Продають мерч у залі Костанді, ховають Стародавній Єгипет у підвалах і виставляються в Німеччині: як виживають одеські музеї (частина перша)

— Де ж витрати на культуру?

— Та війна ж йде! Яка культура?

— Якщо немає культури, то навіщо ми тоді воюємо? — здивувався Черчилль

З початком великої війни витрати на утримання музеїв різко скоротилися. Колекції вивезли в безпечні місця або просто сховали, співробітників перевели на половинну ставку, а то й зовсім відправили «на простій» (людина не працює і не отримує зарплату, але й не звільнена)… Хтось і зовсім втратив роботу, інші захищають Україну зі зброєю в руках.

Художній, Археологічний, Західного та Східного мистецтва, Краєзнавчий, Літературний, Блещунова, Музей сучасного мистецтва — хтось пережив удар «Іскандера», комусь дісталося під час атаки дронів, є й ті, кого пронесло.

Музейники могли вибрати: підійти до проблеми формально, працюючи з 10:00 до 16:00 тільки в будні, або стати на військові рейки, «придумати» експозиції, заробляти на мерчі. Ми вивчили роботу одеських музеїв і дійшли висновку — намагаються вижити всі. Однак далеко не всі готові виходити за рамки звичної рутинної роботи. Хтось заробляє, експонуючись в Європі, а хтось так і не вивіз свої фонди, ховаючи їх від чужих очей у підвалі.

Ми пам'ятаємо зали, де висіли Врубель і Ге, стояли гобелени і стародавні амфори. Ми віримо, що улюблені полотна і скульптури повернуться додому. Ми знаємо, що наші музейники досконало оволоділи мистецтвом виживання.

Для зручності читання ми розділили матеріал на дві частини. У першій — мерч на місці Костанді в Худмузеї, невизначеність з фондами Археологічного та європейське турне Західного і Східного.

ХУДОЖНІЙ: ВИСТАВКИ ТА ІНШІ ПРОЄКТИ, ПОПРИ ВСЕ

Одеський художній музей постраждав від бойових дій безпосередньо. 5 листопада 2023 року, незадовго до святкування 124-річчя, «Іскандер» влучив прямо в тротуар біля огорожі Палацу Потоцьких. У пам'ятці архітектури національного значення вибило вікна, обвалилася штукатурка, були пошкоджені стіни.

Ще сильніше постраждав адміністративний комплекс. На щастя, на той час частину колекції, яка належить до національного та світового надбання (входить до «червоного списку»), вже евакуювали. Перший час після відкриття екскурсії проводили майже порожніми залами, де залишилися тільки картини настільки великі та скульптури настільки важкі, що їх неможливо сховати.

«Потім розпочали власний проект «Мови війни», привозили виставки художників з інших міст, — розповідає заступник директора музею та голова громадської організації Museum for Change Дар'я Дьякова. — Отримавши запит від городян, які скучили за класичним мистецтвом, почали переговори з колекціонерами, щоб вони надавали нам роботи для експонування. Так і з'явилася виставка Маргіт і Романа Сельських — художників із заходу України. Едуард Димшиц дав нам ці роботи. Зараз у нас є дві виставки. Люди Ястреб — Віктор Маринюк надав її роботи для експонування. І велика експозиція, присвячена 160-річчю Греківського коледжу. Тут теж роботи у нас тимчасово».

^{Відкриття виставки «Плеяди»}

Музей поєднує мистецтво різних часів. Робить виставки про полеглих героїв — художників, поетів, фотографів, які пішли на війну, але при цьому продовжували творити. Мова про експозиції Бориса Айзенберга, Максима Кривцова, які вчать не закривати очі на війну.

Стабілізувати національний пам'ятник допомогли гроші від міжнародного фонду ALIPH, і тепер у Палаці можна розпочати повноцінну реставрацію, яка нібито запланована на цей рік.

«Евакуйована колекція зараз знаходиться на заході України. Найкращі умови зберігання – виставки за кордоном, що ми і робили: у Кракові, Зволле, Дрездені та Чикаго. Це можливість для робіт бути «живими», виконувати свої основні функції і розповідати про українське мистецтво. З мінусів: вивезення робіт за кордон – бюрократична і довга процедура», – підсумувала наша співрозмовниця.

З початком повномасштабної реконструкції бюджетне фінансування Худмузею щороку скорочували приблизно на 30%, але цього року вдалося відновити його в колишньому обсязі.

Працюють тут і з грантами. Скажімо, завдяки організації House of Europe ще понад 8 тисяч документів з музейного архіву стали доступними онлайн у розділі ONFAM Архів. Загалом вже оцифровано та відкрито для дослідників 42 фонди з 70-ти.

Правду кажучи, саме тут розумієш, що культ особистості — це не так уже й погано. Колишнього директора Олександра Ройтбурда не стало п'ять років тому, проте здається, що він десь зовсім близько і ось-ось вийде з-за колони. Йому та його колегам, які керували музеєм, присвячений цілий зал. Вони уважно стежать за відвідувачами, а той самий Ройтбурд навіть веде бесіду.

А ще тут з'явився свій мерч. Сьогодні це одне з основних джерел підтримки музею.

«Виплати зарплати частині працівників і здійснення поточної діяльності. Тут можна придбати одяг (світшоти, футболки), аксесуари (шкарпетки, шопери), посуд і друковану продукцію, і все з принтами творів з музейної колекції», — розповідає директор Худмузею Катерина Кулай.

Власне, для товарів музею відведений цілий зал 10. Раніше там висіли роботи Киріака Костанді.

АРХЕОЛОГІЧНИЙ: ЗОЛОТО ЕВАКУЮВАЛИ, ПРО ІНШЕ МОВЧАТЬ

Археологічний музей теж постраждав від обстрілів, хоча не так серйозно. Будівля давно потребує ремонту, причому зовсім не косметичного. Вона і до обстрілів була вся в тріщинах — особливо фронтон, ліпнина. Велика війна прискорила руйнування, але зараз варіантів стабілізації просто немає. І це не єдина, а може, і не головна проблема.

«Ми не можемо, як, наприклад, художні, після евакуації колекції працювати з сучасними художниками, робити виставки, — пояснює директор музею Ігор Піструїл. — У нас оригінальні речі, ми в принципі не можемо їх виставляти в воєнний час, адже невідомо, що може статися».

Перша виставка, яка тут пройшла після початку війни, була присвячена острову Зміїний. Навчальні заклади попросили зробити експозицію, щоб познайомитися з нашим археологічним надбанням.

Зовсім недавно археологи відкрили виставку фотокореспондентки Наталії Довбиш — війна, Одеса, музей. Перші роботи зроблені в лютому-березні 2022 року, там, крім моторошних протитанкових їжаків на Дерибасівській, чоловіки, які лежать і курять на руїнах власних будинків, є кадри приміщень Археологічного, які постраждали від обстрілів, те, як працівники поспішно консервують і готують до евакуації свої скарби.

А ось про вивезені експонати співробітники говорять неохоче, посилаючись на свої нормативні акти: це дійсно інформація для службового користування. Точно відомо, що евакуювали золоту кімнату (самі вершки «червоного списку»). Що стосується унікальної для України колекції артефактів Стародавнього Єгипту, античної архаїки, трипільських і скіфських речей, то з ними ясності немає. Більшість предметів, судячи з усього, просто ховають у підвалах, куди мають доступ лише обрані фахівці. Втім, це тема окремої публікації.

Ігор Піструїл сподівається, що з закінченням великої війни вдасться отримати фінансування на повноцінну реконструкцію музею, якої тут не було з кінця Другої світової.

«На початку 2000-х більш-менш проводився ремонт у двох античних залах за фінансової підтримки грецьких меценатів, — розповідає він. Ті вітрини, які були більш-менш адекватні після Другої світової війни, виконані з залізних труб, куточків і скла, зовсім не в тренді. Навіть порівняно нові вітрини, які встановлювали греки, вже є застарілим варіантом. Я розумію, що у нас археологічний музей і ми можемо хвалитися своїми старими вітринами, говорити, що у нас експонати стародавні, і вітрини такі ж стародавні. Але це не той випадок».

^{Знайдені військовими амфори}

На самому початку війни бійці одеської теробороні буквально відкопали дві давньогрецькі амфори. Військові натрапили на артефакти, коли рили окопи. Знахідку передали до музею. Це, напевно, один з небагатьох випадків, коли війна допомогла поповнити колекцію.

Ну і останнє, скоро тут з'явиться мерч. Будуть круті речі із зображеннями археологічних скарбів. Але поки нас попросили створити інтригу. Одним словом, стежте за сторінками музею в соцмережах. А ось що вже є - так це власні марки.

ЗАХІДНОГО І СХІДНОГО МИСТЕЦТВА: ВИСТАВКИ В НІМЕЧЧИНІ І МРІЇ ПРО РЕСТАВРАЦІЮ

Одеський музей західного і східного мистецтва евакуював «червону» частину колекції до Європи. Найцінніші картини з колекції виставлені в Берліні. Крім того, до німецького Бремена з Одеси привезли 125 гравюр. Причому зовсім недавно.

«Німці молодці, вони не просто повісили картини, щоразу проводять якісь заходи. Крім того, ведеться і наукова робота. З 74 робіт, які ми привезли, 12 отримали нову атрибуцію: було уточнено авторство, вік і так далі. Ми переконалися, що наша колекція дійсно дуже цінна. У тій же Берлінській галереї три роботи Маньяско, а у нас чотири. У них є один Караваджо, але порівняти його з нашою роботою за значимістю не можна», — розповідає директор музею Ігор Пороник.

^{Виставка в Берліні}

З фінансами тут все досить сумно. Частину співробітників відправили на простий. Бюджет навіть комунальні витрати повністю не покриває.

При цьому музей продовжує реставраційну, наукову, видавничу, популяризаторську роботу. Плюс необхідно вносити інформацію про свої колекції до національного музейного реєстру.

У будівлі музею на Італійській (це пам'ятка архітектури національного значення — палац Абази) частина вікон зашита ДСП, решта заклеєна броньованою плівкою. Якщо скло розіб'ється, воно не розлетиться на шматки. На гроші німецьких партнерів за час великої війни в музеї модернізували систему опалення та гідроізоляції.

Тут розраховують, що після війни відновиться проект «Велика реставрація», і палац Абази капітально відремонтують. Ймовірно, допоможуть італійці, які взялися фінансувати деякі наші знакові об'єкти.

Одна з головних потреб — нормальний клімат-контроль у сховищі. Зараз там температурні гойдалки: плюс 13 градусів взимку і плюс 33 влітку, в той час як у фондах німецьких музеїв плюс-мінус один градус вже вважається порушенням.

У другій частині нашого огляду читайте, як Літмузей позбавляється Пушкіна, а Краєзнавчий — від 411 батареї. А ще - чого ж не вистачає музеям Блещунова і Сучасного мистецтва.

Автори — Микита Горемика та Ірен Адлер