Шлях Капітана: як Геннадій Труханов став найвпливовішим політиком Одеси (частина перша)

Геннадій Труханов — найтриваліший мер Одеси. Він з упевненістю сидить у своєму кріслі вже рівно 11 років. 27 травня 2014 року він обійняв цю посаду вперше. Труханов пережив трьох президентів і всіх конкурентів. Суперника в рівній вазі у нього поки що просто немає. Від самого початку політичної кар'єри його розглядали як фігуру, що допоможе посилитися. Так він потримав команду Литвина (Гриневецького і Прокопенка), Матвійчука, та й взагалі Партію регіонів? І де зараз усі ці персонажі? Або розгубили вплив, або взагалі зникли з горизонту. А Труханов залишився. І вийшло, що не він посилював, а його посилювали.

Він вбирав по максимум від роботи з кожним із них, нікого з них він відверто не кинув. Яким же був шлях «Капітана»? Саме так часто називають міського голову. Чи то за звання, в якому він залишив армію, чи то за назвою його спортивної школи. Ми спробуємо розібратися. Обмовимося, що йдеться лише про політичну кар'єру. Отже, поїхали. Буде цікаво, часом дивно і непередбачувано. Життя, як показує практика, найпарадоксальніший сценарист. Для зручності читання текст ми розбили на дві частини: Рубіконом стане 2014 рік.

ВІД ПОМІЧНИКА НАРДЕПА ДО ПЕРШОЇ КАДЕНЦІЇ В МІСЬКРАДІ

Політична кар'єра Геннадія Турханова в Одесі стартувала 2005-го. Роком раніше він почав працювати в апараті Верховної Ради, був радником, потім помічником-консультантом народних депутатів Віктора Развадовського (висувався «Нашою Україною», але пішов на вибори самовисуванцем) і Олександра Рябеки (БЮТівець). Развадовський на момент обрання був заступником начальника головного управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України.

І ось, 2005 рік, Одеса, Суворовський (сьогодні Пересипський) район. Після тривалої хвороби помирає депутат Юрій Погорєлов, саме він представляв цей округ у міськраді. Багато років очолював профком порту і був шанованою в місті людиною.

На довиборах у цьому окрузі впевнено перемагає наш герой. Жодних серйозних зв'язків із цим, згодом базовим для нього районом, раніше у Труханова не було, але він вклав у кампанію значні ресурси, зокрема адміністративні. Бувши де-юре самовисуванцем, де-факто Труханов був кандидатом від партії влади, ПР і мера Руслана Боделана. Зазначимо, що на цьому ж окрузі був ще один кандидат, і, ви не повірите, теж від Партії регіонів. Мова про Валентина Мазуренка, брата двічі нардепа (востаннє у фракції побіжного Медвечука) Володимира Мазуренка. Обидва відомі як «господарі Ринку «Північний». Яким чином Труханову вдалося переграти таких важковаговиків мені не зрозуміло, але факт залишається фактом, фаворитом партії влади став саме Геннадій Леонідович.

Завдяки значним фінансовим вливанням (бюджетним, зрозуміло) на окрузі натурально почалося будівництво комунізму. Дороги, дитячі майданчики, невеликі ремонти. Труханов здобув упевнену перемогу з близько 70% голосів. Таким чином він депутатствував лише рік.

^{Голова фракції ПР Геннадій Труханов і начальник служби у справах дітей Ігор Голосков, квітень 2011 року}

ПЕРШІ «СПРАВЖНІ ВИБОРИ» І ЧІТКИЙ ІМІДЖ

У 2006 році проходили вже чергові вибори. Але от невдача, мажоритарних округів там не було в принципі. Віктор Развадовський, той самий двічі нардеп-мажоритарник самовисуванець, з яким починав свою політичну кар'єру Труханов, ішов за списком Народної партії Литвина. Щоправда, у непрохідній його частині — номером 35. А ось сам Геннадій Леонідович увійшов у явно прохідну першу п'ятірку до міськради. Він вважався важкою фігурою, посиливши відомих в Одесі політиків. Обличчям кампанії в області був Сергій Гриневецький, а в місті багаторічний беззмінний секретар міськради Олександр Прокопенко. Про нього ми багато писали тут, як і про роль Народної партії в коаліціаді Гурвіца. Щоб не переказувати все, перейдемо до головного — у сесійній залі литвинівці, а з ними і Труханов, увійшли до блоку «Наша Одеса», лояльного до великого і жахливого.

При розподілі комісій нашому герою дісталася та, що з молоді та спорту, яку ніколи не вважали якоюсь важливою чи престижною. Але Геннадій Леонідович, пам'ятаючи принцип, що не місце прикрашає людину, а людина місце, взявся за роботу, причому досить активно.

Та що там активно, Труханов змусив про себе говорити. Його робота супроводжувалася масою скандалів. Навколо нього самого, навколо молодіжної ради, навколо ветеранської організації афганців, навколо дитячого центру «Перлинка» біля чоловічого монастиря. Прикладів безліч, але зараз не про це.

За ним закріпилася слава людини конфліктної, але при цьому жорсткої, зі своїми принципами. Тої, що тримає слово. Чіткої, загалом. Імідж цей, я думаю, він не малював, а дійсно був і залишається таким.

Поведінка Труханова в багатьох викликала подив — комісія з молоді та спорту не була ні грошовою, ні такою, що дає вплив. При цьому майбутній мер постійно відстоював там чиїсь інтереси, постійно з кимось конфліктував. Усе це максимально публічно.

Що важливо, він давав зрозуміти, що претендує на багато що, але не на все. Така репутація, людини прямої, поза політичними інтригами, у підсумку, і зіграла йому на руку. Крім іншого, саме на Труханова замикалися медійні ресурси: телеканали ГЛАС (ефірний) і ПЛЮС (кабельний), газета «Время Ч». А ще він був співзасновником і на той момент президентом (з 2004-го аж до 2020-го) Національної федерації тайського боксу.

ПЕРЕМОГА «КАПІТАНА» В КОНФЛІКТІ З КОЗАЧЕНКОМ

Зі спортом, хоч і вельми опосередковано, до речі, пов'язаний ще один, досить великий політичний скандал. У 2004 році майбутній нардеп Олексій Козаченко образив спортивну школу Труханова, назвавши її «кузнею бандитів», а самого Труханова — їхнім (бандитів) вихователем. Це сталося після замаху на Казаченка, коли з'ясувалося, що один із нападників має стосунок до клубу Труханова «Капітан». Наш герой подав до суду.

«Я буду боротися до кінця, для мене важливий моральний бік і я вимагатиму, щоб Олексій Козаченко перепросив перед хлопцями. Своїм висловлюванням він поставив під сумнів репутацію нашої школи, тим самим закривши дітям дорогу в спортзал», — цитує Труханова інформагентство «Контекст-Причорномор'я».

Було призначено 6 засідань суду, проте Козаченко не з'явився жодного разу. Вирішився конфлікт тільки 2006-го, коли, як повідомив сам Труханов, відбулося слухання, на якому було з'ясовано обставини непорозуміння, що виникло між сторонами, писала газета «Порто-Франко».

«Олексій Козаченко зазначив, що своїми словами він жодним чином і ніколи не хотів образити честь Федерації таїландського боксу і спортсменів, а я розцінив це як вибачення. Думаю, і представники федерації, зокрема спортсмени, так само як і я, будуть задоволені тим, що сказав мені Олексій Козаченко», — заявив Труханов.

На ГЛАС, він, до речі, зайшов після того, як канал намагався закрити все той же Козаченко. Якщо говорити про медійну сферу, то Труханов завжди розумів її важливість. Він був учасником конфлікту і навколо іншого телеканалу, вже метрового, «Ріака». Але ми не про це. Не будемо відхилятися від основної лінії сюжету і нашого головного героя.

Геннадій Труханов вручає боксерські рукавички Едуарду Матвійчуку, березень 2011 року

ПІДТРИМКА ЯНУКОВИЧА І «ТИСЯЧІ ДОБРИХ СПРАВ» З МАТВІЙЧУКОМ

Ситуація почала стрімко змінюватися, коли в розпал президентських виборів Геннадій Труханов публічно підтримав Віктора Януковича як кандидата в президенти України. Одеська політична тусовка була шокована, оскільки всі знали про знайомство Труханова з Юлією Тимошенко, багаторічне знайомство, з початку 90-х. Крім того, дуже серйозно обговорювалося, що він очолить штаб Тимошенко по Одеській області. І розмови ці були вельми публічними.

У лютому 2010-го Януковича обирають президентом, Отже, що ми маємо? Головою обладміністрації призначили Едуарда «тисячі добрих справ» Матвійчука, який до цього керував передвиборчим штабом. У регіоні з'явилася щільна зв'язка Труханов-Матвійчук. Геннадію Леонідовичу пророкували місце заступника голови обладміністрації, він «передав» цю посаду найближчій тоді соратниці — Людмилі Варавві.

Через 9 місяців, 31 жовтня проходять і місцеві вибори. ПР тріумфатор і тут - 25 місць у міськраді за списком і ще 43 мажоритарники. Разом із 68 багнетів — монобільшість. Загалом у сесійній залі тоді було 120 депутатів. Труханов очолює фракцію Партії регіонів.

З відстороненням Леоніда Климова від керівництва обласним осередком вплив нашого героя зростає ще більше. Він починає активну підготовку до парламентських виборів від Суворовського району. З активним використанням адмінресурсу (дивно, насправді ні), зокрема, обласного бюджету. Пам'ятаєте, народний бюджет, тисячі добрих справ…

Останнім трампліном до крісла мера стали вибори міського голови 2010 року. Геннадій Труханов підтримував єдиного кандидата від Партії регіонів Олексія Костусєва. В апаратній боротьбі йому вдалося перемогти спочатку Світлану Фабрикант (тоді «Сильна Україна» показала третій результат за кількістю депутатів міськради), якій Костюсєв публічно обіцяв посаду секретаря міськради. Після з носом залишився і сам Матвійчук. Його протеже Олександр Мірошниченко так і не став секретарем. Зайняв цю посаду багаторічний помічник Труханова Олег Бриндак.

Спочатку ця посада була технічною, яка не давала якихось серйозних повноважень. Усе змінилося, коли втік Костусєв. Під градом скандалів і ризику кримінального переслідування. А також на пряму вимогу Януковича.

Далі, як то кажуть, справа техніки. У 2012-му Труханов досить просто виграє вибори до Верховної Ради і стає нардепом від Суворовського району, де його популярність дійсно зашкалює. У 2013-му голосує за драконівські закони, після перемоги Євромайдану виходить із фракції ПР, залишаючись у партії.

Революція гідності відклала позачергові (після втечі Костусєва) вибори мера Одеси. Вони відбудуться у 2014 році одночасно з президентськими. Спочатку Труханов зовсім не був фаворитом. Усе змінилося 2 травня.

Про провальну стратегію головного конкурента, переговорах з Гурвицем, змови в міськраді і, зрештою, тріумф Капітана, який ось уже 11 років пожинає плоди тієї перемоги, читайте в другій частині нашого матеріалу.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш