artville1

Сергій Дібров / 6 сентября 2021, 21:29

Про “іспанку” і щеплення проти неї


Нещодавно я вчергове впевнився, що багато людей, навіть профільних спеціалістів, щиро вважають, що під час пандемії «іспанського грипу» в 1918-1919 роках не було вакцинації проти цієї хвороби.

Ця теза глибоко вкорінена. «Ну коли ж це було, сто років тому! Яка тоді була медицина? Ніяка! Та й взагалі, яка вакцина, які щеплення, якщо вірус грипу виділили лише у 1933 році», — думаємо ми.

Але ж не будемо забувати, що перша вакцина проти натуральної віспи з’явилася в 1796 році, тобто за 150 років до виділення вірусу. Вакцину для профілактики сказу Луї Пастер винайшов у 1885 році — більш ніж за 30 років до пандемії «іспанки», коли про віруси не знали геть нічого.

Насправді на початку ХХ сторіччя світова медична наука вже мала вагомі досягнення. Окрім віспи та сказу, були доступні вакцини проти тифу, холери, пневмококу та інші, різної ефективності. Також в ті часи вже використовували дифтерійний анатоксин і протиправцеву сироватку.

Тому було б дивно, якщо б на тлі пандемії не намагалися зробити вакцину проти нової хвороби. Проте існує стала думка, що жодних вакцин проти «іспанського грипу» не було.

Цю думку вперто поширюють начебто авторитетні ЗМІ. Наприклад, Reuters у своїй публікації пише: «A vaccine against the flu did not exist at the time» («Вакцини проти грипу в той час не існувало»). Як доказ, вони посилаються на статтю на сайті американського відомства CDC, де вказано: «With no vaccine to protect against influenza infection and no antibiotics…» («Без вакцини, що захищає проти грипозної інфекції та без антибіотиків»).

Цю тезу одразу підхопили доморощені «факт чекери» по всьому світі, в тому числі в Україні. Але…

Так, дійсно: вакцини, що захищає, на той час не було. Проте це ж не означає, що вакцин проти грипу в той час не було взагалі!


Черга на щеплення проти «іспанського грипу». Сіетл, листопад 1918 року. Фото: US National Archives

Якщо читати не Reuter, а наукові джерела, можна впевнитися: вакцини були. Їх розробляли, випробували, використовували в купі центрів, від університетів до приватних лікарень, і не тільки в США.

Піонером в розробці вакцини проти грипу став відомий німецький вчений, співробітник Роберта Коха доктор Ріхард Пфайфер. Ще у 1892 році він винайшов бактерії, що виділялися з носа хворих на грип, і оголосив їх збудником цієї хвороби.

Бактерія, яку винайшов Пфайфер, отримала назву «Haemophilus Influenzae», хоча жодного стосунку до «інфлуенци», тобто грипу, не має. Вона викликає пневмонії у дітей, і щеплення проти деяких її штамів (ХІБ-інфекції) зараз передбачені календарем. Але то вже інша історія. Головне — насправді бактерії не є збудниками, що викликають грип.

Повернемося до 1918 року. Вакцини проти «іспанки» намагалися розробляти скрізь, — тим більше, що жодного регулювання такої діяльності в ті часи не було. Так, в Нью-Йорку цім займався головний бактеріолог міста доктор Вільям Парк. Він виділив бактерії Пфайфера від хворих, зробив вакцину і тестував її на працівниках свого міського департаменту охорони здоров’я — по три дози з інтервалом 2 дні.

Ще одним провідним американським розробником був професор Тімоті Лірі з Бостону. Він приготував вакцину з трьох компонентів — бактерії з носа медсестри, зразки з військово-морського шпиталю та бактерії від двох хворих лікарів. Цю вакцину використовували в Массачусетсі, Каліфорнії, Нью-Джерсі.

Свою вакцину розробили в університетах в Пітсбурзі, Новому Орлеані та інших містах. Робили свої вакцини і приватні лікарі. Так, лікар Горацій Грілі з Брукліну виділив 17 зразків у хворих та виготовив вакцину, яку колов своїм пацієнтам. Ще вісім літрів він продав своїм колегам-лікарям.

Такі вакцини використовували масово — рахунок йшов принаймні на сотні тисяч. Майже в усіх звітах повідомлялося про ефективність, хоча були винятки. Ось, наприклад, звіт про застосування комбінованої вакцини в 1918 році в Чікаго. Як бачите, в контрольній групі нещеплених хворіли та помирали рідше.

Детальніше про вакцини зразка 1918 року проти іспанського грипу можна прочитати в цій публікації доктора Джона Ейлера з університету Міннесоти.

Виготовляли вакцину проти «іспанки» не лише в США. Наприклад, в Індії ці роботи проводити кілька центрів, серед них — лабораторія в Бомбеї, яку свого часу заснував одесит Володимир Хавкін. Двоє бомбейських дослідників працювали паралельно і отримали результати, аналогічні європейським. А в лабораторії в Касаулі отримали штами з Південної Африки і виготовляли вакцини на цій базі.

Як бачите, вакцини проти «іспанського грипу» були і досить широко використовувалися. Так, вони виявилися неефективними, але це жодним чином цього факту не скасовує.

І наостанок — про «іспанку» в Одесі. «Думська» вже писала, що лікарі спостерігали тяжкі випадки та смерті, переважно у молодих людей. Проте суцільних жахів і масової смертності, як в Америці чи Європі, не спостерігали. Дослідники оцінюють кількість померлих одеситів у декілька сотень людей.

Для порівняння: через сто років, у ХХІ сторіччі, попри усіх досягнень науки та медицини, за наявності начебто ефективної вакцини від COVID-19 померли вже більше 1600 одеситів.

Бувайте здорові.

 


Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя



Коментар отримав забагато негативних оцінок
Сергей Дибров
За переписом 1896 року в Одесі було 403800 мешканців.
   Відповісти    
Stirlitz
Да была вакцинация, о чём спорить. Вопрос в том, какой прок с неё сейчас, если в Европе с нашими сертификатами о вакцинанции на й посылают?
   Відповісти    
Сергей Дибров
Від хвороби захищає
   Відповісти    
valeriy
Звідки така інформація що з нашим сертифікатом викцинації посилають? Де само посилають?
   Відповісти    
Zangarmarsh
***за наявності начебто ефективної вакцини від COVID-19 померли вже більше 1600 одеситів

А сколько из умерших было привито 2 дозами?
   Відповісти    
Сергей Дибров
Это можно очень легко выяснить: из общего числа отнять умерших непривитых и умерших с одной дозой.
   Відповісти    

Сергей Афанасьев
Пандемія іспанки була в 1918-1920 роках. Збудник захворювання був був не відомий. Вірус грипу виділили аж в  1933 році. Звісно, якщо ми не знаємо що за збудник викликає захворювання, чи не можемо його виділити, навряд чи вдастся створити вакцину. Виняток в історії був  — вакцина від сказу, але це нейротропний вірус, який був в достатньо високій концентрації в мозку інфікованих тварин і саме экстракти з сушених мізків використовувались в якості вакцини. З іспанкою все було інакше. Вчені намагались виділити збудник грипу ще в 19 ст. — виділяли бактерії з дихальних шляхів хворих. Але розробити вакцину не вдалось. Вакцина від відкритої в той час Haemophilus influenzae з явилась порівняно недавно. Перша вакцина від грипу була розроблена на початку 1940-х в США. Тож чи є сенс порівнювати спроби розробити вакцину від грипу в 1918-1919 роках, коли навіть збудник не був відомий і технології і контроль за дослідженнями був зовсім інший?  Збудник COVID-19 відомий, за сучасними технологіями секвенувати його геном секвенували за кілька днів. За лічені тижні була зібрана вся необхідна інформація для створення вакцини. Допустимо соціопатичний графоман Дібров цього не знає і не розуміє. Людина з медичною освітою, навіть з радянською медичною освітою, ці факти має знати і розуміти, а не давати позитивні оцінки маніпулятивним статтям. Для чого це? Чим гірше в країні, тим краще для таких як вона. Насправді нормально критикувати нові вакцини, недоліків в дослідженнях, прорахунків справді є багато. І цього нажаль не уникнути. Якщо  ми маємо якесь захворювання яке супроводжує людство тисячоліттями, ми знаємо що з ним робити, воно не викликає пандемій чи масштабних спалахів — у науковців є час на розробку вакцини і звісно ніхто не поспішатиме. Ніхто не поспішав з вакцинами від гепатиту В, гемофільної палички, ВПЛ, пневмококів. Коли мова йде про пандемію, вакцини потрібні вже і зараз. Часу дуже мало. Тому всі пандемічні вакцини в історії медицини — вакцини від чуми, холери, поліоміеліту, нещодавні вакцини від Эболи розроблялись швидко і так само швидко вводились в практику. І помилки при цьому були досить серйозними. Перша вакцина від поліоміеліту, через недостатню інактивацію вірусу призвела до спалаху захворювання. Але це не зупинило розробку вакцин. Зараз ми маємо перше покоління вакцин від COVID-19,  Діброви, Березюки і т. д. не говорять про те що вакцинація це не індивідуальний захист,  це колективний захист. Більше вакцинованих — менша імовірність захворіти у всіх вакцинованих. Мало вакцинованих — є ризики захворіти і у вакцинованих, через постійний контакт зі збудником.
   Відповісти    
Сергей Дибров
Тут дитячого порно немає, йдіть.
   Відповісти    
   Правила

Записи в блогах:




Думська в Viber


Одрекс
Ми використовуємо cookies    Ok    ×