Нещодавно я вчергове впевнився, що багато людей, навіть профільних спеціалістів, щиро вважають, що під час пандемії «іспанського грипу» в 1918-1919 роках не було вакцинації проти цієї хвороби. Ця теза глибоко вкорінена. «Ну коли ж це було, сто років тому! Яка тоді була медицина? Ніяка! Та й взагалі, яка вакцина, які щеплення, якщо вірус грипу виділили лише у 1933 році», — думаємо ми. Але ж не будемо забувати, що перша вакцина проти натуральної віспи з’явилася в 1796 році, тобто за 150 років до виділення вірусу. Вакцину для профілактики сказу Луї Пастер винайшов у 1885 році — більш ніж за 30 років до пандемії «іспанки», коли про віруси не знали геть нічого. Насправді на початку ХХ сторіччя світова медична наука вже мала вагомі досягнення. Окрім віспи та сказу, були доступні вакцини проти тифу, холери, пневмококу та інші, різної ефективності. Також в ті часи вже використовували дифтерійний анатоксин і протиправцеву сироватку. Тому було б дивно, якщо б на тлі пандемії не намагалися зробити вакцину проти нової хвороби. Проте існує стала думка, що жодних вакцин проти «іспанського грипу» не було. Цю думку вперто поширюють начебто авторитетні ЗМІ. Наприклад, Reuters у своїй публікації пише: «A vaccine against the flu did not exist at the time» («Вакцини проти грипу в той час не існувало»). Як доказ, вони посилаються на статтю на сайті американського відомства CDC, де вказано: «With no vaccine to protect against influenza infection and no antibiotics…» («Без вакцини, що захищає проти грипозної інфекції та без антибіотиків»). Цю тезу одразу підхопили доморощені «факт чекери» по всьому світі, в тому числі в Україні. Але Так, дійсно: вакцини, що захищає, на той час не було. Проте це ж не означає, що вакцин проти грипу в той час не було взагалі!
Якщо читати не Reuter, а наукові джерела, можна впевнитися: вакцини були. Їх розробляли, випробували, використовували в купі центрів, від університетів до приватних лікарень, і не тільки в США. Піонером в розробці вакцини проти грипу став відомий німецький вчений, співробітник Роберта Коха доктор Ріхард Пфайфер. Ще у 1892 році він винайшов бактерії, що виділялися з носа хворих на грип, і оголосив їх збудником цієї хвороби. Бактерія, яку винайшов Пфайфер, отримала назву «Haemophilus Influenzae», хоча жодного стосунку до «інфлуенци», тобто грипу, не має. Вона викликає пневмонії у дітей, і щеплення проти деяких її штамів (ХІБ-інфекції) зараз передбачені календарем. Але то вже інша історія. Головне — насправді бактерії не є збудниками, що викликають грип. Повернемося до 1918 року. Вакцини проти «іспанки» намагалися розробляти скрізь, — тим більше, що жодного регулювання такої діяльності в ті часи не було. Так, в Нью-Йорку цім займався головний бактеріолог міста доктор Вільям Парк. Він виділив бактерії Пфайфера від хворих, зробив вакцину і тестував її на працівниках свого міського департаменту охорони здоров’я — по три дози з інтервалом 2 дні. Ще одним провідним американським розробником був професор Тімоті Лірі з Бостону. Він приготував вакцину з трьох компонентів — бактерії з носа медсестри, зразки з військово-морського шпиталю та бактерії від двох хворих лікарів. Цю вакцину використовували в Массачусетсі, Каліфорнії, Нью-Джерсі. Свою вакцину розробили в університетах в Пітсбурзі, Новому Орлеані та інших містах. Робили свої вакцини і приватні лікарі. Так, лікар Горацій Грілі з Брукліну виділив 17 зразків у хворих та виготовив вакцину, яку колов своїм пацієнтам. Ще вісім літрів він продав своїм колегам-лікарям. Такі вакцини використовували масово — рахунок йшов принаймні на сотні тисяч. Майже в усіх звітах повідомлялося про ефективність, хоча були винятки. Ось, наприклад, звіт про застосування комбінованої вакцини в 1918 році в Чікаго. Як бачите, в контрольній групі нещеплених хворіли та помирали рідше. Детальніше про вакцини зразка 1918 року проти іспанського грипу можна прочитати в цій публікації доктора Джона Ейлера з університету Міннесоти. Виготовляли вакцину проти «іспанки» не лише в США. Наприклад, в Індії ці роботи проводити кілька центрів, серед них — лабораторія в Бомбеї, яку свого часу заснував одесит Володимир Хавкін. Двоє бомбейських дослідників працювали паралельно і отримали результати, аналогічні європейським. А в лабораторії в Касаулі отримали штами з Південної Африки і виготовляли вакцини на цій базі. Як бачите, вакцини проти «іспанського грипу» були і досить широко використовувалися. Так, вони виявилися неефективними, але це жодним чином цього факту не скасовує. І наостанок — про «іспанку» в Одесі. «Думська» вже писала, що лікарі спостерігали тяжкі випадки та смерті, переважно у молодих людей. Проте суцільних жахів і масової смертності, як в Америці чи Європі, не спостерігали. Дослідники оцінюють кількість померлих одеситів у декілька сотень людей. Для порівняння: через сто років, у ХХІ сторіччі, попри усіх досягнень науки та медицини, за наявності начебто ефективної вакцини від COVID-19 померли вже більше 1600 одеситів. Бувайте здорові. Правила |