Згідно з новою програмою, затвердженою Одеською обласною державною адміністрацією, роботодавці, які отримали мікрогрант або грант на розвиток бізнесу, можуть претендувати на одноразову фінансову допомогу у розмірі 10 тисяч гривень за кожного працевлаштованого ветерана або особу з інвалідністю внаслідок війни. Якщо ж ветерана наймають за направленням служби зайнятості, підприємство може подати заявку на отримання додаткової підтримки.

Як працює програма?

Процедура отримання фінансової допомоги передбачає кілька етапів:

1. Працевлаштування ветерана. Роботодавець укладає трудовий договір із особою, яка має статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни.

2. Подання заяви. Підприємство звертається до філій або відділів Одеського обласного центру зайнятості, надаючи пакет документів, що включає:

- заяву на отримання фінансової допомоги;

- копію трудового договору;

- посвідчення працевлаштованого ветерана;

- довідку з банку про реквізити рахунку.

3. Перевірка документів. Центр зайнятості протягом 10 робочих днів передає документи до Департаменту економічної політики та стратегічного планування Одеської ОДА.

4. Ухвалення рішення. Після перевірки департамент видає розпорядження про надання коштів роботодавцю.

5. Перерахування коштів. Сума у 10 тисяч гривень надходить на рахунок підприємства до 15 числа наступного місяця після ухвалення рішення.

Наскільки ефективна ця ініціатива?

Хоча програма є важливим кроком для сприяння працевлаштуванню ветеранів, її ефективність викликає значні питання.

1. Обмежений спектр підтримки Програма поширюється виключно на новостворені робочі місця, які виникли з початку 2025 року. Це означає, що підприємства, які вже мають відкриті вакансії і могли б прийняти ветеранів, залишаються поза межами підтримки. Це створює ситуацію, коли вже існуючі робочі місця не враховуються в межах програми, що може стримувати процес працевлаштування.

2. Не всі роботодавці можуть скористатися допомогою, лише ті підприємці, які отримали мікрогранти або гранти на створення чи розвиток власного бізнесу, мають право на фінансову підтримку. Інші підприємства, навіть якщо вони готові працевлаштувати ветеранів, не отримають жодних заохочень. Це звужує коло роботодавців, які можуть скористатися програмою, та зменшує її потенційну ефективність.

3. Сума підтримки незначна 10 тисяч гривень – це одноразова виплата, яка навряд чи стане серйозним стимулом для підприємців. Оскільки вартість адаптації ветерана на новому робочому місці може бути значно вищою (навчання, професійна перепідготовка, медичні чи психологічні потреби), ця сума не вирішує ключових проблем. Для порівняння, у деяких європейських країнах програми підтримки ветеранів включають довгострокові податкові пільги та покриття частини заробітної плати.

Щоб зробити програму більш ефективною, варто було б:

- Розширити категорію отримувачів допомоги, включивши всі підприємства, які працевлаштовують ветеранів, незалежно від того, отримували вони гранти чи ні.

- Надавати довгострокові стимули, наприклад, звільнення від податків або компенсацію частини заробітної плати протягом певного періоду.

- Підтримати ветеранів напряму, створивши програми навчання та адаптації, що допомогли б їм отримати сучасні професійні навички.

Попри благі наміри чиновників, нова програма містить низку обмежень, які можуть суттєво знизити її реальний вплив на ринок праці. Якщо держава прагне зробити працевлаштування ветеранів дієвим інструментом інтеграції, вона повинна переглянути умови програми, збільшити її охоплення та передбачити більш комплексні механізми підтримки. Лише так можна забезпечити стабільну зайнятість для тих, хто ризикував життям заради країни.

Однак звіт голови Одеської обласної ради Григорія Діденка (Слуга народу) за 2024 рік більше схожий на формальність, сповнену бюрократичних штампів та загальних заяв. При цьому витрати на утримання апарату обласної ради продовжують зростати шаленими темпами: лише на заробітні плати чиновників у 2024 році пішло 41, 7 мільйона гривень, що на 10 мільйонів більше, ніж у 2023 році. Премії за високі досягнення та надбавки за особливо важливу роботу у 2024 році працівникам апарату склали понад 25 мільйонів гривень платників податків.

При цьому обласна рада фактично не має повноважень впливати на бюджет області чи ухвалювати важливі для регіону програми через воєнний стан. Тож чим виправдані такі витрати?

Проаналізуємо документ детальніше та розберемося, що ховається за красивими словами у звіті.

1. Загальні заяви без реальних результатів

Замість чітких цифр та фактів – абстрактні формулювання, які не дають жодного розуміння про ефективність роботи.

«Продовжуємо підтримувати військових, захищати права громадян, надавати допомогу сім’ям у складних умовах»
➡ Виглядає добре, але що конкретно зроблено? Які саме ініціативи підтримані?

«Переформатували діяльність під виклики воєнного часу»
➡ Що це означає на практиці? Відомо лише, що витрати на зарплати апарату зросли на 10 млн грн, а сесій провели всього 5 за рік.

«Пріоритетом стало забезпечення безпеки громадян»
➡ Безпека – це пріоритет всіх органів влади під час війни. Але які саме заходи були реалізовані? Чи вплинуло це на життя мешканців області?

2. Маніпулятивний підхід до теми укриттів

«Розширення мережі укриттів у навчальних і медичних закладах»
➡ Скільки укриттів облаштовано? Яка ситуація була раніше? Скільки залишилося без належного захисту?

«На 10 об’єктах роботи завершено на 100%, решту планують завершити у 2024 році»
➡ Чому такий повільний темп? Чи були ці 10 об’єктів у критичному стані? Де конкретний список об’єктів?

Варто зазначити, що, за інформацією ЗМІ, НАБУ розслідує справу щодо незаконного збагачення голови Одеської обласної ради Григорія Діденка, і там згадуються питання, пов'язані з облаштуванням укриттів.

3. Нечіткі дані про підтримку військових

«Було реалізовано 91 важливий проєкт, 15 з яких – для військових частин»

➡ Що це за проєкти? Чи отримали військові справді необхідну допомогу, чи це були формальні ініціативи?

«Реалізовано низку рішень щодо передачі матеріальних ресурсів»
➡ Яких саме ресурсів? У яких обсягах? Чому немає конкретних цифр?

4. Бюрократичні процеси замість реальних змін

«Передано майно з балансу однієї установи на баланс іншої»

➡ Як це вплинуло на якість послуг для громадян? Це просто паперова робота чи реальні зміни?

«Передано 33 одиниці медичного обладнання та 12 одиниць транспорту»
➡ Що це за обладнання? Які лікарні його отримали? Чи це справді критично важливі апарати, чи просто формальна передача?

5. Імітація роботи облради

«Проведено 5 сесій, розглянуто 127 рішень»

➡ Скільки з цих рішень реально вплинули на життя мешканців області? Що саме було ухвалено?

«Прийнято звернення до Президента України щодо підтримки Плану перемоги»
➡ Який практичний результат цього звернення? Чи змінило це щось у реальному житті?

6. Недостатня взаємодія з громадянами

«Надійшло 559 звернень громадян, 366 вирішено позитивно»

➡ Що саме вирішено? Які проблеми громадян вдалося усунути?

«Отримано 8821 лист, відправлено 2568 відповідей»
➡ Просто підрахунок вхідної та вихідної кореспонденції – це не показник ефективності.

Висновок: багато слів – мало реальних справ

1. Замість реальних досягнень – загальні фрази та бюрократичний шум.

2. Зросли зарплати чиновників, але нічого не зроблено для мешканців області.
3. Немає конкретики щодо допомоги військовим та облаштування укриттів.
4. Робота облради виглядає як імітація: 5 сесій на рік і 25 мільйонів гривень на премії.

Чи потрібен Одеській області такий підхід до управління та такий голова Одеської обласної ради?

Питання, напевно, риторичне, але ви можете написати свою думку.

Програма охоплює кілька напрямів: одноразові виплати дітям загиблих Захисників, відшкодування вартості реабілітації ветеранів із тяжкими пораненнями, створення ветеранського простору в Одесі та підтримка бізнеса. На перший погляд, це звучить як комплексний підхід. Однак, детальніший аналіз показує, що програма має суттєві дисбаланси й не охоплює всіх важливих аспектів. 

Наприклад, одноразова допомога дітям загиблих Захисників становить лише 2000 гривень на одну дитину. Ця виплата здійснюється до Дня Незалежності, і хоча вона має символічне значення, її реальний вплив на родини є мінімальним. У сучасних економічних умовах такі суми виглядають майже формальними й не можуть забезпечити потреб дітей, які втратили батьків. 

Ще одним болючим питанням є реабілітація ветеранів із тяжкими пораненнями. На це передбачено 4 мільйони гривень, однак вартість комплексної реабілітації, особливо для осіб із втратою функціональних можливостей кінцівок, є дуже високою. Ці кошти навряд чи зможуть задовольнити всі потреби. Реабілітація ветеранів, зокрема фізична, є однією з найбільш витратних і довготривалих частин процесу повернення до повноцінного життя, тому бюджет на це потребує перегляду.

Окремою статтею витрат у бюджеті є 20 мільйонів гривень, виділених на створення Одеського регіонального ветеранського простору. Цей центр покликаний стати місцем для інтеграції ветеранів у суспільство, надання їм послуг та підтримки. Однак поки що залишається незрозумілим, які саме послуги будуть надаватися, як центр працюватиме і чи виправдає він такі значні витрати. Є ризик, що значна частина коштів буде витрачена на адміністративні витрати, а не на реальні потреби ветеранів.

Підтримка бізнеса для працевлаштування ветеранів також виглядає недостатньою — виділено лише 1 мільйон гривень, що становить приблизно 10 тисяч гривень на одного працевлаштованого ветерана. У реаліях сучасного бізнесу ця сума виглядає мізерною. 

Основним недоліком програми є її орієнтація на короткострокові заходи. Відсутність довгострокових стратегій підтримки, таких як програми перекваліфікації, гранти на освіту чи стипендії для ветеранів, знижує її ефективність. Крім того, немає прозорих механізмів моніторингу використання коштів. Це створює ризики корупції або неефективного використання бюджетних ресурсів.

Що ж потрібно змінити? Насамперед слід переглянути структуру фінансування. Замість того, щоб виділяти майже половину бюджету на ветеранський простір, варто спрямувати більше коштів на реабілітацію, освітні програми для дітей загиблих та підтримку підприємництва. Важливо також запровадити механізми прозорості та підзвітності, щоб громадськість могла відслідковувати, як витрачаються кошти.

Крім того, слід включити до програми курси перекваліфікації, які дозволять ветеранам знайти себе у нових професіях, і створити систему грантової підтримки для ветеранів, які прагнуть отримати нову освіту чи створити бізнес.

Програма Одеської обласної військової адміністрації є важливим кроком у підтримці ветеранів, але вона повинна враховувати реальні потреби Захисників і Захисниць та їхніх родин. Інакше її ефективність залишатиметься низькою, а значна частина бюджету буде витрачена марно. Україні потрібні не формальні програми, а реальні ініціативи, які забезпечать гідне життя тим, хто пожертвував собою заради нашої свободи. 

Президент України звільнив з посади голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації Максима Марченка.

Серед плюсів, які мені важко було знайти:

+ Професійний військовий — краще було б продовжувати ним бути.

+ Можливо в області відносно спокійно в тому числі завдяки тому, що відбулося це призначення у березні минулого року.

А мінусів авжеж більше:

-Відсутні менеджерські здібності.

-Не бажання розбиратися в проблемах області.

-Команда людей, до якої дуже багато питань і яку він не бажав або не мав права змінювати.

-Корупційні скандали — два заступники затримані на отриманні хабаря.

І додам: за весь минулий рік відповіді на депутатські звернення за його підписом виглядали як: або людина не читала те, що підписує або зовсім не професійна та не компетентна. В обидвох випадках це дуже страшно.

Професійний військовий, який витратив рік на те, в чому зовсім не розбирався, хоча міг значно підсилити ЗСУ та нищити ворога на фронті. Але найголовніше, щоб наступне призначення не було гіршим!

Україна обов'язково переможе! Слава Україні!

У Верховній Раді України зареєстрований законопроєкт щодо очищення влади від засновників та членів антиукраїнський політичних партій — 7318. У ньому передбачається заборона всім членам проросійських партій (ОПЗЖ, Шарія, Наші, Партія Регіонів, Комуністи та інші) балотуватися в депутати, на пост Президента Україні, міського/сільського голови та обіймати посади в органах влади протягом 10 років.

При умові, що його приймуть у такому вигляді, як він є зараз — реалізація його буде не така, як всі очікують. І ось основні причини чому:

- Раніше законодавство дозволяло бути депутатом, а не бути членом партії. Тому частину людей з Партії Регіонів та Комуністів цей законопроєкт ніяк не зачепить, навіть якщо вони були депутатами від цих політичних сил.

- Реєстри членів партій знаходяться у самих партіях. Відповідно вони також можуть бути змінені. А от де знайти зараз реєстри членів Партії Регіонів чи Комуністів? Можливо, авжеж, залишилися в архівах ЦВК та ТВК списки тих, хто обирався та тих, хто «світився» в партійних документах. Але точно не всіх членів.

Проте можемо припустити, що всі представники ОПЗЖ та Шарія, які створили свої фракції у місцевих радах є членами партій, бо Закон їх зобов’язує. Тому на наступних виборах можемо залишитися без цих персон, якщо буде прийнятий цей законопроєкт без правок. Однак такий варіант малоймовірний, адже представники парламенту вже зробили ряд заяв, що не можна всіх люструвати, як у 2014 році. Одним з аргументів є те, що влада у 2014 році позбавила можливості людей середньої ланки працювати в органах влади, тому неправильно зараз буде всіх представників проросійських партій під один формат, заборонивши їм далі представляти інтереси людей та обіймати посади. Аргумент так собі, відверто говорячи. Бо ці люди середньої ланки точно мають мати позицію, а не бути пристосуванцями, які при першій можливості зрадять інтереси країни. І ми це прекрасно бачимо зараз, коли росія захоплює наші території. Про тих, хто купував місця в проросійських політичних силах, щоб далі займатися бізнесом, тому їх не можна люструвати (за позицією одного з представника парламенту) хочеться просто промовчати. Єдиний аргумент, який зараз не використовується, але був би доречним у цьому випадку — це те, що таке обмеження прав представники цих політичних сил зможуть оскаржувати в Європейському суді з прав людини, що не на користь іміджу нашій демократичній країні.

Але окрім цього, обговорювалося також внесення змін до законодавства, щоб дозволити місцевим радам найближчі роки працювати без проросійських партій у своїх скликаннях. Пропонувалося зменшити необхідний кворум для прийняття рішень у місцевих радах, щоб залишити їх легітимність, якщо позбавлять повноважень депутатів від ОПЗЖ та Шарія. Наприклад, зараз в Одеській обласній раді в сумі 30 депутатів від проросійських сил (ОПЗЖ та Шарій). Кворум має становити — 2/3 від складу. Загальний склад — 84 депутати. Тобто, щоб рада змогла продовжити приймати рішення без представників проросійських політичних сил потрібно зменшити кворум. Тим часом у багатьох місцевих радах проросійські партії почали розпускати свої фракції та створювати групи, тому наразі значно зменшилась ймовірність реалізації такого варіанту роботи рад.

Наскільки всі ці ідеї парламентарів будуть реалізовані та прийняті відповідні рішення зможемо побачити згодом, але точно все це буде значно трансформоване. «Вчорашні» депутати проросійських партій швидко будуть розповідати, що вони завжди були за Україну, засуджували агресію росії, хоча їх голосування та позиції можна знайти у відкритому доступі. І це може бути одним із критеріїв люстрації, яка точно має пройти в Україні.

Для прикладу, в Одеській облраді є голосування від середини лютого 2022 року (за тиждень до вторгнення росії на територію України), де на 8-му році війни на сході України, депутати від ОПЗЖ та Шарія навіть не могли визнати, що росія стягнула свої війська до кордонів України та є агресором, деякі з них навіть були проти. У підтвердження нижче поіменне голосування від 15 лютого 2022 року.

19 женщин из 84 (22, 6%).

Европейская солидарность — 3 женщины из 10 (30 %) 

Доверяй делам — 3 женщины из 11 (27%)

Слуга народа — 4 женщины из 16 (25%)

ОПЗЖ — 6 женщин из 24 (25%)

За майбутне — 2 женщины из 10 (20%)

Шарий — 1 женщина из 6 (17%)

Батькивщина — 0 женщин из 7 

Всего в облсовете 14 комиссий.

4 женщины возглавили постоянные комиссии облсовета:

- По вопросам бюджета, финансово-экономической политики и банковской деятельности

- По вопросам образования, науки, молодежной политики, спорта, культуры и туризма

- По вопросам земельных отношений и административно-территориального устройства

- По вопросам межрегионального и международного сотрудничества

2 женщины — замы глав комиссий: бюджетная и медицинская комиссии.

В президиуме женщин нет.

Гендерный состав предыдущих двух созывов: в шестом созыве (2010-2015 гг.) облсовета женщин было 11%, а в седьмом (2015-2020 гг.) — 8% женщин. Этот созыв уже восьмой, и в нем будет рекордное представительство женщин.

По данным на конец 2019 года в нашей области — 53% женщин и 47% мужчин. Хочется отметить, что внедрение квотного принципа было направлено на улучшение пропорционального представительства в органах местного самоуправления.

Депутатский корпус в лице большинства проголосовали за Шкаровского — кандидат от ОПЗЖ (64 — за, 13 против и 2 испорченных — не голосовали фракции «Европейская солидарность» и скорей всего часть «Батькивщины») и Урбанского от Майбаха. Лично я не голосовала за Шкаровского, как и глава нашей фракции.

Почему произошел такой расклад в облсовете?

Руководитель области очень хотел мира. Мир был достигнут двумя должностями в президиуме для двух партий и еще частью комиссий.

Коротко итог:

1)Так называемая «оппозиция» хотела исключительно власти и должностей, поэтому устраивала цирк с драками, блокировкой и оскорблениями во время проведения первых двух сессий.

2) Бюджет Одесской области на 2021 год принят, но только защищенные статьи.

3)Принята программа «Здоровья», социально-экономического развития области, социальной поддержки населения, гендерного равенства и противодействия домашнему насилию.

4)ДД и Слуги в своем большинстве поддержали кандидатуру Шкаровского.

5)Мир достигнут, но надолго ли — покажет время. Впереди еще бюджет развития.

В завершение хочется привести цитату Уинстона Черчилля:«Если страна, выбирая между войной и позором, выбирает позор, она получает и войну, и позор». Будем надеяться, что это был не тот случай.

С наступающими праздниками, дорогие одесситы и жители области! Пусть новый год будет для нас всех лучше, чем 2020!  

Наша фракция решила, что регламент мы принимаем. Дальше его можем доработать на регламентной комиссии. Мы в отличие от так называемой «оппозиции» решили работать только в интересах наших избирателей, Одесской области и ее жителей, а не заниматься политическими провокациями, отстаиваниям партийных линий и удовлетворением личных амбиций. У порядке были действительно важные медицинские вопросы и их нужно было принять, а облсовету наконец-то заработать!

Кроме того, нужно было сформировать комиссии, чтобы начать подготовку к рассмотрению бюджета на 2021 год.

Но я считаю важным знать.

1) У ксиве (удостоверении) печать на лице — это абсолютно у всех депутатов. Но лично я особого внимания на это не обратила, как и в целом многие депутаты. Но есть депутаты, которые тычут ксиву по любому поводу подчеркивая свою важность — для них наверное реально важно, где печать. Думаю, что просто сотрудник аппарата протупил, когда ставил печати и не учел этот момент. Но кадры в аппарате еще Урбанского, Паращенко и Шкаровского, т.е. Майбаха и ОПЗЖ — тех, кому не понравились печати.

2) ОПЗЖ блокируя трибуну хотели протащить в зал заседания их депутатов горсовета — Баранского, Саутенкова и их охрану. Это очередной метод шантажа. По слухам знаю, что в одного из депутатов, которые ломился в зал — Ковид. И я очень рада, что их не пустили, иначе было бы повторение первой сессии. Там в людей нету уважение ни к Закону, ни нормальной манеры общения, ни элементарного уважения.

3) Про премии прекрасно написал мой коллега по фракции — Михаил Шмушкович. Приведу ниже просто часть его текста: «Им конечно неприятно, когда сотрудники облсовета (фактически на выборах многие работали в их штабах) лишились премий и будет справедливо, если им заплатят премии из своих карманов.
44000 грн зп ( а ещё хочу премии) и служебная машина — это безусловно, с трудом хватит на еду»

Из плюсов вчерашней сессии.

1) Решение по Ройтбурду. Наконец-то мы отменили этот позор, который создали в прошлом созыве депутаты, уволив самого эффективного менеджера, директора Художественного музея Александра Ройтбурда.

2) Проголосовали изменение в программу «Доступная медицина» — выделили деньги на инсулин для больных на сахарный диабет — 2, 9 млн. гривен.

3) Отправили часть сэкономленных денег облсовета на борьбу с Ковидом — 4 млн. гривен. Для покупки защиты медикам и ПЛР-системы для лаборатории областного кожно-венерологического диспансеру.

Минусы.

- Бардак на сессии, который творят другие, а стыдно нам. Да, с карточками пока сложно, поэтому пришлось работать счетной комиссии. Поверьте, нам было очень трудно в таком формате.

Я представляла себе, что депутаты вносят правки, аргументируют свои предложения согласно закону и голосуют, но оказалось что работа в Одесском областном совете выглядет совсем по другому.

1. Было страшно в один момент. Я не ожидала, что ОПЗЖ будет рваться к власти даже силой, а не только блокировкой трибуны и криками. Получила пару ссадин и синяков. Отличился депутат от ОПЗЖ — Николай Биб. К слову, Сеник потом за него извинился, как и он сам. Мне не повезло — я оказалась в самом эпицентре и думала, что меня там затопчут, а как выбраться из середины ряда — не имею представления. Хорошо, что рядом были представители моей фракции.

2. Оказывается закон есть закон — это только в моем понимании. Такого пренебрежительного отношения к законодательству я еще не видела. Иногда это проявлялось в хамской форме, а иногда прямым текстом говорилось, что им все равно на Закон, но хоть с нормальной манерой общения.

3. Оскорбление — это тоже нормально. Как минимум, я одно услышала в свой адрес. Наверное, нервы) Простим, но запомним. Бумеранг всегда работает в моей жизни.

4. Ужасно стыдно за такую сессию.

Мне так хотелось запомнить первую сессию торжественной частю, красивой игрой аргументов, но не силой, не шантажом и не наплевательским отношением к Закону. Но именно это останется в моей памяти.

С началом! Пусть дальше будет только хорошее!

1.Локдаун на 2-3 недели

2.Массовое тестирование

3.Действовать по ситуации

При первом сценарии — останавливаем, как и весной,  все предприятия, учреждения и максимально ограничиваем коммуницирование людей между собой на 2-3 недели. За это время стараемся максимально подготовить все больницы, резервные санатории, мобилизировать медиков, закупить и поставить кислород, и готовимся к худшему, надеясь на уменьшение темпов роста заболеваемости за этот период. При этом сценарии нужно понимать, что экономика убивается, многие люди беднеют, а часть бизнеса не переживет. И нет надежды, что за 2-3 недели удастся улучшить ситуацию с больницами, если этого не смогли сделать ранее.

Второй сценарий — массовое тестирование по городам. Начать с красных зон, а потом перейти к оранжевым. Протестировав большинство людей,  можно сразу выявить скрытых носителей, изолировать больных и взять, как минимум под контроль эпидемию с пониманием масштабов катастрофы. Выглядет практически идеально, но здесь тоже есть риски – медленное тестирование не гарантирует взятие под контроль ситуации и не ясно если ли в нашей стране возможность нарастить мощности для проведения такого массового тестирования. Также немаловажен финансовый вопрос. По словам министерства, 700-800 гривен — себестоимость одного тестирования. Конечно, 35 миллиардов, которые ушли на дороги, нам бы хватило, но их уже нет и не ясно, осталось ли что-то в бюджете от фонда на борьбу с коронавирусом.

Третий сценарий – самый неэффективный метод работы, как по мне, но мы похоже пока идем по нему и действуем по ситуации. Темп роста заболеваемости большой — это говорит о том, что больных не изолируют вовремя. А ситуация намного страшнее, нежели статистика. Выходит, мы тушим пожары и пытаемся найти койко-места для тех, кто уже болеет, но не думаем о тех, кто заболеет завтра или через неделю (а по факту, уже проблемы в стационаре). Впереди 3 месяца зимы, и очевидно, что ситуация вряд ли может улучшиться. Карантин выходного дня не сработает, ведь люди будут общаться между собой как минимум остальных 5 дней. А большинство забьет на карантин, в том числе часть бизнеса, которая не готова жертвовать в угоду тем, кто не в состоянии за пол года разработать и создать условия для борьбы с эпидемией.

Но есть точно то, что власть может сделать независимо от сценария развития событий, а именно — обеспечить лекарствами всех, кто болеет и не в состоянии приобрести дорогостоящие медикаменты, в том числе тех, кто болеет дома. Уже нужно осознать, что доступа к стационару многие не получают и не получат, поэтому люди должны иметь возможность получить лекарства для лечения через своего семейного врача. Этим прямо сейчас должно заняться министерство – гарантировать и обеспечить каждого больного необходимыми медикаментами.

Власти необходимо перестать перекладывать ответственность на людей, изображая бурную деятельность, и начать проводить реальную работу.