Стала дроном для розвідки і метафорою сучасності: в Одесі показали нашумілу «Конотопську відьму»  

Вистава флагману столичних драматичних театрів — «Конотопська відьма», показана у залі Одеського театру музичної комедії, викликала багато емоцій та роздумів.

Де б її ні показували, аншлаг забезпечений, і це цілком виправдано. Режисеру Івану Уривському вдалося прочитати образи класичного твору небанальним чином.

Маємо не побутовий, а умовний Конотоп, чи то пак, Відьмотоп, як жартують персонажі, які вірять, що питому відьму неможливо потопити. Незмінним залишається фінальний вигук: «Зачим зараз кинулися до відьми?». Адже жоден «клієнт», який чіпляється до місцевої відьми Явдохи Зубихи (в цій ролі одесити побачили Христину Корчинську) з проханням-наказом «Роби!», так щастя і не набув. Нема щастя без божої волі. Не складеться ані кохання, ані родина, ані перспективна кар’єра, обдурять темні сили, та ще й насміються…

В простій мазанці, майже зливаючись зі стіною, сидять три жінки в білому. Потім з’ясується, що двох із них втопили дарма (сцену утоплення вирішено пластичними конвульсіями на тлі тої ж-таки побілки), а ось третя, Явдоха, таки має силу. Ту силу, що її бояться і до якої звертаються у важку мить.

Сотник Микита Уласович Забрьоха у виконанні заслуженого артиста України Олександра Яреми по-дитячому милий та приємний, проте це не ті якості, заради яких молода красуня Оленка (Марія Рудинська) могла б піти з ним до вінця. Її справжній наречений, Халявський (В’ячеслав Хостикоєв) викручує супернику руки долонями назад, аби не смів потикатися до рудої дівиці. А хвацький писар, Прокіп Пістряк (Андрій Самінін) підігріває в сотнику надію на шлюб із допомогою відьми, читає депеші по-відьомські, тобто, навиворіт, і так само читає щось на кшталт репу, перетворюючи прізвище начальника свого на брутальне прізвисько Ахербаз. Дарма час від часу тривожним неоновим спалахом миготить розп’яття на стіні, бога тут боїться лише відьма!

За словами режисера вистави Івана Уривського, який одеситам відомий своїми роботами «Одруження» і «Тіні забутих предків» в Українському театрі, він давно мріяв здійснити постановку «Конотопської відьми» за повістю Григорія Квітки-Основ'яненка.

«Історія, викладена автором, на мій погляд, є достатньо актуальною, хоча і вирішена в жанрі сатиричної комедії, — пояснює свій задум Уривський. — Тут присутні точні архетипи, з якими мені як режисерові цікаво працювати. Є бажання зберегти стиль і атмосферу твору. Для мене головною темою став вибір між двох сил – Світла і Темряви. Це у глобальному розумінні, але цей вибір може бути набагато об'ємніший і різноманітніший. У повісті присутні історія кохання і відчуття неминучої війни, адже ж одним із лейтмотивів твору є те, що до сотника постійно надходять листи-накази, аби він зі своєю сотнею виступав у похід на захист держави. А ще дуже цікаво і глибоко Квіткою-Основ'яненком розкрита тема катаклізмів, що відбуваються в природі – посуха, «відьми покрали дощі і роси». Це теж певна метафора, що, на мій погляд, асоціюється із сьогоднішніми світовими надприродними явищами».

Після філософського та похмурого «Калігули» режисер вирішив змінити тональність і подарувати глядачеві більше світла та іронії.

«Потрібні вистави з різними настроями, які народжують різні відчуття, думки, але й у той же час провокують на роздуми. «Конотопська відьма» — бурлескна яскрава комедія, просякнута гумором, але і гумор у нас, українців, завжди дає поштовх до дії, до пошуку досконалості, в першу чергу в самому собі, в кожному із нас», — додав Уривський.

Зазначимо, що під час гастрольного туру 15 містами України київський театр імені Івана Франка зібрав 8 млн гривень для Головного управління розвідки. Наприкінці травня підрозділ Group 13 отримав новітній морський дрон MAGURA V7, який дістав назву «Конотопська відьма» — на честь вистави, завдяки якій і було зібрано кошти на його придбання.

Авторка — Ірен Адлер. Фото Володимира Андреєва