Десять років трагедії Іловайська: як утворився кривавий борг окупантів і чого за цей час навчилися українці (колонка)

Наприкінці серпня — десята річниця кривавої м'ясорубки під Іловайськом. Це перше пряме зіткнення Збройних сил України з регулярною армією рф. І, мабуть, початок справжньої війни з росією — на повний зріст, без еківоків.

Фронтовий кореспондент «Думської» Георгій Ак-Мурза не лише бачив ті події на власні очі. Він працював там як журналіст і вивозив бійців батальйону «Донбас» з оточення.

Звичайно, до Іловайська рф вже була присутня у війні. Але такими собі ноунеймами, озброєними до зубів «зеленими чоловічками» без розпізнавальних знаків, емблем і прапорів — так було майже безкровно взято Крим. Що, власне, відповідало тогочасній концепції дій агресора в Україні — крадькома, обманом, кров'ю, підкупом і кулею відібрати території.

Однак далі, на континентальній частині країни, щось пішло не так. Вдалий, здавалося б, рецепт окупації Криму, складений у кремлі, відверто не спрацював. В Україні з'явилися спочатку стихійні, а потім підтримані бізнесом і деякими політиками добровольчі загони.

Вчорашні українські таксисти, фермери, бізнесмени і перукарі з двостволками та іншою цивільною зброєю, несподівано для ідеологів «прихованої» війни з кремля, несподівано давали відірватися озброєним до зубів проксі-загонам РФ, які представляли тоді вінегрет із російських найманців, лівих, наці та просто шукачів пригод собі на задницю, а також місцевих бандитів і авантюристів.  

Іловайськ став фактично підсумковою точкою завершення прихованої війни рф в Україні. До серпня 2014 року десятки українських сіл і міст були звільнені від російських проксі силами добровольчих батальйонів. Я впевнений, що саме приклад добробатів літа 2014 року і став відправною точкою для відродження наших Збройних сил, насамперед морального — до кінця серпня підрозділи вже цілком успішно разом із добровольцями давали по зубах російським окупантам.  

Оточення і подальший котел в Іловайську став можливий лише завдяки прямому відкритому втручанню російської регулярної армії. 25 серпня в полон на території України потрапили перші російські військові — з важкою технікою. Тобто, зрозумівши крах своїх проксі, рф ввела свої частини відкрито. Утім, тоді ЗМІ рф заявили про те, що їхні військові просто «заблукали».  

Ще одна причина трагедії Іловайська — недостатність бойового досвіду і злагодженості наших добробатів і регулярної армії. Кривавим підсумком став котел, куди потрапило понад тисячу наших військових. Це ще один військовий злочин Путіна, який звернувся до «сил ополчення» із закликом відкрити гуманітарний коридор для українців, які опинилися в оточенні. Вранці 29 липня українські підрозділи організованими колонами почали рух. Причому за попередньо узгодженими маршрутами. Через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши українців на марші. Буквально як у тирі.

За різними даними, з 7 до 31 серпня загинули до 368 українських бійців, до 24 осіб зникли безвісти, 429 дістали поранення і 300 потрапили в полон.

Вже у вересні я сам став учасником тих подій. Після розстрілу колони в «зеленці» залишилися десятки наших військових. Мій друг Жак, про якого я багато писав, зателефонував мені і попросив допомогти в евакуації двох його побратимів. А як це зробити? Кругом блокпости сепаратистів чи кадрових — не так важливо.

План був простий і божевільний, можливо, тому і спрацював. Я з колегою-фотокореспондентом маю знайти хлопців, які вже 10 днів переховувалися на ворожій території, за пересланими ними координатами. Потім укласти їх на підлогу перед задніми сидіннями автомобіля, закидати бронежилетами, рюкзаками та іншим барахлом. І вивезти з оточення на нашу територію. Легенда — «заблукалі журналісти».

Так рівно і просто не вийшло. Спочатку ми довго не могли знайти точку рандеву, потім зрозуміли, що забирати хлопців в авто треба після блокпоста. Тобто виснаженим воїнам довелося йти ще сім годин до місця зустрічі.

Ми в цей час зображували поломку авто, чим викликали явну підозру. Потім була погоня зі стріляниною. Цю історію я докладно розповідав тут.  

Після, зрозуміло, було розслідування причин трагедії. Військова прокуратура і СБУ винуватцями назвали росіян та їхню чисельну й технічну перевагу. Спеціальна комісія Верховної Ради була дещо конкретнішою. У проміжній доповіді йдеться про те, що до іловайської трагедії призвели неадекватні дії міністра оборони Валерія Гелетея та начальника Генерального штабу — головнокомандувача Збройних сил України Віктора Муженка.

Чи було когось покарано? Муженко, з одного боку, втратив місце в Генштабі, щоправда трапилося це аж у 2019-му, а у 2015-му він отримав ще й звання генерала армії України. Гелетею пощастило менше — його просто звільнили, причому практично відразу ж. 

Українці навчилися не вірити ворогові, не боятися ворога, мстити ворогові. Учасники Іловайської трагедії, які вижили у 2022 році, стали ядром офіцерського і сержантського корпусів Збройних сил України, найзагартованішої її частини, яка не боїться ні Бога, ні чорта. І зараз на різних посадах завдають ударів відплати по окупантах. Ця історія змінила все, поклала початок кривавому боргу, який українським захисникам ще належить стягнути повною мірою.

Слава полеглим Героям. Україна обов'язково переможе!

Автор — Георгій Ак-Мурза