроектів. Із суб’єктів, які мають право законодавчої ініціативи, найближчими до людей є народні депутати. Досвід співпраці з ними – переважно негативний, бо багато з них: а) часто недоступні, б) займаються плагіатом; в) вимагають гроші, вважаючи таке співробітництво лобістською послугою. Таке ставлення до низової ініціативи шкодить процесу формування політично відповідальної нації.

У зв’язку з цим пропонуємо Вам створити на сайті Верховної Ради розділ – під робочою назвою «Народна законотворчість», в якому кожен бажаючий зможе публікувати свої проекти законів після відповідної модерації щодо оформлення матеріалу згідно існуючих правил.

Створення такого неформального банку законопроектів свідчитиме про новаторський підхід у справі залучення громадян до реальної співпраці в управлінні державою.

Коаліційна угода – це, звичайно, не догма, а лише перелік важливих системних проблем, котрі потребують нагального законодавчого вирішення. Проте, в деяких частинах цього документу прописані цілком конкретні і, певною мірою, безапеляційні наміри. В розділі «Реформа виборчого законодавства» йдеться про збереження мажоритарної системи на рівні сільських та селищних рад, що добре, та запровадження пропорційної системи з відкритими списками при проведенні місцевих виборів на інших рівнях, що краще ніж було, але гірше ніж треба. Ми повертаємось до того, що міські, районні та обласні ради будуть складатись винятково із представників місцевих організацій партій, котрі мають достатній рейтинг, і відповідно – необхідну підтримку виборців для подолання прохідного бар’єру. Варіантів проведення пропорційних виборів за відкритими списками є багато, найбільш випробуваних – 70, але в будь-якому разі право номінації на кандидата в депутати залишається за партійними структурами. В реалі це означає, що за мандат депутата міської ради великого міста треба заплатити від 50 000 $ до 200 000 $, а в столиці ця сума часто перевищує 2 000 000 $. Це було б півбіди, якби ті гроші йшли, наприклад, на благоустрій території міста, або в місцевий бюджет. Проте вони йдуть в кишені спритників, які купили у центральних партійних керівників франшизу на регіональні організації, котрі, до речі, постійно ними ж недофінансовуються.

Зрозуміло, що ініціатори пропорційної системи по всій вертикалі представницької демократії, прагнуть назавжди позбутися прямого підкупу виборців кандидатами мажоритарниками. Але очевидно і те, що навіть відкриті партійні списки у багатомандатних округах – це не найкращий і не єдиний вихід. Окрім політичної корупції, елементом якої є підкуп виборців і яку безумовно треба знищити, є ще фактор повноти участі громадян у політичних процесах. Йдеться про право людини, не тільки обирати собі владу, але й самому бути обраним без посередництва будь-яких політичних організацій. Про це говориться в безлічі міжнародних документів, починаючи від Загальної декларації прав людини, Декларації про критерії вільних і справедливих виборів, і закінчуючи Додатковим протоколом до Європейської Хартії місцевого самоврядування про право участі у справах органу місцевого самоврядування.

Очевидно, що вибори до Верховної Ради за партійними списками є кращим варіантом, ніж зараз чинна змішана виборча система. Однак, для місцевого самоврядування, яке за своєю суттю є, і має бути, максимально аполітичним, найкращим відповідником є мажоритарна система з багатомандатними округами. На сьогодні одна половина місцевої ради обирається за списками, а друга половина за мажоритарними одномандатними округами, в яких є один переможець, котрий, як правило або безпосередньо купує голоси виборців, або опосередковано – через надання послуг з ремонту дахів, фасадів, міжквартальних проїздів чи встановленню дитячих і спортивних майданчиків. В разі введення трьохмандатних мажоритарних округів, окрім одного чи двох «благодійників» обов’язково від округу потрапить в раду, ще й громадський активіст, який практично не має шансів за одномандатної системи. Для Одеси, наприклад, це виглядатиме так: територія міста ділиться на 40 виборчих округів із стандартними дільницями. Від кожного округу обираються три депутати, які набрали найбільшу кількість голосів, і в підсумку громада отримує тих самих 120 депутатів, які зараз обираються в кількості 60 чоловік за партійними списками і 60 чоловік по мажоритарних одномандатних округах.

Багатомандатна мажоритарка, окрім того, що надасть реальний шанс людям з активною життєвою позицією, ще посприяє дебюрократизації партійного життя, яке загалом є нудним і нецікавим, звісно, якщо нема революції. За такої системи – самовисуванці, а також кандидати від громадських та партійних структур матимуть рівні можливості бути обраними до місцевих представницьких органів. Окрім цього, такий підхід убезпечить місцеві ради від надмірної політизації, відтворюючи при цьому певну політичну структуризацію громади через партійних депутатів, які в свою чергу будуть прив’язані до конкретних округів.

Прихід Арабської весни став емоційною відповіддю молодого громадянського суспільства на довголітню практику монопольного кланового урядування, коли прогресивний по своїй суті інститут президента перетворився на гальмо соціального та політичного розвитку і став постійною загрозою для безпеки власних громадян.

Очевидною є трагічна пропорційність, яка простежується між терміном панування президентів і кількістю жерт серед протестантів. Найбільша кількість вбитих була в Лівії – біля 25 000 чоловік, при терміні правління М. Каддафі – 40 років. В Сирії династія Асадів править загалом 44 роки, що призвело до 6 000 смертей і боротьба триває. В Йемені А. Салах керував 33 роки, кількість загиблих – 1800 чоловік. Х. Мубарак завершив своє 30-річне правління революцією, яка забрала життя у 846 єгиптян. В решти 13 країнах протестні збурення завершились з меншими жертвами, або зовсім без них. Політичні наслідки відомі – в одинадцяти країнах змінені уряди.

Всі 40 років після військового перевороту Лівія була авторитарною державою, лідер якої сповідував ісламський соціалізм. Сірія і Єгипет мали президентсько-парламентську форму правління, а Йемен був президентською республікою. Фактично після здобуття незалежності ці три молоді держави, ставши на шлях демократизації обмежились початковою фазою: формальним прийняттям конституційних норм про парламент, президента, місцеве самоврядування, розподіл влади, основних прав і свобод громадян. На практиці, в традиційний монархічний суспільний уклад були введені лише окремі елементи демократії, що за відсутності подальшої повної демократизації призвело до монархократії, яка в умовах відкритого суспільства виявилась не життєздатною.

Аналогічна ситуація виникла на пострадянському просторі за винятком України, Грузії, Молдови і Прибалтійських країн. В решти країнах, на зміну генеральним та першим секретарям прийшли довічні президенти. Якщо поблажливе ставлення світових лідерів до білоруської чи середньоазійських автократій можна пояснити слабкою військовою потугою останніх, котра нездатна створювати великі міжнародні проблеми, то у випадку з Росією – повний ступор. Міжнародні організації і технології попередження та запобігання повзучому перетворенню квазідемократій у диктатури виявились неспроможними розпізнати і зупинити загрозу людству на стадії ії зародження. Чи вдався би Путін зразка 2008 року, відносно успішно відбувшидва президентські терміни, до конституційної афери з метою забезпечення собі ще одну, а то й дві каденції царювання на Росії, якби твердо знав, що міжнародне співтовариство поставиться до такого нахабства вкрай негативно? Чи пішов би він на аморальні маніпуляції законодавством, якби був впевнений, що окрім зневаги цивілізованого світу, він ще обов’язково отримає економічні і політичні санкції?

Очевидним є факт, що інститути міжнародної безпеки мають належним чином реагувати на найменші спроби трансформації президентської влади в монархократію. Спокуса у президентів країн із слабкими демократичними традиціями, як правило, виникає на другому терміні. Завдяки адміністративному ресурсу створюється пул лояльних ЗМІ, переписуються, відповідним чином, закони і конституції і проводяться керовані парламентські чи президентські вибори. Практика досмертного правління владоманами своїми державами повинна нещадно викорінюватись. В більшості країн світу президентські каденції обмежуються двома термінами, які складають від 4 до 7 років. На мою думку оптимальним терміном загального перебування на посту глави держави має бути 10 років. Цього часу достатньо, щоб реалізувати свої найкращі проекти. Науково доведено, що після десятилітнього перебування на топовій позиції, ефективність менеджера починає знижуватись, настає інтелектуальне виснаження і якщо не змінити вид діяльності, то у неї починає їхати дах, про що свідчать дії Путіна після чотирнадцятирічного перебування при владі.

Механізмом втілення цієї норми в світову політичну практику мають стати рішення міжнародних організацій. Починати треба з відповідної резолюції парламентської асамблеї Ради Європи, як найбільш безкомпромісної організації в борьбі з узурпаторами влади. Далі естафета має перейти до ОБСЕ. Ця організація вже відмовлялась присилати своїх спостерігачів у 2008 році на договорні вибори, на яких Путін і Медведєв тимчасово мінялися місяцями. Незважаючи на те,  що рішення ПАРЄ і ОБСЕ не є обов’язковими до виконання своїми членами, а у випадку з ОБСЕ ще необхідний консенсус, для світової спільноти важливим є прецедент створення демократичного мінімального набору, в якому важливе місце посідає обмеження терміну перебування при владі глав держав – прямих і опосередкованих керівників виконавчої влади. Зважаючи на те,  що в Європі і у світі різні політичні системи, це правило має стосуватись тільки президентських і президентсько-парламентських республік.

Після відповідних декларацій європейських організацій, мінімальний демократичний стандарт необхідно закріпити на рівні ООН. На даний час – це єдина міжнародна організація, в статуті якої прописано обов’язкове для її членів виконання рішень Ради безпеки. Саме цей робочий орган має право ініціювати і вводити міжнародні санкції військового та економічного характеру. На цьому шляху проблемою є те,  що Росія, як постійний член Ради безпеки ООН має право вето. Початок процедури зміни статуту ООН в частині відмови від такого патового принципу голосування вже запущений. На фоні «безпределу», який творить Росія у Європі міжнародна спільнота з розумінням поставиться до такої необхідності. Тому є надія, що паліативної демократії в світі стане менше, а засобів нейтралізації потенційних диктатур – більше. В разі, якщо до наступних російських виборів президента у 2018 році не вийде знешкодити Путіна, то цей інструмент має стати ефективним варіантом його нейтралізації.

Окрім прямого чи опосередкованого підкупу виборців, а також інформаційних маніпуляцій, котрі відбуваються головно в передвиборчий період, всі інші фальсифікації робляться при участі членів виборчих комісій всіх рівнів. Той факт, що із 18 членів окружної комісії – 10 були людьми Ківалова, привернув увагу громадськості тільки тому, що у цього пана є досвід участі у масштабних фальсифікаціях президентських виборів в статусі голови ЦВК. При бажанні можна знайти і сто відсотків складу ОВК, контрольованих одним кандидатом, і це не дивно, позаяк у нас діє політичний принцип формування виборчкомів, коли учасники перегонів делегують своїх представників до складу цих комісій. Такий підхід, окрім того, що заздалегідь програмує комісії на порушення виборчого законодавства, ще й систематично допускає до організації базових державних процедур відверто некомпетентних людей.

В демократичному світі адміністрування виборів здавна супроводжувалось підвищеною увагою з боку громадянського суспільства, що на певних етапах призводило до відмови від залучення до цих процесів активістів і симпатиків політичних сил чи окремих політиків. Зараз в більшості європейських країн організацією виборів займаються урядові, або муніципальні органи під пильним наглядом прокурорських і судових інстанцій. Система політичного представництва в такому технічному ограні, як виборча комісія, наразі існує тільки в пострадянських і деяких балканських країнах.

Очевидно, що миритись з таким станом речей не варто, а треба скоріше перейняти і вдосконалювати світовий досвід. В контексті підготовки Виборчого кодексу є наступні пропозиції:

1. Щоб виключити фактор маніпуляцій з протоколами, всі дільнічі комісії мають бути комп’ютеризовані, як це зроблено в окружних комісіях. Відскановані протоколи з результатами голосування мають передаватись до територіальної, окружної і центральної комісій, а також у відкритий доступ.

2. Адміністратор виборчого процесу – це фах, який має стати другою професією активних громадян. Для цього вони повинні пройти певну теоретичну і практичну підготовку, позитивні результати якої має засвідчити відповідний сертифікат, терміном дії в два роки. Щоразу на його продовження необхідно проходити трьохденну перепідготовку в Національній академії державного управління при Президентові України, як базовому навчальному центрі для членів комісій. Двічі підряд проходити тренінги в одному й тому ж філіалі забороняється.
3. При проведенні місцевих виборів до складу комісій мають включатись мешканці інших населених пунктів у кількості не менш як 50 відсотків. Вибір комісії, в яку відряджається той чи інший адміністратор відбувається шляхом жеребкування. Безперервна ротація спеціалістів у виборчкомах убезпечить ці колективи від корпоратизації і різних корупційних змов.
4. Члени комісії повинні працювати на постійній основі як сумісники та отримувати можливо скромну, але щомісячну грошову винагороду.
5. Фінансування послугадміністраторів виборів повинно поступати з фонду, котрий наповнюється за рахунок заставних коштів, що вносяться суб’єктами виборчого процесу. Застави необхідно збільшити до рівня самоокупності нової системи адміністрування виборів.

Повноцінно контролювати перебіг голосування і підрахунку голосів, кандидати в депутати, чи не голови місцевих рад, зможуть за допомогою, добре підготовлених спостерігачів, повноваження яких також необхідно розширити. Втілення цих порад та інших новацій, запропонованих громадянським суспільством, допоможуть знищити, добряче закорінену в наше політичне життя, ганебну практику керованих виборів.

Перемирие имело несколько задач, из них две основных: завершить перезагрузку власти путем досрочных парламентских выборов в мирной обстановке; перегруппировать, довооружить и подготовить к зимней кампании войска; и одну сверхзадачу – восстановить государственную границу, начав этот процесс с формального мониторинга полевыми группами наблюдателей ОБСЕ. Решение этой сверхзадачи положило бы начало реальной пацификации оккупированной части Донбасса. Нетрудно догадаться, что за поддержку такого сценария Путин потребует отречения от Крыма и разумеется получит отказ или неопределенный ответ. Дальнейшие действия самодура предугадать не сложно – вместо шахмат он начнет привычную игру в Чапаева. Однако, даже зная это, следовало рискнуть, потому как ввязаться в полномасштабную войну с вооруженным до зубов и отмороженным агрессором, по крайней мере тогда, было худшим вариантом. Между тем мирный план Путин воспринял с рациональным интересом – это была хоть какая-то возможность остановить рост экономических санкций, а также с интересом спортивным – он жаждет переиграть Киев на международной арене и указать «терпиле» его место. На лицо явный комплекс неполноценности несостоявшегося мирового лидера и на этом можно сыграть, забрасывая его мирными инициативами. Он получает садистское удовольствие от того, что брутально ломает все подобные начинания. Очень скоро он,  противоестественно противясь мирной логике, обнаружит критическую массу досадных ошибок и начнет вымещать за них зло на своем окружении. Униженное и оскорбленное окружение рано или поздно ему отомстит.

В развитие существующего мирного процесса можно предложить план создания Азовского автотранспортного коридора, который заключается в предоставлении платного перемещения сугубо мирных грузов по маршруту: Ростов-Мариуполь-Бердянск-Мелитополь-Крым. Весь транспорт российской стороны должен маркироваться электронными метками и сопровождаться специальными навигационными системами слежения. На первый взгляд это противоречит военной логике, которая говорит о необходимости полной блокады Крыма. Сразу оговорюсь, что я сторонник симметричных действий по восстановлению статус-кво территории Украины. Мы потеряли Крым вследствие военно-психологической операции на фоне революционной смены власти – таким же способом мы его вернем, мы потеряли контроль над Донбассом вследствие вооруженного вторжения России, таким же образом мы ее оттуда выдавим. Суть данной инициативы в том, что мы как цивилизованное государство во избежание гуманитарной катастрофы в Крыму, не только не отключаем газ, свет и воду, но и предлагаем возобновить снабжение Крыма всем необходимым для мирной жизни, в обмен на выполнение Россией п. 4 и п. 9 Минских договоренностей.

Знаменитое спортивное событие привлекло к себе внимание всего мира, в том числе и своим символизмом. Подготовка к нему происходила на фоне активного противодействия Россией запланированному на конец ноября подписанию в Вильнюсе Украиной и Молдовой договоров с Евросоюзом об ассоциированном членстве. Еще не было обращения красных директоров об отсрочке подписания соглашения, но обработка Януковича российскими спецслужбами достигла своего апогея. Возможно уже тогда была озвучена сумма, от которой он не смог отказаться, чего большинство украинцев знать не могло, пребывая в благостном ожидании саммита в столице Литвы.

В такой ситуации команда Владимира не могла рисковать. Да, мы не увидели фееричного боя. В действиях нашего боксера присутствовал холодный расчет, который базировался на формуле: «Порядок бьет класс». Методичное чередование клинчей, стремительных атак и острых контрударов сделали свое дело – мы победили по очкам.

Мне могут возразить, что Кличко изначально был сильнее Поветкина: физически, технически, психологически, и это давало ему превосходство в выборе тактики. На самом деле экстраполируя его морально-физическое состояние на нынешнюю военно-политическую диспозицию страны можно утверждать, что мы не менее сильные потому, что за нами правда – на нас вероломно напала некогда дружественная страна и мы боремся за статус-кво своей законной территории; за нами оскорбленный Запад, жаждущий восстановления статус-кво в мировом порядке, и соответственно оказывающий экономическое давление на агрессора, одновременно предоставляя нам военно-техническую помощь, адекватную уровню противостояния Украины коварному врагу.

Стремительные атаки и острые контрудары Владимира в военном смысле означают стандартный набор оперативно-тактических мероприятий, хорошо описанных в специальной литературе. Просто делать это нужно так, чтобы об этом, пусть даже шепотом, говорила вся Россия, говорила и боялась посылать своих детей и свои танки в Украину. И речь вовсе не о чрезмерной жестокости или преступлениях против человечности. Мы говорим о том, что военное искусство должно эволюционировать, а боевые практики  дополнены инновациями и креативом. Для этого к планированию операций нужно привлечь незашоренный интеллект гражданских специалистов. Волонтерское движение, успешно дополняющее военную логистику, на практике демонстрирует огромный потенциал общественных деятелей.

Боксерский клинч в военном смысле – это в большей степени мирные инициативы локального, регионального и международного уровня и в меньшей степени дезорганизация работы военной инфраструктуры в тылу противника.

Стремление к миру и справедливости у мирового сообщества чрезвычайно высоки и мы должны их всецело использовать для полного устранения северной угрозы.

В это же самое время в нашей молодой стране разворачивалось масштабное государственное строительство. Одним из главных атрибутов независимости является национальная валюта. Новая денежная единица купоно-карбованец с самого начала считалась промежуточной валютой, призванной поглотить инфляционные удары, которыми сопровождался переход от централизованной экономики к рыночной. В 1993 году был зафиксирован своеобразный послевоенный европейский рекорд гиперинфляции – 10155%, и этот показатель был третьим в мире после Бразилии и Заира. Тогда же,  большинство из нас познакомились с долларом, который де факто стал для наших граждан и предприятий резервной валютой и этот процесс положил начало долларизации украинской экономики. Стремительное обесценивание зарплат, безудержный рост цен и неумолимая девальвация порождали тогда дискуссии о разных мерах противодействия этим процессам. Предлагалось также и введение доллара в качестве национальной денежной единицы. Однако эта тема не получила своего развития, так как уже печаталась гривня и в благоприятный момент она должна была заменить купоно-карбованец.

Такой момент наступил 16 сентября 1996 года, с этого дня купоны были выведены с оборота, а обменный курс составил 1,  76 грн. за 1 доллар. Дальнейшая история нашей валюты выглядит следующим образом: с 1996 года по 2000 г. падение с 1,  9 до 5 грн./дол., с 2000 года по 2008 курс держался на уровне 5 грн./дол., 2009-2014 гг. – падение с 5,  0 до 8,  0 грн./дол. и в этом году курс обрушился до 14 гривень за доллар. Если на кривую изменения курса гривни к мировым валютам наложить кривую, характеризующую приток внешних инвестиций и увеличения ВВП страны, то мы увидим, что наибольший рост этих показателей отмечается в период стабильного курса гривни. Впрочем каждый из нас, кто получает зарплату и доходы в гривне, оглянувшись в недавнее прошлое увидит, что наиболее ценные свои приобретения или наибольшие накопления он сделал в период курсовой стабильности, длившейся с конца 1999 года по конец 2008 года. Что касается тех, кто получает зарплату в долларах, а в Одессе это моряки и те,  кто работает за границей, то они чувствуют себя одинаково хорошо в любой ситуации, а в случае падения курса гривни, они даже выигрывают.

Курсовая стабильность важна не только для обычных граждан, еще более она необходима хозяйствующим субъектам. Она позволяет прогнозировать финансовое состояние и планировать свою производственную деятельность. Мантрой стало утверждение, что Украине необходима реструктуризация промышленности. Для этого нужны новое оборудование, современные технологии и соответствующе подготовленные кадры. Сегодня широкомасштабное обновление производства могут позволить себе фирмы, производящие продукцию ликвидную на мировом рынке и соответственно имеющие валютные поступления. В основном это представители сырьевого сектора с низкой долей переработки. Заводы и фабрики, работающие на внутренний рынок и получающие доходы в гривне, закупить качественное зарубежное оборудование, в условиях постоянного роста доллара и евро не в состоянии. Привлечь инвестиции и длинные кредиты они тоже не могут из-за финансовой нестабильности, которая отпугивает инвесторов.

Почему так тяжело удержать курс гривни или хотя бы девальвировать ее планомерно? Причин здесь много и лежат они большей частью в экономической, правовой и политической плоскостях. Экономическая природа курсовых рисков очевидна: валюта является товаром и чем больше ее в стране, тем она дешевле. Чтобы ее было много нужно продавать за границу те товары и услуги, которые пользуются там спросом. Крайне важно, для притока валюты, постоянно заботится о создании благоприятный условий для прихода стратегических и портфельных инвесторов. Правовые причины, влияющие на курс гривни, определяются чрезмерной коррупцией в стране, а в банковской сфере в особенности. Национальный банк Украины является кредитором последней инстанции, что позволяет любому коммерческому банку получить дешевое рефинансирование (кредит для поддержки ликвидности, т. е. выплаты депозитов и других обязательств), которое он тут же направляет на покупку валюты. Таким образом, банки создают искусственный ажиотаж для повышения ее стоимости, чтобы затем продать с прибылью. Этот бизнес контролируется первыми лицами государства и особенно он активизируется под конец каденций или перед вынужденным уходом председателей нацбанка или тех же первых лиц. Подарком судьбы считаются в эти моменты любые проявления региональных или мировых кризисов, которые используются как ширма для этих махинаций. Политическая группа причин валютной и финансовой нестабильности проявляется через военные и социальные конфликты. В нынешней ситуации – это война с Россией на Донбассе.Там расположено множество сырьевых предприятий, которые в силу известных причин перестали отгружать продукцию на экспорт. Кроме этого Россия в огромном количестве печатает качественную фальшивую гривню, выбрасывая ее на украинский наличный рынок с целью разогреть его посредством массированных закупок валюты для финансирования своих террористов. Надеяться на то,  что эта подрывная валютная деятельность прекратится вместе с окончанием боевых действий у нас нет оснований. Более того, война огневая неизбежно трансформируется в ожесточенное экономическое противостояние. Также мало надежды на то,  что в ближайшее время удастся серьезно пошатнуть коррупцию в Национальном банке Украины. Нужны меры экстраординарные, но логичные с точки зрения политической и экономической перспективы нашей страны.

Выходом может стать добровольный односторонний переход Украины на евро. Такие примеры в мире были, есть и тем более будут по причине роста глобализации. На сегодняшний день 15 стран являются долларизованными официально, то есть на их территориях единственным законным средством платежа является валюта США. В зону евро, помимо 18 членов ЕС,  официально входят 9 территорий одна неофициально – это Косово. Нас не должно смущать то,  что в указанные валютные зоны входят малые и карликовые государства. Мы сознательно выбрали путь евроинтеграции и в любом случае вынуждены будем отказаться от национальной валюты в будущем. Просто геополитическая ситуация складывается так, что лучше это сделать сейчас. Да,  Национальный банк уже не сможет бесконечно эмитировать гривню, устанавливать договорные процентные ставки и заказные валютные коридоры. Но он это не сможет делать и тогда, когда станет членом системы центральных банков Евросоюза, то есть сможет, но в пределах маастрихских критериев. Они таковы, что эмиссия евро с литерой «U» возможна только в соответствии с реальным ростом экономики. Как не крути, но преступные банковские схемы быстрого обогащения горстки чиновников и олигархов по любому останутся в прошлом. Лучше это сделать поскорее.

Учитывая то,  что до конца 2015 года Украина получит безвизовый режим с Европой, то добровольный переход на евро в те же сроки позволит нам в значительной степени использовать возможности свободы передвижения людей и свободы передвижения капиталов, не дожидаясь официального вступления в ЕС. Применение только этих двух принципов, в отрыве от свободного перемещения товаров и услуг, способно существенно оживить нашу экономику.

 Мінські домовленості передбачають здійснення децентралізації влади в деяких регіонах Донецької та Луганської областей шляхом прийняття Закону про особливий статус цих територій. Цього робити категорично неможна. Будь-які ексклюзиви для окремих регіонів матимуть наслідком чергову кримську аномалію.

 Україні потрібна адміністративно-територіальна реформа, як складова загальної модернізації місцевого самоврядування. На мій погляд базовою має стати модель дворівневого адміністративно-територіального поділу, як оптимальна схема для збалансування територіальної влади держави та місцевих громад.

Територіальні представництва державної влади

Кількісне і профільне представництво центральних виконавчих органів на територіальному рівні визначається чітким розподілом повноважень в трикутнику: місцева рада, Президент і Кабінет Міністрів. Якщо розумна передача владних повноважень від центру до місцевого самоврядування сприймається суспільством позитивно, то в питаннях розподілу прав та обов’язків між Президентом та Верховною Радою, не все так добре. Існуюча політична модель не має чітких принципів і критеріїв розподілу повноважень між цими двома інститутами. Навіть за умови наявності у Президента більшості в Парламенті, ця невизначеність є джерелом перманентних конфліктів між бюрократами Президента і бюрократами Прем’єр-міністра, в які рано чи пізно втягуються перші особи. Причина цих конфліктів полягає в конкуренції, яка виникає природньо, бо площини їх повноважень перекривають одна одну. Тут треба виходити не з принципу збалансування повноважень в кожній сфері, а з принципу чіткого розподілу компетенцій. Тільки таким чином нам вдасться уникнути повторення конфронтації, яка була між Ющенко і Тимошенко. Оптимальною комбінацією може стати їх розподіл на безпековий, або президентський та соціально-економічний, або прем’єрський сектори. Питання зовнішньої, монетарної, правової та інформаційної політики мають бути сферою спільної відповідальності. До першого блоку належать:

-   Міністерство оборони;

-   Служба безпеки України;

-   Генеральна прокуратура;

-   Національна гвардія;

-   Зовнішня розвідка;

-   Державне бюро розслідувань;

-   Державна прикордонна служба;

-   Міністерство внутрішніх справ

Всі керівники вказаних відомств призначаються і звільняються винятково Президентом і саме ці органи є тим інструментом за допомогою якого можна бути реальним гарантом Конституції і безпеки громадян.

Спільна відповідальність реалізується через механізм, за яким посади Міністрів юстиції, зовнішніх справ і Голову Національного банку призначає Президент за поданням Прем’єр-міністра, а звільняє Верховна Рада через висловлення недовіри.

До соціально-економічного блоку належать всі міністерства, фонди, агентства, служби, інспекції, комісії, керівництво яких призначається і звільняється Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, або Прем’єр-міністром.

Розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування

Система територіального розподілу влади повинна гарантувати повсюдне забезпечення публічних послуг в асортименті та якості, які необхідні сучасному суспільству. В зв’язку з незадовільним станом, а інколи і повною відсутністю соціальної та інженерної інфраструктури в сільській місцевості, для адміністративно-територіальних суб’єктів І рівня необхідно ввести поняття про «мінімальний стандарт», що автоматично вказуватиме на першочерговість заходів для його досягнення. Таким чином основні завдання, а відтак і необхідні повноваження для органів самоврядування земель і міст окружного значення полягатимуть в якнайшвидшому забезпечені наступних стандартів:

1.Мінімальні стандарти особистої безпеки громадян і збереження майна:

-наявність поліклініки та станції швидкої допомоги з двома спеціальними автомобілями;

-наявність пожежного депо у складі двох автомобілів, двох професійних пожежників та волонтерської пожежної дружини із 6 чоловік;

-наявність відділку муніципальної поліції у складі двох професійних поліцейських, двох автомобілів та волонтерської дружини в кількості по три людини на кожних населений пункт, або 10 чоловік на 5 тисяч населення для міста.

2.Мінімальні стандарти в комунальній сфері:

-забезпечення можливості кожній оселі і підприємству під’єднатись до електроенергії, газу, водогону, каналізації та інформаційних комунікацій;

-організація збору та вивозу твердих побутових відходів;

-забезпечення з єднання всіх населених пунктів та окремих об’єктів, які розташовані на території землі, дорогами 4 категорії з асфальтобетонним покриттям, які в свою чергу сполучаються з державними дорогами;

-облаштування всіх вулиць міст, селищ та сіл дорогами з твердим покриттям та освітленням;

-організувати функціонування громадського транспорту та необхідної для цього інфраструктури.

3.Мінімальні стандарти в соціальній сфері:

-забезпечити наявність та утримання кладовищ та ритуальних служб;

-забезпечити наявність та функціонування спортивної інфраструктури у складі футбольного, баскетбольного, волейбольного ти легкоатлетичних майданчиків;

-забезпечити функціонування торгових об’єктів з максимальним асортиментом товарів;

-забезпечити функціонування загальноосвітнього шкільного комплексу з автопарком у складі 3-х шкільних автобусів.

4.Мінімальний набір адміністративних послуг:

-планування розвитку територій;

-реєстрація актів громадського стану, прав власності на рухоме і нерухоме майно;

-видача дозволів та узгоджень для бізнесу;

-регулювання сфери земельних відносин та будівництва.

До територіальних суб’єктів ІІ рівня – округів, належать всі повноваження окрім тих, що входять до обов’язкових власних повноважень суб’єктів І рівня, і тих, які делеговані округом державі.

До територіальних суб’єктів ІІ рівня, міст державного значення, належать всі повноваження, за винятком тих, котрі делегуються державі.

При розподілі повноважень між територіальними суб’єктами першого та другого рівнів і державою, початковим є принцип обов’язкової компетенції, який реалізується через мінімальні стандарти та набори послуг. Потім застосовується принцип субсидіарності, згідно якого решту повноважень, котрі не зацікавлять перший рівень може бути делеговано вищому рівню та державі. Поєднання цих принципів, при відповідній фінансовій основі місцевого самоврядування дозволить суттєво прискорити покрашення соціальної та інженерної інфраструктури наших міст і сіл.

Повна версія моделі реформи місцевого самоврядування

http://www.ex.ua/933012109671

Кількісне і профільне представництво центральних виконавчих органів на територіальному рівні визначається чітким розподілом повноважень в трикутнику: місцева рада, Президент і Кабінет Міністрів. Якщо розумна передача владних повноважень від центру до місцевого самоврядування сприймається суспільством позитивно, то в питаннях розподілу прав та обов’язків між Президентом та Верховною Радою, не все так добре. Існуюча політична модель не має чітких принципів і критеріїв розподілу повноважень між цими двома інститутами. Навіть за умови наявності у Президента більшості в Парламенті, ця невизначеність є джерелом перманентних конфліктів між бюрократами Президента і бюрократами Прем’єр-міністра, в які рано чи пізно втягуються перші особи. Причина цих конфліктів полягає в конкуренції, яка виникає природньо, бо площини їх повноважень перекривають одна одну. Тут треба виходити не з принципу збалансування повноважень в кожній сфері, а з принципу чіткого розподілу компетенцій. Тільки таким чином нам вдасться уникнути повторення конфронтації, яка була між Ющенко і Тимошенко. Оптимальною комбінацією може стати їх розподіл на безпековий, або президентський та соціально-економічний, або прем’єрський сектори. Питання зовнішньої, монетарної, правової та інформаційної політики мають бути сферою спільної відповідальності. До першого блоку належать:

-                     Міністерство оборони;

-                     Служба безпеки України;

-                     Генеральна прокуратура;

-                     Національна гвардія;

-                     Зовнішня розвідка;

-                     Державне бюро розслідувань;

-                     Державна прикордонна служба;

-                     Міністерство внутрішніх справ

Всі керівники вказаних відомств призначаються і звільняються винятково Президентом і саме ці органи є тим інструментом за допомогою якого можна бути реальним гарантом Конституції і безпеки громадян.

Спільна відповідальність реалізується через механізм, за яким посади Міністрів юстиції, зовнішніх справ і Голову Національного банку призначає Президент за поданням Прем’єр-міністра, а звільняє Верховна Рада через висловлення недовіри.

До соціально-економічного блоку належать всі міністерства, фонди, агентства, служби, інспекції, комісії, керівництво яких призначається і звільняється Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, або Прем’єр-міністром. Таким чином проводиться адміністративно-політична межа, коли безпосередній кадровий вплив Президента обмежується тільки силовим блоком, а безпосередній кадровий вплив Верховної Ради і Кабінету Міністрів розповсюджується тільки на економічний та соціальний блоки. Після наведення ладу у повноваженнях головних державних інституцій стає зрозумілою логіка взаємовідносин представництв центральної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Ліквідація державних адміністрацій, не означає ліквідації контролю державою за законністю прийняття рішень органами місцевого самоврядування. Цей контроль, а також координація діяльності місцевої влади і нагляд за якістю надання ними соціально-адміністративних послуг залишаються в компетенції держави. Тільки тепер ці функції будуть реалізуватись через існуючі територіальні представництва.

Урядова вертикаль буде здійснювати координацію діяльності всіх територіальних представництв підзвітних Кабінету Міністрів, а також контролювати якість публічних послуг, які надаються цими представництвами та місцевою владою населенню. Ці органи будуть називатись Урядовими комісаріатами і базуватимуться на територіальних майданчиках Міністерства економічного розвитку і торгівлі, використовуючи їх кадровий і технічний ресурс. Також до компетенції Урядових комісаріатів будуть входити повноваження по координації зусиль учасників міжрегіональних та транснаціональних проектів. В разі необхідності, для прискорення реалізації великих інфраструктурних проектів, Кабінет Міністрів може створювати тимчасові спеціальні округи з відповідною адміністрацією.

Головне завдання президентської вертикалі здійснювати координацію територіальних представництв всіх силових та правоохоронних органів, а також нагляд за законністю рішень і дій органів місцевого самоврядування та територіальних представництв центральних органів виконавчої влади. Базовим майданчиком для реалізації цих повноважень стануть представництва Генеральної прокуратури на місцях. В зв’язку з цим, функції загального нагляду у прокуратури забирати не треба, тому що саме вони дають можливість органічно вмонтувати структурні підрозділи прокуратури в конструкцію президентських повноважень на всіх рівнях влади. В середовищі європейських експертів не має єдиної думки щодо необхідності обмеження функцій прокуратури тільки представництвом державного обвинувачення та інтересів держави і громадян в судах, наглядом за слідчими та пенітенціарними закладами. Більш того, все гучніше лунають голоси про те, що загальний нагляд може бути корисним для правової держави, якщо його наповнити конкретним змістом. В нашому випадку цей зміст має стосуватись національної безпеки, забезпечення якої є прямим обов’язком Президента.

З метою попередження та ефективної ліквідації антидержавних, сепаратистських і терористичних акцій необхідно створити спеціальні територіальні поліцейські округи, в межах яких будуть об’єднуватись і координуватись зусилля та ресурси Національної гвардії, Державної поліції, Служби безпеки України. В цих округах, як і у військових, необхідно жорстко дотримуватись принципу екстериторіального формування рядового складу і постійної ротації сержантського та офіцерського складу. Розмір і кількість таких округів мають залежати від рівня потенціальної загрози для конституційного ладу та безпеки людей, яка може з’явитись на територіях адміністративно-територіальних утворень, котрі увійдуть до складу даних галузевих об’єднань. В разі введення надзвичайного стану координація дій державних територіальних органів та місцевої влади покладається на керівника відповідного поліцейського округу. У випадку оголошення воєнного стану на частині території України – координація дій всіх органів влади покладається на командувача відповідного військового округу. Таким чином функції районних і обласних державних адміністрацій розподіляються між місцевим самоврядуванням, урядовими комісаріатами, які підзвітні уряду і силовими відомствами, які підзвітні Президенту. При такій конструкції влади, окремий інститут представників Президента вбачається абсолютно зайвим.

Повна версія моделі реформи місцевого самоврядування

http://www.ex.ua/487222300265

Незважаючи на те, що Президентом підготовлені конституційні поправки, якими передбачено залишити адміністративно-територіальний поділ незмінним, багато експертів обґрунтовано схиляються до необхідності нового адміністративного поділу, котрий має стати основою для сучасного формату місцевого самоврядування. За його базу пропонується взяти модель дворівневого поділу, як таку, що найповніше забезпечує єдність вертикально-горизонтальної структури місцевого самоврядування і не перевантажує її бюрократичними нашаруваннями з перехресними та дублюючими повноваженнями. 

При дворівневому адміністративно-територіальному поділі, замість областей і районів з’являється багато незалежних міст і округів, назви яких широкому загалу невідомі. Для зручної ідентифікації цих суб’єктів територіального устрою України, на її карті необхідно створити 9 регіонів. Ці, значною мірою, віртуальні території матимуть винятково історичне та географічне смислове навантаження і ніякого адміністративного.

Назви і приблизні межі цих регіонів встановлені за принципом, який полягає в тому, щоб вшанувати пам'ять племен, народів та держав, які існували на території нашої країни за останні 3000 років, зробили певний внесок в її культуру та залишили свій слід у світовій історії. Галичина, Волинь, Поділля, Сіверщина – ці назви земель на Заході та Півночі є звичними для нас і сформувались вони в останнє тисячоліття.

Карпатія – це нова назва територій, котрі прилягають до Карпат з обох боків і сьогодні входять до складу Закарпатської, Чернівецької, а також є частинами Львівської та Івано-Франківської областей.

Назви Скіфія, Сарматія, Остготія – це данина пам’яті тих етносів, які існували деякий час поряд, а потім змінюючи один одного, зрештою розчинилися в часі, не залишивши по собі прямих нащадків: однойменних народів чи держав.

Таврія, значна територія Півдня, бере свою назву від Таврів, войовничого народу, який населяв цей куток України в ІІ-І тисячоліттях до нової ери і був поглинутий скіфами та стародавніми греками.