Дронами по історії українського козацтва: ще один одеський музей постраждав від ворожого обстрілу  

Спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов розповідає про ще одну культурну установу Одеси, яка постраждала внаслідок ворожого обстрілу — громадський музей українського козацтва.

Ось він, русскій мір - знайома зала з погруддям Мазепи, манекенами в козацькому одязі — усі густо присипані штукатуркою. І провалена стеля, що небезпечно роздулася над артефактами під склом.

Ясна річ - приліт. Клубок підступає до горла, коли бачиш знайомі місця, якими ти ходив, розглядаючи музейні артефакти, в такому вигляді.

«Подзвонили сусіди, кажуть, що сильно бахнуло! — розповідає директор музею Сергій Шпак. — Біжіть, мовляв, дивитися, чи все гаразд! Ми прийшли, у нас якраз там репетиції хору мали бути. А в музеї все обвалилося! І висить шматок здоровий, треба його знімати. Це вибуховою хвилею вдарило. Одне вікно вибило. А будівля стара. Ось усе й завалилося».

Зараз музей не працює. Завтра співробітники переноситимуть експонати в іншу кімнату, зніматимуть стельові плити, які на дранці висять. А на дранці штукатурка ще XIX століття.

«Нам тільки оренду продовжили. Спершу в серпні сказали: «Збирайте речі! Скоро буде лист про виселення». Так я викликав телебачення. Репортери поїхали в комунальне підприємство. Ті одразу обісралися й одразу ж сказали, що й не думали нас закривати. Може, за оренду менше візьмуть, — каже Сергій, вимітаючи з підлоги штукатурку. — Ніби як буде 3% від оцінювальної вартості. Хоча тепер за документами ми орендуємо будівлю в незадовільному стані».

Мабуть, це найбільш багатостраждальний музей в Одесі.

Ми вже писали про те, як він муляв очі депутатам від ОПЗЖ, які хотіли його закрити.

І причепився депутат від ОПЗЖ Роман Сеник, як жуйка до кішки, до козаків: «Не музей це!» Не подобалися йому шаровари, шаблі та піки. І бюст Мазепи не подобався.

Директор музею Сергій Шпак тільки встигав бігати по засіданнях і доводити, що він не верблюд, що це справді музей. Постійна комісія міськради з питань комунальної власності думала над тим, щоб у рази підняти плату за оренду, а це для неприбуткового музею було смерті подібно.

Я бував неодноразово в музеї та бачив, з яким задоволенням туди приходять на заняття діти. Там і хоровий спів, і уроки з рукоділля, вишивки, і, звісно, з історії козацтва. Усі заняття проходять у кімнаті, стилізованій під українську хату. Я за долю цього милого, маленького, але потрібного закладу неабияк переживав.

Проїжджаючи повз музей, завжди дивився, висить чи ні табличка біля входу. Ага, висить. Ну, значить відстали від козаків ці бусурмани.

Сьогодні музею необхідний терміновий ремонт. Він громадський і існує тільки завдяки добровільним пожертвам. Приблизно вартість ремонту стелі — близько 40 тисяч грн.

Усіх небайдужих просимо допомогти.

Автор — Дмитро Жогов