Довіряй ділкам: історія провалу одеського лобі

Партія «Довіряй ділам» (колишня Комуністична партія трудящих), яка містянам здається всесильною, переживає справжню кризу. Від політсили, у якої були всеукраїнські не тільки амбіції, а й можливості, ДД скотилася до групи регіонального впливу, чия вага повністю втрачається буквально за межами Великої Одеси. Первісна місія — активна експансія — змінилася на банальне виживання. У чому причини таких змін, розмірковує наш політичний оглядач Володимир Імуш.

ДД контролює практично всіх одеських муніципальних чиновників і зібрала більшість у міськраді, хоча на виборах посіла у ній лише третину місць. Що просто дивно, так це те, що за лояльність частини колишнього ОПЗЖ вони практично не дали нічого. Так, лідер цього крила ОПЗЖ Олександр Авдєєв залишився на посаді голови міського ДАБК, але цим усе й обмежилося — жодних нових плюшок. Дивлячись на це все, стає зрозумілим, чому в Одесі немає жодного віцемера, який «не довіряє». Та що там казати — серед начальників департаментів і управлінь таких немає. Для порівняння: Віталію Кличку нав'язали двох заступників від Офісу президента. У столиці не відкрутилися, а в Одесі — змогли! Усе це породжує ілюзію багаторівневого всевладдя.

Але ось за межами Великої Одеси вплив «довіряйців» за останні роки різко скоротився. Ще до 2019 року мерія могла похвалитися впливом на щонайменше трьох нардепів-мажоритарників: Віталія Барвіненка та Олександра Пресмана (обидва самовисуванці), а також Дмитра Голубова (від БПП). При цьому партія мала добрі стосунки ще з щонайменше п'ятьма мажоритарниками: Сергієм Ківаловим («Морська партія»), Геннадієм Чекітою (БПП) і самовисуванцями Антоном Кіссе, Олександром Урбанським та Іваном Фурсіним.

План у ДД був такий: створити в Раді депутатську групу, куди увійшли б не тільки одеські нардепи, а й миколаївські та херсонські. Своєрідне мажоритарне лобі півдня України.

На виборах 2019-го «Довіряй ділам» вийшла на всеукраїнський рівень. Геннадій Кернес став співголовою, а консультував проєкт сам Ігор Коломойський. Поразка була нищівною.

З 2019-го у Верховній Раді немає жодного лояльного нашій мерії народного депутата. Жодного! Ба більше, всі «слуги», які пройшли від Одеси, бачили себе в кріслі мера в майбутньому. І Олексій Леонов, і Артем Дмитрук, і Олександр Горенюк. Єдиним винятком тут став Олег Колєв, який навіть у гарячу пору виборів особливо з Ізмаїла не виїжджав, що не завадило йому стати нардепом від Малиновського району.

На обласному рівні великі електоральні очікування від союзу з таким, хоч і віртуальним, але важковаговиком, як Сергій Гриневецький, теж не принесло успіху. За підсумком 2019 року в облраді у ДД було всього 11 депутатів, у попередньому скликанні — 12. Коротке губернаторство Гриневецького, яке ознаменувало нормалізацію відносин міста й області, і навіть призначення Юрія Крука керівником Одеського району, закінчилося в підсумку ганебною відставкою того ж самого Гриневецького, звільненням Крука та повною силою протистоянням міської та обласної влади.

Останнім часом ДД активно зміцнюється депутатами з інших партій, яким обіцяють сприяння на рівні мерії. Комусь скандальний грантовий офіс підкинули («доносити» за Вараввою), комусь тендери виграти дали.

Навіть на рівні міста не обійшлося без втрат. Геннадій Труханов втратив найближчих колись соратників — Олега Бриндака і Людмилу Варавву, а також групу, публічним представником якої був Дмитро Жеман. Усі ці люди входили до найближчого кола мера. За достатньої скромності електоральних перспектив перших двох вони володіли, скажімо так, чутливою інформацією.

При цьому роль і вплив голови райради (органу без ваги та повноважень) Віталія Барвіненка в мерії стрімко зростає. 43-річний тричі нардеп (VI, VII, VIII) із серйозними зв'язками на самісінькому верху, від Тимошенко і Коломойського до Клюєва і (когось іще). У його активі — впевнені перемоги за мажоритаркою і серйозний вплив на окрузі з центром у Білгороді-Дністровському. Шлейф же історії з «комендантом Бессарабії» поступово призабули, що пояснюється почасти й тим, що він перекриває його свіжою медійною активністю. Крім того, Барвіненко розгорнув активну роботу і в області. Мета — як мінімум зберегти вплив «довіряйців» на обласному рівні.

При цьому дамокловим мечем над «Довіряй ділам» висить можлива заборона регіональних партій, коли у виборчому законодавстві з'явиться заборона на участь у виборах де-юре всеукраїнських політсил, що проходять де-факто лише в одному-двох регіонах. Сьогодні обговорюються два варіанти: жорсткіший і м'якший. Перший — партія, яка не набрала прохідного % у Верховній Раді, безумовно «обнуляється» на місцях, другий — щоб залишитися, треба перемогти в третині областей, що для ДД неможливо. У цьому світлі дедалі безальтернативніше виглядають майбутні альянси, чи то з «Ударом» київського мера Віталія Кличка, чи то з «Пропозицією» Бориса Філатова, чи то реінкарнацією «Сильної України» Сергія Тігіпко. Можливі й інші численні конфігурації.

Ще одна небезпека — запровадження в Одесі міської державної адміністрації, що ставить жирний хрест на самоврядуванні як такому, однак говорити про це поки що зарано.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш