Архітектурний морг: топ одеських пам’яток, знищених жадібністю та байдужістю

Те, що відбувається з винзаводом на Французькому бульварі, 10, — на жаль, не виняток, а скоріше закономірність для Одеси останніх десятиліть. Місто регулярно втрачає або ризикує втратити історичні будівлі не тільки через російські обстріли, а внаслідок недбалості та потурання чиновників, жадібності забудовників і, нерідко, байдужості самих городян.

Сьогодні ми згадаємо лише деякі з них - будівлі з історією, характером та архітектурною цінністю, які або вже зникли, або продовжують руйнуватися у нас на очах. У кожному випадку сценарій різний: десь — відвертий дерибан, десь — нескінченні суди, десь — порожні обіцянки «дбайливої реконструкції».

Пологовий будинок у парку Шевченка

Колишній пологовий будинок 6 біля парку Шевченка — історія повільного знищення, що розтягнулася на десятиліття. Особняк Гавсевича, побудований 1903 року архітектором Самуїлом Гальперсоном, після закриття пологового будинку 2001 року опинився в приватних руках: будівлю передали в оренду компанії «Андромед» із зобов'язанням провести реставрацію. Замість цього орендарі виселили медиків, обгородили територію і фактично залишили пам'ятку руйнуватися.

У наступні роки об'єкт кілька разів переходив із рук у руки, навколо нього точилися суди, змінювалися власники і статуси, але реальних робіт так і не відбувалося. У 2013 році обмежилися протиаварійними заходами, які лише на деякий час зупинили руйнування.

У 2021-му вже новий власник — компанія «Універсал дірект» — розпочав якісь роботи, проте вони супроводжувалися скандалами та штрафами за неналежне утримання пам'ятки. А влітку 2023 року будівлю фактично знищили: під виглядом «протиаварійних робіт».

Пізніше суд визнав знесення незаконним і зобов'язав власника відновити пам'ятку. Бенефіціару компанії та підряднику повідомили про підозру у знищенні об'єкта культурної спадщини. Паралельно прокуратура вимагає розірвати договір купівлі-продажу і повернути будівлю у власність області.

Але навіть за наявності такого рішення експерти сумніваються, що особняк вдасться відновити в доступному для огляду майбутньому: такі проєкти роками грузнуть у судах, потребують складних узгоджень і величезних коштів, а підсумком нерідко стає лише стилізований новодел.

Масонський будинок

Масонський будинок на Княжій — один із найпоказовіших прикладів того, як в Одесі зникає історія. Побудований у 1887-1892 роках за проектом Едуарда Меснера архітектором Олександром Бернардацці, він десятиліттями стояв в аварійному стані, поки 2015 року його не продали на аукціоні за 1,6 млн грн із зобов'язанням відновити в автентичному вигляді.

Однак угода застопорилася: переможець аукціону — компанія «Арт Білдінг Груп» (структура «Інкор») — так і не зміг оформити право власності через конфлікт із чиновниками, незважаючи на заявлені плани реставрації. Роботи не почалися — і вже за рік, у липні 2016-го, пам'ятник обвалився, перетворившись на купу цегли.

Пізніше руїни знову продали — вже компанії «Одесабуд», пов'язаній із сім'єю Кисловських, де заявляли про намір відновити пам'ятник або відтворити його з використанням сучасних матеріалів. Але далі заяв справа не пішла.

Навесні 2026 року Масонський будинок, як і раніше, залишається руїною.

Прибутковий будинок Фука на Приморському бульварі

Пам'ятка національного значення руйнується буквально навпроти мерії. Побудований 1828 року за проектом Йоганна Ріглера за участю Франца Боффо і пізніше перебудований Францем Моранді, цей будинок пережив зміну власників і епох, але не пережив останніх двох десятиліть запустіння.

З 2005 року будівля належить ПП «Гранд Інвест», засновником якого є подруга Кучми, президент Sanahunt Group Оксана Мороз. Уже 2012 року Мінкульт погодив реконструкцію: з внутрішнім переплануванням і надбудовою двох поверхів. Обіцяли «збереження автентичної архітектурної стилістики» і перетворення пам'ятки на розкішний торгово-виставковий центр.

Місто передало компанії землю під будівлею, незважаючи на заперечення прокуратури. У 2017 році видали містобудівні умови, офіційно дозволивши збільшення висоти майже вдвічі — з 12 до 23 метрів, що, за версією чиновників, мало «поліпшити візуальне сприйняття ансамблю».

На ділі ж будинок продовжує руйнуватися. Уже понад п'ятнадцять років він стоїть із проваленим дахом, прикритий полотнищем, яке регулярно зриває вітер.

«Полярна зірка»

Комплекс колишньої жіночої гімназії на Мечникова і Старопортофранківській — ще одна одеська історія про те, як пам'ятка архітектури спочатку змінює функцію, потім господарів, а потім повільно перетворюється на руїну. Будинки, зведені в 1892-1894 роках за проєктом архітектора Семена Ландесмана, спочатку будувалися для жіночої гімназії 2. Після тут була профтехшкола 1, де готували будівельників, і саме тут навчався Сергій Корольов.

Пізніше комплекс зайняла фабрика морозива «Полярна зірка», яка пропрацювала до початку 2000-х. У 2002 році її цілісний майновий комплекс продали приватній структурі за 600 тисяч гривень, проте навіть ці гроші, як повідомлялося, до каси підприємства не надійшли. Обладнання демонтували і вивезли, а самі будівлі, незважаючи на їхній охоронний статус, перепродали.

До 2013 року стало остаточно зрозуміло, що відновленню «Полярна зірка» вже не підлягає. А у 2021-му історія отримала закономірне продовження: вночі на розі Старопортофранківської та Торгової обвалилися фасадна стіна і дах двоповерхового корпусу. Постраждали торгові павільйони, на щастя, обійшлося без жертв.

Вагоноремонтні майстерні барона Унгерна-Штернберга

Ще один зникаючий пласт індустріальної Одеси, захований між Воронцовкою і Ближніми Млинами. Засновані 1863 року разом із першою залізницею, вони стали частиною величезного комплексу Головних залізничних майстерень, пізніше — кранобудівного заводу «Краян», який за радянських часів постачав техніку в десятки країн світу.

Після розпаду СРСР підприємство фактично знищили: майно розпродавали, обладнання вивозили, територію подрібнювали і переходили в приватні руки. Уже в 2000-х більша частина історичних корпусів виявилася занедбаною, а старі будівлі почали розбирати на металобрухт.

Незважаючи на заяви власників про реконструкцію та збереження історичних стін, реальність виглядала інакше: пожежі, обвалення і багаторічні судові суперечки лише прискорювали деградацію комплексу. У 2016 році завалився один із цехів, аварійний стан інших тільки погіршувався.

Сьогодні майстерні продовжують руйнуватися, залишаючись поза туристичними маршрутами та суспільною увагою. При цьому саме тут зароджувалася промислова Одеса — із залізниці, майстерень і заводів, які колись визначали економіку міста.

Будинок Асвадурова

Будинок Асвадурова на Троїцькій — одна з тих пам'яток, чия трагедія не вичерпується однією страшною пожежею. Побудований 1914 року за проєктом архітекторів Чернігова і Гольденберга для купця Сірагана Асвадурова, він був однією з найбільших дореволюційних будівель Одеси і помітним елементом міського центру. Після революції будівля поступово втратила житлову функцію: колишні просторі квартири дробили, переплановували, пристосовували під контори та установи. У міжвоєнний період великі приміщення розділили на маленькі кімнати, а перегородки місцями зробили з очерету та інших легкозаймистих матеріалів.

До моменту великої пожежі 2019 року будинок уже був складним, перевантаженим і вразливим організмом, розділеним між державою та міською громадою. Тут розміщувалися коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу, Інститут морської біології, археологи, хіміки, БТІ та інші структури. Після пожежі будівля виявилася фактично законсервованою у своєму нещасті: вигорілу пам'ятку обгородили, але повноцінних навіть протиаварійних робіт не розпочали.

Причина — зокрема нескінченні кримінальні провадження та арешт, накладений на сам будинок. Через це не можна провести навіть первинне зміцнення конструкцій. Будинок Асвадурова продовжує стояти порожнім, аварійним і пограбованим мародерами, а рух Троїцькою біля нього обмежено. Навіть спроби передати пам'ятку в комунальну власність і почати її порятунок упираються в судовий глухий кут.

Рибний ресторан

Рибний ресторан біля підніжжя Потьомкінських сходів — ще один втрачений символ Одеси, який десятиліттями існує у вигляді руїн і судових суперечок.

Відкритий на початку XX століття і відомий як «Маяк» за радянських часів, до 2010-х він перетворився на небезпечні руїни. У 2012 році їх намагалися приховати рекламним щитом, але той обвалився разом із частиною стіни. При цьому територія перебувала в приватній власності, а сама будівля фактично руйнувалася без будь-якого втручання.

Далі почалася довга історія переділів. Руїни намагалися оформити як «нежитлове приміщення» і перепродати, у підсумку вони опинилися у структури, пов'язаної зі «смотрящим» за Януковича Іваном Аврамовим. Прокуратура оскаржила угоди, а місто зареєструвало об'єкт за громадою, проте суперечки тривали в судах аж до Верховного.

На цьому тлі лунали обіцянки: спочатку інвестори говорили про будівництво готелю та благоустрій схилів, пізніше — про відновлення ресторану. Однак за більш ніж десять років об'єкт так і залишився символом занедбаності — у самому центрі міста, поруч із його головними сходами.

Тепер список цих втрат може поповнитися і будівлями на Французькому бульварі, 10 - території колишнього винзаводу, де вже розгортається знайомий для Одеси сценарій. У ніч на 24 березня екскаватор компанії «Каплор 7», пов'язаної з бізнесменом Вадимом Альперіним, почав демонтаж будівель і пошкодив пам'ятник архітектури початку XX століття. При цьому жодних дозволів на роботи, за словами муніципального ДАБК, не видавали.

Ситуацію погіршує юридична плутанина: на ділянці розташовано щонайменше два історичні об'єкти — колишній пивзавод і склади питомого відомства, однак через розбіжності в документах власник намагається через суд довести, що частина будівель не має охоронного статусу. Поки тривають розгляди, самі об'єкти ризикують просто зникнути — під виглядом «демонтажу» або через доведення до аварійного стану.

Тим часом мерія заявила про намір розірвати договір оренди землі, прокуратура відкрила кримінальне провадження, а городяни вже виходять на протести, перекриваючи Французький бульвар.

Але головне питання залишається незмінним: чи встигнуть відреагувати раніше, ніж ще один фрагмент старої Одеси перетвориться на порожній будівельний майданчик.