У п’ятницю мені на очі потрапив пост народного депутата від партії «Слуга народу», голови комітету з питань здоров’я нації Михайла Радуцького, в якому нардеп розповів, що Одеський онкодиспансер 60% фінансування відкладає на депозитний рахунок, що, за його словами, є «абсолютно ненормальною ситуацією». Інформація та її подача мене здивували, тому сьогодні, скориставшись своїм статусом новообраного депутата місцевої ради, відвідала онкодиспансер та поспілкувалася з адміністрацією медичного закладу.

Мені розповіли, що вільні грошові кошти акумулюються на депозиті під виконання договірних зобов'язань за тендерними процедурами відповідно до Фінансового плану на 2020 р. Медичний заклад активно закуповує медикаменти, вироби медичного призначення, лабораторні реактиви, продукти харчування, проводить ремонтні роботи, також необхідні кошти на обслуговування і закупівлю дорогого устаткування і т.д. Сума поставки за тільки контрактами, які будуть укладені за підсумками останніми торгів, становить понад 24 млн. грн. Крім цього, сума заборгованості за раніше укладеними контрактами становить понад 10 млн. грн. Мені пояснили, що часовий період з моменту оголошення процедури до укладення контрактів становить більше 3-х місяців. Тобто із суми на депозитному рахунку 35 млн грн вже розписані під оплату цих тендерних закупівель.

Одеський онкодиспансер не здійснює передоплату, а навпаки використовує у своїй практиці проведення розрахунків з відстрочкою платежів понад 30 днів, тобто отримує безкоштовний кредит у постачальників товару, робіт і послуг. Як на мене, наведене, вказує, що підприємство раціонально використовує кошти для виконання своїх завдань. Стосовно ж збільшення заробітної плати, то питання залишається відкритим. Штатний розклад повинен затверджуватися Департаментом охорони здоров'я Одеської області, який обмежує її збільшення, більше того штатний розклад на 01.09.2020 р ще не підписано. Та й навіть з огляду на це так звана «текучка кадрів» є доволі низькою, що вказує на гідні умови праці для співробітників.

Таким чином, сьогодні в онкодиспансері мені відповіли на всі мої запитання. Проте натомість у мене виникли запитання до Михайла Радуцького.

По-перше, що ненормального у тому, що медична установа акумулює вільні кошти на власних депозитних рахунках (не у кишенях представників адміністрації) у такий складний для держави період? Хіба ненормальним є мати своєрідну фінансову подушку на випадок нестачі коштів, щоб мати можливість своєчасно виплачувати заробітну плату співробітникам та проводити життєвонеобхідні закупівлі для онкохворих, яким затримка може коштувати життя?

По-друге, у своєму пості нардеп наводить приклад Центрів екстреної допомоги і з якою метою кошти на рахунках акумулюють вони – ця інформація йому відома. Що завадило Радуцькому поставити аналогічне запитання Одеському онкодиспансеру? Мені сьогодні на отримання відповіді вистачило витратити годину свого часу; на написання депутатського запиту помічникам нардепа, гадаю, часу потрібно було б не більше.

По-третє, стосовно скарг. Михайло Радуцький зазначає, що Одеський онкодиспансер лідер за кількістю скарг пацієнтів. Де можна ознайомитися з такою статистикою? Сьогодні в онкодиспансері мені повідомили, що від 1 квітня цього року по сьогоднішній день медичний заклад отримав 10 скарг, із яких одна була висунута кілька разів. Всі їх розглянули, порушень не знайшли, а заявники письмово підтвердили про відсутність претензій до онкодиспансеру. З огляду на це я можу зробити лише висновок, що у нас в країні просто ідеальне медичне обслуговування, якщо «лідер за кількістю скарг від пацієнтів» має аж цілих 10 скарг, після розгляду яких претензій ні в кого не залишилося.

Крім всього іншого під час спілкування сьогодні з головним лікарем онкодиспансеру Олегом Лук’янчуком я дізналася, що співробітники чекали на візит Михайла Радуцького під час його останньої поїздки до Одеси. Прочекали до 20:00 і так і не дочекалися. З цього витікає цілком логічне, четверте запитання. Шановний Михайле Борисовичу, можливо б перед тим, як писати про те, що необхідно медичному закладу й скарги від пацієнтів, варто було б хоча б разочок навідатися до цієї установи й особисто переконатися у реальному стані речей, а не довіряти лише «як мені повідомили»?

P.S. Так як ситуація з онкологічними захворюваннями є доволі сумною в Одеській області, та й по всій країні загалом, я надалі триматиму руку на пульсі ситуації навколо Одеського онкологічного диспансеру. Найближчим часом буде надіслано депутатський запит і за результатами відповіді й особистого відвідування медичного закладу я напишу глибоку аналітику про реальний стан речей в онкодиспансері.

Вже 25 листопада в Одеському національному медичному університеті повинні нарешті відбутися вибори ректора. Після двох з половиною років блокування в судовому порядку проведення конкурсу на посаду ректора ОНМедУ МОЗ нарешті отримав цю можливість. На цю посаду, як не дивно, знову претендує незмінний очільник вишу Валерій Запорожан, котрий очолював одеський медін 24 роки і звільнення якого супроводжувалося гучним скандалом.Нагадаю, 17 липня 2018 року тодішня очільниця Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун за недотримання умов контракту звільняє зі своєї посади ректора Одеського національного медичного університету Валерія Запорожана за недотримання умов контракту. До чергових виборів ексректор не досидів усьго два місяці.Вже тоді і Запорожан, і наближені до нього співробітники чітко розуміли, що вибори на носі, а з огляду на жорстку позицію МОЗу і настрої в колективі провести їх так, як їм хочеться – не вдасться. Тому 25 липня 2018 року Валерій Запорожан за своєю заявою отримав ухвалу Печерського районного суду м. Києва, якою заборонено МОЗ України оголошувати конкурс на заміщення посади ректора ОНМедУ та проводити вибори. Ексректор чудово розумів, що поки в ректораті знаходиться адміністрація, яка була призначена міністерством охорони здоров’я, відновитися на посаді ректора в законний спосіб йому не вдасться.Поки в кріслі очільника профільного міністерства знаходилася Уляна Супрун вищезгадана судова ухвала продовжувала свою дію (зі зрозумілих причин). Не «впала» вона і за часів Зоряни Скалецької та Іллі Ємця – ніхто з міністрів не наважувався легітимізувати скандального ректора, котрий крім розкрадання державних коштів на тілі вишу прославився ще й тісною співпрацею з президентом-втікачем Віктором Януковичем.Перший міністр, котрий простягнув свою руку допомоги Запорожану став Максим Степанов. Чому він, адже саме Степанов довгий час очолював Одеську область й чудово бачив та розумів, що відбувається з ОНМедУ й наскільки токсичним є постать ексректора? Проте, можливо, для деяких осіб є речі важливіші за честь та достоїнство…Липень 2018го. До Одеського національного медичного університету прямує з Міністерства охорони здоров’я перевірка про дотримання статуту та контракту ректором. Перевіряючих не пускають навіть на поріг ректорату, а Валерій Запорожан не знаходить нічого розумнішого, аніж не допустити проведення перевірки у судовому порядку. Орган управління вишу не допускають до підконтрольного йому об’єкта і саме це стало приводом для розірвання контракту з ректором. Що ж так ретельно намагався приховати Запорожан?Після того, коли до своїх повноважень приступила назначена МОЗом адміністрація, перевіряючим все-таки вдалося отримати доступ до документації університету і висновки перевірки були явно невтішними для ексректора. Більшість медичного обладнання (на суму 220 000 000 грн з 334 670 000 грн), не задіювалося безпосередньо в навчальному процесі, а використовувалось для надання платних медичних послуг. Окрім того виявилися щонайменше 816, 7 тис грн. нецільового використання коштів — згідно з штатним розкладом, оплата праці відбувалась за рахунок спеціального фонду, водночас, платних послуг на таку суму не надавалось. Окремо в перевірці згадали і про ТОВ «Науковий парк «Біометричний інноваційно-технологічний кластер «Бітек», одним із засновників якого є Одеський національний медичний університет, і який знаходився на території медуніверситету без відповідного договору оренди. Саме під цей парк свого часу було виділено майже 8 гектарів землі і на розвиток якого повинні були виділятися мільярди державних коштів, проте щось пішло не так.У жовтні того ж року до університету завітала ще одна міністерська перевірка – цього разу перевіряли майно вишу. Під час неї перевіряючі знайшли так звану «лабораторію-привид» — міжкафедральну лабораторію Університетської клініки, на яку було витрачено майже 70 млн грн на дороговартісне обладнання та реактиви, проте введена в експлуатацію вона так і не була. У 2019 році Рахункова палата України провела аудит ефективності використання коштів державного бюджету, що були виділені на підготовку медичних кадрів вищими навчальними закладами. З нього стало відомо, що Одеським медуніверситетом з власної провини було втрачено частину земельних ділянок, виділених місцевою владою для університету.

Зокрема, університетом було змінено цільове призначення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 2, та збудовано 5-секційний 12-поверховий житловий будинок, що призвело до втрати частини майна площею 0, 5848 га.

Аналогічно, Одеським медуніверситетом змінено цільове призначення земельних ділянок за адресами: м. Одеса, вул. Мечникова, 32, і вул. Малиновського, 37, де було розміщено офіс однієї з будівельних компаній на трьох з чотирьох поверхів гуртожитку № 5 та влаштовано житловий будинок на семи з дев'яти поверхів гуртожитку № 6 відповідно, що призвело до втрати частини цих земельних ділянок. Після рейдерського захоплення вишу 10 грудня 2018 року закупівля обладнання не для навчального процесу (університет це освітній заклад, який перш за все повинен надавати освітні послуги, а не лікувальні) продовжилася. Всього за ці два роки обладнання було закуплено майже на третину мільярду гривень. Співробітники розповідають, що більшість з цього обладнання стоїть навіть не розпаковане, приміщення до його встановлення не підготовлені.Медичною апаратурою та відкатами з неї Запорожан розраховується як зі своїми покровителями, так і зі своїми прибічниками. Якщо проаналізувати закупівлі на сайті Прозоро, то можна побачити, що «університет» закуповує доволі вузькоспецифічне обладнання. Я вже писала матеріал про те, що воно було придбане для надання приватних медичних послуг на кафедри співробітників, котрі активно підтримали Валерія Запорожана. У грудні 2019 року з’являється інформація, що Одеський національний медичний університет сплатив 23 мільйони гривень на рахунки приватним фірмам ТОВ «Медхолдінг» та ТОВ «Медгарант», які фігурують в кримінальних провадженнях про постачання медтехніки за завищеними цінами.

Можливо, саме за допомогою подібних схем Валерій Запорожан, котрий за офіційними даними все життя займався виключно науковою та педагогічною діяльністю, і зумів заробити собі чималий капітал.

Візьму на себе сміливість припустити, що саме за свою «підприємницьку жилку» Валерій Запорожан і приглянувся Максиму Степанову. Можливо, нинішній міністр в ОНМедУ побачив чергову потужну схему для обкрадання держави.Що цікаво – Одеський національний медичний університет серед всіх медичних вишів проводить найбільшу кількість закупівель, проте в рейтингу медичних освітніх закладів за всіма параметрами пасе задніх. Воно й не дивно: якщо прогулятися університетськими корпусами кварталами Пастера – Ольгіївська – Валіховський провулок, ніколи не здогадаєшся, що виш отримує майже мільярд грн на рік на своє фінансування. Поки університет проводить доволі дивні тендери та роздає землю, в той же час студенти-медики навчаються на обладнанні, котре було придбане для університету ще попереднім ректором Ілліним майже 30 років тому, та за радянськими підручниками. І це при тому, що медицина це саме та наука, яка розвивається щодня! Здавалося б, розкрадання медуніверситету це проблема держави, а не пересічних громадян. Проте саме такі дії несуть потужний удар по медичній освіті, що як наслідок напряму відобразиться на загальній системі охорони здоров’я. Ексректор краде не в держави, а в усього колективу ОНМедУ. Студенти не винні в тому, що обраний ними виш не зміг повноцінно дати їм знання, навчити всьому тому, що повинен знати та вміти майбутній лікар. А майбутні пацієнти не винні, що вимушені звертатися саме до таких лікарів, котрих «навчали» у Запорожана…Таким чином, медична освіта це пряма інвестиція у здоров’я українців. І шанс на якісне медичне обслуговування у нас крадуть вже сьогодні такі люди, як Валерій Запорожан та Максим Степанов, для яких гроші стали вищої цінністю за людське життя та здоров’я.